ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
іменем України
14 листопада 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/2244/22
Головуючий у першій інстанції - Овсієнко Ю. К.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1287/23
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді: Мамонової О.Є.
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарями: Герасименко Ю.О., Піцан В.М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
УСТАНОВИВ:
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:
- позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів у сумі 96 100 грн, що дорівнює 100% заборгованості, що виникла за період з 19.09.2019 по 31.05.2022, оскільки сума прострочення у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення значно перевищує суму заборгованості по аліментах.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що не перебуваючи з відповідачем у зареєстрованому шлюбі вона народила двох дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , батьком яких є відповідач. Діти зареєстровані та проживають з нею, знаходяться виключно на її утриманні та під її піклування.
Зазначала, що батько дітей проживає окремо, тривалий час знаходиться за кордоном, участі в матеріальному забезпеченні дітей не бере.
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 жовтня 2019 року з відповідача стягнуті аліменти на її користь на утримання синів у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень щомісячно на кожну окремо дитину, але не менше 50 % від встановленого розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 19.09.2019 і до досягнення кожною дитиною повноліття.
Унаслідок невиконання ОСОБА_2 вказаного рішення суду за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів за період з 19.09.2019 по 31.05.2022 в сумі 96 100 грн.
Указувала, що вона не працює, оскільки з 03.06.2022 звільнена з роботи за згодою сторін, у зв'язку з втратою роботодавцем можливості проводити повноцінну діяльність через повномасштабне вторгнення РФ на території України, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту Новозаводського району Чернігівської міської ради. Батько, який є здоровим та працездатним, проявляє пасивність у матеріальному забезпеченні дітей, вчиняє неправомірні дії психологічного і фізичного характеру, через що вона неодноразово зверталась до поліції.
Заочним рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.02.2023 позов задоволено.
ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 96 100 грн пені за прострочення сплати аліментів та судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.08.2023 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Ключові доводи апеляційної скарги полягають в наступному:
- з 30.10.2021 відповідач перебуває за кордоном, він належним чином не повідомлявся про дату та час судового розгляду справи, позбавлений судом можливості подати відзив на позов, оскільки ні повістки, ні позовної заяви з додатками, ні ухвали про відкриття провадження у справі не отримував;
- суд був зобов'язаний роз'єднати в самостійні провадження позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення пені, оскільки вони не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є похідними, та направити справу за позовними вимогами про позбавлення батьківських прав за місцем проживання чи перебування відповідача до Франківського районного суду м. Львова;
- судом не отримано висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батька батьківських прав відносно двох дітей;
- про розгляд справи про стягнення з відповідача аліментів останній не знав, позовної заяви та повісток не отримував, про примусове виконання такого рішення суду так само не знав, його вина у несплаті аліментів та виникненні заборгованості відсутня;
- у рішенні суду не зазначено, якими доказами підтверджується, що відповідач не бажає спілкуватись з дітьми, брати участь у їх вихованні, свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання дітей; судом не з'ясовано думку дітей; відповідач наголошує, що цікавиться дітьми, опікується ними як може, переживає за них, підтримує відносини, спілкування, передає посилки,з 16.07.2023 сплачує аліменти, як поточні платежі, так і заборгованість;
- судом не обґрунтовано та надмірно стягнуто пеню в розмірі 96 100 грн за прострочення сплати аліментів, не встановивши провини, задовільнившись лише формальним поверхневим періодом;
- позивачкою у позові не наведено виключних обставин, які могли тягнути за собою припущення щодо позбавлення батьківських прав, лише посилання на неспроможність сплати аліментів та наявність заборгованості по аліментах.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, ухвалення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи.
Вважає, що відповідач знав про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів та відкритого виконавчого провадження за вказаним судовим рішення.
Про розгляд справи за її позовом про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на неповнолітніх дітей та позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 також був обізнаний, адже його представником - адвокатом Семенець Г.Л. подавалась заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 30.09.2022, а також відзив від 09.11.2022.
Зазначає, що ОСОБА_2 свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов'язків та наміру їх виконувати не виявляє, ігнорує дітей фактично з моменту їх народження, нехтує їх потребами. Відповідач в апеляційній скарзі не вказав яким чином планує реалізувати свої батьківські права та обов'язки щодо синів, як буде займатись їх вихованням, брати участь в їхньому житті, долучатись до їх всебічного розвитку, реалізувати права дітей на відпочинок та оздоровлення.
Наголошує, що жодного разу ОСОБА_2 не реалізував рішення Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради від 29.09.2019 № 239, за яким йому визначений графік побачень з синами, маючи при цьому всі можливості для спілкування з дітьми та виконання батьківських обов'язків.
Указує, що заперечення відповідачем наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав спростовуються матеріалами справи. Такий висновок вважає обґрунтованим, судом йому дана належна оцінка у сукупності з усіма доказами у справі.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Семенину В.М., який підтримав апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Огородник Ю.О., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та підтримали рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали цієї справи та цивільної справи №751/6806/19, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а заочне рішення Новозаводського районного суду від 20 лютого 2023 року - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітніх дітей, свідомо не займається їх вихованням, байдуже ставиться до синів, не піклується про стан їх здоров'я, фізичний та духовний розвиток, не цікавиться їх життям та здоров'ям.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів на спростування розміру заборгованості по аліментах суд вважав доведеними вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з період з 19.09.2019 по 31.05.2022.
Однак погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд з огляду на наступне.
Судом у справі встановлено, що сторони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с 7, 8).
Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.10.2019 (справа №751/6806/19) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно на кожну окремо дитину, але не менше 50 відсотків від встановленого розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.09.2019 і до досягнення кожною дитиною повноліття (том 1 а.с. 9 - 12).
31 жовтня 2019 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист №751/6806/19 за вказаним рішенням суду (т. 2 а.с. 57).
18.06.2020 старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Владиш І.В. винесено постанову №62375257 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №751/6806/19, виданим Новозаводським районним судом м. Чернігова 31.10.2019 (т. 1 а.с. 14).
З розрахунку заборгованості по аліментах від 01.06.2022 у виконавчому провадженні №62375257, складеного старшим державним виконавцем Франківського ВДВС м. Львова Владиш І.В., вбачається, що за період з 19.09.2019 по 31.05.2022 розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 згідно виконавчого листа №751/6806/19 становить 96 100 грн (том 1 а.с. 16-17).
Як слідує з квитанцій АТ «Укрпошта» від 18.07.2023 ОСОБА_2 здійснено переказ коштів ОСОБА_1 в сумі 3 000 грн в рахунок аліментів за липень місяць 2022 року (том 1 а.с. 186). На депозитний рахунок Франківського ВДВС м. Львова ОСОБА_2 здійснено перекази 25.07.2022 та 18.08.2022 по 3 000 грн (том 1 а.с. 187, 188).
З 13 грудня 2018 року діти зареєстровані разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради № 4865 від 30.06.2022 (том 1 а.с. 32). Із довідки № 23-36/204 від 01.07.2022 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики Чернігівської міської ради та отримує допомогу як одинока матір.
Між сторонами склалися неприязнені відносини, виникали конфлікти з приводу спільних дітей, що підтверджується висновками за результатами перевірки за повідомленнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29.08.209 та 11.09.2010, затвердженими начальником ЧВП ГУНП в Чернігівській області В.К.Реберг (т. 1 а.с. 22, 23).
Рішенням Виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 29.09.2019 № 239 дозволено ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_2 , забирати для спілкування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір'ю, кожного першого та третього тижня місяця у п'ятницю та суботу з 09:00 год. до 13:00 год. та з 17:00 год. до 20:00 год, у присутності матері, за умови задовільного стану здоров'я дитини, повідомлення матері дитини про місце перебування, обов'язкового повернення матері дітей в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочину, правил безпеки, установлених для дітей даного віку (т. 1 зворот а.с. 147).
30.10.2021 ОСОБА_2 виїхав за межі України, про що свідчить відмітка у паспорті громадянина України для виїзду за кордон (том 1 а.с. 148). За поясненнями представника відповідача він наразі перебуває у Канаді, однак переїхав не на постійне місце проживання.
Відповідно до інформації, викладеної в довідці Чернігівського дошкільного навчального закладу №2 Чернігівської міської ради Чернігівської області № 01-48/22 від 30.07.2021 ОСОБА_3 відвідує даний заклад з 25.11.2019. У 2019-2020 навчальному році хлопчик відвідував заклад дошкільної освіти 29 днів, у 2020-2021 навчальному році - 3 дні (28.10.2020, 25.05.2021, 26.05.2021). За цей час участь у житті закладу дошкільної освіти брала лише його мати, ОСОБА_1 , приводила дитину до ДНЗ, забирала додому, спілкувалася з вихователями, відвідувала батьківські збори, дитячі свята (том 1 а.с. 21).
Із довідки КНП «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради № 01-14/905 від 02.08.2021 вбачається, що діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають під наглядом вищевказаної поліклініки, підписана декларація про медичне обслуговування, остання укладена з матір'ю, догляд за станом дітей здійснює мати, на прийом до лікаря-педіатра дитина приходить у супроводі мами, рекомендації лікаря виконуються (том 1 а.с. 20).
Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 83 від 14.02.2023 «Про особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей» затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітніх синів: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с. 123- 124).
Відповідачем до апеляційної скарги додано копії квитанцій ТОВ «Нова Пошта» від 10.07.2023, 15.07.2023, в яких він зазначений відправником, а одержувачем - ОСОБА_1 , в описі вказано, що в посилці мобільний телефон, оголошена вартість - 62 300 грн (том 1 а.с. 182-183), в іншій посилці - шоколад- 500 грн (том 1 а.с. 184-185). Від отримання зазначених посилок ОСОБА_1 відмовилась.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав позивачка посилалась, на те, що батько дітей проживає окремо, тривалий час знаходиться за кордоном, участі в матеріальному забезпеченні дітей не бере, утворилась заборгованість зі сплати аліментів.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склались неприязнені стосунки, існують непорозуміння щодо участі у вихованні малолітніх дітей, у зв'язку з чим ОСОБА_2 рішенням Виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 29.09.2019 № 239 визначений порядок спілкування з дітьми.
У відзиві на позовну заяву, заяві про перегляд заочного рішення, апеляційній скарзі ОСОБА_2 заперечував проти позбавлення його батьківських прав, стверджував, що цікавився та продовжує цікавитися своїми дітьми, переживає за них та опікується як може, передавав та продовжує передавати посилки, має бажання спілкуватись зі своїми синами, однак на фоні тривалого конфлікту позивачка обмежує його спілкування з дітьми.
Сам лише факт несплати аліментів за рішенням суду, про наявність якого відповідач не знав, не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав щодо своїх синів.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання синів, винної поведінки відповідача у свідомому нехтуванні своїми обов'язками, тобто відсутня необхідність позбавлення відповідача батьківських прав згідно пункту 2 частини першої статті 164 СК України.
Таким чином, суд дійшов хибного висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по виконанню та утриманню малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Апеляційний суд уважає, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували свідому та винну поведінку відповідача щодо невиконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітніх дітей.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів
Згідно з частиною першою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції для повного та всебічного розгляду справи витребувано з Новозаводського районного суду м. Чернігова матеріали цивільної справи №751/6806/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та з Франківського ВДВС у м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Владиш І.В. копії матеріалів виконавчого провадження №62375257 з примусового виконання виконавчого листа №751/6806/19, виданого на підставі заочного рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.10.2019.
З оглянутої в суді апеляційній інстанції цивільної справи №751/6806/19 суд апеляційної інстанції встановив, що 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2019 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження. Розгляд справи призначено на 09 год. 00 хв. 18 жовня 2019 року з повідомленням сторін.
Судова повістка ОСОБА_2 для участі у судовому засіданні 18.10.2019 не вручена, причини невручення «інші».
Судова повістка для участі ОСОБА_2 у судовому засіданні, що у подальшому призначене на 31.10.2019 також повернулсь до суду із зазначенням причини повернення «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_2 судових повісток на 18.10.2019 та 31.10.2019, як і докази про повернення судової повістки до суду із відміткою про неможливість її вручення ОСОБА_2 .
Матеріали справи не містять доказів дати отримання відповідачем заочного рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.10.2019. Направлені судом копії рішення суду із супровідним листом тричі поверталися до суду із зазначеннм причини повернення «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Крім того, постановою старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Владиш І.В. 18.06.2020 відкрито виконавче провадження №62375257 з виконання виконавчого листа №751/6806/19, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова.
У матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист про направлення ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання синів, однак відсутні підтвердження отримання боржником такого листа, що могло б свідчити про те, що відповідачу було відомо про відкриття виконавчого провадження.
Починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження №62375257 18 червня 2020 року та до ознайомлення відповідача із позовною заявою у даній справі, в матеріалах виконавчого провадження не міститься жодного доказу, який міг би підтвердити з'явлення відповідача до державного виконавця чи отримання ним поштових відправлень від державного виконавця.
У матеріалах виконавчого провадження наявні лише супровідні листи про направлення виконавчих документів ОСОБА_2 , однак відсутні докази їх отримання боржником.
Таким чином, протягом всього часу перебування виконавчого листа про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на виконанні, останній жодного разу належним чином не повідомлявся про наявність відкритого виконавчого провадження.
Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі №278/725/20 (провадження № 61-690св21).
Установивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не довела позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Вина боржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відсутня.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовано, то є підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.
З відповідача судом першої інстанції на користь позивачки стягнуто судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 977,60 грн (том 1 а.с. 167, 201 зворот).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути витрати за розгляд справи районним та апеляційним судом у сумі 3 970 грн (992,40 грн + 2 977,60 грн).
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2023 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 970 грн у відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 17 листопада 2023 року.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко