Ухвала
Іменем України
10 листопада 2023 року
смт Краснопілля
Справа № 578/1399/23
Провадження № 2/578/203/23
Краснопільський районний суд Сумської області у складі судді КОСАР А. І. розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката СКРЖЕШЕВСЬКОГО Максима Станіславовича до АЙЇЛДІЗ УГУР
предмет позову - про розірвання шлюбу
підстави позову - стст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України
та установив:
Позивач ОСОБА_2 через представника адвоката СКРЖЕШЕВСЬКОГО Максима Станіславовича звернулася до суду з позовом до АЙЇЛДІЗ УГУР про розірвання шлюбу.
З свідоцтва про шлюб /повторне/ вбачається, що позивач ОСОБА_2 є громадянкою України, а відповідач АЙЇЛДІЗ УГУР, ІНФОРМАЦІЯ_1 - громадянином Республіки Туреччина.
За ухвалою суду від 11.10.2023 позовну заяву було залишено без руху і надано час для усунення недоліків - викладу обставин з посиланням на докази, якими позивач обґрунтовує підстави пред'явлення позову за своїм зареєстрованим місцем проживання.
На виконання цієї ухвали сторона позивача надіслала Заяву про усунення недоліків, за змістом якої щодо підсудності позовної заяви Краснопільському районному суду Сумської області зазначає як обставина, що подружжя має двох неповнолітніх дітей, які наразі проживають з матір'ю та знаходяться на повному її утриманні.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Згідно статті 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (стаття 16 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч. 2 і 3 статті 60 Закону України "Про міжнародне приватне право " подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.
У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Приписами статті 497 Цивільного процесуального кодексу України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини пятої статті 177 ЦПК позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Проте, всупереч вимогам вказаних норм ЦПК України позивачем не викладено обставин з посиланням на докази, якими позивач обґрунтовує підстави пред'явлення позову за своїм зареєстрованим місцем проживання.
Крім того, до матеріалів позовної заяви на підтвердження обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, не додано жодного доказу, щодо місця проживання дітей з матір'ю, також не надано доказів спільного проживання сторін на території України, наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам позивачем також не надано, т. я. згідно умов Договіру між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах передбачено, що український суд компетентний розглядати справу про розірвання шлюбу між громадянами Туреччини, коли вони постійно проживають на території України.
У зв'язку з вищевикладеним суддя позбавлений можливості вирішити питання відкриття провадження у справі.
Відтак, позовна заява підлягає повторному залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ЦПК і на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не приведена у відповідність вимог статті 175 ЦПК.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись ст. 175, 177, 185, 353-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката СКРЖЕШЕВСЬКОГО Максима Станіславовича до АЙЇЛДІЗ УГУР про розірвання шлюбу залишити без руху.
Надати позивачу додатковий строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Косар