Номер провадження: 22-ц/813/1663/23
Справа № 521/3979/20
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зейналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Поведьонкової Ірини Іванівни про визнання недійсними кредитних та іпотечних договорів, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Калініченко Л.В. 16 червня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсними, яку позивач під час розгляду справи неодноразово уточнювала та, згідно з останньою редакцією позову, просила суд:
- визнати договір кредиту №2007/670-2.06/193 від 07.11.2007 року, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , недійсним;
- визнати договір кредиту №2008/25-100-54 від 19.10.2008 року, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , недійсним;
- визнати іпотечний договір, укладений 07.11.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №2007/670-2.06/193 від 07.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрований в реєстрі за №3211, - недійсним;
- визнати іпотечний договір, укладений 19.03.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №2008/25-100/54 від 19.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрований в реєстрі за №459, - недійсним;
- визнати іпотечний договір, укладений 19.03.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №2008/25-100/54 від 19.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрований в реєстрі за №460, - недійсним.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 07.11.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та нею укладено договір кредиту №2007/670-2.06/193, в забезпечення виконання умов якого було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. та зареєстрований в реєстрі за №3211, за умовами якого в іпотеку було передано майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, будівельний номер АДРЕСА_1 , відповідно до договору про інвестування №3Б/ПР-3-128 від 10.01.2006 року, що укладений між Позивачем та ПП «Прогрес-Риелт» та додаткової угоди до нього від 29.10.2007 року.
Надалі, 19.03.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та позивачем укладено Договір кредиту №2008/25-100-54, в забезпечення виконання умов якого було укладено: іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. та зареєстрований в реєстрі за №460, за умовами якого в іпотеку було передано майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 , відповідно до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-122 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди від 15.02.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-122 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди №2 від 11.03.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-122 від 12.01.2006 року, що укладені між позивачем та ПП «Прогрес-Риелт; іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. та зареєстрований в реєстрі за №459, за умовами якого в іпотеку було передано майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_3 , відповідно до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-121 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди від 15.02.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-121 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди №2 від 11.03.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-121 від 12.01.2006 року, що укладені між позивачем та ПП «Прогрес-Риелт».
ОСОБА_1 зазначала, що договір кредиту №2007/670-2.06/193 від 07.11.2007 року, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , та договір кредиту №2008/25-100-54 від 19.10.2008 року, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , підлягали визнанню недійсними, з наступних підстав:
- в порушення абз. 2 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», позивачу не було направлено вимоги про погашення заборгованості за вищенаведеними договорами;
- повідомлення надіслане борговою агенцією «ПРИСТАВ» від 13.08.2013 року про заборгованість позивача за договором кредиту №2007/670-2.06/193 від 07.11.2007 року не є належним доказом в розумінні законодавства та в ньому відсутні відомості про розрахунок заборгованості та не зазначений період початку нарахування заборгованості.
- банком не обґрунтовано причини неподання у передбаченому порядку первинних документів, а також розрахунків заборгованості;
- при зверненні до суду банк пропустив строк позовної давності;
- відсутні правові підстави щодо стягнення основного боргу.
Також ОСОБА_1 стверджувала, що з іпотечних договорів вбачається, що в іпотеку передані майнові права на нерухоме майно без визначення їх виду (право власності, користування, інші речові права). Тобто, в оспорюваних іпотечних договорах відсутній опис переданого майнового права, тоді як таким описом не може вважатись опис майна, яке має бути побудоване іпотекодавцем, оскільки він є описом майбутнього об'єкту, а не характеристикою майнового права, як того вимагає закон. Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва були віднесені до предмета іпотеки Законом України від 25.12.2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку», тоді як спірні договори були укладені до набрання чинності вказаними Законом.
За наслідком викладеного ОСОБА_1 вважала, що вказані іпотечні договори підлягають визнанню недійсними.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано іпотечний договір, укладений 07.11.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №2007/670-2.06/193 від 07.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрований в реєстрі за №3211, - недійсним.
Визнано іпотечний договір, укладений 19.03.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №2008/25-100/54 від 19.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрований в реєстрі за №459, - недійсним.
Визнано іпотечний договір, укладений 19.03.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №2008/25-100/54 від 19.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрований в реєстрі за №460, - недійсним.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» не погоджується з судовим рішенням в частині визнання іпотечних договорів недійсними, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
На думку апелянта, судом не було враховано, що спірними договорами іпотеки в іпотеку було передано нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця, і лише та обставина, що положення ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 05.06.2003 року) не передбачали, що предметом іпотеки не можуть виступати майнові права, не може бути безумовною підставою для визнання недійсним вказаних договорів. Крім того, позивачкою було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними кредитних договорів, і рішення суду в цій частині ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» не оскаржувались, а тому перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
Відповідно, судове рішення переглядається у частині заявлених позивачем вимог про визнання недійсними іпотечних договорів.
Сторони про розгляд справи на 07.11.2023 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Сторони у справі сповіщалися про час та дату слухання справи за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28
Крім того, сторони у справі сповіщалися шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.
Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується із правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.06.2022 року у справі № 761/42977/19 та від 26.10.2022 року у справі № 761/877/20.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
07.11.2023 року від представника ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №2007/670-2.06/193, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 118800,00 доларів США з метою фінансування інвестування житла квартири, будівельний номер АДРЕСА_1 , відповідно до договору про інвестування №3Б/ПР-3-128 від 10.01.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Прогрес-Риелт» та додаткової угоди до нього від 29.10.2007 року.
В той же день - 07.11.2007 року, на виконання умов договору кредиту №2007/670-2.06/193 від 07.11.2007 року та в забезпечення його виконання, між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстрований в реєстрі за №3211, за умовами якого в іпотеку було передано майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, будівельний номер АДРЕСА_1 , відповідно до договору про інвестування №3Б/ПР-3-128 від 10.01.2006 року, що укладений між ОСОБА_1 та ПП «Прогрес-Риелт» та додаткової угоди до нього від 29.10.2007 року.
В подальшому, 19.03.2008 року, між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №2008/25-100-54, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 104000 доларів США, зі сплатою 12,25 процентів річних та кінцевим терміном повернення до 18.03.2023 року, з метою фінансування інвестування наступного житла:
- однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_3 , відповідно до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-121 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди від 15.02.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-121 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди №2 від 11 березня 2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-121 від 12.01.2006 року, що укладені між Позивачем та ПП «Прогрес-Риелт»;
- однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 , відповідно до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-122 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди від 15.02.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-122 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди №2 від 11.03.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-122 від 12.01.2006 року, що укладені між Позивачем та ПП «Прогрес-Риелт».
В якості забезпечення виконання вказаного договору кредиту №2008/25-100-54 від 19.03.2008 року, в той же день між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено:
- іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. та зареєстрований в реєстрі за №460, за умовами якого в іпотеку було передано майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 , відповідно до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-122 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди від 15.02.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-122 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди №2 від 11 березня 2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-122 від 12.01.2006 року, що укладені між Позивачем та ПП «Прогрес-Риелт;
- іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. та зареєстрований в реєстрі за №459, за умовами якого в іпотеку було передано майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_3 , відповідно до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-121 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди від 15.02.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-121 від 12.01.2006 року, Додаткової угоди №2 від 11.03.2008 року до Договору про інвестування №3Б/ПР-1-121 від 12.01.2006 року, що укладені між Позивачем та ПП «Прогрес-Риелт».
09.04.2020 року між АТ «Альфа-Банк», як правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» були укладені договори факторингу, за умовами яких ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло право вимоги за договорами кредиту №2007/670-2.06/193 від 07.11.2007 року та №2008/25-100-54 від 19.03.2008 року та іпотечними договорами від 07.11.2007 року, від 19.03.2008 року, від 19.03.2008 року, які були укладені між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання вказаних іпотечних договорів недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент укладення спірних договорів іпотеки майнові права на нерухомість, будівництво якої не було завершено, не могли бути предметом іпотеки, суд дійшов висновку про порушення ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» при їх укладенні, а отже і про наявність підстав для визнання вищевказаних договорів недійсними.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що питання недійсності договору іпотеки з підстав передачі в іпотеку майнових прав за відсутності у переліку об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором, передбаченим статтею 5 Закону України «Про іпотеку», було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, у постанові від 06.10.2021 року у справі №753/6058/18 (провадження N 61-16957св20) Верховний Суд зазначив, що статтею 5 Закону України «Про іпотеку» був визначений вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.
Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернення стягнення; нерухоме майно, зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції закону були відсутні.
Дія Закону України від 19.06.2003 року N 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (редакція з 14.01.2006 року до 23.07.2010 року) на правовідносини при укладенні договору іпотеки між банком і фізичною особою з метою забезпечення кредитного договору не поширюються.
Відповідний правовий висновок був викладений Верховним Судом України у постанові від 17.04.2013 року у справі №6-8цс13.
Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25.12.2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», який набрав чинності 14.01.2009 року, якими були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».
Майнове право, що є предметом застави (іпотеки) - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
Разом з тим, згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» передбачали, що предметом іпотеки може виступати об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору.
З матеріалів справи вбачається, що положеннями п.1.9 договорів іпотеки від 07.11.2007 року, від 19.03.2008 року, від 19.03.2008 року, які були укладені між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , передбачалось, що після завершення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки.
При цьому колегія суддів враховує, що іпотекодавцем виступив не забудовник житла, а позичальник кредиту, яка в силу статті 5 Закону України «Про іпотеку» надала докази того, що нерухоме майно стане її власністю після укладення договорів іпотеки.
Таким чином ОСОБА_1 , виступивши іпотекодавцем майнових прав за оспорюваними договорами іпотеки, тим самим надала згоду на передачу в іпотеку незавершених будівництвом квартир, які у майбутньому стануть її власністю, а позивач надав їй нотаріальну згоду на це.
Отже, посилання позивачки на те, що спірні договори були укладені до набрання чинності Законом України від 25.12.2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку», оскільки зазначені обставини не є передбаченими статтями 203, 215 ЦК України підставами для визнання недійсними оспорюваних договорів іпотеки.
Вказане кореспондується із правовою позицією, викладеною Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі №520/10060/16-ц (провадження №61-5085сво18) про те, що сам по собі факт того, що на час укладення спірного договору іпотеки стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки, не може свідчити про його недійсність, оскільки головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює вказаний договір.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року (справа №758/6185/14-ц) і 27.11.2018 року (справа №760/23999/14-ц).
Жодних інших доказів порушення Банком прав та обов'язків ОСОБА_1 при укладенні оспорюваних договорів іпотеки позивачем не надано, зазначені договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх їх істотних умов, позивач під час укладання договорів не заявляла додаткових вимог щодо їх умов в подальшому виконувала їх, договори містять інформацію щодо прав та обов'язків сторін, відповідальність за порушення зобов'язань, тощо.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі зазначеного колегія суддів доходить до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 при укладенні оскаржуваних договорів іпотеки від 07.11.2007 року, від 19.03.2008 року, від 19.03.2008 року, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання іпотечних договорів недійсними.
Щодо заяви ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» про застосування строків позовної давності.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За відсутності порушення суб'єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб'єктивного права позовна давність застосовуватись не може. Тому, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
У даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.
При вказаних обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та не визначився із характером спірних правовідносин що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи у частині, що переглядається, у зв'язку із чим рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання іпотечних договорів недійсними.
Щодо судових витрат.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.
За приписами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції із даним позовом, то судові витрати, понесені відповідачем за подачу апеляційної скарги в сумі 6810 грн., мають бути компенсовані за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року в частині вимог про визнання недійсними іпотечних договорів - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Поведьонкової Ірини Іванівни про визнання недійсними іпотечних договорів - відмовити.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в розмірі 6810 гривень, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 16 листопада 2023 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе