Справа № 753/16431/23 Головуючий в суді І інстанції Пойда С.М.
Провадження № 33/824/5024/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року у адміністративній справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватного підприємця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. в доход держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гаврик А.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує зокрема на те, що матеріали справи не містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження його керування транспортним засобом
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки під час керування транспортним засобом він перебував у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №526964, ОСОБА_1 , 31 серпня 2023 року о 00 год. 00 хв. по вул. Садова, 53, буд. 70 в м. Києві, керував транспортним засобом «Hyundai» державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest 7510 ARLM-0310, тест № 546, проба позитивна 0,53 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил Дорожнього руху України.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Крім того, п.2.9а Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Слід також зазначити, що відповідно до положень п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результати огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння показали, що вміст алкоголю в крові перевищує 0,2 ‰ й становить 0,53 ‰, а тому він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних і допустимих доказах, а саме підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №526964 від 31 серпня 2023 року, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України, що містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з його змістом; результатом тесту приладу «Drager», проведеного на місці зупинки, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено стан алкогольного сп'яніння з кількісним показником 0,53 ‰; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому міститься підпис ОСОБА_1 про згоду з результатами огляду; а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, який підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що він не керував автомобілем відхиляються судом як необґрунтовані, позаяк з матеріалів справи вбачається, що він протягом всього часу оформлення адміністративних матеріалів не заперечував факт керування ним автомобілем, про що свідчить його підпис на протоколі про адміністративне правопорушення, та відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, а відтак такі твердження апеляційної скарги не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, та лише вказують на стратегію захисту особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Будь-яких порушень працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги про порушення порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення не є обґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовуються законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та зводяться лише до власного тлумачення апелянтом норм законодавства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.9.а ПДР та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яку поза розумним сумнівом доведено сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Ярослав МЕЛЬНИК