Справа № 635/10014/21
Провадження № 2/638/2426/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Зінченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харків, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Пісочинської селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини,-
встановив:
До Дзержинського районного суду м. Харкова на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 06 січня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Пісочинської селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що 08 листопада 2019 року між сторонами було зареєстровано шлюб Новобаварським районним у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Харківської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу народився син ОСОБА_3 , який проживає разом з позивачем.
Зазначає, що відповідач веде себе аморально, розпускає руки в присутності дитини, проти нього порушено кримінальну справу по факту побиття позивача.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
04 липня 2023 року до суду надійшов висновок третьої особи- Служби у справах дітей та сім'ї Пісочинської селищної ради, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
26 липня 2023 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи витягу про хід виконавчих проваджень від 20.06.2023 №03718 відносно відповідача.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення доказів - задоволено, прийнявши до розгляду подані докази. Підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у зв'язку із наступним.
Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 08 листопада 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2021 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.
Відповідно до ч.4, ч.6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини . Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Частиною 1 ст.161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч.1 ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, ч.ч.2 і 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано, що малолітній син ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом з позивачем ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 є співвласником житлової квартири. Відповідно до Характеристики №1/23 від 05.05.2023 ОСОБА_1 працює на посаді «Менеджер (управитель) із збуту програмного забезпечення з 04.01.2017. За весь період роботи показала себе як відповідальний, дисциплінований співробітник. Має стабільний дохід.
Відповідно до Висновку №02-31/1777 від 16.06.2023 орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Висновок уповноваженого органу про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю відповідає встановленим до нього вимогам, підписаний уповноваженою особою, та складений на підставі вивчення всіх обставин справи, у зв'язку із чим суд враховує його під час ухвалення рішення.
Таким чином, враховуючи, що судом встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не суперечитиме інтересам дитини, а також те, що в даному випадку відповідач визнає позов та не заперечує щодо того, щоб спільна малолітня дитина проживала разом з матір'ю, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
Розв'язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею витрати зі сплати судового збору у сумі 908, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Пісочинської селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матірю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).
Інформація щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя Д.М. Цвіра