Справа № 361/5334/18
Провадження № 2/361/27/23
28.09.2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Радзівіл А.Г
за участю секретарів Лелеки В.А., Коваль О.О.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Польської М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" територіальних громад Броварського району Київської області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
31 серпня 2018 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вказана позовна заява.
Позивач просила суд стягнути із Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області моральну шкоду за неналежне надання медичної допомоги хворому ОСОБА_3 в розмірі 300000 грн.
Свій позов обґрунтовує тим, що 20.02.2011 року до реанімаційного відділення Броварської центральної районної лікарні Київської області, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Шевченка, 14, каретою швидкої допомоги доставлено ОСОБА_3 , який став учасником дорожньо-транспортної пригоди з важкою комбінованою полі травмою. Закрита ЧМТ, перелом кісток основи черепа, множинні зі зміщенням перелом кісток лицевого черепу. Крупновогнищеві субарахноїдальні крововиливи в тканини мозку, множинні ушиби мозкової тканини. Набряк головкою мозку, множинні ушиблені рани м'яких тканин голови, перелом правої тазової кістки, перелом внутрішнього мішечка лівої великогомілкової кістки, гемартроз, ушиб лівого колінного суглобу ( у п. 13 висновок експерта №295/1626/17; 292/17; 339/17, Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України - вказані травми сумісні із життям)
Наказом № 62-к від 15.03.2000 р. на посаду завідуючого відділення анестезіології-реанімації переведено ОСОБА_4 лікаря відділення анестезіології-реанімації.
Позивач зазначила, що 24 лютого 2011 року ОСОБА_3 у плановому порядку було проведено оперативне втручання - трахеостомію. Оперував ОСОБА_5 , відповідно до наказу від 20.02.1997р. № 41-к переведений із лікаря ЛОР-очного відділення на лікаря -ЛОР пульмонологічного відділення.
Під час перебування хворого ОСОБА_3 чергування по реанімації здійснювалися черговими лікарями анестезіологами, відповідно до графіку чергувань, що наявний в матеріалах кримінального провадження, а саме: 20.02.2011 чергування здійснював ОСОБА_6 , 21.02.2011- ОСОБА_7 , 22.02.2011- ОСОБА_8 , 23.02.2011- ОСОБА_9 , 24.02.2011- ОСОБА_10 , 26.02.2011 - ОСОБА_11 , 27.02.2011 - ОСОБА_12 , 28.02.2011- ОСОБА_13 , 01.03.2011 - ОСОБА_6 , 02.03.2011 - ОСОБА_7 , 03.03.2011 - ОСОБА_8 , 04.03.2011 - ОСОБА_9 , 05.03.2011- ОСОБА_10 , 06.03.2011 - ОСОБА_14 , 07.03.2011- ОСОБА_11 , 08.03.2011 року - ОСОБА_7 , 09.03.2011- ОСОБА_12 , 10.03.2011 - ОСОБА_13 .
Разом з тим, позивач наголосила на тому, що 25.02.2011 р. згідно графіка чергувань по реанімації, черговий лікар, який-би здійснював лікування, спостереження за хворим після операції був відсутній.
Слідчим відділом Броварського ВП ГУ ПП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110130000049 від 06.08.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України за фактом неналежного виконання лікарями Броварської ЦРЛ своїх професійних обов'язків.
01 жовтня 2014 р. слідчим Броварського МВ ГУМВС в Україні у Київській області призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Головного бюро судово-медичної експертизи України.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 342/10 від 05 грудня 2014 року смерть ОСОБА_3 настала від двобічної вентиляторасоційованої гнійної аспіраційної пневмонії, яка виникла внаслідок аспірації крові та шлункового вмісту в трахею.
У п. 2, 7 вказаного висновку зазначено, що причиною виникнення пролежня трахеї, некрозу слизової та підслизової трахеї, ерозії судин з послідуючою кровотечею та аспірацією крові, скоріше за все, було створення високого тиску в герметизуючій манжеті трахеостомічної трубки ( понад 30 ммрт ст.) , не проведення спускання повітря з манжети ТСТ кожні 2-3 години та щоденного зміщення трубки на 1-2 см. Крім того , у п. 9,10 висновку вказано , що: "..... за умови адекватного догляду за трахеостомічною трубкою (спускання манжети, уникненням пере роздування герметизуючої манжети та моніторінгом тиску в герметизуючій манжеті), з високою ймовірністю можливо було б уникнути некрозу слизової та підслизової трахеї, ерозії судин та кровотечі з неї, а отже і розвитку двобічної вентилятор-асоційованої гнійної аспіраційної пневмонії, яка призвела до настання смерті…"
Враховуючи викладене 18.01.2016 р. призначено судово-медичну експертизу, щодо встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями лікарів Броварської ЦРЛ та настанням смерті ОСОБА_3 проведення якої доручено експертам Головного бюро судово-медичної експертизи України.
У відповідності до висновку № 20/16 від 05.02.2016 року, відповідальність за вказані недоліки несуть лікар отоларинголог, чергові лікарі та завідувач реанімаційного відділення.
Крім того додатково допитаний 11.11.2016 року ОСОБА_15 зазначив, що він не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між діями лікарів Броварської ЦРЛ та настанням смерті ОСОБА_3 , також вказує, що лікування проводилося правильно, а смерть ОСОБА_3 настала від травм отриманих внаслідок дорожньо-транспортної події. При цьому ОСОБА_15 , який при надані своєї частини до висновку експертизи № 342/10 від 05 грудня 2014 року, зазначив, що причиною виникнення пролежня трахеї, некрозу слизової та підслизової трахеї, ерозії судин з послідуючою кровотечою та аспірацією крові, скоріше за все, було створення високого тиску в герметизуючій манжеті трахеостомічної, при допиті 11.11.2016 року він вказав, що не зовсім уважно вивчив медичну документацію та попередній висновок судово-медичного дослідження та висновок гістології і зазначив, що некроз виник тільки в області трахеостомічного отвору.
Враховуючи викладене Броварською місцевою прокуратурою 15.08.2016 року призначено повторну експертизу, проведення повторної експертизи доручено "Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України".
Відповідно до висновку № 295/16; 26/17 причиною смерті ОСОБА_3 стала двобічна вентилятор-асоційозана пневмонія, що підтверджується даними медичної карти стаціонарного хворого 2846 Броварської ЦРЛ та результатами судово-медичного дослідження (Акт № 88 від 10.03.2011- 13.04.2011р.).
Разом з тим, відповідно вищевказаного висновку експертизи, згідно медичної карти стаціонарного хворого № 2846 під час лікування хворого ОСОБА_3 відсутні рекомендації та відомості про обсяг наданої отоларингологом медичної допомоги по після операційному догляду за трахеостомою та трахеостомічною трубкою (періодичність здування манжети,зміщення трубки, контроль тиску) та трахеостомічною раною , що мала некротичні зміни, відсутні дані про догляд за трахеостомічною раною та трубкою черговими лікарями реанімаційного відділення , антибактеріальна терапія була недостатньою , призначення із запізненням на 3-4 доби, що є недоліками надання медичної допомоги.
Відповідно до висновку експерта № 292/17; 339/17 недоліки, припущені під час лікування ОСОБА_3 , а саме відсутність в медичній карті стаціонарного хворого №2846 рекомендацій та відомостей про обсяг наданої отоларингологом медичної допомоги по догляду за трахеостомою та трахеостомічною трубкою (періодичність здування манжетки, зміщення трубки, контроль тиску) та трахеостомічною раною, що мала некротичні зміни, відсутність даних про догляд за трахеостомічною раною та трубкою черговими лікарями реанімаційного відділення, недостатня антибактеріальна терапія) не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з розвитком вентилятор-асоційованої терапії та настанням смерті і з огляду на це, вважати виникнення вентилятор-асоційованої пневмонії тілесним ушкодженням і оцінювати її за ступенем тяжкості, немає підстав.
Таким чином експертами "Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України" у кожному випадку фіксуються недоліки в наданні медичної допомоги.
Згідно медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 2846 , та показів лікарів (що наявні в матеріалах кримінального провадження ), до моменту виникнення кровотечі, не було встановлено розвитку вентиляторасоційованої пневмонії. У посмертному висновку, який знаходиться у медичній карті стаціонарного хворого зазначено, що стан хворого погіршився після епізодів кровотеч 05.03.2011р, 06.03.2011, 07.03.2011р. та настав розвиток двобічної нижньодольової пневмонії в наслідок масивної аспірації кров'ю, яка і стала причиною смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, причина кровотеч та достовірна причина смерті ОСОБА_3 , була від батьків прихована як завідуючим відділення реанімації Арутіним, який зазначив, що він не знає, а також на звернення позивача, на особистому прийомі у головного лікаря ОСОБА_16 , не зміг пояснити причину кровотечі та достовірну причину смерті, а лише наголосив, що лікарі цього не хотіли, але так вийшло, та навіть не почула ні співчуття, ні вибачення від них за допущені недоліки в наданні медичної допомоги та ускладнення, що призвели до смерті.
Позивач зазначає, що з моменту смерті сина по теперішній час, вона зазнала знущання, приниження честі та гідності звинувачення в її адресу, втратила здоров'я, а саме основне свого сина, який був опорою для батьків.
В обґрунтування моральної шкоди позивач зазначила, що після смерті сина у її житті сталися не повторні негативні зміни, вона отримала тяжку фізичну та психічну травму, порушився нормальний ритм життя та суспільні зв'язки, душевна та фізична біль нікуди не зникає по теперішній час .
Під час перебування сина в реанімаційному відділенні з 20.02.2011р. по 10.03.2011р. позивач та родичі/цілодобово чергували під реанімацією, для погодження та вирішення будь якого питання, щодо надання якісної медичної допомоги сину.
Позивач вказує на те, що в першу добу син вийшов із коми та перебував в подальшому у медикаментозній комі (у стані сопору, оглушення), була позитивна динаміка, стан був стабільний аж до виникнення кровотечі. Зі слів медичних працівників лікарні, обласних консультантів підстав, згідно обстежень та стану хворого, для переводу в обласні медичні установи не було, та і про оперативні втручання (в області голови) не було жодного слова.
Проте, медичні працівники недобросовісно поставилися до виконання своїх обов'язків, проявили непрофесіоналізм, поверхнево, неякісно та не в повній мірі проводили обстеження, лікування, догляд за хворим, що призвело до незворотних наслідків - ускладнення та смерті сина.
З перших днів перебування ОСОБА_3 у відділенні реанімації, позивач зазначає, що у неї змінився нормальний ритм життя, сон був лише по 3-4 години на добу, і то поверхневий, вона практично нічого не їла, постійно плакала, переживала, шукала для сина ліки, виконувала всі вказівки лікарів, намагаючись, як найшвидше поставити сина на ноги. Лікарі постійно обманювали, наголошували, що син не виходить із коми, а і сам завідувач реанімації наголосив, що син твій рослина, і надій на покращення немає. Після його слів, як вказує позивач, у неї стався нервовий стрес, виник гіпертонічний криз. Вона цьому не вірила, вона боролася разом із сином за його життя. В той час, коли не було у відділенні
ОСОБА_4 , вона заходила до сина, син її чув, пожимав руки моргав, на її
прохання, а вона його заспокоювала, що все буде добре, що вони все подолають разом.
Позивач зазначила, що згідно щоденних спостережень, які зазначені у історії хвороби: стан тяжкий,геодинаміка стабільна, позитивна, утримує самостійно, в перші дні вийшов із коми та перебував у медикаментозному сні, (жодного разу не означено, що стан у сина критичний), організм сина був здоровий і він з нашою допомогою боровся за життя. Будучи біля сина, позивач постійно наголошувала черговому персоналу, що пов'язка в області рани у гнійних виділеннях, проте її заспокоювали, що за раною доглядає отоларинголог, він все виконує, немає чого хвилюватися.
05.03.2011р. у ОСОБА_3 виникла фонтанна артеріальна кровотеча із області трахеостомічної рани, там де і була гнійна пов'язка. Від батьків, в перші години, кровотеча була прихована, про таку дізналися від інших співробітників. Причини виникнення кровотечі черговий лікар не надав, тише через 6 годин повідомили обласні спеціалісти, що причиною став пролежень судини в області накладання манжети трахеостомічної трубки, були надані рекомендації черговому лікарю, які зазначені у історії хвороби. Необхідно було регулярно проводити бронхосанації, з метою звільнити дихальні шляхи від крові, що попадає в момент кровотеч, для покращення доступу кисню в легені, покращення газообміну в легенях та з метою профілактики виникнення аспіраційної пневмонії, так як кров є гарним середовищем для розвитку мікробів, що і стало причиною виникнення двобічної гнійної аспіраційної пневмонії та причиною смерті сина.
В ординаторській в той же час була лікар пульмонолог лікарні та із собою мала бронхоскоп, яким необхідно було провести процедуру. Лише 07.03.2011 р. позивач від чергового лікаря ОСОБА_12 дізналися, що сину ніхто не видаляв аспіраційні маси (кров) від 05.03.2011 р., падає сатурація легень і вона втрачає сина. Тобто черговим лікарем після епізодів кровотеч не було вжито всіх необхідних заходів для врятування життя пацієнта, залишивши ОСОБА_3 із аспіраційними масами (кров), протягом 48 годин, в лікувальному закладі без якісної, вкрай важливої медичної допомоги.
07.03.2011 року позивач привезла з області лікаря для проведення фібробронхоскопії, проте було пізно, втрачений час.
Позивач зазначила, що чергуючи, біля реанімації, вона постійно втрачала свідомість, її затягували у відділення та надавали медичну допомогу, а після смерті сина для неї перестало взагалі існувати життя, здоров'я різко погіршився: виникла загальна слабкість, позивач перестала спати, їсти , з'явилося запапоморочення, головна біль, постійно плакала ,замикалася у собі, не стала спілкуватися з родиною, збігала постійно з дому, днями сиділа засунувши голову у вінки на могилці біля сина.
Кожного дня стан здоров'я погіршувався: підвищився тиск, з'явилися болі в серці, головні болі, різка втрата ваги 17 кг., слабкість.
20.04.2011 р. позивача госпіталізували в лікарню у неврологічне відділення Броварської ЦРЛ де було проведено лікування.
Проте безсоння, нічні кошмари, спогади, плач, роздратування нікуди не зникли, постійно повертаються переживання стресових подій. Позивач звернулась за медичною допомогою до лікаря психіатра, їй призначено лікування та поставили на консультативний облік з діагнозом: метено - невротичний синдром, посттравматичний стресовий розлад. На обліку перебувала з травня 2011 р. по грудень 2012 р.
Такі нервові стреси, переживання призвели до постійного підвищення тиску, виникла гіпертонічна хворобу II ступеню з гострим порушенням мозкового кровообігу, крововиливи в очі, загострилися хронічні хвороби.
Позивач також зазначає, що перебуваючи у трудових відносинах із Броварською БКЛ постійно зі сторони головного лікаря та ОСОБА_4 , на неї здійснювався психологічний тиск та з їх сторони звучали приниження.
У липні місяці 2014 р., після звільнення з роботи позивач звернулася до МОЗ
України, та просила перевірити та надати інформацію, щодо лікування ОСОБА_3 та причину його смерті.
Отримавши відповідь з МОЗ , я зрозуміла , що перевірка була формальною, оскільки її не запрошували на співбесіду, а надали перевагу поясненню ОСОБА_16 , які на її думку були неправдиві та не відповідали матеріалам історії хвороби по наданню
медичної допомоги сину, історія хвороби не досліджувалася.
05.08.2014 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Броварської прокуратури із
метою встановити причину смерті ОСОБА_3 .
Позивач зазначила, що у неї була копія історії
хвороби сина, яку вона вивчила та бачила всі недоліки у наданні медичної
допомоги.
06.08.2014 року порушено кримінальне провадження № 201411013000049 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.140 КК України за фактом неналежного виконання лікарями Броварської ЦРЛ своїх професійних обов'язків, та розпочато досудове розслідування.
Проведено ряд судово-медичних експертиз у Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, щодо встановлення причини смерті ,виявлення недоліків при наданні медичної допомоги ОСОБА_3 та встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями лікарів Броварської ЦРЛ та настанням смерті ОСОБА_3 .
У кожному висновку експерта Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України фіксуються недоліки в наданні медичної допомоги ОСОБА_3 , яких можна було уникнути дотримуючись лікарями законодавчої бази: наказів МОЗ України, клінічних протоколів, інструкцій, положень, правил внутрішнього розпорядку та Основ законодавства України "Про охорону здоровя"
Позивач зазначила, що під час лікування її сина ОСОБА_3 були такі порушення:
- не було дотримано положень, клінічних, локальних протоколів, наказів; з історії хвороби відсутні щоденні діагнози після огляду черговиминадіями, отоларинголога завідувача відділенням та його підписрекомендації по догляду обстеження, лікування (правила ведення історії хвороби форма 003/у);
-відсутня інформована, письмова згода на медичне втручання або підпису історії хвороби на дозвіл лікарю проводити планове оперативневтручання (ст. 42 та ст.43 Основ законодавства України "Про охорону здоров"я") Планову операцію проводили прямо в палаті, не попередивши батьків про день, години, наслідки оперативного втручання, а хоча вони стояли під реанімацією та чекали намагаючись отримати інформацію;
- не дотримано наказу МОЗ України № 181 від 04.04.2008 р."Епідіміологічний нагляд за інфекціями в області хірургічного втручання";
- не дотримано наказу МОЗ України № 502 від 29.08.2008 р "Проствердження клінічного протоколу з антибактеріальної профілактики області хірургічних втручань" проте договір набактеріологічне дослідження був укладений із бак лабораторією Броварської районної СЕС;
- не дотримано наказу МОЗ України № 128 від 19.03.2007р. "Протокол надання медичної допомоги на госпітальну пневмонію";
-не проводилися регулярно контрольні рентгенологічні дослідження длявиявлення вогнища в легеневій тканині або динаміки патологічного процесу, що є критерієм для вибору антибіотикотерапії;
- після виникнення масивних кровотеч хворого лишили без адекватноїмедичної допомоги протягом 48 годин /із дихальних шляхів не було видалено аспіраційні маси(кров), що було гарним середовищем для розвитку мікробів та призвело до виникнення двох бічної гнійної аспіраційної пневмонії та смерті сина, тобто у критичному стані у медичному закладізалишили хворого, не було вжито всіх необхідних заходів для врятування життя пацієнта , лікар знав та міг передбачати про тяжкі негативні наслідки;
- 7.03.2011р. позивач самостійно шукала спеціалістів, щоб врятувати життя сину, зазначила, що бездіяльність лікарів, халатність, недобросовісне ставлення до своїхобов'язків, зволікання призвело до незворотних наслідківу історії хвороби у щоденнику спостереження вбачається, що лікар ОСОБА_10 працював дві доби підряд 04.03.та 05.03.2011р., що і призвело до надання неякісної медичної допомоги, не вжито всіх необхідних заходів лікар не зміг сконцентруватися і невідкладно приступити до врятування життя пацієнта;
- завідувач відділення не дотримувався наказу МОЗ України 08.10.1997 № 303 "Положення завідуючого відділення анестезіології", що призвело до негативних наслідків.
Позивач вказала, що після повідомлення про підозру завідуючому реанімації ОСОБА_4 передбаченою ч.1 ст. 140 заступник головного лікаря ОСОБА_19 паплюжив покійного сина та її, принизив честь та гідність та надав всім неправдиву інформацію журналістам "Трибуна -Бровари".
03 вересня 2018 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 05 жовтня 2018 року.
29 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якій представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши про наступне.
Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2014року було зареєстровано кримінальне провадження № 42014110130000049 за ч. 1 ст. 140 ККУ.
В рамках кримінального провадження був допитаний свідок ОСОБА_15 , який входив до складу судово-медичної експертної комісії, яка провела судово-медичну експертизу (висновок № 20/16, № 342/10 на які посилається позивач).
На допиті, свідок показав, що не вбачає причино-наслідкового зв'язку з діями лікарів Броварської РЦЛ та настанням смерті ОСОБА_3 , також вказав, що не зовсім уважно вивчив медичну документацію та попередній висновок судово-медичного дослідження (постанова про закриття кримінального провадження міститься в матеріалах справи).
15 серпня 2016 року процесуальним керівником призначено додаткову судово-медичну експертизу.
Відповідно до висновку № 295/16, 26/17 згідно медичної карти стаціонарного хворого № 2846 під час лікування гр. ОСОБА_3 відсутні рекомендації та відомості про обсяг наданої отоларингологом медичної допомоги по догляду за трахеостомою, трахеостомічною трубкою (періодичність здування манжетки, зміщення трубки, контроль тиску) та трахеостомічною раною, що мала некротичні зміни, відсутні дані про догляд за трахеостомічною раною та трубкою черговими лікарями реанімаційного відділення, антибактеріальна терапія була недостатньою, що є недоліками надання медичної допомоги.
Разом з тим, виходячи з важкості легеневої патології (вентилятор-асоційована пневмонія), що виникла у хворого з важкою черепно-лицевою травмою, навіть при наданні медичної допомоги в повному обсязі, гарантувати збереження життя хворому неможливо.
Отже вказані недоліки не знаходять в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Як вбачається з висновку експерта № 292/17, 339/17 недоліки, припущені під час лікування ОСОБА_3 а саме відсутність в медичній карті стаціонарного хворого № 2846 під час лікування ОСОБА_3 відсутні рекомендації та відомості про обсяг наданої отоларингологом медичної допомоги по догляду за трахеостомою, трахеостомічноютрубкою (періодичність здування манжетки, зміщення трубки, контроль тиску) та трахеостомічною раною, що мала некротичні зміни, відсутні дані про догляд за трахеостомічною раною та трубкою черговими лікарями реанімаційного відділення, недостатня антибактеріальна терапія не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з розвитком вентилятор-асоційованої пневмонії та настанням смерті.
Відповідно до висновку експерта № 292/17, 339/17 відсутність в медичній
карті рекомендацій та відомостей про обсяг наданої отоларингологом
медичної допомоги по догляду за трахеостомою, трахеостомічною трубкою
(періодичність здування манжетки, зміщення трубки, контроль тиску) та
трахеостомічною раною, відсутність даних про догляд за трахеостомою та
трубкою черговими лікарями реанімаційного відділення не дозволяє судити
про те чи правильно здійснювався догляд за трахеостомічною трубкою.
Беручи до уваги ці дані важкість стану хворого (мозкова кома), а також те, що
джерелом інфікування тканини могли бути виділення (мокротиння) з
трахеостомічного дренажа, про наявність яких є записи в медичній картці
стаціонарного хворого № 2846, визначити що саме стало причиною розвитку
некротичних змін в ділянці трахеостоміної рани неможливо.
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадженнята витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 42014110130000049 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПКУ (встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення).
У відзиві представник відповідача зазначила, що
- правилами ведення історії хвороби, саме форми 003/у не існує,
-інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації форма 003/о "медична картка стаціонарного хворого" була затверджена тільки 14.02.2012 року.
-правила ведення медичної документації, що надані позивачем роздруковані з російського сайту 19.05.2016 року та перевірити, якою країною вони запроваджені не є можливим.
Відповідно до висновку експерта №292/17; 339/17 "в даному випадку згідно передопераційного епікризу від 24.02.11 вказано "показано оперативное лечение-трахеостомия. Согласие на операцию получено устно".
Отже, на момент вчинення дії законодавство не передбачало обов'язкової письмової згоди на медичне втручання.
Також не вбачається порушення з висновку експерта № 295/16 ст. 135, п. 19 виходячи з данних медичної картки стаціонарного хворого № 2846 протоколу операції 24.02.2011 року недоліків з приводу проведеного оперативного втручання ОСОБА_3 не виявлено.
Відповідно до загальних принципів Наказу - передопераційна підготовка хворого; висока хірургічна техніка; після операційна антибіотикопрофілактика; післяопераційний нагляд за раною.
Як вбачається з Висновку експерта№ 295/16 за відсутності лабораторії в лікувальній установі є доцільним призначення так званої "імперичної" терапії, антибактеріальна терапія була проведена та забезпечувала стабільний стан.
Відповідно до висновку експерта № 292/17 23.02.2011 року на знімку рентгенологічні зміни мають позитивну динаміку, на знімку від 05.03.11 року виявлено розвиток верхньодольової пневмонії справа та прогресування змін зліва.
Проведення бронхоскопії 07.03.11 через 2 доби після кровотечі слід вважати обґрунтованим. Клініка аспіраційної пневмонії розгортається поступово і стерто протягом декількох днів після епізоду аспірації, але більше ніж за 3 доби, особливо на фоні антибіотикотерапїї.
Тому відстрочка в проведенні санаційної бронхоскопії до 07.03.2011року не мала критичного значення для розвитку аспіраційної пневмонії у хворого та в погіршенні його стану.
Представник вважає, що причиною смерті ОСОБА_3 стала вентилятор-асоційована пневмонія, причини її виникнення не встановлені, причинно-наслідкового зв'язку між діями лікарів Броварської ЦРЛ та настанням смерті ОСОБА_3 не встановлено, а неналежне надання медичної допомоги хворому, як наслідок настання смерті - не встановлено.
19 листопада 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив у якому позивач зазначає, що не може погодитися з відзивом на позовну заяву, так як відповідач у відзиві складає недостовірну інформацію, яка не відповідає фактам обставин, що зазначені у позовній заяві. Отже позивач зазначає, що на підставі наданих належних доказів нею доведено, що причиною смерті ОСОБА_3 стала двобічна вентилятор-асоційована гнійноаспіраційна пневмонія, яка виникла внаслідок аспірації крові та шлункового вмісту в трахею. До моменту виникнення кровотечі 05.03.2011 р. дійсно лікарями не було встановлено вентилятор - асоційованої пневмонії, бо її по матеріалам історії хвороби та стану хворого не було.
Причинно - наслідковий зв'язок між діями лікарів Броварської ЦРЛ та настанням смерті ОСОБА_3 вбачається з моменту проведення планового оперативне
втручання, при невиконанні стандартів лікування, клінічних протоколів інструкцій та наказів МОЗ України, які призвели до виникнення ускладнення кровотечі, розвитку двобічної вентилятор асоційованої гнійної аспіраційної пневмонії та смерті сина.
06 грудня 2018 року до суду надійшли заперечення у яких представник відповідача зазначає, що матеріали позовної заяви не містить обчислення моральної шкоди, доказів, що саме неналежне надання медичної допомоги вплинуло на моральний стан позивача, причинно-наслідковий зв'язок з неналежним наданням медичної допомоги та морального стану позивача, також відповідач не вбачає протиправність діяння та своєї вини в заподіянні позивачу моральних страждань.
З Висновків експертів 292/17; 339/17, 295/16;26/17 не вбачається, що позивачу була заподіяна шкода.
Відповідач просить звернути увагу суду, що в позовній заяві та відповіді
на відзив не зазначено жодного доказу на підтвердження позовних вимог.Позивач посилається на висновок експерта № 295/16, 26/17 та вказує, що антибактеріальна терапія була призначена із запізненням на 3-4 доби, однак в жодному висновку такого визначення не має.
Позивач посилається на критичність операційного втручання, наукові статті,
свої особисті висновки та знання, однак це є особистим баченням позивача, яке не доведено жодним доказом, а тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
16 травня 2019 року із врахуванням ухвали про виправлення описки від 20 травня 2019 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області призначено у справі повторну судову психологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз". На вирішення експертів були поставлені наступні питання: 1. Чи завдана моральна шкода ОСОБА_1 смертю її сина ОСОБА_3 .? Зокрема, смертю сина при установлення причини смерті через неналежне його лікування у лікарні? 2. В якому розмірі грошова компенсація відповідає завданій шкоді?
У зв'язку із призначенням експертизи провадження у справі зупинено.
На підставі розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1336 від 10 грудня 2020 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали цивільної справи передані на розгляд судді Радзівіл А.Г. , у зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_21
05 січня 2021 року справа повернулась до суду без висновку експерта.
13 січня 2021 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г., поновити провадження у цивільній справі № 361/5334/18, прийнято цивільну справу до свого провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі.
19 травня 2021 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області призначена у справі повторна судово-психологічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6). На вирішення експертів поставити такі запитання: 1). Чи завдана моральна шкода ОСОБА_1 смертю її сина ОСОБА_3 .? Зокрема, смертю сина при установленні причини смерті через неналежне його лікування у лікарні? 2). В якому розмірі грошова компенсація відповідає завданій шкоді? На час проведення експертизи зупинено провадження у справі.
3 липня 2021 року до Броварського міськрайонного суду Київської області було направлено лист щодо уточнення виду експертизи та погодження строків її виконання.
26 липня 2021 року до КНДІСЕ надійшов лист судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. про повернення матеріалів цивільної справи №361/5334/18 для виконання вимог зазначених в листі КНДІСЕ від 13.07.2021 року.
26 серпня 2021 року до суду надійшли матеріали цивільної справі № 361/5334/18.
09 вересня 2021 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області поновлено провадження у цивільній справі № 361/5334/18 для вирішення клопотання експертів.
01 листопада 2021 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області призначено у справі судову психологічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6). На вирішення експертів поставити такі запитання: 1)Чи завдана моральна шкода ОСОБА_1 смертю її сина ОСОБА_3 .? Зокрема, смертю сина при установленні причини смерті через неналежне його лікування у лікарні? 2)В якому розмірі грошова компенсація відповідає завданій шкоді? Погоджено більший строк проведення експертизи, тобто понад 90 календарних днів.
08 грудня 2022 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов висновок експертів від 29 листопада 2022 року за № 19878/19879/21-61/7060-61 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи.
09 грудня 2022 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області поновлено провадження у цивільній справі № 361/5334/18, призначено підготовче судове засідання у справі на 01 березня 2023 року.
19 січня 2023 року листом повернутий висновок експертів до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, оскільки під час складання висновку експертів № 19878/19879/21-61/7060/20-61 від 29 листопада 2022 року була допущена описка, а саме помилково у змісті зазначено ОСОБА_3 , замість вірного ОСОБА_3 . Згідно ч. 4 п.4.10 Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" передбачено, що у разі виявлення у висновку експерта технічних помилок та/або недоліків за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (оа) експертизу (залучив (ла) експерта), або керівника установи висновок повертається експерту для доопрацювання.
16 лютого 2023 року до Броварського міськрайонного суду Київської області висновок експертів № 19878/19879/21-61/7060/22-61 від 03 лютого 2023 року надійшов до суду.
23 лютого 2023 року позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог. Позивач просила суд стягнути із Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня територіальних громад Броварського району Київської області на її користь завдану моральну шкоду за неналежне надання медичної допомоги хворому ОСОБА_3 в розмірі 2894400 грн. 00 коп., що відповідає розміру визначеному у висновку експертів № 19878/19879/21-61/7060/22-61 від 03 лютого 2023 року.
В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, пояснення надала аналогічні змісту позовної заяви, відповіді на відзив, позов просила задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, встановивши обставини справи та виниклі правовідносини, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обстав і справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд встановив, що згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим відділом Броварського ВП ГУ ПП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110130000049 від 06.08.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України за фактом неналежного виконання лікарями Броварської ЦРЛ своїх професійних обов'язків.
У вказаному витязі зазначено, що до Броварської міжрайонної прокуратури надійшла заява ОСОБА_22 та ОСОБА_1 про те, що внаслідок неналежного виконання лікарями Броварської ЦРЛ своїх професійних обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх син ОСОБА_3 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.02.2011 року до реанімаційного відділення Броварської центральної районної лікарні Київської області, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Шевченка, 14, каретою швидкої допомоги доставлено ОСОБА_3 , який став учасником дорожньо-транспортної події з важкою комбінованою політравмою: закрита ЧМТ - перелом кісток основи черепа, множинні зі зміщенням переломи кісток лицевого черепу. Крупновогнищеві субарахноїдальні крововиливи в тканини мозку, множинні забої мозкової тканини. Набряк головного мозку, множинні забійні рани м'яких тканин голови, перелом правої тазової кістки, перелом внутрішнього мищелка лівої великогомілкової кістки, гемартроз, забій лівого заднього суглобу..." (Висновок експерта "Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України" №295/16;26/17 - а.с. 25, том №1). В п.13 цього висновку також вказано, що " ушкодження … не сумісні з життям...у потерпілого невиявлені".
01 жовтня 2014 р. слідчим Броварського МВ ГУМВС в Україні у Київській області призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Головного бюро судово-медичної експертизи України.
У висновку експерта за № 342/14 зазначено, що смерть ОСОБА_3 настала від двобічної вентилятор-асоційованої гнійної аспіраційної пневмонії, яка виникла внаслідок аспірації крові та шлункового вмісту в трахею.
В п. 2,7 вказано, що причиною виникнення пролежня трахеї, некрозу слизової та підслизової трахеї, ерозії судини з послідуючою кровотечею та аспірацією крові, скоріш за все, було створення високого тиску в герметизуючій манжеті трахеостомічної трубки (понад 30 мм рт ст), не проведення спускання повітря з манжети ТСТ кожні 2-3 години та щоденного зміщення трубки на 1-2 см. Тобто це було ускладненням, а не "...нормальним явищем після оперативного втручання".
В п. 3 зазначено, що методика трахеостомії, яка застосовувалась у хворого ОСОБА_3 широко застосовується в Україні але більш безпечною, з огляду розвитку посттрахеостомічного стенозу трахеї є методика, що не передбачає пересічення напівкілець трахеї, а розсікання круглої зв'язки між кільцями, що супроводжується меншим ризиком розвитку після трахеостомічного стенозу трахеї.
В п. 4 вказано, що проведення антибактеріальної терапії нозокоміальних (внутрішньогоспітальних) інфекційних ускладнень, безумовно потребує проведення мікробіологічного дослідження біологічної речовини або секрету. Емпірична антибактеріальна терапія повинна ґрунтуватись на даних мікробного пейзажу відділення в якому лікується хворий. При виникненні нозокоміального інфекційного ускладнення (вданому випадку ВАП) необхідно було провести забір мокроти, мікроскопію мокроти (мінімум затрат коштів та часу (10-15 хв.), виділення збудників та визначення антибіотикограми.
Пункт 5 - мікробіологічне дослідження гнійних виділень з області рани, з високою ймовірністю, не дало б інформації щодо збудника інфекції, забір матеріалу слід проводити шляхом змиву з рани. Дослідження мокротиння з метою встановлення патогенної флори абсолютно показане. Виконати забір мокроти у даного хворого можливо було б шляхом проведення трахеальної аспірації або бронхо-альвеолярного лаважу при виконанні ФБС.
В п. 6 зазначено, що оцінити правильність догляду за трахеостомічною раною, виходячи з даних історії хвороби неможливо, оскільки в історії хвороби немає жодних рекомендацій оториноляринголога щодо догляду за трахеостомою, контролю тиску в герметизуючій манжеті ТСТ та необхідності періодичного здування манжети ТСТ з метою поновлення мікроциркуляції слизової оболонки трахеї.
У пунктах 8, 9, 10 вказано, що пневмонія може супроводжуватись накопиченням інфікованого ексудату в плевральних порожнинах (емпіємою плеври).
В даному випадку, за умови адекватного догляду за трахеостомічною трубкою (спусканням манжети, уникненням перероздування герметизуючої манжети та моніторингом тиску в герметизуючій манжеті), з високою ймовірністю можливо було б уникнути некрозу слизової та підслизової трахеї, ерозії та кровотечі з неї, а отже і розвитку двобічної вентилятор-асоційованої гнійної аспіраційної пневмонії, яка призвела до настання смерті. Тобто, між вказаними недоліками в наданні медичної допомоги ОСОБА_3 та виникненням важкого ускладнення, яке і призвело до настання смерті вбачається прямий причинний зв'язок.
У висновку експерта за № 20/16 зазначено, наступний висновок як вже вказувалось у підсумках Висновку експерта № 342/14: "Смерть гр. ОСОБА_3 настала від двобічної вентилятор-асоційованої гнійної аспіраційної пневмонії, яка виникла внаслідок аспірації крові та шлункового вмісту в трахею... Причиною виникнення І пролежня трахеї, некрозу слизової та підслизової трахеї, ерозії судини з послідуючою кровотечею та аспірацією крові, скоріш за все, було створення високого тиску в герметизуючій манжеті трахеостомічної трубки (понад 30 мм рт ст), не проведення спускання повітря з манжети ТСТ кожні 2-3 години та щоденного зміщення трубки на 1-2 см.... За даними спеціальної медичної літератури частота розвитку вентилятор-асоційованої пневмонії у пацієнтів,які перебувають на тривалій ШВЛ в розвинених країнах Європи та США, становить в середньому від 30 до 60 %. В даному випадку, за умови адекватного догляду за трахеостомічною трубкою (спусканням манжети, уникненням перероздування герметизуючої манжети та моніторингом тиску в герметизуючій манжеті), з високою ймовірністю можливо було б уникнути некрозу слизової та підслизової трахеї, ерозії судини та кровотечі з неї, а отже і розвитку двобічної вентилятор-асоційованої гнійної аспіраційної пневмонії, яка призвела до настання смерті. Тобто, між вказаними недоліками в наданні медичної допомоги гр. ОСОБА_3 та виникненням важкого ускладнення, яке і призвело до настання смерті вбачається прямий причинний зв'язок."
Відповідальність за вказані недоліки несуть лікар-отоларинголог, чергові лікарі та завідувач реанімаційного віддалення.
У висновку експерта за № 295/16; 26/17 зазначено, що п. 7. "Догляд за трахеостомічною трубкою (спускання манжетки, уникнення пере роздування герметизуючо манжетки та моніторингом тиску в герметизуючій манжеті" в даному випадку повинен здійснювати лікар-отоларинголог, що проводив трахеотомію, тачергові лікарі реанімаційного відділення.
В п. 8,9,10,11 зазначено, що згідно медичної карти стаціонарного хворого № 2846 під час лікування гр. ОСОБА_3 відсутні рекомендації та відомості про обсяг наданої отоларингологом медичної допомоги по догляду за трахеостомою, трахеостомічною трубкою (періодичність здування манжетки, зміщення трубки, контроль тиску) та трахеостомічною раною, що мала некротичні зміни, відсутні дані про догляд за трахеостомічною раною та трубкою черговими лікарями реанімаційного відділення, антибактеріальна терапія була недостатньою, що є недоліками надання медичної допомоги.
Разом з тим, виходячи з важкості легеневої патології (вентилятор-асоційована пневмонія), що виникла у хворого з важкою черепно-лицевою травмою, навіть при наданні медичної допомоги в повному обсязі, гарантувати збереження життя хворому неможливо.
Отже вказані недоліки не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настаннямсмерті.
В п.13 зазначено, що слід відмітити, що не сумісні з життям ушкодження пов'язані з грубою травматизацією тіла, а саме, відділення та руйнація голови, розчленування тулуба, значна руйнація внутрішніх органів і великих кровоносних судин (аорта і її відділи).
В даному випадку ушкодження такого характеру у потерпілого не виявлені.
В п. 17,18 вказано, що згідно даних спеціальної медичної літератури причинами розвитку некротичних змін тканин в ділянці трахеостомічного отвору може бути недостатній догляд, інфікування виділеннями (гнійними) з трахеї, зміщення канюлі та тиснення на тканини, а також особливості стану хворого (мозкова кома), який обумовлює гальмування або пригнічення обмінних, трофічних та імунних життєво важливих процесів.
Як вбачається з "Акта" № 88 від 10.03.-13.04.2011 р. при судово-медичному дослідженні трупа виявлено "...Края трахеостомического отверстия желтовато-коричневого цвета, при дотрагивании кожные покровы и подлежащие мягкие ткани легко рвутся; покрыты пленками фибрина и зловонными наложениями гноя. Из трахеостомического отверстия выделяется зеленовато-серая зловонная пенистая жидкость...". Розвиток такої картини некротичних змін потребує тривалого часу.
В даному випадку джерелом інфікування тканин могли бути виділення (мокротіння) з трахеостомічного дренажа, про наявність яких є записи в медичній карті стаціонарного хворого № 2846.
У п. 23, 25 зазначено, що згідно даних медичної карти стаціонарного хворого № 2846 у період часу з 07.03.- 09.03. при проведенні потерпілому санаційних бронхоскопій виявляли кров, а не "наявність гнійного вмісту трахеї та бронхів". При судово-гістологічному дослідженні шматочків легень гр. ОСОБА_3 ("Акта" № 245 від 11.03.-07.04.2011 р.) дані за "синдром гострого пошкодження легень та гострий респіраторний синдром" не виявлені.
У висновку експерта за № 292/17; 339/17 недоліки, припущені під час лікування ОСОБА_3 , а саме відсутність в медичній карті стаціонарного хворого № 2846 рекомендацій та відомостей про обсяг наданої отоларингологом медичної допомоги по догляду за трахеостомою та трахеостомічною трубкою (періодичність здування манжетки, зміщення трубки, контроль тиску) та трахеостомічною раною, що мала некротичні зміни, відсутність даних про догляд за трахеостомічною раною та трубкою черговими лікарями реанімаційного відділення, недостатня антибактеріальна терапія) не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з розвитком вентилятор-асоційованої терапії та настанням смерті і з огляду на це, вважати виникнення вентилятор-асоційованої пневмонії тілесним ушкодженням і оцінювати її за ступенем тяжкості, немає підстав.
Таким чином експертами "Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України" у кожному випадку фіксуються недоліки в наданні медичної допомоги.
Згідно медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 2846, та показів лікарів (що наявні в матеріалах кримінального провадження ), до моменту виникнення кровотечі, не було встановлено розвитку вентиляторасоційованої пневмонії. У посмертному висновку, який знаходиться у медичній карті стаціонарного хворого зазначено, що стан хворого погіршився після епізодів кровотеч 05.03.2011р, 06.03.2011, 07.03.2011р. та настав розвиток двобічної нижньодольової пневмонії внаслідок масивної аспірації кров'ю, яка і стала причиною смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, аналізуючи надані висновки експертів суд дійшов до наступного висновку, що під час перебування ОСОБА_3 в медичній установі працівниками були допущені недоліки у роботі, тобто в разі б адекватного догляду за трахеостомічною трубкою (спусканням манжети, уникненням перероздування герметизуючої манжети та моніторингом тиску в герметизуючій манжеті), з високою ймовірністю можливо було б уникнути некрозу слизової та підслизової трахеї, ерозії та кровотечі з неї, а отже, саме розвиток двобічної вентилятор-асоційованої гнійної аспіраційної пневмонії, призвело до настання смерті. Як вже зазначалось, внаслідок кровотеч 05.03.2011 р., 06.03.2011 р., 07.03.2011 р. настав розвиток двобічної нижньодольової пневмонії внаслідок масивної аспірації кров'ю, яка і стала причиною смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тобто, між вказаними недоліками в наданні медичної допомоги ОСОБА_3 та виникненням важкого ускладнення, яке і призвело до настання смерті вбачається прямий причинний зв'язок.
Щодо відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.
У висновку експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 03 лютого 2023 року за № 19878/19879/21-61/7060/22-61 зазначено, що 21.07.2022 року у приміщенні КНДІСЕ проведено безпосереднє психологічне обстеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено наступне.
Ескперти зазначили, що у ОСОБА_1 психоемоційний стан є наслідком тривалого стресового впливу на організм, як і показники наявності важкої форми тривоги та клінічної депресії. Це свідчить, що ОСОБА_1 тривалий час знаходиться під впливом значних стресових факторів і захисні механізми психіки не справляються з існуючим навантаженням.
ОСОБА_1 має наступні індивідуально-психологічні та соматичні особливості, що обумовили її існуючий психологічний та психосоматичний стан: підвищену чутливість та лабільність психіки і нервової системи, важку форму тривоги та депресію на клінічному рівні прояву, загострення таких рис характеру як настороженість і недовірливість по відношенню до людей, чутливість до образ, вразливість, підозрілість, тривале переживання того, що сталося, часті різкі зміни настрою.
Саме з цим пов'язані численні прояви соматичної симптоматики та розлади самопочуття, і зазначене є наслідком пролонгованогопсихотравмуючого впливу ситуації, що розглядається в даному дослідженні та значних психоемоційних навантажень, що являються її наслідками.
Отже, відповідаючи на поставлені на експертизу питання комісія експертів дійшла наступних висновків.
Відповідь на питання № 1: "Чи завдана моральна шкода ОСОБА_1 смертю її сина ОСОБА_3 ? Зокрема, смертю сина при установленні причини смерті через неналежне лікування у лікарні?".
За сукупними результатами аналізу даних психологічної діагностики, спрямованої психодіагностичної бесіди, аналізу свідчень та характеристик найближчого оточення ОСОБА_1 , її суб'єктивного анамнезу, аналізу медичної документації, матеріалів справи було встановлено, що ситуація, яка досліджується за справою, мала психологічно деструктивний характер для ОСОБА_1 та у результаті призвела до незворотних порушень системи її цінностей, світогляду, мотиваційної сфери, структури особистості підекспертної, стану здоров'я, основних сфер життєдіяльності, - що позбавило підекспертную усе наступне життя реалізовувати своє соціальне функціонування на рівні, який вона мала раніше. Констатується суттєвий психотравмуючий вплив ситуації, суттєвий ступінь ураження особистості ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 завдана моральна шкода смертю її сина ОСОБА_3 .
Відповідаючи на другу частину питання "Зокрема, смертю сина при установленні причини смерті через неналежне лікування у лікарні?" необхідно звернути увагу на декілька моментів.
З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 працювала в лікарні, де помер її син, ОСОБА_3 , на посаді старшої медичної сестри поліклінічного відділення з листопада 1982 року до моменту звільнення наприкінці січня 2014 року, тобто 32 роки.
За словами ОСОБА_1 майже три роки з моменту смерті сина та до моменту звільнення з причини переформування районної поліклініки в консультативно-діагностичний центр Броварської центральної районної лікарні (згідно наказу Броварської ЦРЛ від 29.01.2014 року), де була скорочена посада старшої медичної сестри, вона піддавалася тиску та приниженню зі сторони: керівництва лікарні, від неї вимагали припинити розслідувати причини смерті її сина, що додатково створювало потужне психоемоційне навантаження на свідомість ОСОБА_1 , посилювало її зневіру в загальнолюдських цінностях, порядності та співчутті колег, з яким вона працювала більше 30 років.
Також, ОСОБА_1 зробила все від неї залежне, щоб забезпечити належні умови лікування її сина - домовилась про консультації фахівців, яких не було в лікарні, з приводу його патології, дбала про належність медичного супроводу лікування сина, тощо. Тому, їй було набагато болючіше усвідомлювати, що вона довірилася фахівцям лікарні, де вона пропрацювала більше 30 років, а вони байдуже віднеслися до виконання своїх професійних обов'язків, що викликало ускладнення стану її сина та призвело до його смерті. До цього ж звинуватили її у спробі відстоювати свої права та гідність.
Отже, ОСОБА_1 завдана моральна шкода смертю сина при установленні причини смерті через неналежне лікування у лікарні, в якій вона працювала 32 роки.
Відповідь на питання № 2: "В якому розмірі грошова компенсація відповідає завданій шкоді?".За результатами психологічного дослідження в межах питання зазначено, що ОСОБА_1 завдана моральна шкода смертю її сина ОСОБА_3 , при установленні причини його смерті через неналежне лікування у лікарні, в якій вона працювала 32 роки, що призвело до необхідності їй відстоювати свої права у судовому порядку та спричинило суттєві моральні страждання.
У висновку за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 03 лютого 2023 року за № 19878/19879/21-61/7060/22-61 експерти звертають увагу на наступне.
Численні комісії лікарів та медичних експертів не можуть дістатися одностайних висновків стосовно взаємозв'язку причин смерті ОСОБА_3 з фактом неналежного виконання лікарями Броварської ЦРЛ своїх професійних обов'язків.
За висновком експерта "Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України" №295/16;26/17 у ОСОБА_3 внаслідок ДТП ушкодження не сумісні з життям не було виявлено. Тобто, за умов своєчасного та у повномуобсязі наданні ОСОБА_3 медичної допомоги ускладнення у вигляді смерті можливо було запобігти.
Відповідно висновку Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України №342/14 смерть ОСОБА_3 настала від двобічної вентилятор- асоційованої гнійної аспіраційної пневмонії, що було важким ускладненням його стану.
Згідно висновку Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України № 20/16 від 05.02.2016 року недоліки в наданні медичної допомоги гр. ОСОБА_3 призвели до виникненням важкого ускладнення (двобічної вентилятор-асоційованої гнійної аспіраційної пневмонії), яке знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті.
Але, згідно висновку Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України №295/16; 26/17 від 16.03.2017 вказані недоліки не знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, а є ускладненнями загального стану ОСОБА_3 після ДТП. В той же час, внаслідок додаткової інтоксикації взаємнообтяжуючої дії, з зазначеними вище ускладненнями, та настанням смерті гр. ОСОБА_3 вбачається опосередкований причинно- наслідковий зв'язок.
Таким чином, суд також вважає, що настання смерті ОСОБА_3 пов'язане із настанням додаткової інтоксикації взаємообтяжуючої дії із зазначеними вище ускладненнями, які б можливо було уникнути в разі проведення невідкладних дій зі сторони медпрацівників, та в повній мірі проведенні медичних заходів.
Також у висновку комісійної судової психологічної експертизи від 03 лютого 2023 року за № 19878/19879/21-61/7060/22-61 експерти зазначили, що за сукупними результатами динамічного спостереження психодіагностичного дослідження, суб'єктивного анамнезу, аналізу матеріалів справи та інших документів, що були надані на дослідження, комісія експертів дійшла наступних висновків: ОСОБА_1 завдано моральної шкоди смертю її сина ОСОБА_3 . Зокрема - смертю сина через неналежне лікування у лікарні.Орієнтовний еквівалент грошової компенсації завданої моральної шкоди ОСОБА_1 складатиме 432 мінімальні заробітні плати, що установлений на момент розгляду справи судом.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Згідно з пунктами "а", "д", "ї" частини першої статті 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 8 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров'я" держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров'я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач зазнала моральних страждань, які виявилися у душевних стражданнях, зумовлених смертю її сина ОСОБА_3 та внаслідок неналежного лікування у лікарні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із характеру, тривалості, обсягу та змісту душевних страждань позивача унаслідок втрати близької людини - сина, неможливості повного відновлення попереднього стану та врахувавши принципи розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 1500000 грн. 00 коп. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 коп.).
Вказана сума була визначена наступним чином. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач звернулась із даним позовом 31 серпня 2018 року, тобто майже через сім років після смерті сина, та на день подачі позову завдану моральну шкоду вона оцінила в розмірі 300000 грн. 00 коп. Враховуючи строки розгляду вказаної справи із врахуванням неодноразового направлення в експертну установу матеріалів цивільної справи для отримання висновку експертів, а також враховуючи те, що саме психоемоційний стан позивача пов'язаний із смертю сина у лікарні вплинув на погіршення стану здоров'я позивача, що призвело до невідворотних для неї наслідків, як це було зазначено у висновку експертів, суд вважає більш співмірним та справедливим стягнення із відповідача на користь позивача, саме суми в розмірі 1500000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов було задоволено із відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір.
Керуючись ст. ст. 76 - 82, 89, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" територіальних громад Броварського району Київської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1500000 грн. 00 коп. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 коп.)
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" територіальних громад Броварського району Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Радзівіл А.Г.