ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа №520/1984/23
адміністративне провадження № К/990/21662/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мартинюк Н.М., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 520/1984/23
за позовом Головного управління Національної поліції в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023, постановлену у складі: головуючого судді Спірідонова М.О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023, ухвалену у складі: судді-доповідача Кононенко З.О., суддів Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП у Харківській області, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ НП у Харківській області кошти в сумі 7 845,80 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що відповідача звільнено зі служби в ГУ НП у Харківській області у зв'язку з прогулом в період з 07.04.2022 по 30.04.2022. Позивач зазначає, що за цей період відповідачеві було помилково нараховано грошове забезпечення, а тому звернувся до суду з вимогою про його стягнення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 позов залишено без руху.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, обчислювати який необхідно з наступного дня після закінчення місячного строку на оскарження рішення позивача, яким з відповідача вирішено стягнути грошове забезпечення.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції запропонував позивачеві усунути недоліки позову шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для поновлення строку.
На виконання вимог зазначеної ухвали, позивач 13.02.2023 подав заяву, у якій, посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі № 826/14908/18 та від 12.05.2022 у справі №420/9673/20, зазначив, що з урахуванням вимог пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України тримісячний строк звернення до суду, передбачений абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, необхідно обчислювати після закінчення шестимісячного, а не місячного строку (для можливого оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ґрунтуються вимоги про стягнення коштів).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 позов повернуто позивачеві.
Повертаючи позов, суд першої інстанції зазначив, що у постановах Верховного Суду, на які посилався позивач, викладено висновок про те, що з вимогою про стягнення коштів суб'єкт владних повноважень може звернутися протягом трьох місяців після закінчення строку оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на якому ґрунтуються вимоги щодо стягнення грошових коштів.
Посилаючись на те, що кошти, які є предметом позову, є грошовим забезпеченням, яке було виплачено відповідачеві під час проходження публічної служби, суд першої інстанції вважав, що оскаржити наказ про їхнє стягнення відповідач міг у строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України - один місяць, і саме із закінченням цього місячного строку починає перебіг тримісячний строк для звернення до суду з позовом.
Як установив суд першої інстанції, відповідач був звільнений зі служби в поліції наказом ГУНП в Харківській області від 30.04.2022 № 227 о/с. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 01.05.2022 у відповідача виникло право у місячний строк на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на якому ґрунтуються вимоги позову щодо стягнення грошових коштів.
Водночас до суду позивач звернувся 30.01.2023 і доказів поважності причин пропуску строку звернення не надав.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.06.2023 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що тримісячний строк звернення до суду у спірних правовідносин необхідно обчислювати після закінчення строку на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про стягнення коштів, який, з урахуванням походження коштів, що є предметом позову, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України і становить один місяць.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що зміст пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду про стягнення грошових коштів протягом трьох місяців після закінчення шестимісячного строку. За доводами позивача, законодавець передбачив можливість особи після звільнення звернутися до суду із позовом щодо проходження, звільнення зі служби протягом 6 місяців (подавши відповідну заяву про визнання поважними пропущення місячного строку та поновлення строку на звернення) і тільки після закінчення максимально можливого строку на звернення до адміністративного суду у шість місяців у суб'єкта владних повноважень виникає право звернутися до суду, яке він може реалізувати протягом трьох місяців.
Позивач зауважує, що правова позиція щодо права суб'єкта владних повноважень звернутися до суду про стягнення грошових коштів лише після закінчення шестимісячного строку викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 826/14908/18 та від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20.
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 19.06.2023 За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям ОСОБА_2., Мартинюк Н.М.
Ухвалою Суду від 05.07.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Мартинюк Н.М., Уханенка С.А.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацами 1 і 2 частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Пунктами 8, 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
IV. Позиція Верховного Суду
Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Касаційна скарга стосується питання порядку обчислення строку звернення до суду суб'єкта владних повноважень з вимогами про стягнення безпідставно виплаченого грошового забезпечення.
Суд зазначає, що Суд уже вирішував питання застосування статті 122 КАС України у подібних правовідносинах.
Так, Верховний Суд розглядав справу № 520/1986/23, предметом якої також була сума грошового забезпечення, виплачена службовій особі ГУ НП у Харківській області за період прогулу з 07.04.2022 по 30.04.2022. Як і в цій справі, вимоги про стягнення грошового забезпечення у справі № 520/1986/23 були обґрунтовані посиланням на наказ про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул та на статті 1212, 1215 Цивільного кодексу України.
У справі № 520/1986/23 ГУ НП у Харківській області також наполягало на необхідності застосування до порядку обчислення строку звернення до суду положень пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України та частини другої статті 122 КАС України, зміст яких, за доводами ГУ НП у Харківській області, свідчить, що тримісячний строк звернення до суду обчислюється після закінчення шестимісячного строку, визначеного особі для звернення до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з вимогою про повернення зайво нарахованого грошового забезпечення.
Оцінюючи такі аргументи ГУ НП у Харківській області, Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі № 520/1986/23 зазначив, що положення пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України застосовуються виключно у визначених текстом цього пункту випадках, а саме: коли позов про стягнення коштів ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень щодо стягнення відповідних коштів. Звертаючись до суду з позовом, ГУНП в Харківській області обґрунтовувало вимоги посиланням на положення законодавства щодо обов'язку звільненого повернути надмірно виплачену суму грошового забезпечення, а не відповідним рішенням суб'єкта владних повноважень, винесеним щодо відповідача про стягнення з нього спірних коштів. Тому, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України не застосовуються щодо позовної заяви, якою ініційовано спір у цій справі.
У цій же постанові Верховний Суд також відхилив посилання ГУ НП у Харківській області на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 26.02.2019 у справі № 826/14908/18 та від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, як такі, що стосуються інших правовідносин.
Як зазначив Верховний Суд, у зазначених постановах суд касаційної інстанції указував, що суб'єкт владних повноважень має право звертатися до суду про стягнення грошових коштів після закінчення шестимісячного строку, визначеного особі для звернення до суду за захистом порушеного права. Однак ці постанови є нерелевантними, адже вони були ухвалені за інших (протилежних) установлених судами фактичних обставин, оскільки в указаних справах вимоги позивача ґрунтувалися на підставі рішення суб'єкта владних повноважень щодо стягнення відповідних коштів, що давало судам підстави вирішувати питання про застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України. Натомість, у справі, яка розглядається, таких обставин суди попередніх інстанцій не установили, а навпаки вказали на інші (протилежні) обставини, а саме: відсутність у цій справі факту того, що вимоги позивача ґрунтуються на підставі рішення суб'єкта владних повноважень щодо стягнення відповідних коштів, у зв'язку із чим зазначена скаржником судова практика є нерелевантною.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах щодо застосування положень пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України та абзаців 1, 2 частини другої, частини п'ятої статті 122 КАС України викладено Верховним Судом у постановах від 07.09.2023 у справі № 520/2134/23, від 11.10.2023 у справі №520/10899/22.
Зокрема, у постанові від 11.10.2023 у справі №520/10899/22 Верховний Суд зазначив, що положення пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України застосовуються виключно у визначених цим пункту випадках, а саме: коли позов про стягнення коштів ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень щодо стягнення відповідних коштів. Проте наказ, яким до відповідного публічного службовця застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби поліції, не є тим рішенням, у розумінні пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, за яким пред'явлено вимогу про стягнення грошових коштів, оскільки таке рішення має містити владний припис спрямований на адресу відповідача щодо стягнення з останнього спірної суми грошового забезпечення. Верховний Суд також зауважив, що питання щодо повернення надмірно виплаченого грошового забезпечення не відносяться до спорів, які виникли з підстав проходження публічної служби (частина п'ята статті 122 КАС України), а отже, відповідно, до них мають застосовуватися приписи абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.10.2023 у справі №520/10899/22 (пункт 37), тримісячний строк, встановлений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, у побідних правовідносинах необхідно обчислювати з наступного дня після звільнення особи зі служби.
З огляду на вказане, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України у взаємозв'язку з частиною п'ятою статті 122 КАС України. Як наслідок, неправильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк звернення у цій справі необхідно обчислювати після закінчення місячного строку, встановленого для оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень у відносинах, пов'язаних з прийняттям, проходження і звільнення з публічної служби.
У спірних правовідносинах строк звернення врегульовано положеннями абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України і становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог, яким, якщо не встановлено іншого, є день звільнення з публічної служби.
Як установили суди попередніх інстанцій, відповідача звільнено зі служби в поліції наказом ГУ НП в Харківській області від 30.04.2022. Отже, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом про надмірно виплачене грошове забезпечення розпочався 01.05.2022 та закінчився 01.08.2022.
З позовом до суду позивач звернувся 30.01.2023. Доказів, які б підтверджували, що встановлений в КАС України строк звернення до суду був пропущений з поважних причин позивач не надав. За таких обставин позов підлягає поверненню.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальної частини оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, виклавши їх у редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 змінити, виклавши їхні мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Н.М. Мартинюк
С.А. Уханенко