Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 752/22755/21
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/13533/2023
Головуючий у суді першої інстанції І.О. Ольшевська
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
16 листопада 2023 року місто Київ
Номер справи 752/22755/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради
(Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
виконавчого органу Київради (Київської міської державної
адміністрації) «Київтеплоенерго»
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», подану представником Комісаром Сергієм Петровичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Ольшевської І.О., в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі КП «Київтеплоенерго»), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 148 740,97 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 20 травня 2021 року за адресою м. Київ проспект Голосіївський 3, біля станції метро Деміївська на парковці для автомобілів приблизно о 9:00 ранку він залишив свій автомобіль CITROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_1 . 20.05.2021 року під час проведення структурним підрозділом «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго» гідравлічних випробувань теплових мереж (магістралі № 3, № 4 , 5, № 6, № 7) зони обслуговування ТЕЦ-5 сталось пошкодження магістрального трубопроводу з витоком води назовні біля Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського на проспекті Голосіївському, 3. Внаслідок пошкодження трубопроводу та витоку води назовні було пошкоджено належний позивачу автомобіль CITROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_1 . За результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, висновком експерта №374/21 від 09 липня 2021 року встановлена вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля CITROEN BERLINGO, державний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок прориву мережі теплотраси, який стався 20.05.2021 р., станом на дату проведення дослідження, яка складає 145 220, 02 грн. Крім того, вищевказаною подією позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що в позивача порушився звичний режим життя, його батьки похилого віку 1949 та 1944 року народження, за якими позивач доглядає, часто хворіють, пересуваються за допомогою милиць (батько має каліцтво ноги), автомобіль використовувався і для супроводження батьків до лікарні, тепер за обставинами, які склалися, батькам для відвідування лікарів позивач вимушений викликати таксі або просити друзів відвозити до лікарні, що ставить позивача в незручне становище. Також, у позивача є неповнолітня дитина, син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відвідує школу АДРЕСА_1 , якого позивач перед своєю роботою на автомобілі відвозив до школи та забирав після роботи, оскільки в такому віці дитина самостійно не пересувається по місту. Значне пошкодження автомобіля і неможливість його використовувати довгий період часу, оскільки потребується довгий відновлюваний ремонт та великий розмір завданих збитків, виразилася в емоційних, душевних стражданнях і хвилюваннях, у зв'язку з чим позивач зазнав сильного психологічного стресу з погіршенням здоров'я, а тому вважає за потрібне відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 145 220 грн. 02 коп., моральну шкоду у розмірі 7000 грн., витрати за проведення автотоварознавчої експертизи та повідомлення зацікавлених осіб у розмірі 3 520 грн. 95 коп., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1557 грн. 37 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» через свого представника Комісара С.П. подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову та постановити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що сталою судовою практикою сформовано правову доктрину з приводу того, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; шкідливий результат такої поведінки (збитки); наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б однієї з цих умов цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що позивачем не доведено жодної з перелічених умов, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, тому в задоволенні позову має бути відмовлено повністю.
Окрім того, апелянт зауважує, що дії підприємства щодо проведення перевірки теплових мереж шляхом гідравлічних випробувань, є правомірною поведінкою, передбаченою законодавством, та навіть обов'язковою діяльністю, яка є предметом державного нагляду (контролю) у сфері теплопостачання, а тому вказана правомірність поведінки виключає відповідальність відповідача. Планові гідравлічні випробування теплових мереж, завжди виконуються згідно програми і графіку затвердженому Київською міською адміністрацією (КМДА), із завчасним попередженням, під особистий підпис, представників балансоутримувачів прибудинкових територій, де заплановано проведення випробувань теплових мереж, саме з метою уникнення негативних наслідків та пошкодження майна. Перевірку підвищеним тиском теплоносія на міцність і щільність ТМ-3, 4, 5, 7 від ТЕЦ-5, ТМ-3,4 від СТ-1 в 2021 році тепломережі в районі проспекту Голосіївський, здійснено у період з 18.05.2021 до 07.06.2021, згідно графіку, затвердженому у Київській міській державній адміністрації (КМДА). Таким чином, саме на виконання вимоги Правил 71, КП «Київтеплоенерго» з метою належного надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, здійснює гідравлічні випробування теплових мереж, що є обов'язковою умовою підготовки теплоенергетичного комплексу до опалювального сезону.
Апелянт зауважує, що 05.04.2021 перед початком проведення гідравлічних випробувань представнику Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, приміщення та прибудинкова територія якого розташована за адресою: проспект Голосіївський, 3, де зі слів позивача було пошкоджено його автомобіль, представником КП «Київтеплоенерго» надано під особистий підпис попередження про проведення гідравлічних випробувань теплових мереж на щільність у період з 08.00 год. 18.05.2021 до 24.00 год. 07.06.2021.
В порушення об'єктивного та всебічного розгляду справи, судом першої інстанції не взято до уваги та не залучено ні в якості третьої особи, ні в якості співвідповідача - балансоутримувача прибудинкової території будинків розташованих за адресою: проспект Голосіївський, 3 - Національну бібліотеку України ім. В.І. Вернадського.
Наданий позивачем висновок експерта № 347/21 від 09.07.2021 за результатами експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, не є допустимим доказом в розумінні Цивільного процессуального кодексу України.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження виклику працівників поліції для фіксації пригоди, також не надано жодного доказу, що працівниками поліції порушено провадження у справі про адміністравтивне правопорушення проти посадових осіб КП «Київтеплоенерго» за ст. 138 КУпАП «Порушення правил охорони магістральних трубопроводів». У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12021100010001226 встановлено інформацію щодо проведення працівниками ПрАТ «АК «Київводоканал» гідравлічних випробувань мереж. Отже, підприємство жодним чином не порушило прав позивача.
На думку апелянта є безпідставними, надуманими, необгрунтованими, не підтверджені жодним розрахунком позовні вимоги щодо моральної шкоди та судових витрат.
ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу. Позивач зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, недоведеною, а викладені в ній вимоги надуманими та такими, що не відповідають чинному законодавству, способам захисту цивільного права або інтересу, а також не знаходять свого відображення в матеріалах цивільної справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийняте на підставі досліджених доказів, поданих сторонами до суду.
У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, дата реєстрації провадження 21.05.2021, підставами реєстрації вказано повідомлення в засобах масової інформації. Як вбачається з даного витягу, в ході моніторингу в засобах масової інформації виявлено, що 20.05.2021 близько 14-48 год. за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 3, поблизу бібліотеки імені Вернадського під час проведення гідравлічних випробувань тепломереж у зоні обслуговування ТЕЦ-5, за вказаною адресою, утворився струмінь води і відбувся провал асфальту, в результаті чого було пошкоджено 26 автомобілів, які були припарковані на прилеглій до бібліотеки імені Вернадського території, чим було завдано матеріальну шкоду фізичним особам. Відомості про кримінальне провадження було внесено до ЄРДР 21.05.2021 року за № 12021100010001226, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 367 ч.1 КК України. Орган досудового розслідування - Голосіївське управління поліції ГУ НП у м. Києві.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для застосування положень ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести, що шкоду позивачу завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю особи, на яку покладається відповідальність відшкодувати шкоду, а саме необхідна наявність таких складових елементів як: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) прямий причинно-наслідковий зв'язок між першим та другим елементами; г) вина завдавача шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14, постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11.09.2019 року у справі № 203/2378/14-ц та від 28.08.2019 року у справі № 638/20603/16.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (п. 1 ч. 2 ст. 1167, ч. 5 ст. 1187 цього Кодексу). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відповідно п. п. 2.2.1 та 2.2.5 Статуту КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» метою та предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподіл енергетичної енергії. Виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Порядок проведення випробувань джерел теплової енергії регулюється нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 3.10.2007 № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією", Наказу Міністерства палива та енергетики України "Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" від 14.02.2007 № 71 та нормами Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 № 620/378 "Про затвердження Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду".
Графік проведення гідравлічних випробувань складається компанією та затверджується Київською міською державною адміністрацією заздалегідь. Також з термінами гідравлічних випробувань тепломереж, які визначено графіком, узгоджуються інші роботи: графіки проведення ремонтів та роботи основного обладнання теплоджерел; графіки проведення планових ремонтів обладнання теплових мереж; фінансові плани роботи філіалів та інших підрозділів компанії, графіки роботи персоналу тощо.
Основні організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічноїексплуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення конденсату, водопідготовки, в також засобів вимірювальної техніки встановлено Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71.
Згідно з п. 6.3.7 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71, організацією, що експлуатує теплову мережу, має бути забезпечено справність огороджувальних конструкцій, що перешкоджають доступу сторонніх осіб до устаткування і до запірно-регулювальної арматури, та здійснено контроль за підтриманням в належному стані шляхів доступу до об'єктів мережі, а також за дорожніми покриттями і плануванням поверхонь над підземними спорудами.
Відстані від огороджувальних конструкцій тепломережі до будівель, споруд повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.07.
Відповідно до п.6.3.27 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71 організація, що експлуатує теплову мережу, повинна систематично, за графіком, здійснювати контроль стану будівельних конструкцій, трубопроводів і устаткування, антикорозійного покриття і теплової ізоляції трубопроводів теплової мережі із застосуванням сучасних ЗВТ і методів діагностики. Слід вести облік, систематизацію та аналіз виявлених дефектів за видами устаткування, виявляти причини, розробляти і впроваджувати заходи до запобігання виникненню дефектів. У разі відсутності сучасних ЗВТ і методів діагностики, як виняток, можливим є застосування шурфовок. Контроль за станом трубопроводів і устаткуванням теплової мережі має здійснюватися з урахуванням вимог ДНАОП 0.00-1.11.
Колегія суддів уважає, що вчинення відповідачем передбачених вказаними пунктами Правил дій, щодо ділянки, на якій відбувся прорив, матеріали справи не містять.
Отже, попередження про проведення гідравлічних випробувань теплових мереж на щільність у період з 08.00 год. 18.05.2021 до 24.00 07.06.2021, яке було надано під особистий підпис представнику Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, на що посилається в апеляційній скарзі апелянт, на думку апеляційного суду є недостатнім заходом, що мав бути здійснений КП «Київтеплоенерго» в результаті своєї діяльності.
Окрім того, до обов'язків відповідача КП «Київтеплоенерго» входить не тільки здійснення гідравлічних випробувань, експлуатація тепломереж але і контроль за їх станом, враховуючи строки зносу.
КП «Київтеплоенерго» несе відповідальність за стан тепломереж, організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та ін.
Безпідставним є і твердження апелянта, щодо тієї обставини, що суд для об'єктивного та всебічного розгляду справи не залучив до участі у справі балансоутримувача прибудинкової території будинків розташованих за адресою: проспект Голосіївський, 3- Національну бібліотеку України ім. В.І.Вернадського.
Апеляційний суд зауважує, що саме КП «Київтеплоенерго» повинен здійснювати контроль за станом тепломереж. Апелянтом не доведено як в суді першої інстанції так не додано таких доказів і до апеляційної скарги, що автостоянка належить до прилеглої території Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського і бібліотека є її балансоутримувачем. Відповідач не звертався і до Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського із листом щодо недотримання припису - повідомлення від 05.04.2021, а також не було подано і відповідного позову до суду.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч. 1, 3 ст. 77 ЦПК України).
За положеннями ст. 80 цього Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження факту пошкодження автомобіля CITROEN BERLINGO, державний № НОМЕР_1 , 20.05.2021 року в м. Києві по проспекту Голосіївському, 3 поблизу Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського внаслідок прориву труби та завдання шкоди позивачу, останній надав копію висновку судового експерта Коваля І.М., № 374/21, зробленого за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, яким встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля CITROEN BERLINGO державний № НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок прориву мережі теплотраси, який стався 20.05.2021, станом на дату проведення дослідження становить 145220,02 грн.
На думку апеляційного суду висновок експерта № 374/21 від 09.07.2021 є належним та допустимим доказом наданим позивачем.
У висновку наявна інформація про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за відомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України, як це передбачено, ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» та Цивільним процесуальним кодексом України. Також у протоколі під час огляду колісного транспортного засобу (КТЗ) від 07.07.2021 у розділі ознайомлені - наявний підпис уповноваженої особи КП «Київтеплоенерго».
Окрім того, встановлено і обставини за яких пошкоджено автомобіль CITROEN BERLINGO д.н.з. № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
До матеріалів справи позивачем долучено копію відповіді слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП України у м. Києві Колодяжного Я.В., у якій зазначено, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021100010001226 від 21.05.2021 станом на 03.08.2021 встановлено, що на місці де відбувався прорив труби, (біля Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського на проспекті Голосіївському, 3) було пошкоджено 26 автомобілів.
Апеляційний суд звертає увагу апелянта на ту обставину, що у вищезазначеному листі слідчого зазначено, що серед 26 автомобілів, які були пошкоджені внаслідок прориву труби знаходився автомобіль CITROEN BERLINGO д.н.з. № НОМЕР_1 та його власника ОСОБА_1 визнано потерпілим.
За таких обставин, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням автомобіля CITROEN BERLINGO д.н.з. № НОМЕР_1 , з відповідача на користь позивача.
Щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно роз'яснень, наданих у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з КП «Київтеплоенерго» моральної шкоди та вважає, що, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 7 000 грн моральної шкоди, оскільки такі висновки районного суду є належно обґрунтованими та відповідають обставинам справи.
У апеляційній скарзі КП «Київтеплоенерго» також висловлює свої заперечення і щодо відшкодування судових витрат у вигляді сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що судом першої інстанції питання розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу судом не вирішувалось, оскільки позивачем та його представником не заявлявся орієнтовний розмір таких витрат.
Щодо понесених ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору, апеляційний суд уважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Голосіївського районного суду з вимогами до відповідача у квітня 2021 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., ставка судового збору 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд першої інстанції у відповідності до ст. 141 ЦПК України дійшов до вірного висновку щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1557,37 грн пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків районного суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційна скарга КП «Київтеплоенерго» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року залишенню без змін.
При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції залишено апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго» без задоволення, отже колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна