ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"17" листопада 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/999/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода», с. Свобода, Закарпатської області (надійшла 16.11.2023 вх. №02.3.1-02/8185/23) про забезпечення позову
у справі № 907/999/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода», с. Свобода, Закарпатської області
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Свобода-Агро», с. Велика Добронь, Закарпатської області
про визнання недійсними значних правочинів та повернення майна з незаконного володіння
За участю представників: не викликались
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача з вимогою про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу техніки №03-04-23 від 03 квітня 2023 року про передачу у власність Відповідача трактора Сasе 7240, заводський номер - JJA00742300, рік випуску - 1996, д.н. НОМЕР_1 та визнання Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-СВОБОДА» власником трактора Сasе 7240, заводський номер - НОМЕР_2 , рік випуску - 1996, д.н. НОМЕР_1 та передачу у натурі ТОВ «АГРО-СВОБОДА» трактор Case 7240, заводський номер - НОМЕР_2 , рік випуску - 1996, д.н. НОМЕР_1 ;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу техніки №04-04-23 від 03 квітня 2023 року про передачу у власність Відповідача сівалки Sunflower-9433-40, заводський номер - 09433 3А20060002, та визнання Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-СВОБОДА» власником сівалки Sunflower-9433-40, заводський номер - НОМЕР_3 та передачу у натурі ТОВ «АГРО-СВОБОДА» сівалку Suпflower-9433-40, заводський номер - НОМЕР_3 ;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу техніки №05-04-23 від 03 квітня 2023 року про передачу у власність Відповідача оприскувача INUMA ІА 6036, заводський номер - 101382, рік випуску 2012, та визнання Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-СВОБОДА» власником оприскувача INUMA ІА 6036, заводський номер - 101382, рік випуску 2012 та передачу у натурі ТОВ «АГРО-СВОБОДА» оприскувача INUMA ІА 6036, заводський номер - 101382, рік випуску 2012;
Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 10.11.2023 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода», про забезпечення позову повернуто заявнику.
16.11.2023 р. до суду подано заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода», с. Свобода, Закарпатської області про забезпечення позову.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, у тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (пункти 2, 4).
Частинами 1, 3 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову вказує, що обставини справи свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Натомість заходи забезпечення позову, вжити які просить Позивач, є співмірними з заявленими у даній справі позовними вимогами, а також негативними наслідками для Відповідача, які можуть спричинити тимчасові заходи забезпечення позову.
Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
На думку заявника, існують припущення, що майно, яке є у власності відповідача, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення у даній справі, а тому накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно є належним, ефективним та співмірним із заявленими позовними вимогами заходом забезпечення позову.
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 у справі № 915/1429/20).
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).
Надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника, врахувавши наведені вище обставини та дослідивши надані докази з урахуванням предмету спору, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви в частині накладення арешту на майно, а саме: трактора Case 7240, заводський номер - НОМЕР_2 , рік випуску - 1996, д.н. НОМЕР_1 , сівалки Sunflower-9433-40, заводський номер - НОМЕР_3 та оприскувача INUMA ІА 6036, заводський номер - 101382, рік випуску 2012 до набрання законної сили рішенням у даній справі, у задоволенні решти вимог позивача відмовити.
В решті вимог заяви суд прийшов до висновку про те, що такий захід як заборона зняття з обліку, здійснення реєстраційних дій та відчуження у будь-який спосіб майна не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення та включає імовірності утруднення його виконання.
Крім того, суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд вважає, що обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Судом також враховано, що заходи забезпечення позову є тимчасовими до вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно частині 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Згідно ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Крім того, відповідно до частин 1, 4 статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Заявником у поданій заяві зазначається про відсутність підстав для вжиття зустрічного забезпечення.
Водночас, за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред'явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов'язком господарського суду (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №916/2851/17 та від 26.11.2018 у справі №904/2925/18), так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу.
Відтак, у даному випадку не зазначення в даній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати процесуальним порушенням, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Керуючись статтями 136-137, 139-140, 196, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Свобода», с. Свобода, Закарпатської області (надійшла 16.11.2023 вх. №02.3.1-02/8185/23) про забезпечення позову задовольнити частково.
2. До набрання рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/999/23 законної сили накласти арешт на майно, а саме: трактор Case 7240, заводський номер - НОМЕР_2 , рік випуску - 1996, д.н. НОМЕР_1 , сівалка Sunflower-9433-40, заводський номер - НОМЕР_3 та оприскувач INUMA ІА 6036, заводський номер - 101382, рік випуску 2012.
2.1. В решті частини вимог позивача відмовити.
3. Дана ухвала набирає законної сили з 17.11.2023, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 17.11.2026.
4. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-СВОБОДА" (90210, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Свобода, вулиця Миру, будинок 112, код ЄДРПОУ 38325142).
5. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВОБОДА-АГРО" (89463, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Велика Добронь, вул.Фізкультурна, будинок 6, код ЄДРПОУ 37742955).
6. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Ф. Ремецькі