КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи 757/30409/21-ц
Номер провадження 2-ві/824/89/2023
УХВАЛА
15 листопада 2023 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів ОСОБА_2, Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду Київської області від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, за результатами розгляду якого просив стягнути матеріальну шкоду у розмірі вартості неотриманої двокімнатної квартири на суму 2 891 626,70 грн. та моральну шкоду у розмірі 700 000 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в приміщенні суду з повідомленням учасників справи на 01 листопада 2023 року 11 год. 45 хв.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року було визнано відвід ОСОБА_1 головуючому судді ОСОБА_2 необґрунтованим та відмовлено в задоволенні заяви про відвід.
Також ухвалою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року було прийнято рішення щодо проведення судового засідання в справі, яке відкладено на 22 листопада 2023 року 11 год. 20 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 за допомогою програмного забезпечення «ЕasyCon».
10 листопада 2023 року ОСОБА_1 направив на електронну адресу Київського апеляційного суду заяву про відвід колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_2, Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А.
Вказував, що судом не досліджено підстави участі представника відповідача Омельченко А.О., яка, як і Одуденко В.В., є адвокатом з такими ж обмеженими повноваженнями без права відкликання та відмови від апеляційної, касаційної скарг, укладення мирової угоди, що позбавляє представника відповідача - адвоката Омельченко А.О. права на об'єктивне викладення заперечення. Ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про відвід з підстав необґрунтованості заяви свідчить про необґрунтованість ухвали суду. Ухвала Київського апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 356, 260 ЦПК України, що викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів або їх невідповідності посадам, що є згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України підставою для їх відводу. Наведений в ухвалі висновок суду щодо відмови у відводі прямо суперечить п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, яким встановлено обов'язок судді особисто заявити самовідвід від участі в розгляді справи, за наявних не у судді, а навіть у стороннього спостерігача, сумнівів у неупередженості судді. Ухвалою від 01 листопада 2023 року судді ОСОБА_2, Шебуєва В.А., Слюсар Т.А. не виконали норми Європейського права, зокрема схвалені Резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, та імперативи ст. 7, 248 КАС, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наведені в обґрунтування прийнятих ухвалою від 01 листопада 2023 року суддів ОСОБА_2, Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А. правові принципи, якими керувалися судді, свідчать, що постановлені висновки, пов'язані з обмеженням його конституційного права на судовий захист. Також в ухвалі не зазначено про порядок її оскарження. За вищенаведеного, зазначає про нелегітимність та невідповідність судової практики суддів ОСОБА_2, Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А.
Вказував, що рішенням ВРП від 04 вересня 2020 року № 2547/1дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського апеляційного суду ОСОБА_2 .
Також постановою Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 760/34680/19 зазначено про неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права суддями ОСОБА_2, Шебуєвою В.А., Слюсар Т.А.
Зазначав, що судді ОСОБА_2, Шебуєва В.А., Слюсар Т.А. всупереч вимогам Конституції України, ЦПК України неодноразово навмисно і свідомо неправильно застосовували норми матеріального права, які не повинні були застосовувати, грубо порушували норми процесуального права, і за умов завідомої невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, приймали рішення, якими неправомірно надавали перевагу відповідачам, їх рішення мають ознаки злочину згідно Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та ст. 364, 375 КК України, і заявник впевнений в їх упередженості та необ'єктивності.
Вказував, що відсутність номеру виборчого округу, дати проведення виборів до органів судової влади та рішення ЦВК про обрання до органу судової влади суддів ОСОБА_2, Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А. свідчить про їх нелегітимність.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А. відвід, заявлений ОСОБА_1 колегії суддів ОСОБА_2, Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А., визнано необґрунтованим та передано справу для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України для вирішення заяви про відвід.
Після проведення автоматизованого розподілу справи відповідно до ч. 3, 8 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується без повідомлення учасників справи суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачу Кашперській Т.Ц.
В заяві про відвід ОСОБА_1 просив розглянути заяву за його участі з фіксуванням судового засідання технічними засобами, разом із тим, відповідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи, в зв'язку з чим суд не вбачав підстав для вирішення питання про відвід в судовому засіданні.
Вивчивши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А. та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, перелік підстав для відводу чітко визначений законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є не об'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто, в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід колегії суддів, апеляційний суд приймає до уваги те, що у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їх упередженість чи необ'єктивність у цій справі, оскільки подання цієї заяви обумовлене процесуальними рішеннями колегії суддів у даній справі.
В усякому разі, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 ЦПК України).
Є безпідставними доводи заяви про те, що в ухвалі Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року про відмову в задоволенні заяви про відвід не зазначено про порядок її оскарження, з огляду на зазначення в ухвалі про те, що вона набирає чинності з дня її прийняття, а відсутність роз'яснення порядку касаційного оскарження означає, що ухвала не підлягає касаційному оскарженню.
Не ґрунтуються на вимогах процесуального закону та фактичних обставинах справи доводи ОСОБА_1 щодо не дослідження судом підстав участі представника відповідача Омельченко А.О. в суді, з огляду на положення ч. 1 ст. 58 ЦПК України, відповідно до якої сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно роз'яснень Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, потрібно підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Аналогічні висновки підтримувались Верховним Судом в постановах від 06 листопада 2023 року в справі № 149/289/21 (провадження № 61-4983св23), від 22 березня 2023 року в справі № 185/9330/21 (провадження № 61-8029 св 22), від 09 листопада 2022 року в справі № 131/1046/20 (провадження № 61-13459св21) та інших.
Колегією суддів ОСОБА_2, Шебуєвою В.А., Слюсар Т.А. встановлювалось, що на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів Офісу Генерального прокурора у Київському апеляційному судді Омельченко А.О. надано до суду довіреність № 15/1/2-308-22 від 12 жовтня 2022 року, наказ Офісу Генерального прокурора № 1908ц від 28 вересня 2022 року, наказ Офісу Генерального прокурора № 336 від 27 липня 2020 року, положення про Департамент представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора, затверджене наказом Генерального прокурора 27 липня 2020 року № 336. Дослідивши надані документи, колегія суддів встановила, що вони підтверджують повноваження Омельченко А.О. на представництво інтересів Офісу Генерального прокурора у Київському апеляційному суді та, зокрема, дають право на висловлювання заперечень проти доводів заяви щодо відводу.
Не можуть вважатися підставою для відводу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А. доводи ОСОБА_1 , що рішенням ВРП від 04 вересня 2020 року № 2547/1дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського апеляційного суду ОСОБА_2
Не є підставами для відводу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А. посилання заявника про те, що судді ОСОБА_2, Шебуєва В.А., Слюсар Т.А. всупереч вимогам Конституції України та ЦПК України неодноразово навмисно і свідомо неправильно застосовували норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, грубо порушували норми процесуального права, за умови завідомої невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи приймали рішення, якими неправомірно надавали перевагу відповідачам, тому, на думку заявника, який впевнений в їх упередженості та необ'єктивності, рішення цих суддів містять ознаки злочину відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», ст. 364, 375 КК України. Такі аргументи є суб'єктивною думкою заявника, що пов'язана з його незгодою з процесуальними рішеннями суддів, а тому не може бути підставою для відводу.
Не ґрунтуються на вимогах закону посилання ОСОБА_1 на відсутність номеру виборчого округу, дати проведення виборів до органів судової влади та рішення ЦВК про обрання до органу судової влади суддів ОСОБА_2, Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А., що, на думку заявника, свідчить про їх нелегітимність, оскільки вказані судді обрані на посаду суддів Київського апеляційного суду відповідно до норм чинного законодавства і протилежного ОСОБА_1 не доведено.
Відтак, доводи, якими ОСОБА_1 мотивує заяву про відвід колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А., не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності цих суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Враховуючи зазначені норми закону, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Шебуєвої В.А., Слюсар Т.А. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду Київської області від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади.
Ухвала оскарженнюв касаційному порядку не підлягає.
Суддя Т.Ц. Кашперська