ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/11675/23
Головуючий у 1-й інстанції: Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
16 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2023 року Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з його навчанням та утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 861904 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду; залишено без руху позовну заяву Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року позовну заяву Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі повернуто позивачу-суб'єкту владних повноважень разом з доданими до неї документами.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на не дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкого висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи норми ч.2 ст.313 КАС України, згідно яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегією суддів вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
За правилами ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем подано позовну заяву поза межами строку звернення до суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, при цьому останнім не наведено підстав поважності пропуску такого, а відтак відсутні правові підстави для поновлення строку.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки-це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені-встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду-це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині третій статті 122 КАС України закріплено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).
Відповідно до положень частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану-за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років-для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", з", пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі-заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є","з","и" пункту 1 та підпунктів "д","е","є","ж","з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).
Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у даному випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 560/1389/20.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку та коли особа дізналася (повинна була дізнатися) про порушення свого права.
Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 280/5168/18 зазначив, що при оцінці поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об'єктивні, але й суб'єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейського Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Так, під час апеляційного розгляду справи з'ясовано, що в період з 17.08.2017 по 11.11.2021 ОСОБА_1 проходив навчання в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.
11.11.2021 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між МОУ та відподачем був достроково розірваний, а відповідач-виключений зі списків особового складу Університету наказом начальника (по стройовій частині) № 260 від 10.11.2021.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2021 відповідач ознайомився із загальним розрахунком відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, за № 840 від 09.11.2021. Останньому встановлено 15-денний строк для добровільного відшкодування витрат, який обчислюється від дати видання наказу про відрахування курсанта.
За приписами п.7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Оскільки ОСОБА_1 витрати на утримання у вищому навчальному закладі в добровільному порядку не відшкодовані, позивач звернувся до суду.
Судом першої інстанції зауважено, що зважаючи на встановлений строк для добровільного відшкодування витрат, строк звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом завершився ще у грудні 2021 року. При цьому, позивач вже звертався до Вінницького окружного адміністративного суду, але його позовну заяву було повернуто ухвалою від 17.01.2022 у справі № 120/19284/21-а з підстав неусунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху (через несплату судового збору у передбачених законом порядку і розмірі). Відтак це звернення позивача до суду є повторним, але зважаючи на дату такого повторного звернення (матеріали позовної заяви для відправлення у суд здано на пошту 11.07.2023) позивач у понад 16 разів пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.
Також, судом першої інстанції наголошено на тому, що незалежно від того, що позивач раніше вже звертався до суду, але його позовну заяву було повернуто, строк звернення до суду підлягає обчисленню саме з моменту виникнення у позивача, як суб'єкта владних повноважень, підстав для звернення до суду з цим позовом і цей строк, як вже зазначено вище, пропущено позивачем у багато разів.
Визначаючись щодо строків звернення до суду з даним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки 10.11.2021 відповідач ознайомився із загальним розрахунком відшкодування витрат, пов'язаних з утримання курсанта, за № 840 від 09.11.2021, строк звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом завершився ще у грудні 2021 року.
Суд першої інстанції також послався на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові № 225/2738/16-а від 26.01.2021 відповідно до якої відсутність у суб'єкта владних повноважень необхідного фінансування з державного бюджету для сплати судового збору не є підставою для поновлення процесуального строку.
А у постанові № 640/3393/19 від 28.04.2021 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що внутріші процедури виділення коштів на сплату судового збору державним органом влади (державною установою, організацією) не впливають на перебіг процесуальних строків та не продовжують їх. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку реалізовувати своє право. У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "...підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…". Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що станом на дату введення в Україні воєнного стану позивач-суб'єкт владних повноважень істотно пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду без поважних причин. Отже, посилання позивача на введення в Україні воєнного стану та залучення університету до складу сил оборони міста Харкова, не може бути свідченням поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач пропустив такий строк вже на дату введення воєнного стану.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта щодо поважності підстав для поновлення процесуального строку, колегія суддів виходить із наступного.
Верховний Суд у постанові від 18 червня 2020 року у справі №826/13606/16 вказав, що при оцінці поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об'єктивні, але й суб'єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.
Верховним Судом, окрім іншого, зазначено, що Законом не встановлено строк для повторного подання апеляційної скарги, але виходячи із загальних засад він повинен бути розумним з огляду на сукупність усіх обставин.
З матеріалів даної справи з'ясовано, що вперше позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі в межах місячного строку звернення до суду, що підтверджується наявною в ЄДРСР ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 21.12.2021 у справі № 120/18284/21-а.
Повернення позовної заяви у справі № 120/18284/21-а зумовлено несплатою судового збору (ухвала від 17.01.2022).
В той же час, матеріали даної справи не містять інформації про те, коли була направлена та отримана Харківським національним університетом Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба ухвала від 17.01.2022, що позбавляє суд можливості з'ясувати, чи міг позивач з моменту отримання вказаного процесуального документу до моменту повномасштабного вторгнення РФ в розумний строк подати позов повторно.
Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, при визначенні поважності причин пропуску процесуального строку, необхідно перевірити, яким чином введення на території Україні, в тому числі на території Вінницької та Харківської областей, могло об'єктивно перешкодити позивачу своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах. При цьому, яке вже зазначалося вище, саме позивач зобов'яаний довести існування таких об'єктивних перешкод.
При перевірці обставин на які послався позивач, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на те, що позивач лише обмежився загальним посиланням на введення в країні воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, але не навів жодних конкретних обставин та не надав жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску такого строку з мотивів введення воєнного стану.
В свою чергу, колегія суддів вважає передчасною позицією суду першої інстанції в тій частині, з огляду на таке.
Так, в апеляційній скарзі Університетом зазначено, що 24 лютого 2022 року в зв'язку зі збройною агресією РФ проти України, оголошено воєнний стан. Всі військовослужбовці університету були залучені до оборони Харкова та приймали участь в бойових діях. Згідно довідки Угрупування військ "Харків" від 31.05.2022 №2/487 університет з 24.02.2022 залучений до складу сил угрупувань військ "Харків". Військовослужбовці, не дивлячись на свій фах, профіль та посади прийняли 24.02.2022 перший бій на околицях Харкова та понесли втрати як серед техніки, так і серед особового складу. Сам університет зазнав пошкоджень та руйнувань. Так, 01.03.2023 противником завдано ракетно-бомбового удару по одному з військових містечок, внаслідок чого позивач зазнав втрат серед особового складу та зруйновано навчальні корпуси і казарми. Військовослужбовці працювали без світла, засобів зв'язку, під постійними обстрілами, продовжуючи при цьому виконувати бойові задачі. Вказані обставини зумовили значний пропуск строку звернення до суду.
Крім того, позивачем, до суду першої інстанції надано копію довідки Угрупування військ "Харків" від 31.05.2022 № 2/487 про те, що Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба був залучений до складу УОВ "СЛОБОДА" та приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 24.02.2022 по 25.04.2022. З 25.04.2022 по теперішній час Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба залучений до складу сил угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який входить до складу ОУВ "СЛОБОДА" та приймає участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Слід зазначити, що позивачем не надано інформації про те, чи задіяні особи на яких покладено обов'язок правового супроводу Університету, до участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, однак з метою з'ясування тих чи інших обставин, суд першої інстанції був вправі повторно залишити позовну заяву без руху чи продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви, однак таких дій не вчинив.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідивши всіх обставин, дійшов передчасного висновку про неповажність причин для поновлення строку звернення до суду та наявність підстав для повернення позову.
За правилами частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 118, 122, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.