ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/15950/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/275/23 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження №11-сс/817/275/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року про накладення арешту на майно,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 24 серпня 2023 року частково задоволено клопотання прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12022210000000008 від 12 січня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення ч. 3 ст. 307 КК України.
Накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, в тому числі на мобільний телефон Iphone 14 Pro Мах із ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на належний їй мобільний телефон скасувати. Також просить розгляд справи здійснювати без її участі.
Обгрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що ухвала слідчого судді була прийнята без її повідомлення про час та місце судовго розгляду, а повний текст рішення нею отримано 01 листопада 2023 року, після подання заяви про видачу копії ухвали.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням кримінального процесуального закону.
Вказує на те що вилучений у неї телефон неправомірно визнано речовим доказом та скеровано для проведення оглядів та ряду відповідних експертиз, оскільки з матеріалів справи не вбачається що він має будь-яке відношення до даного кримінального провадження, зокрема, є знаряддям або засобом вчинення кримінального правопорушення та в ухвалі не зазначено, які саме експертизи призначені щодо вилученого майна.
Наголошує на тому, що прокурор подав клопотання про арешт майно із пропуском встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України строку, за відсутності клопотання про його поновлення.
У апеляційній скарзі просить зідйснювати апеляційний розгляд за її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022210000000008 від 12 січня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення ч. 3 ст. 307 КК України за фактом здійснення безконтактного збуту групою осіб, за попередньою змовою використовуючи месенджер «Telegram», наркотичних засобів та психотропних речовин шляхом розкладання так званих «закладок» на території м. Тернопіль та Тернопільської області, з кваліфікуючими ознаками.
18.09.2023 року в порядку ст.208 КПК України було затримано ОСОБА_9 , якому висунуто підозру у організації вказаного злочину.
Вилучені на підставі ухвал слідчих суддів місцевого суду про надання дозволу на провдення обшуку у помешканнях осіб, які підозрюються у скоєнні вказаного кримінального правопорушення речі, в тому числі мобільний телефон, який належить ОСОБА_7 , яка є співмешканкою організатора злочинної групи ОСОБА_9 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022210000000008 від 12 січня 2022 року згідно з постановою слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 від 19 серпня 2023 року у зв”язку з тим, що він може містити сліди кримінального правопорушення , зокрема, переписку з ОСОБА_9 , мобільний телефон якого не вдалось розблокувати.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя виходив з того, що сукупністю доказів долучених прокурором до клопотання та досліджених слідчим суддею доведено існування на даний час розумних підозр вважати, що майно, арешт на яке прокурор просить накласти, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто його відповідність критеріям ст. 98 КПК України, тому колегія суддів погоджується з висновком про необхідність накладення арешту на вказане майно з метою його збереження, узабезпечення його від можливого приховування, відчуження, знищення, а також знищення слідової інформації на ньому.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Посилання апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів відповідності належного їй мобільного телефонукритеріям ст.98 КПК України, є безпідставними, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено, що даний телефон, який визнаний речовим доказом постановою слідчого може містити сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому передача його на зберігання, що виправдовує накладення на нього арешту (а.с. 9). При цьому колегія суддів зазначає, що з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, на майно, яке має ознаки речового доказу накладається арешт незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи третій особі- законному володільцю, якому підозра не пред”явлена, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Перевіряючи доводи апелянта про порушення 48 годинного строку на звернення із клопотанням про арешт майна визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, слід врахувати те, що зазначена обставина жодним чином не позбавляє таке майно доказового значення у кримінальному провадженні оскільки це майно було вилучено на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду про надання дозволу на обшук.
Отже, підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає, в зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року про накладення арешту на майно залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді