КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 369/11521/23
провадження № 22-ц/824/15096/2023
31 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.
при секретарі Усковій Я. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2023 року про відмову в забезпеченні позову в складі судді Пінкевич Н. С.,
встановив:
24.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 серпня 2018 року між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 ( продавець) було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н. В. та зареєстрований в реєстрі під номером 1963.
За умовами вказаного договору у строк до 30 травня 2019 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру №34, загальною площею 29 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1079 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0019, що знаходиться в АДРЕСА_2 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, газопостачання та електроенергії) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.
При укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 221 270 грн, що н а день укладення договору еквівалентно 8 177 доларів США. Залишок суми у розмірі 94 830 грн, що на день укладення договору еквівалентно 3 504 доларів США, покупець зобов'язується сплатити до тридцятого травня 2019 року.
Сторони також домовилися, що у випадку відмови ( ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 221 270 грн протягом одного місяця.
Всупереч умовам попереднього договору, продавець не передав у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 30.05.2019 року, так і станом на день подання цієї заяви. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі.
Крім того, всупереч умовам попереднього договору продавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу як протягом одного місяця, так і станом на день подання цієї заяви. При цьому розшукати продавця для вручення вимоги про повернення авансу не вдається можливим, оскільки остання за місцем реєстрації не перебуває, на зв'язок не виходить, працівники офісу продажів відповідного житлового комплексу її контактів не надають.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд: стягнути з відповідача на свою користь 221 270 грн боргу за попереднім договором; 3% річних в сумі 27 105, 58 грн; інфляційні втрати в сумі 102 448,01 грн; моральну шкоду в розмірі 50 000 грн, а також відшкодувати судові витрати по справі.
25.07.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Андрєєв М. А. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0019, за адресою: АДРЕСА_3 , площа 1, 079 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 703823632224, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Зазначив, що нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 212 133,72 грн.
Невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Продавець ухиляється від повернення одержаного авансу у розмірі 221 270 грн, на зв'язок не виходить.
При цьому ціна позову є значною та складає майже півмільйона гривень.
Враховуючи, що багатоквартирний будинок не збудований і не введений в експлуатацію, позов слід задовольнити шляхом накладення арешту на інше наявне у продавця майно.
Як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №328809962 від 08.07.2023, продавцю належить значний перелік майна, проте майже все майно арештовано в рамках забезпечень інших позовів.
Накладення арешту на запропоновану земельну ділянку буде співмірним заходом забезпечення позову. Такий захід забезпечення пов'язаний з предметом позову, оскільки саме на цій земельній ділянці мав бути побудований багатоквартирний будинок з квартирою для покупця.
Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва М. А. про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту на земельну ділянку, на якій відповідно до умов попереднього договору продавець зобов'язався збудувати будинок, може вплинути на права інших осіб покупців квартир, які укладали договори купівлі-продажу квартир на даній земельній ділянці та не є учасниками справи.
11.09.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Андрєєва М. А. на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача.
Свої доводи мотивує тим, що єдиною підставою для відмови у забезпеченні позову є наступна: «накладення арешту на вищевказану земельну ділянку може вплинути на права інших осіб покупців квартир, які укладали договору купівлі-продажу квартир на даній земельній ділянці та не є учасниками справи».
Вказане є лише необґрунтованим припущенням суду, оскільки ні матеріали справи, ні інші відкриті джерела інформації не свідчать, що існують інші покупці квартир, які укладали договори купівлі-продажу квартир на земельній ділянці, на якій не існує введеного в експлуатацію будинку.
Вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд порушив норми матеріального права, оскільки не застосував норми законодавства, які підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, які було вказано в заяві про забезпечення позову.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
В судове засіданні учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2018 року між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 ( продавець) було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н. В. та зареєстрований в реєстрі під номером 1963.
За умовами вказаного договору у строк до 30 травня 2019 року продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру №34, загальною площею 29 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1079 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0019, що знаходиться в АДРЕСА_2 , та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, газопостачання та електроенергії) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.
При укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 221 270 грн, що на день укладення договору еквівалентно 8 177 доларів США. Залишок суми у розмірі 94 830 грн, що на день укладення договору еквівалентно 3 504 доларів США, покупець зобов'язується сплатити до тридцятого травня 2019 року ( п. 4 договору).
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана із необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири, за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця квартиру, яка буде знаходиться в багатоквартирному будинку, який буде побудований в майбутньому на земельній ділянці, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0019.
Позивач просив забезпечити поданий ним позов шляхом накладенням арешту на вищевказану земельну ділянку, яка належать на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 .
З огляду на ту обставину, що вказана земельна ділянка не є предметом спору, накладення арешту на яку може призвести до обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, позивач не надав доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про накладення на неї арешту.
Оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.11.2023.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук