ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.10.2023Справа № 910/7901/23
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко - Легких Г. П.,
за участю секретаря - Конон В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/7901/23
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» (19114, Черкаська обл., Уманський р-н, смт. Цибуль, вул. Гагаріна, буд. 30-Е)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11)
про стягнення заборгованості у розмірі 234 682, 52 грн
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» (19114, Черкаська обл., Уманський р-н, смт. Цибуль, вул. Гагаріна, буд. 30-Е)
про стягнення 131 877, 33 грн
За участі представників сторін:
Від ТОВ «КОЛЛ-ТРЕЙД»: Рябко С. О. - адвокат, ордер серії АІ №1462995 від 19.09.2023;
Від ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ»: Захаркевич А. В. - адвокат, довіреність №б/н від 28.12.2022;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним) про стягнення заборгованості у розмірі 234 682, 52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору поставки №291122 від 29.11.2022 в частині повної та своєчасної оплати товару поставленого за видатковими накладними №35 від 30.11.2022 та №66 від 20.12.2022, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 91 264, 00 грн, 112 800, 83 грн пені, 23 849, 64 грн інфляційних втрат та 6 768, 05 грн 3 % річних.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
29.05.2023 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали первісної позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 29.05.2023 для усунення недоліків позовної заяви шляхом, зазначеним в ухвалі.
06.06.2023 від ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 29.05.2023.
03.07.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/7901/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.07.2023 від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву.
Окрім цього, 24 07.2023 від відповідача також надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач за зустрічним позовом (ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ») просив стягнути у відповідача за зустрічним позовом (ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД») збитки у розмірі 131 877, 33 грн. Також позивач за зустрічним позовом просить покласти на відповідача за зустрічним позовом судові витрати (2 684, 00 грн - судовий збір; 50 000, 00 грн - витрати на професійну правничу допомогу).
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за зустрічним позовом не здійснив реєстрацію податкових накладних, що, в свою чергу, позбавило позивача за зустрічним позовом включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом не зменшення податкового зобов'язання на суму 131 877, 33, а тому відповідач за зустрічним позовом в силу п. 5.5. Договору поставки №291122 від 29.11.2022 зобов'язаний сплатити позивачу за зустрічним позовом штраф.
31.07.2023 суд ухвалою прийняв зустрічну позовну заяву у справі №910/7901/23 до спільного розгляду з первісним позовом та перейшов до розгляду справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 19.09.2023.
15.08.2023 до суду від ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» надійшла відповідь на відзив на первісний позов.
23.08.2023 до суду від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив по первісному позову.
28.08.2023 до суду від ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» надійшов відзив за зустрічним позовом.
18.09.2023 до суду від ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» надійшли заперечення на первісний позов.
У судовому засіданні 19.09.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті, оголосити перерву в судовому засіданні по суті на 03.10.2023.
У судовому засіданні 03.10.2023 суд, заслухавши вступні слова представників сторін щодо первісного та зустрічного позовів, на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні по суті справи до 17.10.2023.
У судове засідання 17.10.2023 прибули представники сторін. Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступ представників сторін у судових дебатах, які підтримали власні доводи та заперечення, що викладені в заявах по суті справи, -
ВСТАНОВИВ:
1. Фактичні підстави, що стали підставою спору (підстави первісного за зустрічного позовів).
29.11.2022 між ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» (надалі також - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, постачальник) та ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» (надалі також - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, покупець) було укладено Договір поставки №291122 від 29.11.2022 (надалі - Договір), згідно умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати у власність покупцю продукцію - горіхи (надалі - товар), в певній кількості, відповідної якості і за ціною вказаною в специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.
Пунктом 2.4. Договору визначено, що загальна сума цього Договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, які здійснювались протягом всього терміну дії цього Договороу.
Пунктом 2.5. Договору визначено, що підписавши цей договір, сторони погодили, що повний розрахунок за товар покупцем здійснюється одразу після поставки товару.
Пунктом 3.5. Договору визначено, що постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару, що поставляється. Також постачальник зобов'язаний надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну в порядку та строки, передбачені нормами чинного законодавства України.
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі партії товару покупцю, що засвідчується видатковою (товарною) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в цьому Договорі.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Пункт 5.5. Договору передбачає, що за невиконання порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН та/або реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних, заповнених з порушенням порядку визначеному законодавством (пункт 201.10 статті 201 ПК України), постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі, що дорівнює сумі, на яку покупцю державними органами зменшено податковий кредит з ПДВ, валові витрати, донараховані податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції.
Згідно Специфікації №1 до Договору, постачальник повинен був поставити покупцеві товар на загальну суму 1 504 170, 00 грн з ПДВ (250 696, 00 грн). Підписавши дану Специфікацію, Сторони погодили, що повний розрахунок за товар покупцем здійснюється протягом 10 днів після поставки товару.
Згідно умов Договору та Специфікації №1 до Договору, ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» поставило, а ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» прийняло товар на суму 1 504 170, 00 грн (з ПДВ 250 695, 00 грн), про що між сторонами підписано видаткову накладну №35 від 30.11.2022. Таким чином, ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» стверджує, що ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» повинно було розрахуватись за поставлений товар у строк, визначений у Специфікації №1, який відповідачем за первісним позовом не дотримано.
На виконання умов Договору ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» також поставило, а ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» прийняло товар на суму 791264, 00 грн (з ПДВ 131 877, 33 грн), про що між сторонами підписано видаткову накладну №66 від 20.12.2022.
ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» стверджує, що між сторонами на поставку даної партії товару не було підписано специфікації, отже в даному випадку слід застосувати пункт 2.5. Договору, згідно якого ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» повинно було розрахуватись за поставлений товар одразу після поставки товару, що відповідачем за первісним позовом зроблено не було.
ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» зазначає, що ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» лише частково розрахувалось за поставлений товар на суму 2204170, 00 грн, про що надаються суду відповідні платіжні інструкції, втім товар на суму 91264, 00 грн так і не був оплачений.
Відтак, позивач за первісним позовом (ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД») звернувся до суду з метою стягнення з відповідача за первісним позовом (ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ») суми основного боргу у розмірі 91264, 00 грн, а також пені у розмірі 112 800, 83 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 849, 64 грн та 3 % річних у розмірі 6 768, 05 грн.
В свою чергу, ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» зазначає, що ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» всупереч умовам Договору та статті 201 ПК України не склало та не подало на реєстрацію податкові накладні за фактом здійсненої господарської операції, що позбавило позивача за зустрічним позовом права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту і позбавило права на зменшення податкових зобов'язань на суму 131 877, 33 грн.
У зв'язку з викладеним, позивач за зустрічним позовом (ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ») звернувся до суду з метою стягнення з відповідача за зустрічним позовом (ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД») збитків на суму не отриманого податкового кредиту у розмірі 131 877, 33 грн.
2. Предмет спору (предмет первісного та зустрічного позовів).
Предметом первісного позову є матеріально-правові вимоги ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» до ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» про стягнення суми основного боргу у розмірі 91 264, 00 грн, а також пені у розмірі 112 800, 83 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 849, 64 грн та 3 % річних у розмірі 6 768, 05 грн.
Предметом зустрічного позову є матеріально-правові вимоги ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» до ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» про стягнення збитків у розмірі 131 877, 33 грн.
3. ПОЗИЦІЯ СТОРІН ЩОДО ПЕРВІСНОГО ПОЗОВУ.
3.1. Доводи позивача (ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД») щодо первісних позовних вимог.
(1) позивач за первісним позовом виконав свої обов'язки за Договором в повному обсязі. Претензії щодо якості поставленого товару від відповідача не надходили.
(2) позивач за первісним позовом здійснив поставку товару відповідачеві за первісним позовом на суму 2 295 434, 00 грн. Втім, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар на суму 2 204 170, 00 грн, а вартість товару на суму 91 264, 00 грн так і не оплачена;
(3) прострочення оплати за видатковою накладною №35 від 30.11.2022 настало з 11.12.2022, а за видатковою накладною №66 від 20.12.2022 з 21.12.2022;
(4) між сторонами не укладалась Додаткова угода від 07.03.2023 про реструктуризацію;
(5) відповідач за первісним позовом не довів наявність виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій (пені);
3.2. Доводи відповідача (ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ») щодо первісних позовних вимог.
(1) між сторонами 07.03.2023 була укладена Додаткова угода про реструктуризацію заборгованості, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили розстрочити борг за поставку продукції, що утворилась станом на 07.03.2023 у розмірі 591 264, 00 грн;
(2) укладеною додатковою угодою сторони змінили умови сплати основного боргу, відтак позивачем не вірно розраховано періоди прострочення за поставлений товар, а розрахунки пені, 3 % річних та інфляції є помилковими;
(3) розмір штрафних санкцій, що заявлені позивачем до стягнення становить 143 418, 53 грн, що перевищує суму основного боргу (91 264, 00 грн) на 150 %, а відтак, відповідач за первісним позовом просить зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій на 70 %;
(4) постановами ВС у справах №753/10840/19 від 13.07.2020, №914/1003/21 від 15.07.2022 було прийнято судами в якості електронних доказів роздруківки електронного листування між сторонами, в тому числі у Viber, а відтак додаткова угода №б/н від 07.03.2023, що була надіслана через вказаний додаток є доказом у справі, що підтверджує факт її укладення.
4. ПОЗИЦІЯ СТОРІН ЩОДО ЗУСТРІЧНОГО ПОЗОВУ.
4.1. Доводи позивача (ТОВ «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ») щодо зустрічних позовних вимог.
(1) згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України продавець товарів зобов'язаний зареєструвати податкову накладну у ЄРПН, що відповідачем за зустрічним позовом зроблено не було, у зв'язку з чим, позивач за зустрічним позовом втратив право на зменшення податкових зобов'язань на суму 131 877, 33 грн;
(2) відповідачу за зустрічним позовом було надіслано претензію №б/н від 02.06.2023 з проханням виконати зобов'язання визначене пунктом 5.5. Договору. У відповіді на претензію від 21.06.2023 за вих. №21/06/23, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що податкову накладну №42 від 20.12.2022 було подано на реєстрацію, проте її реєстрацію було зупинено Державною податковою службою України, що не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених Договором та висновком, що відповідач за зустрічним позовом не дотримався порядку подання податкової накладної на реєстрацію;
(3) не здійснення відповідачем за зустрічним позовом реєстрації податкових накладних у ЄРПН є прямими причинно-наслідковим зв'язком між бездіяльністю відповідача та збитками позивача за зустрічним позовом у вигляді розміру не отриманого податкового кредиту, що становить суму ПДВ - 131 877, 33 грн.
4.2. Доводи відповідача (ТОВ «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД») щодо зустрічних позовних вимог.
(2) відповідачем за зустрічним позовом було своєчасно сформовано і подано з дотриманням порядку на реєстрацію відповідну податкову накладну №42 від 20.12.2022 за фактом поставки товару за видатковою накладною №66 від 20.12.2022 на суму 791 264, 00 грн (ПДВ 131 877, 33 грн);
(2) зупинення реєстрації податкових накладних не може бути підставою для застосування штрафних санкцій передбачених Договором та не може бути підставою для висновків про невиконання порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН та/або реєстрацію податкових накладних, заповнених з порушенням порядку визначеним законодавством. Після зупинення реєстрації податкової накладної відповідач за зустрічним позовом у строк 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, має право подати пояснення;
(3) відповідачем за зустрічним позовом вживаються всі необхідні заходи для підготовки та подачі письмових пояснень та документів для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної №42 від 20.12.2022;
(4) у даному випадку відсутні всі чотири елементи господарського правопорушення, що є необхідними для стягнення збитків у вигляді втраченого податкового кредиту;
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
5.1. Щодо первісного позову.
З урахуванням предмету первісних позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджено факт поставки товару позивачем відповідачеві за первісним позовом, а відтак чи настав обов'язок відповідача здійснити оплату вартості поставленого товару?
- чи вірно позивач за первісним позовом визначає періоди прострочення, а відтак, чи є вірними проведені розрахунки пені, 3 % річних та інфляції?
- чи наявні підстави для зменшення штрафних санкцій, що нараховані позивачем за первісним позовом?
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В частині 1 статті 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як підтверджено матеріалами справи та самими сторонами, позивач за первісним позовом здійснив поставку товару двома партіями згідно видаткових накладних №35 від 30.11.2022 на суму 1 504 170, 00 грн (ПДВ 250 696, 00 грн) та №66 від 20.12.2022 на суму 791 264, 00 грн (ПДВ 131 877, 33 грн).
Після здійсненої поставки товару позивач за первісним позовом виставив рахунки на оплату №38 від 30.11.2022 на суму 1 504 170, 00 грн з ПДВ та №83 від 20.12.2022 на суму 791 264, 00 грн з ПДВ.
