Справа № 638/17594/23
Провадження № 2/638/6042/23
УХВАЛА
Іменем України
15 листопада 2023 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстровано 26 червня 2018 року управлінням ОАГС адміністрації міста Бєлгорода Бєлгородської області, Російська Федерація.
Ознайомившись з заявою та доданими до неї документами, суд доходить до висновку, що заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК України.
Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 26 червня 2018 року в управлінні ОАГС адміністрації міста Бєлогорода, Бєлгородської області, Російської Федерації (Центральний відділ). Позивач ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, а відповідач ОСОБА_2 є громадянином України.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практикою Європейського суду з прав людини визначене поняття «суд, встановлений законом», що містить в собі не просто законодавство, пов'язане із організацією і повноваженнями судових органів (Lavents проти Латвії, § 114; Richert проти Польщі, § 41; Jorgic проти Німеччини, § 64), але й будь-які інші внутрішньо-правові норми, недотримання яких робить неправомірною участь одного чи кількох суддів у розгляді справи (Pandjikidze і інші проти Грузії, § 104; Gorguiladze проти Грузії, § 68). Вислів «встановлений законом» стосується не лише правових підстав самого існування «суду», але й дотримання цим судом особливих правил, якими він має керуватись (там само), а також складу суду у кожній справі (Posokhov проти Росії, § 39; Fatullayev проти Азербайджану, § 144; Kontalexis проти Греції, § 42).
Тобто, «суд, встановлений законом» означає наступне: дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності; дотримання правил автоматичного розподілу справ; наявність повноважень у судді; належний склад суду; наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.
Крім цього, принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ст. 60 України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Позивач ОСОБА_1 не додає до позовної заяви доказів того, що вона мешкала разом з відповідачем на території України під час їх спільного проживання та після розлучення та не зазначає у своїй позовній заяві відомості про право з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Згідно з відомостями, які містяться у відповідях Єдиного державного демографічного реєстру від 15.11.2023 за параметрами запиту ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) РНОКПП - НОМЕР_1 , відомості про зареєстроване місце проживання позивача відсутні.
Крім того, відповідно до ст. 58 Закону України «Про Міжнародне приватне право України» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, виданих та цхвалених за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном (затв. Наказом МЗС України №113 від 04.06.2002 р.).
Відповідно до наказу Мін'юсту №52/5 від 18.10.2000 р. (в ред. від 18.11.2003 р. №140/5) «Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні», документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать акти цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, котрий в подальшому неоднарозово був продовжений.
Також, 24 лютого 2022 року Міністерство закордонних справ України опублікувало офіційну заяву щодо розриву дипломатичних відносин з Російською Федерацією, крім консульських питань.
Проте, 01 грудня 2022 року ВР України було прийнято Закон «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року»
Вихід з Конвенції означає скасування можливості використання в Україні документів країн СНД без якого-небудь спеціального посвідчення, а саме без апостилю.
Отже, на даний час свідоцтво про укладення шлюбу на території Російської Федерації, повинно пройти процедуру легалізації.
В той же час, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження легалізації в Україні документів про шлюб, укладеного на території Російської Федерації між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суду не надано.
Також, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 ЗУ "Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2684 гривні.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі (2684,00 * 0,4 = 1073,60) 1073,60 грн.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення встановлених судом недоліків позовної заяви у строк не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог суду у встановлений термін, заява буде вважатися неподаною і повернена позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Щепіхіна