справа № 361/2358/23
провадження № 1-кп/361/834/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2023 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023111130000345 від 02.02.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні нікого не має, раніше судимого:
-12.07.2002 Апеляційним судом Київської області за ч. 2 п. 9 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі;
-12.11.2013 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-29.12.2018 Ірпінським міським судом Київської області за ст. 391, 71,72 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалася та строк застосування якого спливає 25.11.2023, однак розгляд справи не буде завершено до його спливу.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів без визначення розміру застави з посиланням на те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли і не зменшилися, а тому, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та тяжкість покарання (від 8 до 15 років), враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, на утриманні дітей не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків; 2) незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомо про місця їх проживання, роботи, а відтак перебуваючи на свободі обвинувачений матиме можливість незаконно впливати на них; 3) ймовірність вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим на шлях виправлення не став. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, не забезпечить належну процесуальну поведінку останнього та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , позицію якої підтримав обвинувачений ОСОБА_4 , заперечувала проти задоволення клопотання посилаючись на те, що заявлені ризики прокурором не доведені, при цьому обвинувачений ОСОБА_4 вже тривалий строк (9 місяців) перебуває під вартою, він має стійкі соціальні зв'язки, його мати присутня в кожному судовому засіданні, а його брат може забезпечити утримання ОСОБА_4 в разі застосування цілодобового домашнього арешту, заявлені прокурором ризики не підтверджені доказами, а тому являються лише припущенням прокурора, тому сторона захисту просить суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Потерпілий ОСОБА_6 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явився, клопотань не подавав, беручи до уваги його письмову заяву про подальший розгляд справи без його участі (т.2 а.с.49) та положення ст. 56 КПК України, відповідно до якої брати участь у судовому засіданні - це право, а не обов'язок потерпілого суд, враховуючи думку учасників судового провадження, ухвалив провести судове засідання за відсутністю потерпілого.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, наголошує на тому, що під час розгляду даного клопотання та прийняття рішення, суд ураховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно положень ч. 1 та 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу. Запобіжний захід у вигляд тримання під вартою не може бути застосований, зокрема, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (п.п. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого в умовах воєнного стану особою, яка раніше вчинила розбій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, отже існує ризик переховуватись від суду, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, не всі письмові докази в даному кримінальному провадженні досліджені, свідки та потерпілий ще не допитані, а також приймаючи до уваги те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за скоєння особливо тяжких злочинів, не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому обраного запобіжного заходу на інший, більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою.
В розумінні практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).
Також у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
У судовому засіданні прокурором також доведено ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомі анкетні дані потерпілого та свідків, їх місця мешкання, останні в судовому засіданні ще не були допитані та внаслідок впливу ОСОБА_4 на них шляхом погроз, вмовлянь, чи іншим способом, вони можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
Щодо існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень необхідно відзначити, що ОСОБА_4 не працевлаштований, отже не має законних джерел отримання доходу, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, при цьому раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, зазначене породжує обґрунтовані ризики, що він, перебуваючи не під вартою, здатний повторити такі ж кримінальні дії, оскільки не володіє достатнім рівнем самоконтролю, отже ймовірний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 постійного місця проживання, сімейних зв'язків, не є вирішальними обставинами та не спростовує наявних ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, тому з урахуванням встановлених під час розгляду даного клопотання обставин, суд дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, існування яких встановлено судом.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Враховуючи викладені обставини суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст. 177-178, 183, 194, 196-199, 331, 371, 372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів по 14.01.2024 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1