ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/10453/23
Номер провадження 3/495/3473/2023
26 жовтня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. розглянувши матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
28.09.2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП ОСОБА_1 .
Начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 26.09.2023 року було складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 272349 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинила військове адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: відповідно до Висновку службового розслідування щодо можливих правопорушень з боку військовослужбовців відділення інспекторів прикордонної служби (тип A) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) від 24.09.2023 року за № 23/222/23-Вн. 04.07.2023 інспектор прикордонної служби 3 категорії - дозиметрист 4-ої групи інспекторів прикордонного контролю, відділення інспекторів прикордонної служби (тип А), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), штаб-сержант ОСОБА_1 виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Перевірка документів» у пункті пропуску «Паланка-Маяки-Удобне» не вжила заходів щодо проведення контролю другої лінії стосовно громадянина Таджикистану, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НЗП - 403175544. який слідував на в?їзд в Україну.
Своїми діями штаб-сержант ОСОБА_1 порушила вимоги п. 16 розд. 1 ч. 1 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, п.6 ст.19 розд. 4 Закону України «Про державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 року № 661-IV тобто здійснила недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась.
26.10.2023 року до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження по справі.
Свою позицію аргументував зокрема тим, що протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 272349 від 26.09.2023 року є таким, що складений з численними порушеннями чинного законодавства, крім того зазначає, що в фабулі протоколу не розкриті суб'єктивна на об'єктивна сторони адміністративного правопорушення передбаченого 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи № 495/10453/23 за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому суд наголошує, що у протоколі не викладено об'єктивну, суб'єктивну сторону інкримінованого правопорушення, які саме конкретні дії чи бездіяльність здійснила ОСОБА_1 та в свою чергу утворюють склад передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП адміністративного правопорушення.
З об'єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них або 2) неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.
Невиконання службових обов'язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.
Неналежне виконання службових обов'язків - це такі дії службової особи в межах службових обов'язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.
Викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає дії які начебто порушила ОСОБА_1 , немає відображення всіх істотних ознак складу правопорушення, що порушує принцип правової визначеності та унеможливлює належну оцінку доказів з точки зору доведеності сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
За приписами КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Відсутній причинно-наслідкових зв'язків між неправомірними діями прикордонника і шкідливими наслідками, що настали внаслідок цих дій, а саме: не вказано жодних даних особи, згідно з яких можна було б пересвідчитися в даному порушенні.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно дотримуватися принципів диспозитивності, свободи в поданні учасниками справи суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на захист, верховенства права, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, спрямованої на додержання положень ст. 6 Конвенції, відповідно до якої стандарти та вимоги кримінального провадження поширюються на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" рішення від 15.05.2008 року, справа Озтюрк проти Німеччини " рішення від 21.02.1984 року, «Маліге проти Франції» рішення від 23.09.1998 року, «Гурепко проти України » від 08.04.2010 року).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Неналежність, недопустимість та недостатність доказів інкримінування адміністративного правопорушення.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не підтверджений жодними фактичними даними та матеріалами, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що в висновку службового розслідування щодо можливих правопорушень з боку військовослужбовців відділення інспекторів прикордонної служби (тип A) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) від 24.09.2023 року вказано що особа не здійснила контроль другої лінії стосовно громадянина Таджикистану, в той час, коли в протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ № 272349 вказано, що особа не здійснила контроль другої лінії стосовно громадянки Таджикистану.
Протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 272349 є недопустимим джерелом доказів, у якому фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, не містить викладення об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого правопорушення, а тому не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях кладу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Обставини, які зазначаються в протоколі повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та додані до протоколу.
Крім того, у справі "Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom" (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23- рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт самі по собі без підтвердження іншими доказами не є доказами на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Суд враховує принцип jura novit curia («суд знає закони»), який передбачає обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Даний принцип викладений у постановах Верховного суду у справах № 537/4259/15-ц та № 917/1739/17.
Суд забов'язаний дотримуватись принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Таку ж позицію висловив Верховний суд у справі №463/1352/16-а.
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Таку ж позицію висловив Верховний суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП як такий, що складений з порушенням вимог законодавства, не може вважатися допустимим доказом і бути покладеним в основу доведеності вини особи, що притягується до відповідальності. Інші докази не вказують на беззаперечне доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення в передбаченому законом порядку.
Таким чином суд приходить до висновку, щодо неможливості констатувати об'єктивну сторону правопорушення, що в свою чергу є основним правилом застосування ст. 256 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП , тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, статями 7, 172-15, 247, 251, 255, 256, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження в справі № 495/10453/23 за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.О.Боярський