При цьому, поставка за видатковою накладною №35 від 30.11.2022 на суму 1 504 170, 00 грн (ПДВ 250 696, 00 грн) здійснювалась згідно умов Специфікації №1, що є додатком до Договору. Згідно Специфікації №1 повний розрахунок за товар здійснюється протягом 10 (десяти) днів після поставки товару.
Згідно частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною №35 від 30.11.2022 на суму 1 504 170, 00 грн настав 12.12.2022 (оскільки 10.12.2022 та 11.12.2022 є вихідними днями).
Поставка ж товару за видатковою накладною №66 від 20.12.2022 на суму 791 264, 00 грн (ПДВ 131 877, 33 грн) здійснювалась без укладення між сторонами додаткової Специфікації, а отже суд застосує умови оплати товару, що обумовлені сторонами в Договорі.
Згідно пункту 2.5. Договору - сторони погодили, що повний розрахунок за товар покупцем здійснюється одразу після поставки товару.
Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною №66 від 20.12.2022 на суму 791 264, 00 грн настав 21.12.2022.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснював часткові оплати за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями №17193 від 08.12.2022 на суму 500 000, 00 грн, №17242 від 12.12.2022 на суму 300 000, 00 грн, №17343 від 20.12.2022 на суму 704 170, 00 грн, №333 від 14.02.2023 на суму 100 000, 00 грн, №440 від 27.02.2023 на суму 100 000, 00 грн, №537 від 10.03.2023 на суму 100 000, 00 грн, №605 від 22.03.2023 на суму 100 000, 00 грн, №625 від 27.03.2023 на суму 100 000, 00 грн, №DOC0000000 від 05.04.2023 на суму 100 000, 00 грн та №DOC0000000 від 28.04.2023 на суму 100 000, 00 грн.
З призначення платежів по вище зазначеним інструкціям вбачається, що платіжними інструкціями №17193 від 08.12.2022 на суму 500 000, 00 грн, №17242 від 12.12.2022 на суму 300 000, 00 грн, №17343 від 20.12.2022 на суму 704 170, 00 грн було повністю оплачено товар за видатковою накладною №35 від 30.11.2022 на суму 1 504 170, 00 грн.
Платіжними інструкціями №333 від 14.02.2023 на суму 100 000, 00 грн, №440 від 27.02.2023 на суму 100 000, 00 грн, №537 від 10.03.2023 на суму 100 000, 00 грн, №605 від 22.03.2023 на суму 100 000, 00 грн, №625 від 27.03.2023 на суму 100 000, 00 грн, №DOC0000000 від 05.04.2023 на суму 100 000, 00 грн та №DOC0000000 від 28.04.2023 на суму 100 000, 00 грн було частково оплачено товар на 700 000, 00 грн за видатковою накладною №66 від 20.12.2022 на суму 791 264, 00 грн.
Відтак, сума основного боргу становить 91 264, 00 грн, що не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно висновків суду щодо настання строків оплат по здійсненим поставкам товарів, суд констатує, що прострочення оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №35 від 30.11.2022 настало з 13.12.2022 (а не з 11.12.2022 як зазначає позивач), а за видатковою накладною №66 від 20.12.2022 з 22.12.2022 (а не з 21.12.2022 як зазначає позивач).
Дослідивши подану в матеріали справи Додаткову угоду №б/н від 07.03.2023 про реструктуризацію заборгованості до Договору поставки №291122 від 29.11.2022, суд не може прийти до висновку, що вона була укладена між сторонами у передбачений Договором спосіб.
Суд погоджується з відповідачем за первісним позовом в тій частині, що судова практика наразі визнає, що електронне листування сторін (в тому числі через застосунок Viber та інших месенджерах) є належним електронним доказом у судових справах. Втім, висновки Верховного Суду у справах №753/10840/19 від 13.07.2020, №914/1003/21 від 15.07.2022 щодо електронної переписки були прийняті за інших фактичних обставин справ, аніж у справі №910/7901/23.
Зокрема, згідно пункту 7.2. Договору будь-які зміни та/або доповнення до цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін та оформлюються додатковою угодою. Додаткові угоди до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами, скріплені їх печатками та вступають в силу з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.
В той же час, під час розгляду справи відповідач за первісним позовом не надав суду для огляду наявний в нього оригінал Додаткової угоди б/н від 07.03.2023, що підтверджувало б факт укладення такої угоди згідно вимог пункту 7.2. Договору, а в матеріали справи надана лише фотокопія додаткової угоди, що була надіслана відповідачем за первісним позовом позивачеві за первісним позовом через застосунок Viber, що втім не може бути підтвердженням укладення додаткової угоди у письмовій формі.
За таких обставин, суд, за допомогою ІПС «Прецедент», здійснивши перевірку проведених позивачем за первісним позовом розрахунків пені, 3 % річних та інфляції, з урахуванням початків періодів прострочення по видатковим накладним, що визначені судом вище та з урахуванням здійснених часткових оплат відповідачем, проте без врахування додаткової угоди про реструктуризацію, встановив:
- дійсний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 97 835, 23 грн, а не 112 800, 83 грн як зазначив позивач за первісним позовом;
- дійсний розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 5 569, 97 грн, а не 6 768, 05 грн як зазначає позивач за первісним позовом;
- дійсний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 7 168, 96 грн, а не 23 849, 64 грн як зазначає позивач за первісним позовом.
Щодо зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 у справі №904/10558/17).
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Виходячи з критеріїв розумності та справедливості та пропорційності, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд враховує наступне:
(1) відповідач не заперечує факт поставки товару та наявність у нього заборгованості у розмірі 91 264, 00 грн;
(2) розмір заявлених позивачем за первісним позовом штрафних санкцій у вигляді пені становить 112 800, 83 грн, а дійсна сума пені, що встановлена судом становить 97 835, 23 грн, що втім однаково перебільшує розмір основної заборгованості, а отже може значною мірою ускладнити виконання рішення та зрештою призведе до того, що сума основного боргу в повному обсязі так і не буде погашена відповідачем за первісним позовом. Вказане свідчить про те, що виплата відповідачем за первісним позовом пені у розмірі, що перебільшує розмір основаного боргу може мати не компенсаційний характер (як те передбачає правова природа неустойки), а каральний, а отже бути надмірним тягарем для відповідача;
(3) дії відповідача за первісним позовом щодо вжиття заходів для врегулювання спору шляхом реструктуризації наявної основної заборгованості;
Разом з тим, суд також враховує, що згідно статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, поведінку відповідача за первісним позовом у справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), що викладене у відзиві на первісний позов.
Відтак, суд зменшує розмір штрафних санкцій (пені) на 50 % від обґрунтованої суми, розмір якої встановлений судом після здійснення перевірки проведених позивачем розрахунків, та з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 48 917, 61 грн (97 835, 23 грн/2), що на переконання суду є співмірним із допущеним відповідачем порушенням договірного зобов'язання.
Отже, з урахуванням вище встановленого, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 91 264, 00 грн, пені у розмірі 48 917, 61 грн, 3 % річних у розмірі 5 569, 97 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 168, 96 грн.
5.2. Щодо зустрічного позову.
Предметом доказування за зустрічним позовом є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків.
З урахуванням предмету зустрічних позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на ключові питання: чи доведено факт завдання позивачеві збитків діями відповідача в їх причинно-наслідковому зв'язку та якими доказами такий факт доведено, а відтак чи втратив позивач за зустрічним позовом право на отримання податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 131 877, 33 грн?
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пункт 5.5. Договору передбачає, що за невиконання порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН та/або реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних, заповнених з порушенням порядку визначеному законодавством (пункт 201.10 статті 201 ПК України), постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі, що дорівнює сумі, на яку покупцю державними органами зменшено податковий кредит з ПДВ, валові витрати, донараховані податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції.
Разом з тим, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача суму податкового кредиту у розмірі 131 877, 33 грн, саме в якості збитку, як позадоговірного зобов'язання, а не як штрафну санкцію.
У відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 224 Господарського кодексу України внормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В силу приписів частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
З урахуванням предмета позову для висновку щодо заподіяння збитків предметом доказування у цій справі є встановлення обставин, пов'язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме:
1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання);
2) шкідливого результату такої поведінки збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі N 917/877/17).
При цьому доведеність протиправних дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (пункт 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі N 911/224/19).
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі N 925/1196/18).
У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.22018 у справі N 918/219/17).
Згідно пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Таким чином, оскільки, умовами Договору, а саме пунктом 2.5 договору, сторони погодили оплату товару на умовах післяплати, то дата виникнення податкового зобов'язання відповідача за зустрічним позовом є дата поставки товару за видатковою накладною №66 від 20.12.2022.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за зустрічним позовом на дату виникнення податкового зобов'язання склав податкову накладну №42 від 20.12.2022 на суму 791 264, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 131 877, 33 грн, та подав її на реєстрацію 13.01.2023, про що зазначено у квитанції про зупинення реєстрації накладної.
За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.
Отже, суд встановив, що за результатами здійсненої поставки на суму 791 264, 00 грн (ПДВ 131 877, 33 грн) відповідачем за зустрічним позовом дотримано строку складення та подання податкової накладної №42 від 20.12.2022 на реєстрацію, що визначені пунктами 201.1 (складено на дату виникнення податкового зобов'язання 20.12.2022) та 201.10 (подано на реєстрацію 13.01.2023, тобто до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому складено накладну) статті 201 ПК України.
Як вбачається з наданої суду квитанції від 13.01.2023, реєстрація податкової накладної №42 від 20.12.2022 зупинена, оскільки, подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Аналізуючи зазначені обставини на предмет оцінки протиправності дій відповідача за зустрічним позовом, достатніх для висновку про збитки позивача за зустрічним позовом, суд враховує наступне.
Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за N 520, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за N 1245/34216 (далі - Порядок N 520).
Порядок N 520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку N 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
За пунктом 5 Порядку N 520 платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
Згідно з пунктом 6 Порядку N 520 Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Згідно пункту 7 Порядку N 520 Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів подання до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №42 від 20.12.2022, реєстрацію якої зупинено. Водночас, суд враховує, що за приписами пункту 6 Порядку N 520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Отже, на час звернення позивача із зустрічним позовом у даній справі та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, зазначений строк не збіг.
Матеріали справи не містять доказів завершення процедури реєстрації спірної податкової накладної у ЄРПН, що втім не вказує на те, що позивач втратив право на отримання податкового кредиту у розмірі суми ПДВ, що становить 131 877, 67 грн.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом абзаців 1, 3, 4, 5, 7 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З огляду на встановлені у даній справі обставини про те, що реєстрація податкової накладної №42 від 20.12.2022 поданої відповідачем за зустрічним позовом на реєстрацію фактично є зупиненою, а процедура реєстрації цих податкових накладних не завершена (відмова у реєстрації податкових накладних у встановленому законом порядку відсутня), суд доходить висновку про можливість реєстрації спірних податкових накладних за результатами поданих відповідачем пояснень та копій документів за приписами пункту 6 Порядку N 520, строк на подання яких не збіг, чи за результатами судового оскарження рішень контролюючого органу про відповідність відповідача за зустрічним позовом критеріям ризиковості платника.
За таких обставин та зважаючи на зазначені вище положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, можливість включити відображений у спірній податковій накладній ПДВ у сумі 131 877, 33 грн до складу податкового кредиту у наступних звітних податкових періодах позивачем за зустрічним позовом не втрачена, враховуючи при цьому, що перебіг строку, зазначеного у цьому пункті, перервано на період зупинення реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН.
Суд, приймає до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі N 908/1568/18, відповідно до якого належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Водночас, у цій постанові Верховним Судом лише зроблено висновок про спосіб захисту порушеного права та не конкретизовано форми порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних:
- податкову накладну не складено та не подано на реєстрацію взагалі;
- податкову накладну складено та подано на реєстрацію своєчасно, але з якихось причин податковим органом відмовлено у реєстрації;
- податкову накладну складено та подано на реєстрацію, але податковим органом зупинена її реєстрація (випадок у даній справі).
Отже, правова позиція, наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі N 908/1568/18, лише підтверджує правильність обраного позивачем способу захисту, натомість, позивач, в будь-якому разі, має довести факт того, що його право на отримання відповідного податкового кредиту було порушено (до прикладу неподанням податкової накладної на реєстрацію до ЄРПН взагалі).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є передчасним, оскільки, позивачем не доведено наявність порушеного права, а саме втрати позивачем за зустрічним позовом права на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, а відтак і завданню позивачеві збитків, у зв'язку з чим, у задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.
6. Розподіл судових витрат.
Щодо розподілу витрат за первісним позовом суд зазначає, що позивач у первісному позові заявив, що ним понесено судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн.
Відповідач за первісним позовом про понесення ним судових витрат у відзиві не заявляв.
Суд зазначає, що згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, суд задовольнив первісний позов частково, то судові витрати позивача за первісним позовом зі сплати судового збору, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте без урахування зменшеного судом розміру пені, оскільки, в даному випадку суд користується наданим йому правом на зменшення штрафних санкцій, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягали б задоволенню в розмірі, що визначений судом, якби розмір неустойки не було зменшено.
Щодо витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 2 - 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.
До первісної позовної заяви було додано:
- Договір про надання правової допомоги №20/04/23 від 20.04.2023;
- Акт №1 прийому-передачі наданих послуг від 18.05.2023;
- платіжна інструкція №112 від 18.05.2023 на суму 22 000, 00 грн;
Таким чином, розмір понесених позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн є доведеним.
Однак, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Також у вище зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У відзиві на первісний позов, відповідач за первісним позовом заявив клопотання про зменшення розміру адвокатських витрат позивача, оскільки, такі (витрати) не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
Згідно Акту №1 прийому-передачі наданих послуг від 18.05.2023, що підписаний між позивачем за первісним позовом та адвокатом Риженком О. С., останнім було надано наступні юридичні послуги:
- зустріч з замовником, з'ясування підстав та мети звернення, аналіз документів наданих замовником щодо відносин із ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ»;
- вироблення правової позиції для позовної заяви замовника до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №291122 від 29.11.2022;
- написання позовної заяви замовника до боржника ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №291122 від 29.11.2022, підготовка додатків до позовної заяви;
- проведення розрахунку штрафних санкцій, інфляційних втрат, трьох відсотків річних від суми заборгованості боржника ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ»;
При цьому, в Акті не деталізовано час, що був витрачений адвокатом на надання тієї чи іншої зазначеної послуги.
Суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000, 00 грн у заявленому розмірі не відповідають принципу розумності, необхідності таких витрат для розгляду саме даної категорії справи, яка не є складною, типовою, та у випадку не подання зустрічного позову, розглядалась би в рамках спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, суд зазначає, що проведення розрахунку штрафних санкцій, 3 % річних та інфляції по суті і є написанням позовної заяви.
Враховуючи те, що судом задоволено первісні позовні вимоги частково, відповідач не заперечує щодо наявності в нього основної заборгованості, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), ціною первісного позову, суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи та часом, який необхідний для надання правової допомоги в даній справі для захисту інтересів первісного позивача.
За таких обставин, суд вважає, що з урахуванням всіх вище перелічених критеріїв, розумним та співмірним буде розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачем на рахунок позивача, у сумі 11 000, 00 гривень.
Щодо розподілу витрат за зустрічним позовом, то суд зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, суд згідно приписів статті 129 ГПК України покладає судові витрати позивача на останнього.
Відповідач за зустрічним позовом у відзиві заявив, що ним понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. Втім, оскільки, в матеріали справи на виконання вимог ч. 8 статті 129 ГПК України не надано жодних належних та допустимих доказів понесення таких витрат та їх розміру, суд покладає витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн на останнього.
Керуючись 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» про стягнення заборгованості у розмірі 234 682, 52 грн - задовольнити частково.
1.1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; код ЄДРПОУ: 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» (19114, Черкаська обл., Уманський р-н, смт. Цибуль, вул. Гагаріна, буд. 30-Е; код ЄДРПОУ: 44667421) 91 264 (дев'яносто одну тисячу двісті шістдесят чотири) грн - коп. - основного боргу, 48 917 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн 61 коп. - пені (пеня з урахування зменшення на 50 %), 5 569 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн 97 коп. - 3 % річних, 7 168 (сім тисяч сто шістдесят вісім) грн 96 коп. - інфляційних втрат, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 22 коп. - судового збору, 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
1.2. В задоволенні інших позовних вимог про стягнення з відповідача 63 883, 22 грн пені, 1 198, 08 грн 3 % річних та 16 680, 68 грн інфляційних втрат - відмовити.
1.3. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000, 00 грн залишити за останнім.
2. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «КОЛЛ-ТРЕЙД» про стягнення 131 877, 33 грн збитків - відмовити.
2.1. Витрати сторін, що понесені у зв'язку із заявленим зустрічним позовом покласти на сторони в розмірі витрат, що кожною з них понесено.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.11.2023.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких