УХВАЛА
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 465/7753/22
адміністративне провадження № К/990/36753/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №465/7753/22 за позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
УСТАНОВИВ:
02.11.2023 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам, Верховним Судом встановлено наступне.
Положеннями частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодексу адміністративного судочинства України) передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини першої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Пунктом 1 частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
У відповідності до частини восьмої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Частиною четвертою цієї ж статті Кодексу визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним із таких документів: довіреністю, ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Частинами першою та другою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Єдина обов'язкова для всіх адвокатів форма ордера, порядок його оформлення, обліку та зберігання затверджуються Радою адвокатів України.
Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення) затверджено рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 цього Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (далі - Положення), в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1 Положення).
Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до пункту 12 Положення ордер містить, зокрема, але не виключно, наступні реквізити: - Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.
Таким чином, номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, є обов'язковими реквізитами ордеру.
При цьому за змістом пунктів 6 - 8 зазначеного Положення бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України. Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ.
Адвокати, адвокатські об'єднання або адвокатські бюро ініціюють генерування ордерів відповідно від адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об'єднання, адвокатського бюро через офіційний веб-сайт НААУ, в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у Національній асоціації адвокатів України.
Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта (пункт 11 Положення).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко вказав на обов'язок адвоката вказувати в ордері інформацію про номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.
Як вбачається з касаційної скарги, остання подана та підписана особою, який визначений як представник позивача, - Козієм Ігорем Юрійовичем.
На підтвердження своїх повноважень Козієм Ігорем Юрійовичем до матеріалів касаційної скарги надано ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1238638, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Проаналізувавши зміст ордеру, Суд зауважує, що в ньому не зазначені відомості про номер посвідчення адвоката України - Козія Ігоря Юрійовича , ким та коли таке було видане. Тобто, безпосередньо вказаний ордер не містить всіх обов'язкових для такого документу реквізитів, передбачених пунктом 12 Положення.
Таким чином, суд зазначає, що долучений до касаційної скарги ордер про надання правничої (правової) допомоги сам по собі не є тим документом, який би належним чином підтверджував повноваження Козія Ігоря Юрійовича на представництво Гурського Олександра Феліксовича у Верховному Суді.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі №914/2772/16; від 21.03.2018 у справі №914/2771/16).
Звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Суд дійшов висновку, що до касаційної скарги не додано достатніх і необхідних документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Козію Ігорю Юрійовичу щодо його представництва у Верховному Суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до названого суду, та які могли б надати можливість Суду перевірити обсяг наданих повноважень; подано ордер, який не містить обов'язкових реквізитів
За правилами пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Враховуючи вищевикладене, Суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду вказаної касаційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини сьомої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Повернути касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №465/7753/22 за позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил.
2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяС.С. Пасічник