17.11.2023 Справа № 363/869/21
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора потерпілої її представника обвинуваченої захисника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальне провадження № 1202011015001281 щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженки і жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої в тому ж районі в АДРЕСА_2 , одруженої, маючої на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, освіта вища, працюючої менеджером департаменту ДП «Ліси України», не судимої, обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
15.12.2020 року о 19 год. 37 хв. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Форд Фієста» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись в м. Вишгороді по пр. І. Мазепи, 6 у напрямку вул. Шолуденка, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу позначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.3 та дорожнім знаком 5.35.2 Правил дорожнього руху України, діючи необережно, із злочинною недбалістю в порушення вимог п.п. 2.3б, 18.1 ПДР України, відволіклась від керування транспортним засобом, проявила неуважність, не впевнилась у відсутності пішоходів на нерегульованому пішохідному переході, не зменшила швидкість руху аж до зупинки транспортного засобу, виїхала на нерегульований пішохідний перехід, де допустила наїзд на потерпілу ОСОБА_4 , 1935 року народження, яка перетинала проїжджу частину пішохідним переходом зліва направо відносно руху транспортного засобу, внаслідок чого їй заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді уламкового перелому обох кісток лівої гомілки у нижній третині, уламкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки, перелому лобкової та сідничної кісток праворуч, для зрощування яких потрібен строк, що перевищує 21 добу.
Таким чином ОСОБА_6 порушила:
п. 2.3 б ПДР України: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;
п. 18.1 ПДР України: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Допущені ОСОБА_6 порушення Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
В суді обвинувачена ОСОБА_6 вину визнала в повному обсязі. Показала, що того дня в темну пору доби в м. Вишгороді рухалася автомобілем зі швидкістю близько 30-40 км/г й на пішохідному переході не побачила потерпілу, яка була низького зросту в темному одязі й переходила дорогу зліва направо відносно руху автомобіля. Допустила наїзд і зіткнення правою передньою частиною автомобіля на потерпілу. Після зіткнення одразу викликала швидку медичну допомогу, якою потерпілу доправлено в реанімаційне відділення лікарні. В лікарні кожного дня, постійно, регулярно відвідувала потерпілу, здійснювала за нею безпосередній особистий догляд, прала речі, годувала, купляла необхідні й найкращі препарати, ліки, супутні речі (матрац проти пролежнів і т.д.), усіляко допомагала їй, санітаркам, оплатила операцію, придбала коштовну титанову пластину (імплант) та вживала всі необхідні заходи для відновлення потерпілої та забезпечення їй можливості самостійного пересування. Загалом на лікування потерпілої добровільно витратила 29 646, 79 грн. Не дивлячись на те, що потерпіла потребувала подальшого лікування, вже у січні 2021 року її діти самовільно, без її участі, всупереч рекомендацій та висновків лікарів, забрали потерпілу додому внаслідок чого необхідна медична допомога в умовах стаціонару їй більше не надавалася. Оскільки з боку сина потерпілої лунали погрози і вимагання грошових коштів на свої витрати, а не на лікування потерпілої, з того часу надавати допомогу потерпілій більше не змогла. Щиро покаялася у вчиненому, свою вину ніколи не заперечувала. В ході розгляду справи пропонувала потерпілій виплатити 70 000 грн., а згодом і 100 000 грн., на що її діти не погодилися і вимагали відшкодування в розмірі 10 000 доларів США, погрожуючи перекваліфікацією на ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільний позов визначала частково, з огляду на її теперішній майновий стан. Заподіяння моральної шкоди визнала в розмірі 30 000 грн., відшкодування матеріальної шкоди завданої здоров'ю потерпілої просила покласти на страхову компанію.
Вказані твердження обвинуваченої щодо надання допомоги потерпілій підтверджується відомостями переписки в месенджері з донькою потерпілої ОСОБА_8 , відомостями фіскальних чеків про придбання ліків, препаратів, супутніх необхідних товарів, які надано суду стороною захисту.
Потерпіла ОСОБА_4 в суді показала, що 15.12.2020 року пішохідним переходом йшла через вулицю з магазину до дому, коли в кінці переходу її збив автомобіль. Від зіткнення втратила свідомість. Пам'ятає себе в лікарні, де їй надали необхідну медичну допомогу, під час лікування, проведення операції і знаходження в реанімаційному відділені за нею доглядали її діти. Внаслідок ДТП, їй заподіяно струс головного мозку, уламковий відкритий перелом лівої гомілки та інші переломи, значну крововтрату, больовий шок, що створили небезпеку для її життя. 06 січня 2021 року її забрала з лікарні додому дочка. Проте вона потребує подальшого лікування, яке не завершено. Внаслідок ДТП вона отримала каліцтво, інвалідність першої групи, є постійно лежачою хворою, не може пересуватися самостійно, потребує стороннього догляду, посилене харчування, кошти на лікування, реабілітацію та засоби гігієни. Зламана нога не зрослася, а її права рука не працює та вона не може самостійно харчуватися, сидіти, має підвищений тиск. Наполягала на тому, що внаслідок ДТП їй заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 500 000 грн. Із заподіянням їй тілесних ушкодження в ступені середньої тяжкості не погоджується. Обвинувачена будь-якої допомоги їй не надає. Вона не пам'ятає, як остання здійснювала за нею догляд в лікарні, передавала грошові кошти, ліки, відвідувала її в лікарні, надавала допомогу, тощо. Просила позов задовольнити.
Відтак, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 обвинувачення оспорювалися й невизнанні стороною потерпілої, яка з наявними висновками судово-медичної експертизи і ступенем зазначених вище тілесних ушкоджень не погодилася. У зв'язку з викладеним судом здійснено повний обсяг дослідження доказів, за результатами якого винуватість ОСОБА_6 підтвердилася в інкримінованому обсязі обвинувачення.
Так, винуватість ОСОБА_6 підтверджується наступними доказами.
Даними протоколу огляду місця події, фототаблиці та схеми до нього від 15.12.2020 року про те, що таким є нерегульований пішохідний перехід по пр. І. Мазепи, 6 в м. Вишгороді, за яким у смузі в напрямку вул. Шолуденка розташований автомобіль «Форд Фієста» р.н. НОМЕР_1 з наявними в правій передній його частині слідами пошкоджень від збиття людини, що мало місце в похмуру погоду, без опадів, в темну пору доби, з міським електроосвітленням.
Даними дослідженого в суді відеозапису з камери спостереження на місці пригоди, про те, що о 19 год. 37 хв. автомобіль «Форд Фієста» синього кольору, застосовує гальмування, проте допускає наїзд на пішохода жінку на пішохідному переході в зазначеному вище місце і за вказаних вище обставин. Потерпіла від удару правої передньої частини автомобіля падає на дорожнє покриття. Жінка водій одразу вибігає до потерплої, намагається надати допомогу. О 19 год. 46 хв. прибуває ШМД, співробітники якої о 19 год. 49 хв. завантажують потерпілу на ношах до автомобіля ШМД для доправлення до лікарні.
Даними висновку судово-медичної токсикологічної експертизи № 770 від 18.12.2020 року про те, що в крові ОСОБА_6 , 1990 року народження метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.
Даними висновків судової інженерно-технічної експертизи № СЕ-19/111-20/62183-ІТ від 28.12.2020 року про справність рульового керування, гальмівної системи та елементів підвіски автомобіля «Форд Фієста» р.н. НОМЕР_1 .
Даними висновків судової автотехнічної експертизи № 5 від 12.02.2021 року про те, що в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Форд Фієста» р.н. НОМЕР_1 повинна була згідно п.п. 2.3б, 18.1 ПДР України не відволікатися від дорожньої ситуації, надати перевагу пішоходу, мала технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.п. 2.3б, 18.1 ПДР України, а тому дії водія вказаним вимогам ПДР України не відповідали та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням ДТП.
Виходячи з встановлених по справі обставин події, їх динаміки та параметрів руху транспортного засобу «Форд Фієста» р.н. НОМЕР_1 та пішохода до моменту ДТП, суд вважає, що ДТП сталося в зв'язку з недотриманням обвинуваченою ОСОБА_6 вимог п. 2.3б, 18.1 ПДР України, яка імперативно, в обов'язковому порядку мусила зупинити транспортний засіб перед пішохідним переходом, ще до моменту зіткнення з пішоходом, і дати йому перевагу русі, тобто на момент переходу останнім нерегульованого пішохідного переходу.
Суд звертає увагу на те, що вказані обставини виникнення ДТП ніким з учасників справи в суді не заперечувалися.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 21/Д-2021 р. від 17.02.2021 року у потерпілої ОСОБА_4 , 1935 року народження, згідно із записами у наданій медичній документації з урахуванням консультативного висновку консультанта-рентгенолога, виявлено тілесні ушкодження у виді уламкового перелому обох кісток лівої гомілки у нижній третині, уламкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки, переломів лобкової та сідничної кісток праворуч. Вищезазначені тілесні ушкодження не є небезпечними для життя та в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як для повного зрощування вищезазначених переломів потрібен строк понад 21 добу.
Вказані тілесні ушкодження могли бути заподіянні потерпілій під час ДТП за встановлених у справі обставин.
Допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_9 в суді вказані висновки підтвердив. Ствердив, що відомості про небезпечні для життя ознаки внаслідок отриманої потерпілою травми в медичній документації відсутні. Необхідності в обстеженні потерпілої для відповіді на поставлені перед ним питання не вбачав, коли медичної документації для цього було достатньо. Перелом проксимального відділу правої плечової кістки та діафізу гомілки в нижній третині стегна не відноситься до тяжкого ступеню тілесних ушкоджень по критерію небезпечності ознак для життя. Наявний у потерпілої шок 1 і 2 ступеню не має в собі ознак небезпечності для життя, як і ознак значної крововтрати. З урахуванням консультації рентгенолога висновки по ступеню тяжкості тілесних ушкоджень зроблено по критерію тривалості розладу здоров'я.
За клопотанням представника потерпілої судом призначено комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої за тим же клопотанням доручено спочатку експертам ДСУ «Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, а після їх листа від 15.09.2022 року про те, що черга на проведення експертиз складає понад 2 роки, коли практика доручення спеціалізованим установам проведення експертиз поза зоною їх обслуговування й без вичерпання можливостей наявних регіональних установ призводить до невиправданої тяганини і необґрунтованих витрат бюджетних коштів, проведення експертизи 24.10.2022 року доручено експертам КЗ КОР «Київське обласне бюро СМЕ». Тоді ж за клопотанням експертів від 4.11.2022 року суд у період з листопада 2022 року по січень 2023 року збирав докази - відповідну медичну документацію про лікування потерпілої, необхідну для проведення цієї експертизи, яку витребував, як з медичних установ, так і від самої потерпілої.
Відповідно до висновків комісійної судово-медичної експертизи від 20.03.2023 року КЗКОР «КОБСМЕ» встановлено таке.
Надана медична документація, рентгенограми та диски проконсультовані членом комісії експертів, лікарем-рентгенологом ОСОБА_10 : «Заключення: Уламковий перелом дистальних кінців діафізів обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків. Уламковий перелом проксимальної третини правої плечової кістки зі зміщенням уламків. Перелом лонної та сідничної кісток зі зміщенням уламків праворуч. Пошкодження можуть відповідати даті травми».
Надана медична документація, КТ-знімки та диски проконсультовані членом комісії експертів, лікарем-рентгенологом ОСОБА_11 : Переломи обох кісток лівої гомілки, шийки правої плечової кістки, правих лобових і сідничних кісток. Деформуючий остеоартроз лівого гомілково-стопного, підтаранного суглобів, правого плечового суглоба, лонного зчленування II ст. Відповідає даті травми».
Надана медична документація із рентгенограмами, КТ знімками, проконсультовані членом комісії експертів, лікарем-травматологом ОСОБА_12 , та гр. ОСОБА_4 , 1935 р.н., 26.01.2023 р. оглянута в присутності члена комісії експертів ОСОБА_13 : «Лежача хвора, сідає в ліжку з сторонньою допомогою. Укорочення лівої нижньої кінцівки 1 см за рахунок довжини гомілки. В лівій нижній кінцівці стійкі артрогенні безболісні контрактури в колінному суглобі (збережений діапазон рухів від 0° до 30° (180°-150° за старою шкалою оцінки), в гомілково-стопному суглобі еквінусна установка стопи, стійка, безболісна з можливістю пасивно-активних рухів в межах - 5° (100°-105°). Нейродистрофічні зміни тканин н/3 гомілки, стопи, болі при пальпації проекції зрощених кісток гомілки в нижній третині, посилюються при ротації стопи та осьовому навантаженні. Права нижня кінцівка: Розгинальна установка нижньої кінцівки в колінному суглобі в положенні - 0° (180° за старою шкалою) з відсутністю пасивних і активних рухів, що характеризує анкілозування суглоба. В гомілково-стопному суглобі стійка, безболісна еквінусна установка стопи з можливістю пасивно-активних рухів в межах - 5° (100°-105°). Виражені стійкі больові артрогенні контрактури в обох кульшових суглобах з вкрай обмеженим діапазоном рухів, симетричні. Виражена гіпотрофія м'язів обох нижніх кінцівок. Помірно виражені артрогенні контрактури в суглобах обох верхніх кінцівок. (променево-зап?ястних суглобах, суглобах пальців, ліктьових, плечових) вікового характеру. В правому плечовому суглобі більш виражена контрактура (привідно-ротаційна). Можливе згинання до 90°. Обмеження рухів є результатом перенесеного білясуглобового перелому ГЕМ (проксимального епіметафізу) плечової кістки і послідуючого оперативного лікування - МОС пластиною і гвинтами від 16.12.2020. Імпланти пальпуються в м'яких тканинах плеча то зовнішній стороні. За аналізом медичної документації гр. ОСОБА_4 отримала внаслідок ДТП 15.12.2020 політравму скелету у вигляді: перелому правих лобової і сідничної кісток тазу, обох кісток лівої гомілки в н/3 зі зміщенням, перелом ПЕМ правої плечової кістки зі зміщенням, що супроводжувався шоком І ст. Дані ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості.
2. Дані ушкодження за важкістю виливу на організм не були небезпечними для життя потерпілої. не мали ускладнень, що могли погіршити загальний стан потерпілої в післятравматичному періоді.
3. ОСОБА_4 , 1935 р.н., мала системні вікові зміни в опорно-руховому апараті у вигляді стійких контрактур в суглобах кінцівок на фоні дегенеративно-дистрофічних змін в суглобах, м'яких тканинах, сенильний остеопороз кісток та гіпотрофії м'язів, які посилилися після перенесеної травми і тривалого ліжкового режиму лікування, що в сукупності призвело до стійкого тривалого розладу здоров'я та втрати самостійного пересування та самообслуговування».
Вивчивши та проаналізувавши надані для виконання експертизи матеріали, з урахуванням результатів огляду ОСОБА_4 членами комісії експертів, відповідно до питань, що поставлені на вирішення, комісія експертів дійшла до таких підсумків:
1. (питання 1, 2.) За даними «Медичної карти стаціонарного хворого» № 3601/1322/16 ОСОБА_4 перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Вишгородська центральна районна лікарня» з 15 по 31.12.2020 р., де їй встановлено діагноз: «Важка політравма: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Багатоуламкові перелом правої плечової кістки у в/3 и с/3 зі зміщенням. Багатоуламкові перелом обох кісток лівої голені в н/3 зі зміщенням. Перелом лонної кістки праворуч з невеликим зміщенням. Травматичний, гіповолемічний шок І-II ст.».
Під час перебування на стаціонарному лікуванні в КНПІ «Вишгородська центральна районна лікарня» ОСОБА_4 встановлено систему скелетного витягування (система скелетного витягування за ліву п?яткову кістку, протокол маніпуляції від 15.12.2020 р.) та проведено оперативне втручання («відкрита репозиція, МОС переломів правої плечової кістки» від 23.12.2020 р.).
За результатами вивчення представлених для проведення експертизи рентгенограм, КТ-знімків та дисків, на яких містяться дані рентгенологічних та комп?ютерно-томографічних досліджень, членами комісії експертів (спеціалісти в галузі променевої діагностики), у ОСОБА_4 виявлені уламкові переломи обох кісток лівої гомілки, правої плечової кістки зі зміщенням уламків та правих лобових і сідничних кісток тазу праворуч.
Характер (уламкові переломи) і локалізація (різні рівні та діаметрально протилежні ділянки тіла) ушкоджень вказує на те, що вони виникли від дії тупого (их) предмету (ів) «...внаслідок ДТП 15.12.2020 року...», а саме, в результаті наїзду транспортного засобу.
Ушкодження у вигляді переломів правої плечової кістки, кісток тазу та лівої гомілки, що ускладнились розвитком «травматичного», «гіповолемічного» шоку I-II ступеню, не призвели до загрозливих для життя явищ у вигляді шоку тяжкого ступеню.
Отже, ушкодження у вигляді переломів правої плечової кістки, кісток тазу і лівої гомілки та їх наслідки (розвиток «граматичного», «гіповолемічного» шоку І-II ст.) слід розглядати в комплексі, як такі, що не призвели до розвитку небезпечних для життя явищ, а призвели до тривалого розладу здоров'я (понад 21 день), що відповідно до п. 2.2.1. а), в) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України 17.01.1995 року за №6, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Діагноз «3ЧМТ. Струс головного мозку» підтверджений об'єктивними даними (неврологічна симптоматика) і з огляду на те, що струс головного мозку є найбільш легкою формою черепно-мозкової травми, яка не лишає по собі стійких наслідків та регрес об'єктивної неврологічної симптоматики якої настає у строк до 21 дня (за умови своєчасно та правильно призначеного лікування, дотримання лікувально-оздоровчого режиму та відсутності хронічних захворювань, що можуть призвести до більш тривалого утримання неврологічної симптоматики), у зв'язку з чим відповідно до п. 2.3.2. а/ вказаних вище «Правил...», відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
2. (питання 3.) Під час перебування на стаціонарному лікуванні в КНП «Вишгородська центральна районна лікарня» у ОСОБА_4 методом полімеразної ланцюгової реакції (протокол випробувань Мо 248880 від 30.12.2020 р.) виявлено РНК збудника вірусу SARS-CoV-2, після цього вона була переведена до КНП «Макарівська центральна районна лікарня», де за даними «Медичної карти стаціонарного хворого» № 3205-1559-25 з 31.12.20 р. по 06.01.21 р. перебувала на лікуванні з діагнозом: «Короновірусна хвороба. Негоспітальна двобічна пневмонія. ДН І ст. Стан після політравми 15.12.2020. Закритий багатоуламковий перелом в/3 правої плечової кістки з наявністю металофіксаторів (МОС 23.12.20). Закритий багатоуламковий перелом обох кісток н/3 гомілки зі змішенням уламків. Закрита травма тазу. Перелом правої лобкової кістки з незначним зміщенням. Постгеморагічна анемія. ІХС. Стенокардія напруги II кл. Кардіосклероз атеросклеротичний. СН ІІА. Артеріальна гіпертензія II ст. ризик високий».
Короновірусна інфекція с небезпечним захворюванням, тим більше для осіб похилого віку, тому що системно вражає життєво важливі органи і системи органів, призводить ослаблення організму, загострень наявної хронічної патології та подовження ліжкового режиму.
Згідно даних «Медичної карти стаціонарного хворого» №574215, ОСОБА_4 з 12 по 16.07.2021 р. перебувала на лікуванні в реабілітаційному відділенні ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», де їй встановлено діагноз: «Повільно консолідуючий багатоуламковий перелом н/3 лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків. Консолідований перелом правої плечової кістки з наявністю МФ (пластина та гвинти). Консолідований перелом крижової кістки справа. Деформація тазового кільця. Привідні контрактури обох плечових суглобів. Згинально розгинальні контрактури обох ліктьових суглобів. Розгинальні контрактури пальців обох кистей. Комбіновані контрактури обох кульових суглобів. Розгинальні контрактури обох колінних суглобів. Комбіновані контрактури обох гомілково-стопних суглобів та суглобів стоп».
За даними «Медичної карти стаціонарного хворого» № 2050, ОСОБА_4 перебувала на лікуванні в гастроентерологічному відділенні КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12» з 01 по 28.04.2022 р., де їй було встановлено діагноз: «Виразкова хвороба цибулини ДПК, стадія загострення. Дивертикул стравоходу. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Атеросклероз аорти та вінцевих артерій. Гіпертонічна хвороба II стадії, 2 ступеня, ризик 4. СН І А ст. Консолідовані переломи правої сідничної та лонної кістки, в-н/3 правої плечової кістки після МОС пластиною та обох гомілкових кісток н/3. Комбіновані контрактури правого плечового та ліктьового суглобів, правого колінного та г/ступневого суглоба. Виражений остеопороз. ФН 2-3 ст.». При консультаці ортопеда (08.04.2022 р.) були дані рекомендації: ЛФК, поступове навантаження кінцівки.
За результатами огляду ОСОБА_4 членами експертної комісії 26.01.2023 року в неї виявлено системні вікові зміни в опорно-руховому апараті у вигляді стійких контрактур в суглобах кінцівок на фоні дегенеративно-деструктивних змін в суглобах, що також підтверджується результатами вивчення наданих для проведення експертизи КТ знімків та дисків з результатами КТ досліджень.
Слід відмітити, що дегенеративно-диструктивні зміни опорно-рухового апарату такого характеру формуються на протязі тривалого проміжку часу (3-5 і більше років), а симетричність ураження цими змінами суглобів у потерпілої також свідчить на користь вікових змін, а не на травматичне їх походження, з огляду на те, що будь-яких кістково-травматичних ушкоджень суглобів виявлено не було.
Також необхідно відмітити, що реабілітаційні заходи щодо запобіганню розвитку контрактурних змін в суглобах та можливості вертикалізації лежачої хворої були розпочаті не своєчасно.
Таким чином, з огляду на вище викладене, стверджувати про наявність саме прямого причинно-наслідкового зв'язку між отриманими ушкодженнями ОСОБА_4 та тривалістю розладу здоров'я і наслідками, не має підстав.
В суді потерпіла та її представник з цими висновками комісії експертів також не погодилися, наполягали на повторному проведенні комісійної експертизи, яку просили доручити іншій територіальній експертній установі. Висловили свої зауваження і заперечення стосовно порядку та результатів підсумків комісії експертів. В цьому зв'язку судом в порядку ст. 356 КПК України допитано доповідача комісії експертів - завідувача відділу комісійних експертиз КЗКОР «КОБСМЕ» ОСОБА_13 в присутності голови комісії ОСОБА_14 .
Відтак, судово-медичний експерт ОСОБА_13 в суді висновки експертизи повністю підтвердив. На зауваження і заперечення потерпілої та її представника ствердив, що до складу експертної комісії включено фахівців, які давали оцінку безпосередньо виявленим ушкодженням. В даному випадку те погіршення стану, яке виникло у потерпілої, не відповідає критичному стану, а саме шоку тяжкого ступеню, тому, що за своїми характеристиками не відповідає параметрам щодо співвідношення показників тиску і пульсу, які б відповідали тяжкому стану потерпілої. Тому в цій ситуації анестезіолог до членів експертної комісії не залучався.
Роз'яснив, що лікарі рентгенологи, спеціалісти променевої діагностики дають певну рентгенологічну характеристику наявним знімкам. Для того щоб встановити характер, кількість і локалізацію тілесних ушкоджень за рентгеналогічною картиною рентгенологи не встановлюють наслідки. Встановлення наслідків від перенесеної травми є безпосередньою компетенцією лікарів травматологів. У цій ситуації для проведення експертизи був залучений саме лікар травматолог - профільний фахівець по травмі, яку заподіяно потерпілій. Під час експертного огляду потерпілої членами експертної комісії потреби повторного рентгеналогічного обстеження комісія не вбачала, так як сумнівів про наявність нею отриманих переломів під час ДТП не існувало, коли повторне рентгеналогічне обстеження проводиться тільки у випадках сумнівів щодо наявності або відсутності травматичних ушкоджень кісток скелету. В той же час питання про визначення наслідків і проценту втрати працездатності перед експертами не порушувалося.
Також зазначив, що під час проведення експертизи надавалися дані про результати променевої діагностики, вивченням яких встановлено, що у потерпілої є низка дегенеративно-диструктивних захворювань суглобів і кісток, які носять симетричний характер, формуються протягом тривалого часу (3-5 і більше років), що свідчить на користь вікових змін, а не на травматичне походження, з огляду на те, що будь-яких кісткових травматичних ушкоджень, в тому числі суглобів, у потерпілої внаслідок травми не виявлено, про що детально й чітко йдеться у висновках.
Укорочення лівої кінцівки на 1 см може бути пов'язано з певним характером перенесеної травми, якістю співставлення уламків, кісткових фрагментів, коли потерпіла перебувала на скелетному витягу та загоєння кісток на такому рівні, яке дало такого характеру укорочення. Також до того експертами не виключається, що певні дегенеративні зміни суглобів у певному ступеню їх проявів могли призвести до зменшення суглобової щілини та впливати на необ'ємний варіант укорочення кінцівки.
Зазначив, що в комісії присутній лікар травматолог вищої кваліфікаційної категорії, профіль і можливість наукових знань якого дає можливість вирішувати питання чому саме у потерпілої були наслідки порушення функцій опорно-рухового апарату. За реабілітацію і підхід до реабілітації також відповідає і лікарі травматологи. Тільки у випадку оцінювання експертами комплексу реабілітаційних заходів, які надавалися потерпілій, обов'язково до складу комісії був би включений реабілітолог. В даній ситуації оцінювалося, що необхідно було виконати потерпілій для повернення можливості самостійного пересування, коли питання правильності і об'єму надання реабілітаційної допомоги не вирішувалося.
З приводу механізму і об'єму крововтрати, то експерти ствердив, що в медичній документації потерпілої про це не вказано, коли сама наявність переломів обумовлює певний об'єм крововтрати і наслідком компенсації і одним із лікувальних заходів є відновлення об'єму крововтрати. Тому в превентивних мірах, якщо є показники загрози (переломи в декількох ділянках тіла), в певних випадках призначають такий об'єм, переливання еритроцитарної маси. В даному випадку це було звичайне лікування, яке на ступінь тяжкості ніяким чином не впливало. Якби мова йшла про шок важкого ступеню і дійсно підтверджений об'єктивними клінічними даними цей тяжкий стан, в такому випадку експерти б звертали увагу на надання медичної допомоги, а саме на об'єм і характер кровозмісної терапії. Звернув також увагу на те, що в медичній карті потерпілої хірургічного відділення Вишгородської ЦРЛ зазначено діагноз травматичний гіповолемічний шок 1-2 ступеню, який не загрозливий для життя, тому вказане вище обов'язкове лікування не призначалося. Отже тяжкий шоковий стан потерпілої об'єктивними клінічними даними не підтверджено.
За результатами огляду потерпілої членами комісії ретельно описані ті зміни в суглобах, опорно-руховому апараті та їм дана відповідна оцінка, з огляду на яку сформовано висновки. Зафіксовано помірно виражені артритні контрактури в суглобах обох верхніх кінцівок (променевозап'ясний суглоб, в суглобах пальців, ліктьових, плечових) вікового характеру. В правому плечовому суглобі більш виражена контрактура прирідноротаційна, можливе згинання до 90 градусів. Обмеження рухів є результатом перенесеного білясуглобового перелому плечової кістки і послідуючого оперативного лікування пластиною і гвинтами від 16.12.2020 року. Імпланти пальпуються в м'яких тканинах плеча по зовнішній стороні. Отже всі зміни проаналізовано і їм дана характеристика у висновках. Відтак прямий причинно-наслідковий зв'язок між ушкодження потерпілої та тривалістю розладу її здоров'я і наслідками комісією експертів виключено.
Вказані висновки і твердження експертів є науково-обґрунтованими, категоричними, які повістю узгоджуються з сукупністю матеріалів справи, вичерпно і послідовно спростовують всі доводи і зауваження потерпілої сторони, та які жодних сумнів у суду не викликають. В цьому зв'язку чергове клопотання про повторне проведення комісійної судово-медичної експертизи потерпілої та її представника судом відхилено як безпідставне.
Таким чином суд визнає доведеною вину ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, і кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 286 КК України
При призначенні обвинуваченій покарання, суд звертає увагу на характер допущених нею порушень безпеки дорожнього руху, нетяжку ступінь вчиненого злочину, конкретні обставини справи та наслідки, розмір завданої шкоди, поведінку обвинуваченої, яка після ДТП й до припинення стаціонарного лікування потерпілої постійно брала дієву участь в її лікуванні, безпосередньо і системно надавала їй усіляку допомогу, послідовно визнала свою вину, добровільно частково відшкодувала заподіяну шкоду здоров'ю та оплатила витрати за період лікування потерпілої на суму 29 646, 79 грн., думку потерпілої про її скалічення, яка після ДТП стала лежачою хворою, а з 02.06.2021 року інвалідом 1 групи внаслідок загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату, маючи системні вікові дегенеративно-дистрофічні зміни, які посилилися після перенесеної травми та тривалого ліжкового лікування.
Зі справи встановлено, що ОСОБА_6 притягується до кримінальної відповідальності вперше, коли дані про вчинення нею будь-яких правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху в справі відсутні, інкримінована їй дорожньо-транспортна пригода сталася з необережності в темну пору доби і похмуру погоду, обвинувачена характеризується позитивно, має сім'ю, постійне місце роботи, утримує малолітню дитину, на обліку лікаря нарколога, психіатра не знаходиться.
На підставі ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченою слід визнати щире каяття.
Беручи до уваги викладене, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої згідно ст. 67 КК України, суд доходить висновку, що вказані вище обставини в своїй сукупності дають підстави для висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.
До того ж, зважаючи на ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення та наслідків, що настали, суд доходить висновку про необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України, арешт накладений на транспортний засіб згідно ухвали слідчого судді цього ж суду від 18.12.2020 року слід скасувати відповідно до ст. 174 КПК України. Процесуальні витрати за проведення судової інженерно-технічної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченої згідно ст.ст. 124, 126 КПК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди і шкоди завданої здоров'ю в остаточній редакції від 13 серпня 2021 року підлягає частковому задоволенню на підставі ст.ст. 23, 1167, 1187, 1195 ЦК України, ст.ст. 22-24, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вирішуючи цивільний позов потерпілої й у тому числі питання стосовно можливості його розв'язання в кримінальному провадженні та визначення меж відповідальності страховика й обвинуваченої за обов'язковим на підставі Закону договірним і деліктним зобов'язаннями, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до правового висновку ВП ВС в справі № 755/18006/15-ц постанова від 4.07.2018 року покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує обов'язкові страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відтак покладання в цій справі цивільної відповідальності з відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди виключно на обвинувачену ОСОБА_6 є протиправним й цього зробити суд не вправі.
Водночас, згідно правового висновку ВС в справі №431/1397/20 постанова від 27.07.2021 року та відповідно до вимог ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відтак ВС в кримінальному провадженні застосовано цивільну відповідальність страховика, визначену договором страхування та посвідчену відповідним полісом згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Отже залучення страховика в кримінальному провадженні як цивільного відповідача обґрунтовується викладеним вище та вимогам ст. 7 КПК України не суперечить, ґрунтується на вимогах Закону.
За таких обставин, суд вважає, що не розгляд заявленого цивільного позову з посиланням на те, що страховик не має відповідати в кримінальному проваджені за позовом за дії обвинуваченої, суперечитиме вимогам ст. 128 КПК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», нормам ЦПК України, зазначеним вище висновкам ВС та меті забезпечення права особи на доступ до правосуддя й права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку не відповідатиме, а тому на виконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й викладеного вище підлягає розв'язанню в цій справі.
Відтак, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про страхове відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди підлягає частковому задоволенню на підставі ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно полісу № 200071971, страховиком за яким щодо забезпеченого транспортного засобу «Форд Фієста» р.н. НОМЕР_1 є СГ «Оберіг», в період що охоплює 15.12.2020 року, та, виходячи з документально підтверджених витрат на діагностику, доставку, утримання, придбання лікарських засобів та лікування потерпілої, який є обґрунтованим, документально підтвердженим і доведеним на суму 77 225 грн. При цьому надані потерпілою чеки стосуються витрат на придбання лікарських засобів, оплату медичного лікування, транспортування, утримання, що пов'язано із заподіянням їй тілесних ушкоджень внаслідок ДТП і підтверджується сукупністю наданих медичних документів.
Що стосується наданих потерпілою суду документів про її подібні витрати після серпня 2021 року, за період з лютого 2022 року по липень 2023 року, то вказані документи і витрати про них виходять за межі заявлених позовних вимог в редакції позову від 13 серпня 2021 року, які подано суду після початку судового розгляду і без завчасного надіслання їх копій цивільним відповідачам по справі (обвинуваченій та ТДВ «СГ «Оберіг»), що вимогам п. 19, ч. 1 ст. 7, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 128 КПК України, ч. 1 ст. 12, ст.ст. 49, 83 ЦПК України не відповідає. Відтак ці документи при вирішенні цивільного позову потерпілої судом до уваги не приймаються.
Стосовно позову в частині відшкодування моральної шкоди, то, визначаючи його розмір, суд зважає на підстави і обставини, що обґрунтовані стороною позивача в судовому засіданні, зокрема: на глибину душевних страждань, переживань, що супроводжувались пригніченими почуттями, перебуванням у стресовому стані, що пов'язані з ушкодженням здоров'я потерпілої середньої тяжкості, тривалість і спосіб лікування, ступінь негативних наслідків, які з огляду на похилий вік потерпілої та погіршений стан її здоров'я стали супутніми чинниками, що сприяли отриманню інвалідності 1 групи, беручи до уваги вимушені раптові зміни в життєвих планах і стосунках потерпілої, а також з огляду на засади розумності і справедливості, та матеріальний стан відповідачки, яка наразі працює, має доходи, та яка продемонструвала послідовну дієву участь в добровільному частковому усуненню шкоди завданої потерпілій, на підставі чого визнає доведеним частково від заявленої суми (на суму 70 000 грн.), і покладає в цій частині відповідальність на страховика у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ст. 26-1 Закону України № 1961-IV, а в решті на обвинувачену відповідно до вимог ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, як на водія транспортного засобу і заподіяювача шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки і неохопленої страховим відшкодуванням.
При цьому визначення моральної шкоди в розмірі 480 000 грн. згідно висновку соціально-психологічного дослідження № 26-03-21 від 02.04.2021 року суд вважає завищеним і відкидає, який не відповідає ступеню переживань особи, виходить за межі прямої заподіяної ДТП шкоди, безпідставно враховує недоведені в суді твердження про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, стосується супутніх чинників, ускладнень лікування унаслідок вікових об'єктивних змін, обстановці в сім'ї, стосунків з близькими тощо, що виходить за межі обвинувачення і підстав позову, а відтак за своєю суттю є суб'єктивним, а також не враховує поведінку обвинуваченої та дані про її особу й матеріальні можливості.
Що стосується заявлених потерпілою витрат на правову допомогу адвоката, то суд з огляду на заперечення відповідача ОСОБА_6 вважає їх завищеними і необґрунтованими, і зазначає наступне.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Оскільки витрати на правову допомогу потерпілої при розгляді кримінального провадження нерозривно пов'язані з одночасним розглядом цивільного позову, суд при їх вирішенні згідно ст. 128 КПК України застосовує також і норми ЦПК України, які врегульовують вказані процесуальні питання та які вимогам КПК України не суперечать.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсної вартості та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Зі справи встановлено, що інтереси потерпілої в суді представляв адвокат ОСОБА_5 , що діяв на підставі договору від 01 червня 2021 року та згідно додаткової угоди № 2 від 15 серпня 2023 року сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката в цьому кримінальному провадженні - 74 000 грн.
Беручи до уваги викладене, враховуючи обсяг і зміст доведеного в суді обвинувачення, ціну позову, зміст позовних вимог, розмір реального відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, незначну складність справи та обсяг виконаних процесуальних дій, слушність доводів захисника про значне затягування розгляду справи стороною потерпілої внаслідок ініціювання повного дослідження доказів у справі, призначення і проведення комісійної експертизи й витребування сукупності доказів для цього, коли за наслідками проведеної комісійної експертизи первісний обсяг обвинувачення лише підтвердився, а розгляд справи значно затягнувся, в той час як сторона захисту з початку судового провадження повністю погоджувалася з усім обсягом обвинувачення і скороченим розглядом справи, суд доходить висновку, що розмір витрат на правову допомогу потерпілої, який підлягає покладенню на обвинувачену згідно вимог ст. 124 КПК України в заявленому розмірі є необґрунтованим і завищеним, який підлягає зменшенню до 30 000 грн.
Судові витрати пов'язані з оплатою витрат на правову допомогу адвоката (заявлений розмір 30 000 грн.) та витрат за проведення психологічного дослідження (заявлений розмір 6 000 грн.) на підставі ст. 128 КПК України, ст.ст. 137, 139, 141 ЦПК України підлягають частковому відшкодуванню й покладанню на обвинувачену - відповідача, що протиправно порушила право особи, пропорційно до задоволених позовних вимог (557 225 грн. розмір заявлених вимог й 147 225 грн. загальний розмір всіх задоволених вимог, що пропорційно (26,42 %) становитиме 7 926 грн. та 1 585 грн. 20 коп. відповідно) і на підставі документально підтверджених платіжних документів про їх понесення та/або обов'язок понесення позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370 і 374 КПК України,
ухвалив:
визнати винною ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і за цим законом призначити їй покарання - штраф в розмірі 3 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 59 000 (п'ятдесят дев'ять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 66 138, 75 грн., а також пропорційно до розміру задоволених вимог позову витрати на правову допомогу в розмірі 7 926 грн. та витрати за отримання висновку спеціаліста з психологічного дослідження в розмірі 1 585 грн. 20 коп., а всього 75 649 (сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 95 (дев'яносто п'ять) коп.
Стягнути з ТДВ «Страхової групи «Оберіг» на користь ОСОБА_4 77 225 грн. та 3 861, 25 грн. страхове відшкодування за шкоду завдану здоров'ю та на відшкодування моральної шкоди відповідно, а всього 81 086 (вісімдесят одну тисячу вісімдесят шість) грн. 25 (двадцять) коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
За проведення судової інженерно-технічної експертизи по справі стягнути із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1 634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 50 (п'ятдесят) коп.
Речові докази по справі: автомобіль «Форд Фієста» р.н. НОМЕР_1 повернути за належністю ОСОБА_6 , і арешт накладений на транспортний засіб ухвалою слідчого судді цього ж суду від 18.12.2020 року скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію цього вироку, яку негайно після проголошення вироку вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя