Справа №756/9459/23
Провадження № 33/824/5372/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С.,
перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погоджуючись із цією постановою, 28 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корнієнко Р.О.,подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Частиною 2 ст.294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 28 серпня 2023 року, а останнім днем строку на апеляційне оскарження є 07 вересня 2023 року.
Апеляційну скаргу подано до суду 28 жовтня 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Як на підставу поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що оскаржувану постанову було винесено місцевим судом без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. В цей день, він з поважних причин не зміг бути присутнім в судовому засіданні, оскільки брав участь в іншому судовому засіданні в Київському апеляційному суді у справі №756/8204/23. Повний текст оскаржуваної постанови він не отримував, дізнався про неї лише 18 жовтня 2023 року з Єдиного реєстру судових рішень, а відтак вважає, що саме з 18 жовтня 2023 року має обраховуватися строк на апеляційне оскарження.
Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає необхідним відмовити апелянту у поновленні строку апеляційного оскарження з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції шляхом отримання СМС-повідомлення від суду, не був присутнім у судовому засіданні, призначеному на 28 серпня 2023 року.
Так, з огляду на положення ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності належним чином повідомленої особи, що притягується до адміністративної відповідальності, позаяк явка такої особи не є обов'язковою, а посилання апелянта на поважність причин неявки у судове засідання, а саме зайнятість у розгляді іншої справи, оцінюються судом критично, позаяк доказів того, що він повідомив суд першої інстанції про наявність поважних причин його неявки чи заявляв клопотання про відкладення розгляду справи матеріали справи не містять.
Разом з тим, вказані у клопотанні обставини про те, що апелянту стало відомо про оскаржувану постанову лише 18 жовтня 2023 року не може бути визнано поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки згідно із положеннями КУпАП початок строку апеляційного оскарження постанови судді обраховується з дня винесення постанови і цей строк ніяким чином не пов'язаний з отриманням копії судового рішення або його оприлюдненням в Єдиному реєстру судових рішень.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не вживав жодних заходів для того, щоб дізнатися про стан достеменно відомого йому провадження, яке безпосередньо стосується його інтересів, зокрема не подавав до суду заяв про отримання інформації щодо розгляду даної справи (відкладення судового засідання) чи про отримання копії повного тексту оскаржуваної постанови.
Будь-яких інших об'єктивних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для оскарження постанови судді у визначений законом строк ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наведено.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Враховуючи вищевикладене, зазначені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними, оскільки ним не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне оскарження постанови суду першої інстанції, а відтак суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст.294 КУпАП повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року - повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Ярослав МЕЛЬНИК