Справа № 450/1829/19 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.
Провадження № 22-ц/811/1699/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
за участю секретаря: Псярук О.В.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна АС «Нива», третя особа Львівська міська рада про визнання незаконним створення та діяльність Спілки (об'єднання) громадян - співвласників майна АС «Нива»,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна АС «Нива» про визнання незаконним створення та діяльності Спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна АС «Нива», примусовий розпуск даної організації.
В ході розгляду справи збільшив позовні вимоги та просив визнати помилковим внесення відомостей про легалізацію заснування громадської організації Спілки (об'єднання) громадян-співвласників АС «Нива» шляхом письмового повідомлення, яку здійснила Лисиничівська сільська рада Пустомитівського району Львівської олбласті з дати внесення відомостей про легалізацію.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що спілка (об'єднання) громадян-співвласників майна АС «Нива» створена відповідно до рішення зборів її засновників - громадян України від 12.07.2001 - протокол №1 та Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992. Відповідач за своїм правовим статусом є громадською організацією з місцевим статусом і не являється юридичною особою. З часу заснування спілки здійснював і продовжує здійснювати свою діяльність незаконно впродовж декількох років. Статут спілки затверджений загальними зборами від 12.07.2001 та оформлений протоколом №1, хоча відповідно до даного протоколу питання про створення спілки на дані збори не виносилось та не розглядалось. Впродовж всього існування спілки її відповідальні особи, систематично порушують її Статут і чинне законодавство, ігноруючи інтереси пайовиків. З порушенням Статуту проводились збори пайовиків майна АС «Нива» реорганізованої в ПАФ «Нива». Керівник спілки ОСОБА_3 , самостійно розпоряджався майном пайовиків, передає в оренду невитребувані паї пайовиків на свій розсуд в своїх інтересах. Документи, на основі якого ОСОБА_3 створив спілку, протокол №1 загальних зборів від 12.07.2001, де вказується про створення спілки АС «Нива» - відсутні, що свідчить і про нелегітимність створення спілки відповідачем, неправомірність її діяльності і незаконність прийнятих нею рішень, особливо в частині реалізації майна пайовиків АС «Нива» реорганізованої в ПАФ «Нива».
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна АС «Нива», третя особа Львівська міська рада про визнання незаконним створення та діяльність Спілки (об'єднання) громадян - співвласників майна АС «Нива» - відмовлено.
Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2023 року клопотання представника відповідача Спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна АС «Нива» - адвоката Качмар Івана Остаповича про стягнення витрат на професійну правову допомогу - задоволено частково.
Cтягнуто з ОСОБА_1 на користь Спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна АС «Нива» 23 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Додаткове рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість додаткового рішення, вказує на порушення судом норм процесуального права.
Зазначає, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.03.2023 встановлено неправомірність дій відповідача у даних правовідносинах. Враховуючи обставини, які були встановлені у рішенні від 01.03.2023, даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і відповідно до положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України, суд мав усі підстави відмовити у відшкодуванні здійснених відповідачем витрат на правову допомогу, чого всупереч вимогам даної правової норми зроблено не було.
Вказує, що представник відповідача у своєму клопотанні просить стягнути кошти «на користь Голови комітету Скопика Василя Анідрйовича», що діє від імені Спілки, а не самого відповідача. Така, вимога прямо суперечить вимогам ст. 141 ЦПК України, яка передбачає можливість стягнення судових витрат виключно на користь відповідача, а не його посадової особи. В силу принципу диспозитивності, суд не уповноважений виходити за межі заявлених вимог і зобов'язаний був відмовити у задоволенні клопотання щодо стягнення коштів на користь фізичної особи (яка не є учасником справи), суд же самостійно вирішив питання про стягнення коштів на користь сторони (відповідача), клопотання щодо якого заявлено не було.
Просить додаткове рішення в частині задоволення клопотання щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу розмірі 23 000,00 грн скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні клопотання відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримав, просив скаргу задоволити. Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду таким вимогам відповідає.
Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Колегія суддів відзначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Судом встановлено, що відповідач (Спілка (об'єднання) громадян-співвласників майна АС «Нива» від імені якої діє Голова комітету Скопик В.А.) 13.09.2019 уклала договір про надання правової допомоги №13/09-19-2ц з адвокатським об'єднанням «Шпунт і партнери».
Розмір оплати послуг визначатиметься у підписаних Сторонами актах виконаних робіт та обраховується із розрахунку 1000,00 грн за кожну годину, затрачену виконавцем (АО «Шпунт і партнери») у зв'язку із наданням послуг по даному договору, в тому числі з врахуванням часу затраченого на добирання до судів, інших органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, тощо.
Відповідно до акту виконаних робіт згідно вказаного вище договору, АО «Шпунт і партнери», в особі керуючого партнера Качмар І.О. (виконавець) та Спілкою (об'єднанням) громадян-співвласників майна АС «Нива» від імені якої діє Голова комітету Скопик В.А. (замовник), виконавець надав, а замовник прийняв послуги по наданні правовї (адвокатської) допомоги, вартість яких складає 51000,00 грн.
Позивачем у суді першої інстанції було подано клопотання про відмову у задоволенні заяви про відшкодування здійснених витрат на правову допомогу або зменшення розміру таких.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 51 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, отже їх розмір є необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті виконаних робіт зазначено такі види юридичних послуг як збирання, аналіз судової практики Верховного Суду, Верховного Суду України в аналогічних справах, необхідних для формування правової позиції у справі; підготовка клопотання про залишення без руху позовної заяви від 09.10.2019 в справі; формування відзиву на позовну заяву з додатками, їх копіювання, направлення учасникам, їх скерування на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області. Однак дані види юридичних послуг включаються до підготовки відзиву на позовну заяву та збирання доказів та інших матеріалів, необхідних для підготовки та формування правової позиції у справі, а тому зазначені кошти в розмірі 8000,00 грн вказані в акті, не можуть бути включені до витрат на правову допомогу.Також представник відповідача у складі виконаних робіт двічі зазначив підготовку заяви про застосування строків позовної давності, крім того вказав підготовку заяви про закриття провадження у справі, яка не була задоволена судом.
Підготовка неодноразових клопотань про відкладення судового засідання також не підлягає включенню до витрат на правову допомогу, оскільки дана послуга є інтересом виключно адвоката позивача, яка по своїй суті не є професійною правничою допомогою позивачеві та відповідно не може підлягати відшкодуванню, як частина судових витрат.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат на надання правової допомоги та стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу до розміру 23000,00 грн, задовольнивши заяву частково, а в стягненні решти витрат на правничу допомогу суд правомірно відмовив, з чим погоджується судова колегія.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що в суді першої інстанції позивач подав клопотання, зокрема, про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем (73-78).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду скарги.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Додаткове рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно дост.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегії суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 17.11.2023
Головуючий
Судді