УХВАЛА
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа №620/2358/23
адміністративне провадження № К/990/36118/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 620/2358/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатенюк Тетяни Юріївни від 24 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини 24 лютого 2022 року за заявою № 21848/20;
- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів щодо виконання резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 24 лютого 2022 року "Байло проти України" № 21848/20 стосовно виплати ОСОБА_1 недоплачених 54,14 Євро справедливої сатисфакції та пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діяла в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство юстиції України.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатенюк Тетяни Юріївни від 24 лютого 2023 року в виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 24 лютого 2022 року за заявою № 21848/20. Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів щодо виконання резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 24 лютого 2022 року "Байло проти України" № 21848/20 стосовно виплати ОСОБА_1 недоплачених 54,14 Євро справедливої сатисфакції та пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діяла в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у правовідносинах з приводу постанови державного виконавця.
За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Обмежений перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду застосування частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі - Закон №3477-IV) (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Суд звертає увагу на те, що питання застосування норм частин 1, 2 статті 8 Закону № 3477-IV було предметом дослідження у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі №809/1416/16, від 23 березня 2020 року у справі №802/438/17-а, від 05 липня 2019 року у справі №818/119/17, від 18 листопада 2018 року у справі №572/4376/15-а, від 31 січня 2020 року у справі №820/4795/17, від 13 жовтня 2020 року у справі №817/1216/17, від 16 липня 2020 року у справі №815/6486/15 та інші у справі за подібними правовідносинами щодо визнання протиправних та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ.
Отже, скаржник просить сформувати висновок щодо застосування норм права по правовідносинам, стосовно який вже наявний висновок Верховного Суду у справах №809/1416/16, №802/438/17-а, №818/119/17, №572/4376/15-а, №820/4795/17, №817/1216/17, №815/6486/15.
Суд звертає увагу скаржника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Оскаржуючи судові рішення у справі щодо скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить належних доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Як слідує з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій задовольняючи адмінінстартивний позов, надавали оцінку доводам скаржника про зупинення роботи Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) з початку дії в Україні воєнного стану та тимчасового заблокування Державним підприємством "Національної інформаційної системи" доступу до АСВП та Єдиного реєстру боржників.
Надаючи оцінку цим доводам, судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 04 квітня 2022 року № 1310/5 «Деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців України у період воєнного стану» врегульовано питання підключення виконавців до АСВП в умовах воєнного стану. Тому, посилання скаржника на наявність форс-мажорних обставин, а саме військової агресії російської федерації проти України, на думку судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин, а саме на не можливість вчинення виконавчих дій з 04 квітня 2022 року до 08 червня 2022 року та будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду в період з 08 червня 2022 року до 14 червня 2022 року.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судові рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 287, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 620/2358/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк