ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/7712/22
Головуючий у І інстанції: Божук Д.А.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
16 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
26.07.2022 позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди в розмірі 30000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати територіальне управління Служби судової охорони у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду в розмірі 30000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" з 24 лютого 2022 року по 27 червня 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу не було нараховано та не виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зобов'язано територіальне управління Служби судової охорони у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" з 24 лютого 2022 року по 27 червня 2022 року.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати та залишити адміністративний позов без розгляду, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом начальника Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області від 27 червня 2022 року за №382 о/с ОСОБА_1 , контролера І категорії відділення особистої безпеки суддів підрозділу особистої безпеки суддів територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області, звільнено зі служби.
Виплату додаткової винагороди відповідно до постанови №168 позивач під час служби та на момент звільнення не отримав, про що свідчать довідка про доходи за січень-червень 2022 року та розрахунковий лист за червень 2022 року.
14.07.2022 позивач направив в Територіальне управління Служби судової охорони у Хмельницькій області вимогу, у якій просив нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. щомісячно, починаючи з 28 лютого 2022 року по 27 червня 2022 року із відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Відповідач листом від 25.07.2022 повідомив, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв'язку з чим фінансовий ресурс Служби за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату.
Виплата додаткової винагороди співробітникам територіального управління відбудеться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань.
На виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.07.2022 відповідач також листом від 10.08.2022 повідомив, що з метою вирішення питання щодо виділення додаткових асигнувань Територіальному управлінню для виплати передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткової винагороди, Територіальним управлінням 14.04.2022 та 01.08.2022 підготовлено та направлено до центрального органу управління Служби судової охорони заявки на додаткову потребу в коштах з поіменними списками співробітників за лютий-липень 2022 року, та розрахованою необхідною сумою додаткової винагороди з розрахунку 30000 грн. на місяць (в тому числі позивачу за період з 24.02.2022 по 27.06.2022).
Проте, у зв'язку з тим, що Територіальне управління є державним органом, що фінансується за рахунок державного бюджету та розпорядником коштів нижчого рівня, питання виплати грошової винагороди позивачу по цей час залишається невирішеним
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та вказує на наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, виходячи з наступного.
Частинами 2, 5 ст.44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до п.п 1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Із матеріалів справи слідує, що підставою звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стала невиплата йому щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період проходження служби з 24.02.2022 по 27.06.2022.
Відтак, ключовим для вирішення даної справи є встановлення моменту, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав та визначення процесуального строку на звернення до суду за захистом своїх прав.
Так, при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова грошова винагорода, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, позивач дізнався не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.
Враховуючи, що позивач є військовослужбовцем Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області, тобто проходить публічну службу, а заявлені ним позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а саме виплати йому щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за час проходження вказаної публічної служби, то, на переконання суду першої інстанції, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк на звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 КАС України, відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року запропоновано ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали, надати суду докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
13.11.2023 до суду надійшла заява від позивача про поновлення строків звернення до суду, в якій ОСОБА_1 наполягав на застосуванні положень ч.1 ст.233 КЗпП України, відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди під час проходження ним публічної служби, а не виплати сум, належних йому при звільненні, а тому положення ст.233 КЗпП України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Більше того, строк, встановлений ч.5 ст.122 КАС України, є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись саме місячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України.
Стосовно ж посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише з дня одержання спірної відповіді, то суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи за безпідставністю, оскільки, як зазначалося вище, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткова грошова винагорода, є щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі про порушення свого права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, позивач дізнався не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.
Крім того, позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини невиплати йому додаткової грошової винагороди. Доказів, що відповідач чинив йому перешкоди у отриманні відповідної інформації, позивачем також не надано.
Відтак, в заяві про поновлення строків звернення до суду не зазначено доцільних аргументів, які б належним чином обґрунтовували, що позивач не знав і не міг дізнатися, що йому не виплачується додаткова винагороди в розмірі 30000,00 грн, зважаючи на значний розмір даної виплати.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак рішення суду слід скасувати з ухваленням нового про залишення вказаних позовних вимог без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.