17.11.2023
справа №630/321/22
провадження №1-кп/642/24/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221320000028 від 07.06.2022 у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2,3 ст. 307 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2,3 ст. 307 КК України.
Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2023 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 було продовжено, строк якого закінчується 27 листопада 2023 року.
У судовому засідання прокурор подала клопотання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та зазначила, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177, які стали підставою обрання запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_5 подав заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилався на те, що прокурором не наведено жодне обгрунтування неможливості запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, обставини передбачені ч.3 ст. 199 КПК України не доведені. Захисник вважає, що обраний запобіжний захід є занадто суворим, а тому, потрібно врахувати можливість застосування відносно нього інших альтернативних запобіжних заходів.
Посилаючись на практику ЄСПЛ, вважає, що зміна запобіжного з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам. Тим більше, що в матеріалах справи відсутні докази та факти ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб. Тяжкість вчиненого кримінального правопорушення і суворість можливого покарання, на думку захисника, не може свідчити про необхідність обрання відносно нього найсуворішого запобіжного заходу.
Захисник зазначає, що у обвинуваченого відсутні наміри переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, або перешкоджати зібранню доказів по кримінальному провадженню, а також намір впливати на свідків, тим більше, що з 06.06.2022 року у нього була така можливість, але він не вчинив жодної дії, направленої на вказані в клопотанні ризики і до його арешту виконував всі вимоги слідчого та не порушував закон.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Згідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу 2 місячного строку.
Вислухавши думки учасників провадження суд вважає наступне:
відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих кронами кримінального проваджений матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального
правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,
обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він
підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного
проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо
вони застосовувалися до нього раніше;
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні питання про запобіжний захід, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляду позбавлення волі віл 9 до 12 років, офіційно не працевлаштований, даних про наявність у нього міцних соціальних зв'язків не надано, раніше не судимий, будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні на цій стадії процесу не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_4 , враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто ризики, які були враховані судом при обранні йому такого запобіжного заходу не зменшилися, у зв'язку з чим вважає, що доцільно продовжити відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, а строк утримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, є ймовірність ризику того, що обвинувачений може переховуватись від слідства та суду; а також, враховуючи, що обвинуваченому відомі дані свідків, та приймаючи до уваги специфіку отримання показань свідків під час судового розгляду, ймовірна можливість незаконного впливу на них.
Обвинувачений ОСОБА_4 не має законних джерел отримання заробітку, стійких соціальних зв'язків, через що за місцем мешкання його нічого не утримує. Також він може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень.
Обґрунтованість обвинувачення підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.
Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченому, а саме того, що він обвинувачується за ч.ч2,3 ст.307 КК України, суддя вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а також охорони здоров'я суспільства в цілому.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Твердження захисника ОСОБА_5 щодо наявності у обвинуваченого батьків та місця проживання, як показника міцних соціальних зв'язків, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки, ця обставина існувала на час вчинення правопорушення і не стала стримуючим фактором для обвинуваченого від противоправних дій.
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Суд також вважає, що зміна обвинуваченому обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід буде недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що розгляд даного обвинувального акту триває, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також, що на цей час у суду немає підстав вважати відсутніми ризики, які передбачені ст. 177 КПК України та які були враховані раніше, суд приходить до висновку, що обраний відносно нього запобіжний захід слід продовжити ще на 60 діб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, ч. 3 ст. 331 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2,3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 15 січня 2024 року включно.
Термін дії ухвали до 15 січня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1