Справа № 496/7396/23
Провадження № 1-кс/496/2440/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
ВСТАНОВИВ:
До суду, шляхом поштового направлення, надійшла заява адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна.
Дослідивши вказану заяву, слідчий суддя вважає, що вона підлягає поверненню заявнику, виходячи з наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За вказаних обставин, слідчий суддя, приймаючи до розгляду клопотання про скасування арешту майна, має в першу чергу перевірити чи підписано заяву, та чи мала право звертатись до суду із даною заявою ця особа.
У відповідності ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Заява надійшла до суду за підписом адвоката ОСОБА_2 та на підтвердження повноважень, адвокат вказала, що вона здійснює захист на підставі ордеру адвоката за укладеним договором про надання правничої допомоги за № 44/2023 від 25.10.2023 року з ОСОБА_3 та додала до клопотання тільки копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2168.
Копії договору про надання правничої допомоги за № 44/2023 від 25.10.2023 року до клопотання не надано.
В Україні право особи на захист гарантовано міжнародними договорами, які ратифікувала Верховна Рада України в установленому законом порядку, Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У ратифікованих Верховною Радою України Загальній декларації прав людини (ст. 10), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст. 6), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (статті 2, 9, 14) закріплено право на справедливий суд. Так, у ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У зв'язку з ратифікацією Верховною Радою України зазначених міжнародних договорів Україна взяла на себе зобов'язання створити умови для надання правничої допомоги особі, у тому числі й у кримінальному провадженні.
Конституційне право громадян на правничу допомогу та вибір захисника закріплено у ст. 59 Конституції України, зокрема зазначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. При цьому імперативно вказано, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Отже, у кримінальному провадженні функцію надання кваліфікованої правничої допомоги особам з метою захисту їх прав, свобод та законних інтересів, зокрема забезпечення їх доступу до правосуддя, покладено виключно на адвоката.
Відповідно до ч. 2 ст. 131-2 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Так, Закон України від 5 липня 2012 року№ 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. При цьому адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону).
Отримання адвокатом статусу захисника особи в кримінальному провадженні і наділення його процесуальними правами і обов'язками залежить від моменту оформлення його повноважень. Так, процесуальна діяльність адвоката у кримінальному провадженні регулюється кримінальним процесуальним законом. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Визначення поняттю «захист» законодавець дає у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Захист вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому положення кримінального процесуального закону свідчать, що законодавець передбачив дві форми залучення та участі захисника у кримінальному провадженні для захисту прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого: захист за запрошенням стороною захисту, тобто за договором (ст. 51 КПК) та захист за призначенням (у встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 53 КПК і Законом України від 2 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» випадках).
Згідно з ч. 1 ст. 48 КПК захисник може у будь-який момент бути залучений підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
Для здійснення захисту за призначенням відповідно до ч. 2 ст. 48 КПК захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу. Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. Порядок залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням встановлено у ст. 49 КПК. Згідно з ч. 1 цієї статті слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його. У ч. 2 ст. 49 КПК зазначено, що захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката згідно з ч. 3 ст. 49 КПК негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов'язковою для негайного виконання. Таким органом за ст. 16 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» є центри з надання безоплатної вторинної допомоги, створені Міністерством юстиції України.
Отже, реалізація права особи на правову допомогу за призначенням гарантована, у тому числі й Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу».
У статті 26 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено підстави для здійснення адвокатської діяльності, зокрема згідно з ч. 1 цієї статті адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону такий договір є домовленістю, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 27 зазначеного Закону визначає форму та зміст договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі (ч. 1 цієї статті). Виключні обставини, за яких договір може укладатися усно, передбачено у ч. 2 цієї статті, зокрема, він може вчинятися усно лише у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди у найближчий можливий строк.
Відповідно до положень ст. 51 КПК договір із захисником має право укласти особа, передбачена в ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою.
Отже, системний аналіз положень законодавства свідчить, що договір є обов'язковою умовою для надання кваліфікованої правничої допомоги і представництва особи у кримінальному провадженні. При цьому такий договір укладається в письмовій формі і лише у виключних випадках в усній у разі подальшого його підписання сторонами (зокрема, клієнтом та адвокатом).
У національному законодавстві регламентовано перелік документів, що підтверджують повноваження адвоката. Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Крім того, згідно з ч. 3 цієї статті повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Перелік документів, що засвідчують повноваження адвоката у кримінальному провадженні, встановлено у ч. 1 ст. 50 КПК. Зокрема, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Таким чином, у ч. 1 ст. 50 КПК законодавець закріпив дві групи документів, наявність яких підтверджує повноваження захисника на участь у конкретному кримінальному провадженні та які обов'язково надаються суду: документ, що підтверджує право особи на заняття адвокатською діяльністю (оскільки захисником може бути тільки адвокат) та документи, що підтверджують право цієї особи бути захисником (здійснювати захист у конкретному кримінальному провадженні).
При цьому законодавець у ч. 1 ст. 50 КПК імперативно закріпив надання адвокатом свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК) та документа з передбаченого в п. 2 ч. 1 цієї статті альтернативного переліку документів. Тобто зобов'язав адвоката надати суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та надав право альтернативного вибору щодо документів, передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, якими може бути підтверджено повноваження захисника у кримінальному провадженні.
Підтвердженням цьому є те, що п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК сформульовано за допомогою синтаксичної конструкції, в якій однорідні члени речення, а саме: «ордер», «договір» та «доручення», пов'язані безсполучниковим розділовим зв'язком, а між двома останніми вжито сполучник «або», який виразно вказує на альтернативний перелік, тобто передбачено можливість вибору одного з трьох зазначених у переліку документів. Крім того, якщо у такому переліку наведено умови для настання певного правового наслідку, то використання розділового сполучника «або» вказує на те, що наслідок настає за наявності хоча б однієї з перелічених умов.
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є документом, що підтверджує статус адвоката. Так, особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Згідно з ч. 2. ст. 26 зазначеного Закону ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Відповідно до п. п. 12.3 п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019року № 41, ордер має містити, у тому числі, й посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа. Тобто ордер видається лише на підставі укладеного між сторонами договору про правничу допомогу.
З урахуванням зазначеного єдиною підставою для здійснення адвокатської діяльності є договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні, який повинен бути укладений між адвокатом та клієнтом. Проте у чинній редакції КПК не передбачено надання такого договору, його копії або витягу разом із свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю. Кримінальне процесуальне законодавство встановлює, що обов'язковими документами для підтвердження повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України.
Підсумовуючі вищевказане, суд констатує, що діючий КПК України покладає саме на сторони тягар підтвердження повноважень осіб, які звертаються до суду.
Суд не є представником, а ні сторони обвинувачення, а ні сторони захисту та не збирає самостійно докази для учасників, в тому числі документі на підтвердження повноважень з інших проваджень.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах заяви відсутні документи, які посвідчують повноваження адвоката ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_3 , відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України, а саме договору про надання правничої допомоги за № 44/2023 від 25.10.2023 року, укладений між адвокатом та ОСОБА_3 , тому слідчий суддя позбавлений можливості встановити повноваження адвоката щодо звернення до суду з відповідним клопотанням від імені ОСОБА_3 , тому заява підлягає поверненню.
Посилання на першому аркуші клопотання на ордер на підставі якого адвокат здійснює повноваження, але який не додано до клопотання, з огляду на вищезазначене, суд до уваги не приймає.
Роз'яснити, що при звернені з вказаною заявою (клопотанням) до слідчого судді, представник заявника повинен надати документи, які посвідчують повноваження, як представника (адвоката), відповідно до вимог ст.ст. 50, 60, 63, 64-1 КПК України та вищезазначеного.
Керуючись ст. 50, 395 КПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву адвоката ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна - повернути заявнику.
Роз'яснити, що заявник має право звернутись до суду знов, виконавши вимоги діючого законодавства.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1