Постанова від 15.11.2023 по справі 947/6438/21

Номер провадження: 22-ц/813/5195/23

Справа № 947/6438/21

Головуючий у першій інстанції Салтан Л.В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеда С.М.,

переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Клачок Богдани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року у справі за позовом адвоката Доніної Людмили Анатоліївни в інтересах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів, та зустрічним позовом адвоката Кохан Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2021 року адвокат Доніна Людмила Анатоліївна в інтересах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» (скорочена назва - ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів за період з 01.07.2017 по 14.04.2021, яка з урахуванням збільшення позовних вимог складається із:

1) заборгованості по оплаті частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів, в тому числі за утримання будинку та прибудинкової території, опалення, холодну воду та водовідведення, вивіз сміття, одноразовий внесок на ремонт, проведення експертних висновків по ліфтам і встановлення відеоспостереження на прибудинковій території, встановлену пропорційно до загальної площі нежитлових приміщень: нежитлове приміщення літ. «А» 19,1 м2 - основний борг 33 220,30 грн, одноразовий внесок на ремонт 1 000,00 грн, проведення експертних висновків по ліфтам 200,00 грн, встановлення відеоспостереження на прибудинковій території 100,00 грн, інфляційні втрати 3 873,98 грн, три відсотки річних 595,55 грн, загалом сума 38 989,83 грн; нежитлове приміщення літ. «А» 18,2 м2 - основний борг 32 122,89 грн, одноразовий внесок на ремонт 1 000,00 грн, проведення експертних висновків по ліфтам 200,00 грн, встановлення відеоспостереження на прибудинковій території 100,00 грн, інфляційні втрати 3 671,25 грн, три відсотки річних 1 682,22 грн, загалом сума 38 776,36 грн;

2) заборгованості за понесені ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» витрати 11 652,59 грн на стадії виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 по справі №916/1509/20 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (скорочена назва АТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ») до ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» про стягнення заборгованості, та ухвали Господарського суду Одеської області від 02.11.2020 по справі №916/2499/20 за позовом АТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» про стягнення заборгованості;

також стягнути судові витрати, що складаються з судового збору 2 270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу 6 067,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1 виданого 18.03.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, є власником нежитлового приміщення літ. «А» загальною площею 19,1 м2 в будинку АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.04.2009, номер запису про право власності - 3364 в книзі:87неж-44, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 27082419, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 245544611 від 23.02.2021.

Також, ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_2 виданого 18.03.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, є власником нежитлового приміщення літ. «А» загальною площею 18,2 м2, право власності відповідача на вказане нежитлове приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.04.2009, номер запису про право власності - 3364 в книзі: 87неж-45, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 27082194, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 245544611 від 23.02.2021.

Відповідач, як власник нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, зобов'язана щомісяця сплачувати ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» частку співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , встановлену пропорційно до загальної площі кожного з нежитлових приміщень, згідно наданих розрахунків заборгованості за період 01.07.2017 по 14.04.2021, копії витягів з протоколів загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 №3 від 14.05.2017, №4 від 21.10.2017, №5 від 16.06.2018, №6 від 16.12.2018, №7 від 01.12.2019 та №8 від 14.02.2021. Але відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, добровільно борг відповідачем не сплачено, що порушує інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку представником яких є об'єднання, та є підставою для стягнення боргу в судовому порядку.

04 червня 2021 року адвокат Кохан Андрій Володимирович в інтересах відповідача ОСОБА_1 надав до суду заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву позивача, у яких просив суд відмовити позивачеві у задоволені позову повністю з мотивів спливу позовної давності, неналежного оформлення документів, які підтверджують заборгованість відповідача, відсутності правових підстав для нарахування внесків і платежів тощо (т. 1, а.с. 158-165).

17 серпня 2021 року адвокат Доніна Людмила Анатоліївна в інтересах ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» надала суду розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із додатками у розмірі 6 067,50 грн (т. 2, а.с. 32-41).

26 жовтня 2021 року адвокат Кохан Андрій Володимирович в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» про визнання недійсним рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , оформлених протоколами №3 від 14.05.2017, №4 від 21.10.2017, №5 від 16.06.2018, №6 від 16.12.2018, №7 від 01.12.2019 та №8 від 14.02.2021. В обґрунтування позову зазначено, що 27 серпня 2021 року вона зверталась із даним позов до Господарського суду Одеської області. Однак, ухвалою від 20.10.2021 господарського суду провадження у справі №916/2605/21 було закрито, тому що спір виник між фізичною особою - співвласником багатоквартирного будинку та ОСББ з приводу внесків з питань самозабезпечення будинку, який не є корпоративним, та не відноситься до господарської юрисдикції. ОСОБА_1 стверджує, що не була належним чином повідомлена Правлінням ОСББ про усі вищезазначені загальні збори співвласників та прийняті рішення, її не було ознайомлено із складовими усіх внесків (калькуляціями, економічним обґрунтуванням, кошторисами) в результаті чого, її - як співвласника багатоквартирного будинку було позбавлено можливості висловити свою думку щодо внесків та висловити незгоду із розмірами внесків (т. 3, а.с. 2-14).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду разом із первісним позовом у одному об'єднаному провадженні.

09 листопада 2021 року представник позивача, ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», за довіреністю Донін Сергій Володимирович надав суду відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просив суд відмовити у задоволені зустрічної позовної заяви повністю (т. 3, а.с. 100-118).

24 травня 2022 року представник позивача, ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», за довіреністю Донін Сергій Володимирович надав суду заяву про застосування строків позовної давності до зустрічної позовної заяви (т. 4, а.с. 192-193).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 та призначено у справі судово-економічну експертизу, витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача ОСОБА_1 , провадження у справі зупинено до отримання експертного висновку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів, задоволено.

Суд стягнув з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40587458, місцезнаходження: 65096, місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, будинок 59Д) заборгованість по сплаті частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів за період з 01.07.2017 по 14.04.2021, яка складається з утримання будинку та прибудинкової території, опалення, холодну воду та водовідведення, вивіз сміття, одноразовий внесок на ремонт, проведення експертних висновків по ліфтам і встановлення відеоспостереження на прибудинковій території, встановлену пропорційно до загальної площі нежитлових приміщень літ. «А» 19,1 м2 в розмірі 34 520, 30 грн основного боргу, інфляційних втрат в розмірі 3 873, 98 грн, 3% відсотки річних в розмірі 595, 55 грн, загалом стягнути суму 38 989 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 83 коп, літ. «А» 18,2 м2 в розмірі 33 422, 89 грн основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 3 671, 25 грн, 3% річних у розмірі 1 682, 22 грн, загалом стягнути суму 38 776 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн 36 коп; заборгованості за понесені ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» витрат на стадії виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 по справі №916/1509/20 за позовом Акціонерного Товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників ба­гатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» про стягнення заборгованості та ухвали Господарського суду Одеської області від 02.11.2020 по справі №916/2499/20 за позовом Акціонерного Товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників ба­гатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» про стягнення заборгованості, які загалом складають 11 652 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 59 коп, і загалом стягнути суму 89 418 (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн 78 коп;

стягнув з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Об'єднання співвласників ба­гатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40587458, місцезнаходження: 65096, місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, будинок 59Д), судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 067 (шість тисяч шістдесят сім) грн 50 коп. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі адвокат Клачок Богдана Олександрівна в інтересах відповідача ОСОБА_1 просить суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити в нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСББ «Вільямса 59Д» відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені у апеляційній скарзі та письмових поясненнях представника позивача, ОСББ «Вільямса 59Д», за довіреністю Доніна Сергія Володимировича, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Виходячи з положень статті 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов'язаний в тому числі забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.

Як встановлено статтею 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання зокрема утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

За статтею 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.

Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (стаття 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення літ. «А» загальною площею 19,1 м2 в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 , виданим 18.03.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.04.2009, номер запису про право власності - 3364 в книзі:87неж-44, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 27082419, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 245544611 від 23.02.2021.

Згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_2 виданого 18.03.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, відповідач ОСОБА_1 , є власником нежитлового приміщення літ. «А» загальною площею 18,2 м2 в будинку АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.04.2009, номер запису про право власності - 3364 в книзі: 87неж-45, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 27082194, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 245544611 від 23.02.2021.

Багатоквартирний будинок, у якому розташовані вищезазначені нежитлові приміщення відповідача за первісним позовом, перебуває в управлінні Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40587458, місцезнаходження: 65096, місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, будинок 59Д) (скорочена назва - ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д»), яке створено власниками квартир та нежилих приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 для обслуговування будинку та забезпечення прав співвласників спільного майна, згідно протоколу установчих зборів №1 від 15.05.2016, реєстрація виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради від 22.06.2016 запис в Єдиному державному реєстрі за №15561020000058806 про проведення державної реєстрації юридичної особи) для забезпечення прав співвласників на спільне майно, задоволення потреби в ефективному управлінні належним їм майном, підтриманні об'єкта в належному технічному стані, організації забезпечення потреб мешканців об'єкта в житлово-комунальних послугах.

Відповідно до статті 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-ІІІ, в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Неприбуткові підприємства, установи та організації - це підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства й іншої діяльності, передбаченої законодавством, про що встановлено пп. 14.1.121 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

З урахуванням того, що об'єднання створюється для забезпечення власних потреб, а не з комерційною метою, в ньому не виникає подій з реалізації (продажу) послуг та процесу виробництва.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», затвердженого рішенням загальних зборів співвласників від 15.05.2016 та від 16.12.2018, метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статут ом.

Пунктом 3 розділу ІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» в редакціях від 2016 та 2018 років встановлено, що завданням та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання .

Згідно частини 3 статті 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.

За змістом статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

28 серпня 2016 року загальні збори співвласників прийняли рішення про прийняття будинку АДРЕСА_1 у власне управління через новостворене об'єднання з реалізацією прав співвласників, зокрема на належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг, що підтверджується витягом з Протоколу №2 від 28.08.2016 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03 квітня 2017 року по справі №916/3484/16 за позовом ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» до ОК «МЖСТ ДОМ» про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язано колишнього балансоутримувача будинку ОК «МЖСТ ДОМ» передати в управління (на баланс) ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» багатоквартирний, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , разом із технічною документацією і документацією щодо бухгалтерського обліку та передбаченої законодавством звітності по даному об'єкту. Рішення господарського суду набрало законної сили, та залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2017.

06 березня 2018 року в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2017 по справі №916/3484/16, багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , примусово вилучено у боржника ОК «МЖСТ ДОМ» та передано стягувачу ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», про що складено Акт вилучення та передачі майна стягувачу від 06.03.2018.

Постачання теплової енергії в багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 здійснюється ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» шляхом самозабезпечення через дахову газову котельню, яка є спільною сумісною власністю відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України, якою встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Водопостачання до будинку здійснюється за допомогою відповідних загальнобудинкових (для водопостачання та водовідведення) мереж на підставі угоди із Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» філії «Інфоксводоканал». Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Позивачем підтверджено, що дійсно у відповідності до вимог частини 1 статті 2, частини 3 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції станом на час спірних правовідносин), об'єднанням, як колективним споживачем, укладено з виконавцями комунальних послуг типові договори на постачання та розподіл природного газу, постачання та розподіл електричної енергії, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами, а також договори з відповідними спеціалізованими підприємствами на обслуговування та ремонт обладнання дахової котельні, ліфтового господарства тощо. Договори належно виконуються об'єднанням, що не заперечувалося відповідачем при розгляді справи.

Суд приймає до уваги, що законодавством не передбачено укладання будь-яких договорів між об'єднанням та його членами - співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Вказані правовідносини врегульовано Статутом та Законами України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом про ОСББ, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №916/2197/13 (№3-28гс15) та від 11.11.2015 у справі №3-945гс15 за позовом ОСББ щодо стягнення заборгованості з оплати фактично спожитих послуг.

Згідно пункту 3 розділу ІІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» в редакціях від 2016 та від 2018 років, об'єднання має право, шляхом скликання загальних зборів зокрема приймати рішення щодо питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна .

Частка співвласника у загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна будинку встановлюється пропорційно до загальної площі житлових та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (пункт 2 розділу IV Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» в редакціях від 2016 та від 2018 років).

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» у редакціях від 2016 та від 2018 років, до виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту.

До компетенції правління об'єднання належить зокрема підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно до вимог чинного законодавства; розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису; укладання договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання та інше (пункт 14 розділу ІІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» в редакціях від 2016 та від 2018 років).

Протоколами №3 від 14.05.2017, №4 від 21.10.2017, №5 від 16.06.2018, №6 від 16.12.2018, №7 від 01.12.2019 та №8 від 14.02.2021 загальних зборів співвласників ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» підтверджується, що питання затвердження кошторису об'єднання із структурою цін/тарифів на житлово-комунальні послуги розглядалося загальними зборами ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» 14 травня 2017 року, 21 жовтня 2017 року, 16 червня 2018 року, 16 грудня 2018 року, 01 грудня 2019 року та 14 лютого 2021 року. Рішеннями зборів співвласників від 14.05.2017, 21.10.2017 та 16.06.2018 були залишені без змін попередні розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території, які до цього часу розроблялись і підписувались Головою ОК «МЖСТ ДОМ» ОСОБА_2 (колишнім балансоутримувачем будинку до 28.08.2016) та діяли з 27.11.2014 по 16.12.2018. Після цього, 16 грудня 2018 року, на загальних зборах співвласників прийнято рішення про затвердження нових розмірів внесків, які відповідають потребам сьогодення з врахуванням: інфляції, росту цін на енергоносії, рівень мінімальної заробітної платні.

Згідно положень частини 4 статті 319 ЦК України, власність зобов'язує.

Обов'язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їх часток співвласника незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі №904/8242/14 (№ 3-1028 гс15) та постановах Верховного Суду від 14 грудня 2017 року у справі №910/582/17, від 22 травня 2018 року у справі №910/12065/17.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України.

На вимогу кредитора, відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно наданого позивачем у справу розрахунку, станом на 15.04.2021, інфляційні втрати позивача складають 7 545,23 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити з простроченої суми три проценти річних за весь період прострочення з 01.07.2017 по 14.04.2021 в розмірі 2 277, 77 грн.

Суд погоджується із розрахунками позивача, згідно з якими загальна сума боргу за період з 01.07.2017 по 14.04.2021 становить 67 943, 19 грн основного боргу, інфляційні втрати за період з 01.07.2017 по 14.04.2021 в розмірі 7 545, 23 грн, три проценти річних за період з 01.01.2017 по 14.04.2021 в сумі 2 277, 77 грн, що становить загалом суму 77 766, 19 грн.

У зв'язку із понесенням позивачем витрат (на стадії виконавчого провадження) при виконанні рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 по справі №916/1509/20 за позовом АТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» про стягнення заборгованості, та ухвали Господарського суду Одеської області від 02.11.2020 по справі №916/2499/20 за позовом АТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» про стягнення заборгованості, відповідач повинен сплатити позивачу загалом суму 11 652, 59 грн.

Відповідачкою ОСОБА_1 не було надано у справу доказів на спростування наявної заборгованості по внескам співвласника, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань з оплати.

Таким чином, ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», яке створено власниками квартир та нежитлових приміщень в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою управління і забезпечення експлуатації нерухомого майна, фактично здійснювало управління житловим будинком відповідача та несло витрати по його утриманню, а відповідач, яка є власником нерухомості у цьому будинку, не відмовлялась від вказаних послуг, отримувала їх, проте не сплачувала їх взагалі, а тому наявні підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості.

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» про визнання недійсним рішень загальних зборів співвласників, суд зазначає наступне.

Відповідно частини 1 статті 10 Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків», органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання.

Вищим органом управління об'єднання є загальні збори (частини 2 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків»).

Згідно частини 3 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків», загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік (частина 4 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків»).

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників (частини 5 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків»).

Як встановлено пунктом 5 розділу 3 Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» у редакціях від 2016 та 2018 років, загальні збори скликаються і проводяться правлінням або ініціативною групою з не менше як трьох співвласників.

Правління (ініціативна група) не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів вручає кожному співвласнику під розписку або направляє рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного (підпункт 5.1 пункту 5 розділу 3 Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» у редакціях від 2016 та 2018 років).

Згідно пункту 9 розділу ІІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» у редакціях від 2016 та 2018 років, якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрана кількості голосів «за» або «проти», встановленої пунктом 8 цього розділу, ініціатором зборів (правлінням або ініціативною групою) проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів «за» не набрана, відповідні рішення вважаються неприйнятими.

Рішення загальних зборів оприлюднюється шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку (абзац 3 пункту 11 розділу ІІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» у редакції від 2016 року).

Відповідно до абзацу 4 пункту 11 розділу ІІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» у редакції від 2018 року, рішення загальних зборів не пізніше 15 днів після його прийняття надається в письмовій формі кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або житлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також розміщуються в загальнодоступному місці при вході до кожного під'їзду та на сайті ОСББ.

Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та за власний рахунок робити з них копії та виписки (абзац 5 пункту 11 розділу ІІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» у редакції від 2016 року).

Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами робити з них виписки (абзац 3 пункту 11 розділу ІІІ Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» у редакції від 2018 року).

Судом встановлено та не спростовано позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , що остання була завчасно повідомлена про дату, час та місце проведення усіх загальних зборів, порядок денний даних зборів, результати прийнятих рішень загальних зборів: від 14.05.2017, 21.10.2017, 16.06.2018, 16.12.2018, 01.12.2019 та від 14.02.2021.

Дані фактичні обставини у справі підтверджуються Реєстром рекомендованих поштових відправлень ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» до співвласника нежитлових приміщень ОСОБА_1 про повідомлення загальних зборів ОСББ та результати голосування, а також, безпосередньо оглянутими у судовому засіданні оригіналами рекомендованих листів та повідомлень до ОСОБА_1 у період з 29.04.2017 по 11.03.2021.

До того ж, судом встановлено наявність існування інформації про загальні збори в публічному доступі на офіційному веб-сайті ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» за посиланням: http://www.osmd-viliamsa59d.od.ua/, де розміщена уся інформація про заплановані та проведені загальні збори співвласників будинку АДРЕСА_1 та результати даних загальних зборів.

Тому, суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_1 про те, що вона не була належним чином повідомлена про усі вищезазначені загальні збори співвласників, а також результати прийнятих ними рішень.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.

Посилання адвоката Клачок Богдани Олександрівни в інтересах відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, не приймаються до уваги, оскільки рішення загальних зборів співвласників ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», оформлених протоколами №3 від 14.05.2017, №4 від 21.10.2017, №5 від 16.06.2018, №6 від 16.12.2018, №7 від 01.12.2019 та №8 від 14.02.2021, прийняті у відповідності до Статуту ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» та Законів України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Проте, з висновками суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову при визначенні розміру заборгованості по оплаті частки співвласників, внесків та за спожиті житлово-комунальні послуги погодитись в повному обсязі неможливо, виходячи з наступного.

Згідно частини 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У пункті 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, «Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94, Серія A, N 303-A, параграф 29).

Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011) у справі «Богатова проти України» (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).

Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства - обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10 лютого 2010 року (остаточне 10.05.2011) у справі «Серявін та інш. проти України» (заява №4904/04 від 23 грудня 2003 року), а саме «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, в порушення положень статей 12, 81, 263, 264 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не надав правильної оцінки наявним у справі доказам при задоволенні в повному обсязі первісного позову при визначенні заборгованості по оплаті частки співвласників внесків та за спожиті житлово-комунальні послуги та помилково застосував норми матеріального права.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів в частині визначення розміру заборгованості по оплаті частки співвласників внесків та за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Колегія суддів вважає, що позивачем, ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», доведено належним чином обґрунтованість підстав первісного позову, а саме, те, що відповідач є споживачем житлово-комунальний послуг, які йому надає ОСББ, й зобов'язаний сплачувати за спожиті послуги у встановлений законом строк, але останній не виконує свої обов'язки в повному обсязі. Однак позивачем не доведено, що загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 по оплаті частки співвласників, внесків та за спожиті житлово-комунальні послуги становить 89 418, 78 грн.

У аналогічній справі Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №522/2173/14 (провадження №61-21971св18) дійшов наступного правового висновку: «відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом про ОСББ, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ, що спростовує доводи відповідачки у цій частині.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №916/2197/13 (№3-28гс15) та від 11 листопада 2015 року у справі №3-945гс15 за позовом ОСББ щодо стягнення заборгованості з оплати фактично спожитих послуг».

Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перевірку та підстави заявлених нарахувань заборгованості приходить до висновку, що зазначений розрахунок є необґрунтованим в частині стягнення з відповідачки суми заборгованості в період до 06 березня 2018 року, а отже і інфляційних витрат та 3% річних, а також у цілому, щодо вимоги про стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення, з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що заборгованість по оплаті частки співвласника, внесків та за спожити комунальні послуги необхідно розраховувати за період з 01 липня 2017 року по 01 березня 2018 року, оскільки житловий комплекс до 06 березня 2018 року перебував на балансі Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» і ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» не надавав ніяких послуг співвласникам будинку та не надав належної оцінки наданим відповідачем доказам, зокрема, листу Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» за №15/09 від 15.09.2021 про те, що за власником нежитлових приміщень загальною площею 19,1 кв.м та 18,2 кв.м у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, які надавались по березень 2018 року включно (т. 2, а.с. 70).

Також, суд апеляційної інстанції вважає помилковим позицію суду першої інстанції, який виходив із необхідності задоволення позовних вимог ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» в частині стягнення заборгованості з відповідачки за послуги з водопостачання та водовідведення до приміщень 18,2 кв.м у сумі - 9 782,69 грн та 19,1 кв.м у сумі - 9 546,59 грн відповідно, з огляду на ті обставини, що позивачем не надано відповідних доказів надання відповідних послуг.

Відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, регулюються Правилами з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року за №690.

Відповідно до п. 22 цих Правил обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.

Споживач надає щомісяця (у спосіб, передбачений договором) виконавцеві або визначеній власником (співвласниками) особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, інформацію про обсяги споживання послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 9 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22 листопада 2018 року у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування.

Відповідачка ОСОБА_1 в обґрунтування безпідставності заявлених до неї вимог позивача у частині стягнення грошових коштів нібито по заборгованості за водопостачання та водовідведення надала до суду першої інстанції Договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення №32781 від 20.09.2018 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФОКС» про надання послуг водопостачання та водовідведення до зазначених нежитлових приміщень (т. 1, а.с. 168-173), Акт визначення точки розподілу (т. 1, а.с. 174), Дислокацію об'єктів (т. 1, а.с. 175), Перелік приладів та засобів обліку (т. 1, а.с. 174).

Отже, як вбачається із зазначених вище доказів, ОСОБА_1 отримує послугу водопостачання та водовідведення до власних об'єктів нерухомості у будинку АДРЕСА_1 безпосередньо від ТОВ «ІНФОКС», на підставі укладеного Договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення №32781 від 20.09.2018, що в свою чергу повністю виключає задоволення вимоги ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д» про стягнення з відповідача грошових коштів за послуги з водопостачання та водовідведення.

Крім того, колегія судів критично ставиться до позиції суду першої інстанції, щодо погодження з позивачем у розрахунках заборгованості виходячи (т. 1 а.с. 106-107) з норми споживання у розмірі 7,61 м.куб, оскільки споживання води вираховується відповідно до засобів обліку, та тільки у разі відсутності таких засобів обліку чи не надання показників безпосередньо споживачем визначаються виходячи з норми споживання, як-то передбачено Правилами з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року за №690 та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22 листопада 2018 року.

Судова колегія, звертає увагу, що матеріали цивільної справи не містять доказів, по - перше реального фактичного надання послуг відповідачці з водопостачання та водовідведення до приміщень останньої, по-друге доказів щодо розміру нарахувань (кількість спожитих куб.м. води), а по-третє також доказів, які спростовують наявність окремого договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФОКС».

Також, судова колегія звертає увагу, що Договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення №32781 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФОКС» про надання послуг водопостачання та водовідведення до зазначених нежитлових приміщень укладений між ОСОБА_1 та постачальником 20.09.2018 року, хоча відповідно до Акту вилучення та передачі майна стягувачу, будинок було передано в управління від колишнього балансоутримувача - Обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» до ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д» тільки 06 березня 2018 року. Заборгованість позивач за первісним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 зокрема і за період з 01 березня 2018 року по 20 вересня 2018 року (по дату укладення ОСОБА_1 . Договору з ТОВ «ІНФОКС»).

При цьому, суд вважає, що задоволення вимог судом першої інстанції про стягнення грошових коштів за зазначений період також є передчасним.

Так, як зазначено вище, а саме у п. 9 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих в будівлі комунальних послуг затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування.

Однак, позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що у зазначених приміщеннях, які належать ОСОБА_1 відсутні прилади обліку водопостачання та водовідведення, і що є відповідні підстави передбачені чинним законодавством для застосування відповідної норми споживання для встановлення обсягу спожитої відповідачкою послуги з водопостачання та водовідведення.

Отже, позивачем не доведено факт споживання послуги з водопостачання та водовідведення у нежитлових приміщеннях, а також не є доведеним та встановленим обсяг споживання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що передчасною та необґрунтованою є позиція суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» в частині стягнення з ОСОБА_1 вартості послуг водопостачання та водовідведення саме у сумі - 9 782,69 грн за нежитлове приміщення 18,2 кв.м. та у сумі - 9 546,59 грн за нежитлове приміщення 19,1 кв.м.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» безпідставно нараховано відповідачу за період з 01 липня 2017 року по 01 березня 2018 року за нежитлове приміщення площею 18,2 кв.м з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних 16 132, 57 грн (13 992,91 грн основний борг + 1 535,14 інфляційних втрат + 604 трьох процентів річних), за нежитлове приміщення площею 19, 1 кв.м - 14 590,91 грн (12 791,77 грн. основного боргу + 1 590,55 грн інфляційних втрат + 208,59 грн трьох процентів річних), а всього на загальну суму 13 124,29 грн.

Таким чином, за нежитлове приміщення площею 19,1 кв.м сума основного боргу становить 17 854, 24 грн (31 818,91 грн - 9 546,59 грн - 4 418,08 грн - перерахунок до 01 березня 2018 року ) + 1 000 грн одноразового внеску на ремонт + 300 грн за обслуговування ліфту, + 100 грн за відеоспостереження, + 2 283,43 інфляційних втрат (3 873,98 - 1 590,55 грн ) + 386,96 грн (595,55 грн - 208,59 грн), а всього заборгованість загальним розміром 21 924, 63 грн (17 854, 24 + 1 000 грн + 300 грн + 100 грн + 2 283,43 грн + 386,96 грн);

за нежитлове приміщення площею 18,2 кв.м сума основного боргу становить 18 130,32 грн (32 122,89 грн - 9 782,69 - 4 209,88 грн перерахунок до 01 березня 2018 року) + 1 000 грн одноразового внеску на ремонт, + 300 грн за обслуговування ліфту, + 100 грн за відеоспостереження, + 2 136,11 грн інфляційних втрат (3 671,25 грн - 1 535,14 грн) + 1 077,77 грн трьох процентів річних (1 682, 22 грн - 604,45 грн), а всього заборгованість загальним розміром 22 744,2 грн (18 130,32 грн + 1 000 грн + 300 грн + 100 грн + 2 136,11 грн + 1 077,77 грн).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 та призначено у справі судово-економічну експертизу з питання чи є економічно обґрунтованими встановлені розміри внесків для співвласників будинку на послуги з опалення, розміру внесків та платежів з утримання будинку і прибудинкової території багатоквартирного будинку, що були затвердженні рішеннями загальних зборів членів ОСББ «Вільямса 59Д», що оформлені протоколами №3 від 14.05.2017, №4 від 21.10.2017, №5 від 16.06.2018, №6 від 16.12.2018, №7 від 01.12.2019 та №8 від 14.02.2021, витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача ОСОБА_1 (т. 4, а.с. 236-239).

Однак, експертна установа залишила проведення експертизи без виконання, в тому числі і у зв'язку з тим, що відповідачкою ОСОБА_1 не сплачено за проведення експертизи 51 194,42 грн, що підтверджується повідомленням Одеського НДІ судових експертиз (т. 5, а.с. 21).

Отже, відповідачем належним чином не оспорений вказаний розрахунок заборгованості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що у зв'язку із понесенням позивачем витрат (на стадії виконавчого провадження) при виконанні рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 по справі №916/1509/20 за позовом АТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» про стягнення заборгованості, та ухвали Господарського суду Одеської області від 02.11.2020 по справі №916/2499/20 за позовом АТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» про стягнення заборгованості, відповідач повинен сплатити позивачу загалом суму 11 652, 59 грн, які покладені на неї рішенням загальних зборів членів ОСББ, оформлених протоколом №8 від 14 лютого 2021 року.

Позивач обґрунтовував зазначену позовну вимогу тим, що питанням шостим рішення загальних зборів членів ОСББ, оформлених протоколом №8 від 14 лютого 2021 року вирішено покласти сплату штрафних санкцій за несвоєчасне розрахування ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д» перед постачальниками послуг та енергоносіїв між всіма боржниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено наступне. Відповідно до питання шостого рішення загальних зборів членів ОСББ, оформлених протоколом №8 від 14 лютого 2021 року дійсно вирішено розподілити сплату штрафних санкцій за несвоєчасне розрахування ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д» перед постачальниками послуг та енергоносіїв між всіма боржниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 101).

Як вбачається, з платіжного Доручення №090628430 від 27.10.2020 ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д» сплатило на підставі виконавчого провадження №916/1509/2020 від 07.09.2020 - 9 258,71 грн, а на підставі Доручення №411 від 30.10.2020 - 2 393,88 грн (т. 1 а.с. 103-104), разом - 11 652, 59 грн, що також підтверджується Довідкою позивача №18/21 від 20.04.2021 (т. 1 а.с. 105). Отже, судовою колегію встановлено, що загальна сума штрафних санкцій сплачених позивачем складає 11 652, 59 грн, саме цю суму рішенням загальних зборів ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д» було вирішено розподілити між всіма боржниками будинку АДРЕСА_1 , однак саме зазначену суму 11 652, 59 грн позивач просить стягнути лише з відповідача у дані справі ОСОБА_1 ..

Однак, апеляційний суд вважає, що позивачем необґрунтовано покладено обов'язок сплати усієї суми заборгованості саме з відповідачки ОСОБА_1 , при цьому позивачем не надано суду доказів, що інших боржників в будинку не існувало, і що саме на ОСОБА_1 покладається тягар сплати всіє зазначеної суми заборгованості. Більше того, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідачка взагалі не є учасником вказаних справ, її вина у завданні позивачу вказаної шкоди відсутня, тому колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування з ОСОБА_1 вказаного боргу є безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заборгованість по оплаті частки співвласника, внесків та за спожиті комунальні послуги за період з 01 березня 2018 року по 14 квітня 2021 року становить 44 668,83 грн (21 924, 63 грн. за приміщення площею 19,1 кв.м та 22 744,2 грн за приміщення площею 18,2 кв.м).

Колегія суддів не застосовує до спірних правовідносин правила позовної давності, оскільки вимоги первісного позову про стягнення заборгованості по оплаті частки співвласника, внесків та за спожити комунальні послуги за період з 01 липня 2017 року по 01 березня 2018 року є необґрунтованими.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з'ясовуючи вказані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», колегія суддів вважає, що відповідач є споживачем житлово-комунальний послуг, які йому надає ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», й зобов'язаний сплачувати за спожиті послуги, у тому числі, частки співвласника та інші внески у встановлений строк, але остання не виконувала свої обов'язки в повному обсязі. Внаслідок чого утворилась заборгованість по оплаті частки співвласника, внесків та за спожити комунальні послуги за період з 01 березня 2018 року по 14 квітня 2021 року становить 44 668,83 грн (21 924, 63 грн. за приміщення площею 19,1 кв.м та 22 744,2 грн за приміщення площею 18,2 кв.м), яку відповідачка зобов'язана сплатити позивачу ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д».

Таким чином, позивачем в судовому засіданні доведено належним чином те, що відповідач порушив його права на отримання оплати за спожиті жилого-комунальні послуги, частки співвласника та інші внески, тому у відповідності до статей 15, 16 ЦК України вказане право позивача підлягає захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення заборгованості по оплаті частки співвласника, внесків та за спожити житло-комунальні послуги й ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення первісного позову частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті частки співвласника, внесків та за спожити житло-комунальні послуги за період з 01 березня 2018 року по 14 квітня 2021 року в розмірі 44 668,83 грн. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Так, на підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Встановлено, що позивач ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» понесло та документально підтвердило сплату судового збору при подачі позовної зави у сумі 2 270, 00 грн, які рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року стягнуто з відповідача на користь позивача.

Відповідач ОСОБА_1 понесла та документально підтвердила сплату судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 11 577,00 грн (т. 5, а.с. 60), тому у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги частково та з урахуванням принципу взаєморозрахунків необхідно присудити на користь відповідача з позивача судовий збір в сумі 4 653,50 грн (11 577,00 - 2 270 = 9 307,00 грн : 2).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 рудня 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» крім того, стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 067,50 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позовні вимоги ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» було задоволено в повному обсязі, то витрати ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» на правничу допомогу також підлягають стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції інтереси позивача представляла адвокат Доніна Людмила Анатоліївна на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 03 грудня 2020 року (т. 1, а.с. 41).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано витяг з договору про надання юридичних послуг від 01січня 2021 року, укладений між ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» та адвокатом Доніною Л.А., (т. 2. а.с. 41), копію акту прийому-передачі наданих послуг від 17.08.2021, з якого вбачається, що адвокатом Доніною Л.А. надані послуги на загальну суму 6 067,50 грн (т. 2, а.с. 37-38).

В цьому акті у пункті 4 зазначено, що вартість виконаної виконавцем роботи (юридичних послуг) по даному акту повністю оплачена клієнтом у безготівковій формі на рахунок виконавця (т. 2, а.с. 38) та довідку адвоката Доніной Л.А. про те, що ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» здійснило оплату послуг адвоката Доніної Л.А., пов'язаних з розглядом цивільної справи №947/ 6438/21 на загальну суму 6 067,50 грн.

Разом із тим, за результати перегляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 рудня 2022 року підлягає скасуванню частково, з частковим задоволенням позовних вимог ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д».

Тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 141 ЦПК України, понесені ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» витрати на правову допомогу підлягають стягненню частково з урахуванням пропорційності розміру задоволених апеляційних судом позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3 033,75 грн.

Крім того, 18 жовтня 2023 року від адвоката Клачок Б.О. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в яких просила стягнути з ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрат за надання правничої допомоги, пов'язані з переглядом справи судом апеляційної інстанції в розмірі 35 000 грн. Оскільки колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, тому наявні підстави для розгляду даного клопотання.

31 жовтня 2023 року від представника ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» надійшли заперечення на клопотання адвоката Клачок Б.О. в інтересах ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, в яких просив відмовити у задоволення клопотання, вказавши, що витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та неспівмірними в порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування колегія суддів враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи..

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що відображена в постановах від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Матеріалами справи встановлено, що 20 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Клачок Б.О. був укладений договір №1 про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Згідно додаткової угоди №1-05 до договору №1 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24 травня 2023 року сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за представництво інтересів клієнта у межах провадження по справі №947/6438/21 становить 35 000 грн.

24 липня 2023 року адвокатом Клачок Б.О. складено детальний опис наданих адвокатом послуг на користь ОСОБА_1 ..

Однак, на думку колегії суддів апеляційного суду витрата адвокатом 15 годин роботи на послуги щодо проведення аналізу судової практики із ознайомленням з актуальними рішеннями судів України, що опубліковані на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, та витрата 12 годин на вивчення змісту оскаржуваного рішення Київського районного суду м. Одеси із дослідженням зроблених під час ознайомлення фотокопій матеріалів справи, не відповідає критеріям реальності та розумності, та є неспівмірним зі складністю даної справи.

Така послуга як «Формування та погодження з клієнтом правової позиції з метою оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року» за порядковим №7 на яку адвокатом витрачено 2 години роботи, на думку апеляційного суду не є обов'язковою та не підтверджена її нагальна потреба, оскільки за своєю суттю співпадає з такою послугою як «Зустріч з клієнтом з приводу проведення консультації з питань найбільш ефективної тактики захисту його прав та інтересів. Визначення, обговорення та затвердження обраної тактики захисту оспорюваних прав та інтересів клієнта. Обговорення та погодження необхідності надання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2022 року» за порядковим №5, на яку адвокатом витрачено 2 години.

Завищеним та абсолютно не розумним на думку апеляційного суду також є витрата адвокатом 18 годин роботи на таку послугу як «Складання апеляційної скарги у справі для подання до Одеського апеляційного суду» за порядковим №8.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі вищевикладеного, витрати на правничу допомогу в розмірі 35 000 грн, на переконання колегії суддів апеляційного суду є неспівмірними із складністю даної справи, її тривалістю, ціною позову та виконаними адвокатом об'ємом роботи, розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру, та з урахуванням заперечень на клопотання від ОСББ ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, та вважає за необхідне стягнути з ОСББ ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 17 500 грн, який буде відповідати критерію розумності, виваженості та справедливості.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Клачок Богдани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 рудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів за період з 01 березня 2018 року по 14 квітня 2021 року та витрат на професійну правничу допомогу змінити.

Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40587458, місцезнаходження: 65096, місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, будинок 59Д) заборгованості по сплаті частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів за період з 01 березня 2018 року по 14 квітня 2021 року з 89 418,78 грн до 44 668,83 грн.

Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40587458, місцезнаходження: 65096, місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, будинок 59Д) витрат на професійну правничу допомогу з 6 067,50 до 3 033,75 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40587458, місцезнаходження: 65096, місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, будинок 59Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 4 653,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 15 листопада 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда