ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.11.2023Справа № 910/12805/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекція у Чернігівській області (14017, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул.Пантелеймонівська, будинок 12) та Носівської міської ради Чернігівської області (17100, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, місто Носівка, вул.Центральна, будинок 20) до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, вул.. Лисенка 6, м. Київ, 01601) про відшкодування шкоди у розмірі 402 739,35 грн
без повідомлення (виклику) сторін,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
14.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекція у Чернігівській області та Носівської міської ради Чернігівської області до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 402739,35 грн та 15.08.2023 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що у провадженні Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження № 12021270300000720 від 13.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Згідно із матеріалами 11.08.2021 у захисних лісонасадженнях на 745 км лівої сторони колії перегону Ніжин-Носівка Ніжинського району Чернігівської області виявлено незаконну порубку 22 дерев породи дуб та ясен.
Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір якої становить 402739,35 гривень.
Постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, являється AT «Українська залізниця».
Оскільки відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальну шкоду, то він має відшкодувати заподіяну унаслідок указаних незаконних порубок лісу шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 402739,35 гривень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
29.09.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Останнє обґрунтоване тим, що у прокурора відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду.
Окрім того 29.09.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи стосовно позовних вимог представник відповідача наголошує зокрема на наступному:
- у прокурора відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду;
- заявлено до стягнення необґрунтований розмір завданої шкоди;
- вина відповідача у завданій державі шкоді відсутня та не доведена прокурором;
- захисні лісонасадження залізниці не відповідають загальному поняттю ліс.
У згаданому відзиві представник відповідача просив поновити строк на подання відзиву.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною другою цієї статті передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущеного строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч.3).
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.4).
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч.5).
Пунктом 1 статті 6 розділу I Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 7 ГПК України одним із принципів здійснення правосуддя в господарських судах є рівність усіх учасників господарського процесу перед законом і судом.
Положеннями частини першої статті 165 ГПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі, мають право подати до господарського суду першої інстанції відзив (заперечення) на позовну заяву в письмовій формі протягом встановленого судом першої інстанції строку.
У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27 жовтня 1993 року у справах «Авотіньш проти Латвії», заява № 17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В . проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06 лютого 2001 року у справі «Беер проти Австрії», заява № 30428/96).
Враховуючи практику ЄСПЛ та керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції, суд не може позбавити відповідача можливості надати йому відзив по справі та не виконати свого зобов'язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
Оскільки відзив на позовну заяву подано разом з заявою про поновлення строку, суд вважає за можливе поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду.
10.10.2023 від прокурора надійшла відповідь на відзив у якому останній зазначає, що вчинення слідчих дій у кримінальному провадженні, про що йдеться у відзиві на позов, взагалі не стосується предмету даного спору та не підлягає доведенню у даній справі, яка повинна розглядатися судом виходячи із заявленого предмету спору, правової підстави та визначеного кола осіб.
Щодо невідповідності кількості зрубаних дерев при здійсненні розрахунку розміру заподіяної шкоди прокурор зазначив, що Частинами 9, 10 розділу II Положення від 02.02.2021 № 56 визначено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.
З урахуванням вказаних норм, відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, на підставі процесуальних документів, наданих слідчим органом, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір якої становить 402739,35 гривень.
Щодо стягнення з AT «Укрзалізниця» шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки лісових насаджень невстановленими особами прокурор вказав, що підставою пред'явлення позову про стягнення з AT «Укрзалізниця» 402739,35 грн шкоди за незаконну порубку стало неналежне виконання постійним лісокористувачем обов'язків по здійсненню охорони лісових насаджень, внаслідок чого невстановленими особами здійснено вирубку дерев у захисних лісонасадженнях.
Як вбачається з матеріалів, дозвіл на вирубку дерев не видавався.
Таким чином, саме на AT «Укрзалізниця» покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень і яким чином воно буде здійснювати виконання покладених на нього обов'язків, не вправі визначати ні прокурор, ні позивачі.
Стосовно належного представництва прокурора в суді останній зазначив, що з метою отримання інформації щодо відшкодування шкоди та вжитих заходів обласною прокуратурою листом від 20.07.2023 поінформовано Носівську міську раду щодо наявного правопорушення та невідшкодованих збитків.
Відповідно до листа Носівської міської ради від 25.07.2023 міська рада заходи не вживала та вважає за можливе звернення до суду з даним позовом безпосередньо прокурором.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, як орган контролю, також не вживала надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев, незважаючи, що про вчинену незаконну порубку їй стало відомо ще у березні 2023 року, при надіслані листа Ніжинським РВП щодо здійснення розрахунку заподіяної шкоди.
Таку позицію уповноважених органів розцінено прокурором як неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, що надає обгрунтовані підстави для вжиття заходів представницького реагування обласною прокуратурою.
При цьому, позов прокурором пред'явлено через п'ять місяців після обізнаності Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про вчинення незаконної порубки.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 11.08.2021 року у захисних лісонасадженнях на 745 км ПК 2 лівої сторони колії перегону Ніжин - Носівка (Чернігівська обл.) працівниками ПЧЛ-5 (Виробничого підрозділу "Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" AT "Укрзалізниця") виявлено незаконну порубку 22 породи дуб та ясен.
11.08.2021 року за фактом виявлення незаконної порубки деревини до Ніжинського ВП ГУНП Виробничим підрозділом "Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" AT "Укрзалізниця" була подана заява про вчинення.
За даною заявою слідчим відділенням поліції № 1 Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області відкрито кримінальне провадження № 12021270300000720 від 13.08.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України.
Проте, під час розслідування кримінального провадження №12021270300000720 від 13.08.2021 року осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.
У відповідності до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
Згідно із Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 №733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.
Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 372616 від 25.10.2007 земельна ділянка площею 102,8533 га, розташована на території Червонопартизанської сільської ради (на даний час Носівська міська рада). За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 339878358), 20.06.2018 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянкою за AT «Українська залізниця».
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці), підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, 21.10.2015 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код згідно із ЄДРПОУ 40075815).
Статтею 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та ч. 2 загальних положень Статуту AT «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1094), визначено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Таким чином, усі права та обов'язки Регіональної філії «Південно-Західна залізниця», до складу якої входить також виробничий підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень, перейшли до правонаступника AT «Укрзалізниця».
Отже, правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Південна залізниця" є АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» є відокремленим підрозділом юридичної особи AT «Укрзалізниця».
Положенням про Регіональну філію «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця» визначено, що предметом діяльності філії є, серед іншого, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення захисних лісонасаджень; діяльність у сфері лісівництва та лісозаготівель і надання пов'язаних із ними послуг.
Згідно із п. 2.1 Положення про виробничий підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень, основними завданнями діяльності підрозділу є створення нових та утримання раніше створених снігозахисних, вітрозахисних, огороджувальних і зелених насаджень у смузі відведення Філії, а також на інших землях залізничного транспорту.
До основних функцій підрозділу, серед інших, входить виконання вимог по охороні навколишнього природного середовища, виконання заходів по збереженню захисних функцій лісонасаджень (п. 3.10, 3.26 Положення).
Враховуючи викладене, відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» у відповідності до статті 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов'язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій Філії території.
Прокурор зазначає, що про вчинення незаконної порубки саме 23 дерев свідчить протокол огляду місця події від 27.08.2021, складений слідчим у кримінальному провадженні за участі представника відповідача - начальника Ніжинської виробничої дільниці «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії Південно-Західна залізниця AT «Укрзалізниця» Мазурок Ю.В., під час проведення якого проводилися вимірювання діаметрів пнів дерев та фотографування. Протокол підписано всіма учасниками. Заяв, зауважень та клопотань від учасників не надходило.
Прокурор зазначає, що протокол є основним засобом фіксації результатів огляду місця події і є носієм доказової інформації про вчинення порубки саме 23 дерев.
Відповідачем вказана обставина жодними доказами не була спростована та не оскаржувалася до заявлення позовних вимог органами прокуратури.
Предметом зазначеного позову є стягнення з АТ "Укрзалізниця" шкоди у розмірі 402739,35 грн., заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки лісу та порушення вимог лісового та природоохоронного законодавства.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі № 47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді № 3-рп/99 від 08.04.1999).
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.
З огляду на викладене заперечення відповідача в частині відсутності підстав у прокурора для звернення з даним позовом до суду викладені у клопотанні у залишенні позовної заяви без розгляду та у відзиві на позовну заяву не знайшли свого підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекція у Чернігівській області та Носівської міської ради Чернігівської області.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси є національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст.ст. 1, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.
Статтею 15 вказаного Закону також визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Порушення вимог природоохоронного законодавства було виявлено на земельних ділянках, що перебувають в користуванні АТ «Українська залізниця» (незаконна вирубка та пошкодження дерев до ступеня припинення росту) і хоча не встановлено осіб, які безпосередньо здійснювали нанесення шкоди лісовим насадженням, проте цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачем факт незаконної порубки дерев не заперечується, останнє зокрема зазначено у заяві про злочин з якою Виробничий підрозділ «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
У розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки захисних лісових насаджень породи дуб та ясен, з лівої сторони колії перегону Ніжин-Носівка 745 км ПК 5, Чернігівської області, згідно листа №6131/124/45-2023 від 09.03.2023 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області, у рамках кримінального провадження №12021270300000720 від 13.08.2021, складеного Держінспектором з ОНПС Чернігівської обл. - Л.І. Большакова та перевіреного Ст. держінспектором з ОНПС Чернігівської обл. - О.О. Феськовець, встановлено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 402739,35 грн.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінсгіекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінсгіекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п. 8 ст. 3 Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Крім того, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 56, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження інспекції поширюється на територію Чернігівської області.
Пунктами 9, 10 вказаного Положення передбачено, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належить до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Вживає в установленому порядку заходів щодо досудового врегулювання спору та виступає позивачем та відповідачем в судах.
Саме на Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області покладаються функції контролю за додержанням законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, а тому остання в даному випадку становитиме собою орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави в розумінні Закону України «Про прокуратуру».
Однак, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, будучи наділена повноваженнями щодо контролю за ефективним та цільовим використанням природних ресурсів, заходів щодо стягнення в судовому порядку з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища не вжила.
Крім того, згідно з ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради на їх території здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» визначено, що повноваження сільських рад та сільських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Згідно із ч. 3 ст. 8 вказаного Закону об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Володьководівицька (Червонопартизанська) сільська рада ввійшла до складу Носівської міської ради.
Таким чином, Носівська міська рада є правонаступником, а отже розпорядником всього комунального майна, прав та обов'язків сільської ради, на території якої здійснено незаконні порубки.
Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Для фінансування заходів, спрямованих на охорону довкілля, утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища (ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Матеріалами встановлено, що самовільна порубка мала місце у лісосмузі, що розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області.
Таким чином шкода, завдана внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Носівської міської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Носівської міської ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Чернігівською обласною прокуратурою надіслано листи від 20.07.2023 №12-781 ВИХ - 23 та 20.07.2023 №12-783 ВИХ - 23 до Носівської міської ради Чернігівської області та до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.
Так, згідно листа Носівської міськради від 25.07.2023 № 11-05/1979, наданого на запит прокурора від 20.07.2023, жодних заходів щодо стягнення заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки, міською радою не вживалося. При цьому міська рада не заперечує проти звернення до суду з позовом до AT «Укрзалізниця» безпосередньо прокурором.
Згідно листа від 25.07.2023 №20290-23 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області проінформувала Чернігівську обласну прокуратуру, що 10.03.2023 року на виконання листа СВ Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області № 6131/124/45-2023 від 09.03.2023 року Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області (далі-Інспекція) було здійснено розрахунок шкоди, завданої незаконною рубкою захисних лісових насаджень породи дуб та ясен з лівої сторони колії перегону Ніжин-Носівка 745 км ПК 5 Ніжинського району Чернігівської області. Сума шкоди становить 402739,35 грн., а також повідомила, що по визначеному факту Інспекцією перевірка не проводилась, адміністративні матеріали відносно AT «Укрзалізниця» не складались, з позовом до суду Державна екологічна інспекція у Чернігівській області не зверталась.
У згаданому листі Інспекції не заперечувала щодо здійснення представництва інтересів Інспекції в суді щодо стягнення визначеної суми шкоди безпосередньо прокуратурою.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентним органом (органами) заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
Крім того, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Нормами статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
В силу приписів статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Приписами статті 63 цього Кодексу передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом частини 1 статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 та 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; а також у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з частиною 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Суд відзначає, що зазначені вище обов'язки постійних лісокористувачів з питань охорони та захисту лісів є також основними завданнями структурного підрозділу відповідача - регіональної філії «Південно - Західна залізниця» виробничого підрозділу «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень», відповідно до Положення про нього.
Втім, матеріали справи підтверджується факт незаконної вирубки деревини у захисних лісонасадженнях на 745 км ПК 2 лівої сторони колії перегону Ніжин - Носівка (Чернігівська обл.), невстановленими особами за відсутності відповідного дозволу на проведення вирубки дерев, що є порушенням лісового законодавства.
В свою чергу, відповідно до матеріалів справи земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебуває у постійному користуванні АТ "Укрзалізниця".
Отже, оскільки саме на АТ "Укрзалізниця" як на постійного лісокористувача покладено обов'язки із забезпечення охорони, відтворення та захисту лісових насаджень, то невжиття посадовими особами відповідача дій по забезпеченню збереження лісового фонду та належної охорони лісових насаджень, стало підставою для скоєння кримінального правопорушення у вигляді незаконної порубки дерев, що завдало шкоду навколишньому природному середовищу.
Стосовно твердження відповідача, що вина останнього у завданій державі шкоді відсутня та не доведена прокурором, суд зазначає наступне.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що вина останнього у завданій державі шкоді відсутня та не доведена прокурором.
Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ч.1 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що саме відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок на підвідомчій йому території і не має значення, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, так як визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 року у справі №920/1106/17, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
Аналогічну правову позицію, викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 20.09.2018 у справі №909/495/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 24.02.2021 у справі №906/366/20, а також постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №909/976/17 від 09.08.2018.
У даній справі, факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами про лісопорушення, досудовим розслідуванням кримінального провадження та самим відповідачем не заперечується.
Таким чином, за висновком суду, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечивши збереження не призначених для порубки дерев, не здійснивши комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства, своєчасно не виявивши таких порушень і не вживши відповідних заходів щодо їх усунення.
В частині твердження відповідача щодо необґрунтованого розміру завданої шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 02.02.2021 № 56, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Частинами 9, 10 розділу II Положення від 02.02.2021 № 56 визначено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.
З урахуванням вказаних норм та відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір якої становить 402 739,35 грн.
Перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок самовільної порубки дерев, здійснено відповідно до вимог законодавства та на підставі матеріалів про лісопорушення.
В частині заперечень відповідача щодо кількості дерев, суд зазначає, що про вчинення незаконної порубки саме 23 дерев свідчить протокол огляду місця події від 27.08.2021, складений слідчим у кримінальному провадженні за участі представника відповідача - начальника Ніжинської виробничої дільниці «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії Південно-Західна залізниця AT «Укрзалізниця» Мазурок Ю.В., під час проведення якого проводилися вимірювання діаметрів пнів дерев та фотографування. Протокол підписано всіма учасниками. Заяв, зауважень та клопотань від учасників не надходило. Відповідачем вказана обставина не спростована.
В частині заперечень відповідача в частині того, що захисні лісонасадження залізниці не відповідають загальному поняттю ліс, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України.
Згідно із Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.
З огляду на викладене твердження відповідача не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин, оскільки суду надані належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності, визначених приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, елементів цивільного правопорушення для притягнення АТ "Укрзалізниці" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: вина та протиправна поведінка АТ "Українська залізниця" полягає у тому, що всупереч вимог законодавства воно не виконало обов'язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулась незаконна порубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на доведеність наявності всіх складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (вул. Лисенка 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Носівської міської ради Чернігівської області (17100, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, місто Носівка, вул.Центральна, будинок 20, код ЄДРПОУ 04061984) 402739 (чотириста дві тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн 35 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (вул. Лисенка 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) витрати по сплаті судового збору у сумі 6041 (шість тисяч сорок одна) грн 09 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2023.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