КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ковальська В.В., розглянувши за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та захисника Котвицького Є.О. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано адміністративне стягнення в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Згідно з постановою судді, 27 червня 2023 року о 19 годині 05 хвилин, на вул. Михайлівська, 1 в с. Озера Бучанського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford Focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року по справі №939/1794/23 та закрити відносно нього провадження на підставі ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, та такою, що прийнята за відсутності повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності правових висновків, викладених в оскаржуваній постанові обставинам справи, незастосування судом першої інстанції законодавчих актів, які повинні були б бути застосованими, відсутності у ОСОБА_1 обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння, порушення працівниками патрульної поліції Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року № 28/32999, а отже, як підсумок, на думку апелянта, дана постанова підлягає скасуванню.
Щодо законності зупинки транспортного засобу, апелянт звертає увагу, на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б доводили законність здійснення зупинки транспортного засобу.
Так, із відеозапису уповноваженої особи патрульної поліції, який наявний в матеріалах справи, та який триває близько хвилини, на думку ОСОБА_1 , взагалі не можна констатувати про керування даним транспортним засобом, а тому всі подальші вимоги поліції до ОСОБА_1 , зокрема, й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний.
Окрім того, щодо належності та допустимості відеозапису апелянт зазначає те, що в даному ж випадку про жодну безперервність відеозапису не може йти й мови, оскільки весь відеозапис складає трошки більше хвилини, з якого взагалі не можливо встановити факт зупинки транспортного засобу, її законність, перебування ОСОБА_1 в конкретний час за кермом, окремі пропозиції ОСОБА_1 здійснити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, його відмови від даних пропозицій, наявності підтвердження вручення ОСОБА_1 письмового направлення на проходження огляду на стан сп'яніння тощо
Також, на думку апелянта, виходячи з наявного в матеріалах справи відеозапису можна дійти висновку про відсутність в нього очевидних ознак алкогольного сп'яніння, відповідність його дій, рухів та мовлення обстановці тощо.
Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає те, що стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведена вії па прирівнюється до доведеної невинуватості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Котвицького Є.О., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений у постанові судді Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративні правопорушення серії ААД № 485752 від 26 червня 2023 року, направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до Ірпінської МЦЛ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розпискою ОСОБА_4 , відеозаписом з бодікамери поліцейського.
З наведених документів убачається, що 27 червня 2023 року о 19 годині 05 хвилин, на вул. Михайлівська, 1 в с. Озера Бучанського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford Focus» р.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився.
Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б доводили законність здійснення зупинки транспортного засобу, є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.
Що стосується доводів апелянта про те, що відеозапис не містить даних про керування даним транспортним засобом, то вони також є безпідставними, оскільки з відеозапису убачається, що водій ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, перебуває за кермом автомобіля, при цьому двигун автомобіля працює.
Під час спілкування з поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або у лікаря-нарколога.
Окрім того, з відеозапису убачається, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння саме у зв'язку з підозрою на те, що водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Проте, водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що і підтвердили свідки своїми письмовими поясненнями, а також зафіксовано на відозапису з боді камери поліцейського.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не допустив будь-яких порушень правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, в тому числі, і вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, не ґрунтуються на вимогах закону, позаяк незалежно від причини зупинки транспортного засобу, поліцейські, виявивши у водія ознаки сп'яніння чи іншого хворобливого стану, який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Що стосується доводів апелянта щодо належності та допустимості відеозапису з огляду на його тривалість, то суддя апеляційного суду відмічає, що на відеозапису зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення з моменту зупинки транспортного засобу, відмову водія від проведення огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і у лікаря-нарколога.
Окрім того, факт відмови ОСОБА_1 від проведення огляд на стан алкогольного сп'яніння підтвердили два свідки, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП є допустимими доказами, альтернативними відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Посилання апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження вручення ОСОБА_1 письмового направлення на проходження огляду на стан сп'яніння не ґрунтується на вимогах закону, оскільки таке направлення адресовано закладу охорони здоров'я та ніяким нормативним актом не передбачено вручення такого документу особі, яка направляється для проведення огляду.
Що стосується посилання апелянта на відеозапис, з якого можна дійти висновку про відсутність у ОСОБА_1 очевидних ознак алкогольного сп'яніння, то запах алкоголю з порожнини рота не може бути зафіксованим на відеозапису, як і почервоніння очей та обличчя, враховуючи його якість.
Разом з тим, з відеозапису убачається, що поліцейський озвучив наявні у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та почервоніння очей, тобто вказані обставини підтверджені належним і допустимим доказом.
Окрім того, з даного відеозапису убачається, що у ОСОБА_1 наявна ще й така ознака алкогольного сп'яніння, як невиразна мова, хоча в протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції вона не зазначена.
Таким чином, наявними у справі доказами поза розумним сумнівом доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи щодо ОСОБА_1 суддею районного суду дотримано вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, постанова судді відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП, тому суддя апеляційного суду не убачає підстав для скасування постанови судді Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року щодо ОСОБА_1 та закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська
[1]Справа № 939/1794/23
Провадження № 33/824/4619/2023
Головуючий у першій інстанції Унятицький Д.Є.
Доповідач Ковальська В.В.