Справа № 462/1002/23 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Провадження № 22-ц/811/1177/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50000 грн моральної шкоди.
Позов обгрунтовувала тим, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2022 року у справі № 462/763/22 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України. У вказаному проваджені вона є потерпілою. ОСОБА_2 26 жовтня 2020 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , наніс їй тілесні ушкодження, що спричинило в неї фізичний біль, емоційну невпевненість та відчуття небезпеки, погрожував фізичною розправою, залякуючи таким чином її, внаслідок чого остання змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. В результаті вказаних дій відповідача вона пережила важкий емоційно-психологічний стан. У неї погіршився стан здоров'я, вона відчуває біль в ділянці серця, не може спокійно спати. Постійно відчуває тривогу за себе, доньку та внучок. В зв'язку з наведеним, просила позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2023 року, в яке внесено виправлення ухвалою від 24 серпня 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 грн 00 коп. моральної шкоди.
В решті вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1073 грн 60 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що вчинене відповідачем домашнє насильство мало систематичний та довготривалий характер, внаслідок якого позивач зазнала глибокі фізичні та психологічні страждання, переживала важкий емоційно-психологічний стрес. З моменту вчинення відповідачем агресивних дій, позивач постійно відчуває тривогу за себе, доньку та своїх внуків. Дані страждання негативно позначились на її здоров'ї, зокрема систематично підвищується кров'яний тиск, часто відчуває болі в області серця. Таким чином, відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 50 000,00 грн, що є справедливим по відношенню до позивача, враховуючи фізичний та душевний біль, який вона зазнала.
Просить скасувати рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог та в частині розподілу судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2022 року у справі № 462/763/22 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України та призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт та штрафу в розмірі 850 гривень, який виконувати самостійно.
Вказаним вироком встановлено, зокрема, що ОСОБА_2 02 вересня 2020 року близько 02.00 год., діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини, малолітніх дітей та тещі намагався увірватися в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , здійснюючи неодноразові дзвінки в домофон вказаної квартири, погрожував і залякував ОСОБА_3 , потерпілу ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2010 р.н., та ОСОБА_5 , 2015 р.н., що спричинило в них емоційну невпевненість та відчуття небезпеки, а також упродовж нічної пори доби здійснював телефонні дзвінки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 2010 р.н., та ОСОБА_5 , 2015 р.н., під час яких погрожував дружині фізичною розправою, залякуючи таким чином їх, внаслідок чого ОСОБА_3 змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції.
Крім цього, ОСОБА_2 14 листопада 2020 року точний час слідством не встановлено, діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини, малолітніх дітей та тещі, намагався увірватися в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , залякував ОСОБА_3 , потерпілу ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2010р.н., та ОСОБА_5 , 2015р.н., що спричинило в них емоційну невпевненість та відчуття небезпеки, погрожував дружині фізичною розправою, залякуючи таким чином їх, внаслідок чого ОСОБА_3 змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції.
В рамках кримінального провадження та в ході його розгляду судом цивільний позов потерпілими, зокрема, позивачем ОСОБА_1 не заявлявся.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як вбачається із загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, всебічно встановлених обставин справи та застосувавши принципи справедливості і розумності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 позивачці завдано моральної шкоди, яка виразилася у відчутті нею фізичного болю та необхідності відновлювати попередній стан здоров'я, що свідчить про наявність підстав, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України, для відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 8 000 грн.
Належних та допустимих доказів, які б підтверджували завдання моральної шкоди у більшому розмірі, ніж визначив суд першої інстанції, позивачем апеляційному суду не надано.
Інші доводи та обставини, на які посилаються сторона в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог закону і підстав для його скасування чи зміни в частині визначення розміру моральної шкоди не вбачається.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині розподілу судових витрат.
Як встановлено, позивачкою було сплачено судовий збір за подання позовної заяви, а підстави для стягнення такого з відповідача в дохід держави відсутні, тому рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 грн 60 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2023 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 грн 60 коп. судового збору.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено: 17.11.2023
Головуючий
Судді