Справа 760/26346/21 Головуючий в І інстанції
Провадження 11п/824/773/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_1
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
15 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_1 (головуючої),ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві подання виконуючого обов'язки голови Солом'янського районного суду міста Києва про направлення матеріалів скарги ОСОБА_5 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України на розгляд до іншого суду, -
ВСТАНОВИЛА:
До Київського апеляційного суду надійшло подання виконуючого обов'язки голови Солом'янського районного суду міста Києва про направлення матеріалів скарги ОСОБА_5 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України на розгляд до іншого суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду подання виконуючого обов'язки голови Солом'янського районного суду міста Києва про направлення матеріалів справи на розгляд до іншого суду, визначено склад колегії суддів: ОСОБА_1 (головуюча), судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У судовому засіданні судді ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили самовідвід із підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
ОСОБА_5 до суду не з'явився, був повідомлений про дату та час розгляду, однак його неявка, відповідно до вимог ч.4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду.
Обговоривши доводи заяви про самовідвід, колегія суддів приходить до висновку, що заява про самовідвід суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. При цьому, відповідно до вимог ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75 - 79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя. Вказане положення закріплене в ч.1 ст.21 КПК України, яка кореспондується з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
В пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Враховуючи наведені у заяві про самовідвід суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підстави, у даному випадку стверджувалось про можливі сумніви щодо недотримання виключно суб'єктивного критерію безсторонності суду, що є предметом перевірки під час розгляду питання про самовідвід, необхідно звернути увагу на наступне.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з'їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до пункту 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів, а згідно з їх пунктом 2.5 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Колегія суддів, у контексті викладеного, звертає увагу на те, що заявник ОСОБА_5 , своєю поведінкою у публічному просторі припускається поведінки, яка, сама по собі, не викликає у суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суб'єктивного ставлення до розгляду вказаного судового провадження, однак, об'єктивно свідчить про наявність обставин, які у стороннього спостерігача можуть викликати сумніви у неупередженості суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у даному судовому провадженні.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про самовідвід суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Задовольнити самовідвід суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від участі у розгляді подання виконуючого обов'язків голови Солом'янського районного суду міста Києва про направлення матеріалів скарги ОСОБА_5 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України на розгляд до іншого суду.
Матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, передати до управління забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду, відповідно до вимог ст.35 КПК України.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
СУДДІ
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
ЗАЯВА ПРО САМОВІДВІД
У провадженні Київського апеляційного суду перебуває подання виконуючого обов'язків голови Солом'янського районного суду міста Києва про направлення матеріалів скарги ОСОБА_5 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України на розгляд до іншого суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року для розгляду подання виконуючого обов'язків голови Солом'янського районного суду міста Києва про направлення матеріалів скарги ОСОБА_5 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України на розгляд до іншого суду, визначено колегію суддів у складі: судді - доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з'їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до пункту 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів, а згідно з їх пунктом 2.5 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Колегія суддів, звертає увагу на те, що заявник ОСОБА_5 , своєю поведінкою у публічному просторі припускається поведінки, яка, сама по собі, не викликає у суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суб'єктивного ставлення до розгляду вказаного судового провадження, однак, об'єктивно свідчить про наявність обставин, які у стороннього спостерігача можуть викликати сумніви у неупередженості суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у даному судовому провадженні.
Згідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Вказана обставина може вплинути на дотримання принципів об'єктивності та неупередженості при розгляді апеляційної скарги заявника, а тому, колегія суддів вважає за необхідне заявити про самовідвід у розгляді даної апеляційної скарги.
СУДДІ
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3