КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №755/18341/20 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/410/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
перекладача ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100040004630, по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Азербайджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років і 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з 04 серпня 2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
По справі вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_13 визнано винуватим у тому, що він умисно заподіяв ОСОБА_14 тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть.
За встановлених судом обставин ОСОБА_9 03 серпня 2020 року близько 07 год. 30 хв. приїхав до торгівельної точки з продажу овочів та фруктів, розташованої за адресою м.Київ, вул.Шептицького 22, біля супермаркету «Фуршет». Там же знаходився ОСОБА_14 , який неофіційно працював охоронцем.
Перебуваючи за вищевказаною адресою, між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 виник конфлікт з приводу недостачі товару, а саме кавунів та динь.
На цьому грунті у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння ОСОБА_14 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, керуючись мотивом особистої неприязні, ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, наблизився до ОСОБА_14 та раптово наніс йому два удари кулаком в область голови, у результаті чого потерпілий впав на бетонне покриття. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 наніс ще два удари правою ногою в область голови потерпілого.
Внаслідок цього потерпілому ОСОБА_14 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з крововиливом під оболонки, в речовину та в шлуночки головного мозку, що потягло настання смерті.
В поданій апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями захисник ОСОБА_10 зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Як вважає захисник, факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_14 ударів по голові, внаслідок чого останній упав на бетонне покриття, не підтверджено жодними наявними у справі доказами.
За твердженнями захисника, судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням обвинуваченого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . В своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував, що дійсно між ним і потерпілим ОСОБА_14 відбувся конфлікт, під час якого потерпілий схопив обвинуваченого за шию та почав душити. Обороняючись, обвинувачений наніс ОСОБА_14 ляпаса по обличчю, від чого той впав на коліна. Із показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що він спостерігав за конфліктом, який відбувся між ОСОБА_9 та невідомим йому чоловіком, в ході якого обвинувачений наніс цьому чоловікові удар у перенісся. Що відбувалось далі, свідок не бачив.
Захисник звертає увагу на те, що з матеріалів кримінального провадження не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між нанесеними обвинуваченим потерпілому ОСОБА_14 ударами та настанням смерті останнього, оскільки показання свідків та ОСОБА_9 вказують на заподіяння останнім ОСОБА_14 лише легких тілесних ушкоджень. На переконання сторони захисту, в діях ОСОБА_17 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Також, за доводами захисника, судом було порушено права обвинуваченого ОСОБА_9 на захист через те, що йому не було забезпечено компетентного перекладача, що є істотним порушенням норм КПК України і тягне за собою визнання доказів недопустимими.
Як вважає захисник, при призначенні ОСОБА_17 покарання судом не враховано, що ОСОБА_9 більше 2 років перебуває під вартою, має позитивні характеристики, бажає вступити до лав Збройних Сил України.
За результатами розгляду апеляційної скарги захисник ОСОБА_10 просить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В поданій апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_9 зазначає, що він не вчиняв злочину та не наносив потерпілому два удари ногою в область голови, що могло спричинити настання його смерті. Вважає, що потерпілого побили інші невстановлені особи, оскільки вранці 03.08.2020 потерпілий ОСОБА_14 схватив його за горло та вимагав від нього грошей на лікування у зв'язку із тим, що 02.08.2020 року його побили невідомі особи та вкрали кавуни, які він охороняв. Жодних конфліктних ситуацій з потерпілим ОСОБА_18 у нього не було, як і мотиву для заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Крім цього зазначає, що на час подання апеляційної скарги йому не були відомі мотиви, з яких виходив суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, оскільки було здійснено неправильний переклад вироку на азербайджанську мову. В подальшому переклад було здійснено правильно, в зв'язку з чим він подав доповнення до апеляційної скарги.
За результатами розгляду апеляційної скарги обвинувачений просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника ОСОБА_10 на підтримку проданих апеляційних скарг, прокурора, яка вважала вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Положеннями ч.2 ст.94 КПК України визначено, що при постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження за висунутим обвинуваченням, за результатами чого дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, обґрунтувавши його доказами, визнаними належними, достовірними та допустимим.
В обґрунтування свого висновку суд послався на:
- досліджені судом показаннями свідка ОСОБА_15 , яка була допитана слідчим суддею 07.08.2020 в порядку ст.225 КПК України, про те, що вона проживала разом з ОСОБА_14 , який працював на торговій точці, яка знаходилася біля магазину «Фуршет». ОСОБА_14 працював разом з ОСОБА_19 , який часто до них приходив у гості та періодично проживав у сусідній кімнаті. 02 серпня 2020 року ОСОБА_14 та ОСОБА_19 , як зазвичай, ввечері пішли на роботу. Наступного дня ОСОБА_14 повернувся додому близько 09 години та повідомив, що у нього дуже болить голова. Вона бачила у нього розбиту губу та сліди крові на руках. Він розповів їй, що відбувся конфлікт з Ромою (так себе називав ОСОБА_9 ) по тій причині, що зникли кавуни. Рома наніс йому удари кулаком в обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_14 упав на спину і забився головою об плити, потім зібрався і пішов додому. Близько 19 години ОСОБА_14 стало погано, його схопила судорога, із рота пішла піна з кров'ю, а на задній частині голови з'явилася велика гуля. Вона викликала швидку медичну допомогу. Коли приїхали лікарі, ОСОБА_14 був без свідомості і його забрали до лікарні. У лікарні їй сказали, що ОСОБА_14 будуть робити операцію, тому потрібні гроші на реабілітацію. Не дочекавшись закінчення операції, вона та ОСОБА_20 близько 22 години приїхали до місця роботи ОСОБА_14 . Вона повідомила ОСОБА_9 , що ОСОБА_14 знаходиться у лікарні. У відповідь ОСОБА_9 проявляв агресію та кричав, що ОСОБА_14 крадій, тому «хай здохне». Потім ОСОБА_9 завів ОСОБА_19 за кут та кричав: «Если пикнешь кому, то достану из-под земли и урою!» Вони пішли додому, а наступного дня вона дізналася, що ОСОБА_14 помер у лікарні;
- досліджені судом показаннями свідка ОСОБА_19 , який був допитаний слідчим суддею 07.08.2020 в порядку ст.225 КПК України, про те, що з потерпілим ОСОБА_14 був знайомий приблизно півтора роки. Потерпілий був неконфліктною людиною, працював охоронцем та вантажником на точках продажу овочів та фруктів біля магазину «Фуршет». Вони працювали з 21 години вечора до 10 години наступного дня. 03 серпня 2020 року близько 07 години 30 хвилин ОСОБА_9 , який працював разом з ними, втявив, що не вистачає кавунів та динь. З цього приводу між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 розпочався конфлікт. ОСОБА_14 пояснював, що він нічого не брав. Потім ОСОБА_14 зайшов за павільйон, а ОСОБА_9 пішов за ним. Він чув, що чоловіки продовжували сваритися, однак, що саме відбувалося, він не знає, оскільки має поганий слух. Він тільки чув крики ОСОБА_9 . Потім він побачив, як ОСОБА_9 вийшов із-за палатки. Він та ОСОБА_21 забігли за палатку і побачили, що ОСОБА_22 сидить на плитах та тримається за голову, під носом була кров. При цьому ОСОБА_22 нічого не пояснював. Вони допомогли ОСОБА_22 помити обличчя та руки. Він трохи посидів, піднявся та сказав, що більше працювати не буде, і пішов. Коли він прийшов за місцем проживання ОСОБА_14 , ОСОБА_15 йому повідомила, що він спить. Він розповів ОСОБА_15 про обставини, свідком яких він був і також пішов спати. Згодом він почув крики ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_14 дуже погано. Вони викликали лікарів швидкої, які після огляду забрали ОСОБА_14 до лікарні, той був без свідомості. Близько 22 години вони з ОСОБА_15 пішли до ОСОБА_9 та повідомили, що ОСОБА_14 у лікарні і йому потрібні гроші на лікування. ОСОБА_9 агресивно відреагував на цю звістку, погрожував йому та вимагав, щоб він нікому не розповідав, що бачив, та кричав «Закопаю!». ОСОБА_15 його забрала та вони пішли додому;
- досліджені судом показаннями свідка ОСОБА_23 , який був допитаний слідчим суддею 07.08.2020 в порядку ст.225 КПК України, про те, що ОСОБА_14 03 серпня 2020 року близько 07 години 30 хвилин прийшов на роботу, а потім прийшов ОСОБА_9 , та повідомив, що не вистачає семи кавунів та однієї дині. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 розпочався конфлікт. Що саме відбувалось, він не бачив, але чув шум. Коли пройшов у ряди за палатки до другої точки, звіди вийшов ОСОБА_9 , а ОСОБА_14 сидів на плитах, руки у нього були брудні. Він дав йому води умитися та допоміг привести себе до ладу. Потім ОСОБА_14 сказав, що не буде працювати та піде додому, забрав речі та пішов додому;
- протокол огляду місця події (трупа) ОСОБА_14 від 04 серпня 2020 року; - висновок судово-медичної експертизи №021-1764-2020 від 24 листопада 2020 року, яким встановлено, що смерть ОСОБА_14 настала від внутрішньо - черепної травми з крововиливом під оболонки, в речовину та в шлуночки головного мозку. При судово-медичному дослідженні трупа та записам в медичній документації: виявлена та видалена гостра субдуральна гематома над лівою гемісферою мозку у вигляді щільно-еластичних згустків та рідкої крові об'ємом до 200 куб.см. Дифузні субарахноїдальні крововиливи в півкулі мозку з лейкоцитарною реакцією. Набряк-набухання головного мозку з вторинним и крововиливами в стовбурному відділі мозку з ділянками; лейкомаляції. Респіраторний дистрес-синдром. Фокуси некротичного нефрозу з шунтуванням кровотоку в нирці. Дрібновогнищевий замісний кардіосклероз з гіпоксичною дистрофією, ліпоматозом міокарда. Дифузний жировий гепатоз. Синці на обличчі, крововилив та забита рана на слизовій оболонці верхньої губи ліворуч. Виявлені тілесні ушкодження в ділянці голови, які виникли від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту, в своїй сукупності складають комплекс внутрішньочерепної травми, яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Між внутрішньочерепною травмою голови та смертю потерпілого вбачається прямий причино наслідковий зв'язок; - висновок судово-медичної експертизи трупа № 022-1764-2020 від 25 листопада 2020 року, яким серед іншого встановлено, що смерть ОСОБА_14 настала від внутрішньо - черепної травми з крововиливом під оболонки, в речовину та в шлуночки головного мозку. При судово-медичному дослідженні трупа та записам в медичній документації: виявлена та видалена гостра субдуральна гематома над лівою гемісферою мозку у вигляді щільно-еластичних згустків та рідкої крові об'ємом до 200 куб.см. (Протокол операції від 03.08.2020 р.). Дифузні субарахноїдальні крововиливи в півкулі мозку з лейкоцитарною реакцією. Набряк-набухання головного мозку з вторинними крововиливами в стовбурному відділі мозку з ділянками лейкомаляції. Респіраторний дистрес-синдром. Фокуси некротичного нефрозу з шунтуванням кровотоку в нирці. Дрібновогнищевий замісний кардіосклероз з гіпоксичною дистрофією, ліпоматозом міокарда. Діфузний жировий гепатоз. Синці на обличчі, крововилив та забита рана на слизовій оболонці верхньої губи ліворуч. Виявлені тілесні ушкодження в ділянці голови які виникли від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту, в своїй сукупності складають комплекс внутрішньочерепної травми, яка має юнаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Між внутрішньочерепною травмою голови та смертю потерпілого вбачається прямий причино наслідковий зв'язок. Пошкодження в області голови, які складають комплекс внутрішньочерепної травми могли створитися в строк і за обставин вказаних в постанові. Під час спричинення ушкоджень потерпілий був обернений передньою поверхнею тіла до травмуючого предмета. Виходячи з кількості виявлених ушкоджень на трупі, експерт вважає, що мало місце не менше трьох травматичних дій (ударів) в область голови тупим предметом з обмеженою поверхнею контакту, які призвели до виникнення внутрішньочерепної травми. Потерпілий ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження, що призвели до виникнення внутрішньочерепної травми. ІНФОРМАЦІЯ_2 констатована смерть. На протязі даного часу можливість потерпілим здійснювати самостійні дії не виключається.
- протокол слідчого експерименту від 04 серпня 2020 року за участю свідка ОСОБА_19 ;
- протокол слідчого експерименту від 04 серпня 2020 року за участю свідка ОСОБА_24 ;
Оцінивши наведені вище докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд обґрунтовано та на законних підставах визнав ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть людини.
Суд першої інстанції також належним чином оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_9 , в яких він заперечує свою винуватість у вчиненні злочину, та у сукупності з іншими доказами обґрунтовано визнав їх недостовірними, мотивувавши це тим, що такі свідчення обвинуваченого є його намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Доводи захисника про те, що дослідженими судом доказами не доводиться причинно-наслідковий зв'язок між нанесеним обвинуваченим ударом потерпілому ОСОБА_14 (ляпас по обличчю) та смертю останнього, не знаходять свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та спростовуються висновками судово-медичної експертизи трупа № 021-1764-2020 від 24 листопада 2020 року та № 022-1764-2020 від 25 листопада 2020 року. Крім цього, наявність конфлікту між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , а також нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому підтверджуються послідовними та узгодженими між собою показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 та ОСОБА_16 , наведених у вироку.
За клопотання сторони захисту також судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_16 . Зокрема свідок сторони захисту ОСОБА_25 повідомив, що 02 серпня 2020 року близько 22 години 30 хвилини він проходив біля супермаркету по вул. М.Шептицького, буд. 22, був свідком того, між охоронцем палатки по продажу кавунів і двома невідомими виникла бійка, в ході якої невідомі звалили охоронця на землю і почали його бити ногами по голові і інших частинах тіла. У цей час біля місця бійки з'явився чоловік із собакою. Разом з ним він допоміг охоронцю піднятися. Охоронець помив руки і обличчя, які були у крові. У нього було розбите лице, перебите перенісся та інші сліди побоїв.
Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_25 , суд обґрунтовано визнав їх недостовірними, оскільки вони не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.
Крім цього судом першої інстанції встановлено, що усі свідки в даному провадженні, які 03.08.2020 року, тобто наступного дня вранці бачили ОСОБА_22 , повідомили, що ніяких тілесних ушкоджень та слідів побоїв у нього не було.
За клопотання сторони захисту судом також було допитано свідка ОСОБА_16 , який суду показав, що 03 серпня 2020 року близько 07 години ранку став свідком конфлікту між невідомим чоловіком і ОСОБА_9 . Він бачив, як останній вдарив потерпілого у перенісся. Що було далі, він не бачив, так як одразу пішов до автомобіля та поїхав у своїх справах.
Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_16 , суд обґрунтовано дійшов висновку, що вони підтверджують початок конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, та нанесення ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_14 першого удару рукою в область обличчя, проте жодним чином не спростовують вчинення ОСОБА_9 злочину за висунутим обвинуваченням.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Під час апеляційного розгляду суд з'ясовував у учасників провадження, в тому числі у обвинуваченого та його захисника, про наявність клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, та повторне дослідження доказів. Разом із цим, не зважаючи на те, що в поданих апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника ставилось питання про повторне дослідження доказів, в суді апеляційної інстанції сторона захисту не заявляла жодних клопотань про дослідження будь-яких доказів у кримінальному провадженні, посилаючись в обґрунтування апеляційних вимог лише на наявність підстав для нового судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: 1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд. Колегія суддів вважає, що за результатами апеляційного перегляду не встановлено та стороною захисту в поданих апеляційних скаргах не наведено обґрунтованих підстав для скасування даного вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Також, не знайшли свого підтвердження і доводи апелянтів про порушення права на захист ОСОБА_9 під час досудового слідства, оскільки сам обвинувачений підтвердив, що на досудовому розслідуванні у нього був адвокат, перекладач та на нього тиску не здійснювали.
В поданій апеляційній скарзі захисник також посилається на порушення права обвинуваченого ОСОБА_9 на захист, внаслідок не забезпечення його компетентним перекладачем для здійснення перекладу, внаслідок чого йому могли здійснити неправильний переклад.
Проте, такі доводи захисника спростовуються матеріалами справи, оскільки сам обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду не скаржився на неякісний переклад. Крім цього, як вбачається із матеріалів провадження, перекладачі ОСОБА_26 та ОСОБА_27 мають відповідну освіту для здійснення перекладу (т.1, а.с.35, 232), попереджалися про кримінальну відповідальність за здійснення завідомо неправдивого перекладу та за відмову від виконання своїх обов'язків (т.1, а.с.31, 222). Як вбачається із довідки від 29.01.2021 року №11-105/6, виданої Головою Об'єднаної діаспори азербайджанців України, ОСОБА_27 вільно володіє українською та азербайджанською мовами та пройшов «Предметно-інтегроване навчання». Довідка видана для підтвердження мовної компетенції для здійснення послуг перекладача (т.1, а.с.233).
Також не відповідають фактичним обставинам провадження і доводи обвинуваченого про відсутність в матеріалах справи та неотримання ним належного перекладу оскаржуваного вироку, оскільки переклад вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року наявний в матеріалах кримінального провадження, здійснений перекладачем ОСОБА_27 (т.4, а.с.41-56). Крім цього, відповідно до супровідного листа суду, 03.10.2022 року судом було направлено копію перекладу вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року для вручення під розписку обвинуваченому ОСОБА_9 (т.4, а.с.57).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, його вік та стан здоров'я, який раніше не судимий, одружений, без постійного місця проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, що пом'якшує покарання, судом визнано наявність в обвинуваченого малолітніх дітей. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з призначеним ОСОБА_9 покаранням, яке за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду не встановлено невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, як про це посилається обвинувачений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_10 у поданих апеляційних скаргах.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а подані апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_9 , залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
__________________ _________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4