ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/816/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/816/23
за позовною заявою Приватного підприємства «Прем'єра Південь» м. Херсон до Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Ужгород про стягнення 65 586,39 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 65 586,39 грн. з яких: 65 295,15 грн. заборгованості за поставлений Товар, 130,59 грн. - інфляційні нарахування та 160,65 грн. - 3 % річних за Договором поставки товару №20/3 від 26 липня 2019 року .
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа № 907/816/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 31.08.2023 р. була надіслана відповідачу 01.09.2023 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження юридичної особи, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600042897733, отримана відповідачем 09.09.2023 р.
12.09.2023 р. через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
Представнику відповідача надано доступ для ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
26 липня 2019 року між приватним підприємством «Прем'єра Південь (далі - Позивач, Постачальник) та дочірнім підприємством «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки товару № 20/3 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні товари: мазут топковий М-100 (далі - Товар).
Загальна вартість Товару за, цим Договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору (п. 3.2 Договору).
Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за придбаний Товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Продавця за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п.4.2. Договору, проте у будь-якому випадку після отримання Покупцем повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі.
Рахунок приймається до оплати при отриманій Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару Продавець має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Продавець зобов'язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати) (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п.4.3. Договору Покупець зобов'язується розрахуватися з Продавцем за отриманий Товар протягом 30-60 календарних днів з моменту отримання від Продавця документів, зазначених в п.4.1., п.4.2. Договору, проте в будь якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Продавцем передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Продавцем взятих на себе зобов'язань.
За умовами п. 6.1 Договору одним з обов'язків покупця є обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2019 р. (п. 11.1 Договору).
Згідно видаткової накладної, що міститься в матеріалах справи №88 від 31.07.2019 р. Приватне підприємство «Прем'єра Південь» поставило відповідачу товар мазут паливний 26,64 т, загальною вартістю 342 372,80 грн. Вказані обставини також підтверджуються, специфікацією до Договору № 1 від 30 липня 201 9 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 88 від 30 липня 2019 року.
Зазначений товар, був сплачений відповідачем вчасно та належним чином.
Згідно видаткової накладної, що міститься в матеріалах справи №180 від 26.10.2019 р. Приватне підприємство «Прем'єра Південь» поставило відповідачу товар мазут паливний 25,57 т, загальною вартістю 355 295,15 грн. Вказані обставини також підтверджуються, специфікацією до Договору № 2 від 26 жовтня 2019 року та товарно транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 180 від 25 жовтня 2019 року.
За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи з метою оплати поставленого Товару, Постачальником 23 жовтня 2019 року надано Покупцю рахунок на оплату № 181 на суму 355 295,15 грн., який останнім частково оплачено в сумі 290 000,00 грн. (платіжні інструкції № 9468 від 26.11,2019; № 7427 від 27.12.2019; № 7773 від 19.02.2020; № 7955 від 05.03.2020; № 8315 від 14.04.2020; № 8656 від 21.05.2020; № 9085 від 15.07.2020; № 9496 від 10.09.2020).
Станом на дату звернення позивача до суду відповідачем оплата проведена не була. Сума непогашеної в строк заборгованості відповідача за договором складає 65 295,15 гривень.
З метою досудового врегулювання спору позивач 06 квітня 2023 року відправив на адресу Відповідача претензію про погашення заборгованості за вих. № 20230330/2 від 30.03.2023 року. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Зазначені обставини і стали приводом звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення суми 65 586,39 грн. з яких: 65 295,15 грн. заборгованості за поставлений Товар, 130,59 грн. - інфляційні нарахування та 160,65 грн. - 3 % річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини на підставі договору поставки товару № 20/3 від 26 липня 2019 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений товар.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно - розпорядчого документа на майно. Таким чином, факт прийняття товару підтверджується товарно-транспортними накладними.
Наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної, №180 від 26.10.2019 яка підписана без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару, представником відповідача, свідчать, про поставку товару відповідачу на суму 355 295,15 грн.
За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи, Відповідач не дотримався взятих на себе зобов'язань, а саме не здійснив повний розрахунок з Постачальником. В результаті чого у відповідача виникла заборгованість за укладеним Договором в сумі 65 295,15 грн.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару підтверджується підписом представника Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна компанія "Автомобільні дороги України" на видатковій накладній, складеній за фактом поставки.
Відповідно до п.4.3. Договору Покупець зобов'язується розрахуватися з Продавцем за отриманий Товар протягом 30-60 календарних днів з моменту отримання від Продавця документів, зазначених в п.4.1., п.4.2. Договору, проте в будь якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Продавцем передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Продавцем взятих на себе зобов'язань.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за поставлений на підставі договору поставки товару № 20/3 від 26 липня 2019 року товар, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 65 295,15 грн.
Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.
З огляду на наведені обставини, позовна вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 65 295,15 грн., підлягає задоволенню.
Разом з тим, позивачем крім основної суми боргу, нараховано також суму 130,59 грн. - інфляційні нарахування та 160,65 грн. - 3 % річних.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з п.4.1 Договору розрахунки за придбаний Товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Продавця за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п.4.2. Договору, проте у будь-якому випадку після отримання Покупцем повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі.
Рахунок приймається до оплати при отриманій Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару Продавець має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Продавець зобов'язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати) (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п.4.3. Договору Покупець зобов'язується розрахуватися з Продавцем за отриманий Товар протягом 30-60 календарних днів з моменту отримання від Продавця документів, зазначених в п.4.1., п.4.2. Договору, проте в будь якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Замовника на відповідні цілі. У випадку затримки Продавцем передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Продавцем взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Проте, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надіслання повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю.
З урахуванням зазначеного господарський суд приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати за вимогами позивача не настав.
Таким чином, враховуючи, що строк оплати в розумінні ст. 530 ЦК України у відповідача не настав, вимоги про стягнення з відповідача суми 130,59 грн. - інфляційних нарахувань та 160,65 грн. - 3 % річних задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства «Прем'єра Південь» м. Херсон до Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Ужгород про стягнення 65 586,39 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 65 295,15 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 2 672,08 грн.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 39, код ЄДРПОУ 31179046) на користь Приватного підприємства "Прем'єра Південь" (73020, Херсонська обл., місто Херсон, вул.Куліша Миколи, будинок 11, квартира 32, код ЄДРПОУ 34785446) суму 65 295,15 грн. (шістдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 15 коп.) заборгованості, а також суму 2 672,08 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят дві гривні 08 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати накази на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 17.11.2023.
Суддя О. Ф. Ремецькі