ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 335/1728/23 Головуючий в 1 інст. Воробйов А.В.
Провадження № 33/807/749/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі ОСОБА_1 , захисника - адвоката Шерстюк А.О., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 12.02.2023 року о 23-02 годині по вул. Тбіліська, 25 б в у м. Запоріжжя водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ЗАЗ LANOS» державний номер НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано бодікамерою. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити постанову суду в частині позбавлення права керування.
Наголошує, що вину визнає та щиро розкаюється.
Вказує, що перебуває на військовій службі з 2016 року, є учасником бойових дій та нагороджений відзнакою «За відвагу в службі».
Станом на сьогоднішній день призначений на посаду начальника медичної служби, а тому використовує автомобіль в службових цілях.
Інкриміноване порушення не спричинило значної шкоди суспільним чи державним інтересам.
Просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він не був присутнім в судовому засіданні, а з матеріалами справи ознайомився лише 21.09.2023 року.
Просить змінити постанову районного суду, призначивши стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, без позбавлення права керування.
Щодо розгляду клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.
Заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки під час винесення постанови ОСОБА_1 не був присутнім, лише після ознайомлення з матеріалами справи 21.09.2023 року апелянт мав змогу ознайомитись із змістом судового рішення.
Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу правовладдя, який визнається і діє в Україні (ст. 8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.
Щодо розгляду скарги по суті апеляційних доводів апелянта.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шерстюк А.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Апелянт не погоджується лише з накладеним на нього місцевим судом адміністративним стягненням та просить змінити постанову в частині накладеного адміністративного стягнення, а саме не позбавляти його права керування транспортними засобами, враховуючи те, що позбавлення його можливості керувати транспортними засобами унеможливить виконання військових обов'язків у повному обсязі.
Апеляційний суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, має гарну характеристику та його службові обов'язки бойового медика.
Разом з тим, в контексті апеляційних вимог, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Між тим, за змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, який обов'язково поєднаний із позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.
У даному випадку, з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, також вважаю за потрібне звернути увагу на наступне рішення.
Так, по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_1 , який провину визнав, має позитивну характеристику з місця роботи, перебуває на військовій службі, наявність нагород, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП України, вимогам ст. ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Отже, доводи апелянта про призначення стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом не відповідають вимогам Закону.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, задовольнити.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 335/1728/23