УХВАЛА
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 420/4303/23
провадження № К/990/37130/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №420/4303/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
06 листопада 2023 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі її автор зазначив, що підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим пояснив, що наразі немає висновку Верховного Суду щодо застосування норм, передбачених:
1) абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв'язку з використанням означеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а саме визначення вичерпного переліку документів, обов'язкових для нарахування та виплати збільшеної винагороди»;
2) пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»,
підпунктом 9.7 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року;
частиною 1 статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №551-XIV в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв'язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, внаслідок:
як власне притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення;
так і вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/не застосування цієї норми права.
Так, у касаційній скарзі позивач указує на окремі положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV, Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/3/29, проте не наводить об'єктивних підстав щодо необхідності їхнього тлумачення, обмежившись описом обставин цієї справи та незгодою із прийнятими у справі рішеннями.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій та цитування норм законодавства.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Разом з цим, Судом встановлено, що скаржник неодноразово звертався до суду касаційної інстанції, однак ухвалами Верховного Суду від 28 липня 2023 року, 29 серпня 2023 року, 28 вересня 2023 року, від 30 жовтня 2023 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Однак, уп'яте подана касаційна скарга так і не приведена у відповідність із роз'ясненнями, наданими Верховним Судом.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2023 року у справі №420/4303/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович