ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/25644/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до НОМЕР_2 прикордонного Волинського загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування на невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати індексації на суми щомісячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати індексації на суми щомісячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення за період з січня 2020 року по жовтень 2021 року із затримкою та заборгованість виплачена 25 квітня 2023 року у сумі 89478,88 грн на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №140/7003/22.
Вказана обставина стали підставою для звернення до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день її фактичної виплати, проте відповідач відмовив проводити їх перерахунок та виплату.
З метою захисту порушених прав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №140/7003/22 ОСОБА_1 25 квітня 2023 було перераховане та виплачене грошове забезпечення та допомоги на оздоровлення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року (з урахування раніше виплачених сум) в сумі 89 478,88 грн. Відтак, позивачу виплачений дохід, який не підлягає компенсації. Таким чином, відповідач вважає, що доводи позовної заяви щодо зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення є безпідставними та підтверджуються наведеними вище мотивами, виходячи з аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від сторін не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з по 12 жовтня 2021 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №140/7003/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року, зобов'язано 6 прикордонного Волинського загону Західного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 та з 01.01.2021 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 10 серпня 2023 року відповідач повідомив представника позивача, що відповідно до рішення у справі №140/7003/22 від 06 квітня 2023 року Бортинку в квітні 2023 року виплачено 89478,88 грн (а.с.12). Згідно довідки Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 27.04.2023 позивачу 25 квітня 2023 року зараховано грошове забезпечення в сумі 89478,88 грн (а.с. 17).
29 липня 2023 року представник позивача - адвокат Каверін С.М. звернувся до відповідача з адвокатським запитом про здійснення нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання рішення суду за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати (а.с.11).
Листом від 10 серпня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність правових підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (а.с. 12).
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Питання виплати такої компенсації врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Отже, з наведеного слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, індексації грошових доходів громадян, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За змістом статті 6 Закону №2050-ІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Із наведеного можна зробити висновок, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації заробітної плати (грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 у справі №465/322/17, від 04.03.2021 справі №520/34/17, від 20.04.2022 у справі № 461/1390/16-а, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20 та ряду інших.
Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такі висновки суду відповідають висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Статтею 7 Закону №2050-ІІІ, так само пунктом 8 Порядку №159 установлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Як встановлено судом, фактична виплата позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 12 жовтня 2021 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №140/7003/22 (набрало законної сили 06 квітня 2023 року) відбулася лише 25 квітня 2023 року.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, останній має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення є протиправною.
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача є підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення (за період з 29 січня 2020 року по 12 жовтня 2021 року) за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного Волинського загону (військової частини НОМЕР_1 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати.
Зобов'язати 6 прикордонний Волинський загін (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати індексації.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк