ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
16 листопада 2023 р. Справа № 120/12158/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,
за участю:
секретаря судового засідання: Коломієць М.А.,
позивача: не з'явився,
представника відповідача: Саргсян К.Ц.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ:
в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправним та скасування наказу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №176-к від 03.05.2023 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Рішення у повному обсязі складено 17.11.2023 року.
Під час складання повного тексту рішення представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката.
Ухвалою від 13.11.2023 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.11.2023 року.
16.11.2023 року представником відповідача подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення у яких звернуто увагу, що витрати позивача на складання позовної заяви не входять до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, і адміністративним процесуальним законодавством не передбачено можливості їх відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, однак подала заяву про проведення судового засідання без їх участі.
Представник відповідача в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, просила відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення в повному обсязі, оскільки надані представником позивача документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Визначаючись щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд вказує наступне.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 132 КАС України вказано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, положеннями частини 6 та частини 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 3 ст. 143 КАС України).
Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що витрати на правничу допомогу адвоката в порядку статті 143 КАС України, можуть бути відшкодовані після постановлення судового рішення лише за наявності умови, що особа, яка понесла судові витрати до закінчення судових дебатів подасть суду заяву.
Таку заяву було подано представником позивача 17.10.2023 року (вх.№63089).
Суд зауважує, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з складністю справи, тобто не має бути явно завищеним порівняно з складністю справи. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду: договір про надання правової допомоги від 16.05.2023 року, акт виконаних робіт від 10.11.2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №02-11/23 від 10.11.2023 року на суму 10000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1076367.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та позицію відповідача про їх неспівмірність, суд приходить до висновку, що співмірним та обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7500,00 грн., що відповідає вимогам об'єктивності та розумності.
Надаючи оцінку твердженням представника відповідача, що витрати на складання позовної заяви не входять до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, і адміністративним процесуальним законодавством не передбачено можливості їх відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах №826/3022/16 від 12 грудня 2019 року, №459/1713/16-а від 16 липня 2020 року, № 336/7176/16-а (2-а/336/41/2017) від 16 липня 2020 року, де суд касаційної інстанції вказав, що послуги зі складання позовних заяв є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №560/5269/20 від 22 березня 2021 року.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7500,00 грн., а відтак заява про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 132, 134, 143, 252 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката задовольнити частково.
Стягнути з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (пр-т. Берестейський, 120-А, м. Київ, 03115, ЄДРПОУ 40517815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 (сім тисяч п'ятсот) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (пр-т. Берестейський, 120-А, м. Київ, 03115, ЄДРПОУ 40517815).
Додаткове рішення у повному обсязі складено 17.11.2023 року.
Суддя Свентух Віталій Михайлович