ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/3736/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправною відмову Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області Головного сервісного центру МВС №31/22-П-72 від 11 січня 2023 року у обміні посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року на нове без складання іспитів та зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області Головного сервісного центру МВС повторно розглянути заяву та провести обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року на нове без складання іспитів.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що звернувся до відповідача із заявою про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року на нове без складання іспитів. Листом від 11.01.2023 відповідач повідомив, що надане посвідчення водія є посвідченням водія іноземної держави та вказав на необхідність надання документів, які підтверджують факт отримання посвідчення водія. Вважаючи відмову протиправною позивач звернувся до суду, просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.12.2022 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року на нове без складання іспитів.
Зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.12.2022 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року на нове без складання іспитів, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області 1073,60 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Зазначає, що лист від 11 січня 2023 року про розгляд заяви позивача щодо обміну посвідчення водія не суперечить вимогам чинного законодавства України, а здійснення обміну посвідчення водія, є можливим при дотриманні вимог законодавства. Зокрема, відповідно до пункту 6 Розділу V Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.12.2009 № 515 якщо документи, які необхідно подати до ТСЦ МВС для отримання та/або обміну посвідчення водія, були видані компетентними органами іноземної держави та складені іноземною мовою, вони мають бути перекладені на державну мову та засвідчені в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. За нормами пунктів 1-3 Розділу Х Інструкції №515 обмін посвідчення водія, виданого іноземною державою, здійснюється за умови подання особою, яка постійно проживає на території України, до ТСЦ МВС документів, визначених підпунктами 1 - 4, 6 пункту 9 розділу I цієї Інструкції. Для обміну посвідчення водія особа, крім документів, визначених пунктом 1 цього розділу, подає до ТСЦ МВС документ, виданий компетентним органом іноземної держави, дипломатичним представництвом чи консульською установою іноземної держави в Україні (далі - компетентний орган іноземної держави), що підтверджує факт видачі такого посвідчення водія та відсутність відомостей про позбавлення права на керування транспортними засобами або тимчасове обмеження в цьому праві. Посвідчення водія, видане компетентними органами іноземної держави, має бути перекладене на державну мову та засвідчене в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Зазначає, що безпосередні функції з приймання іспитів на право керування транспортними засобами всіх категорій, здійснення видачі та обміну національного й міжнародного посвідчень водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії та внесення інформації до Єдиного державного реєстру МВС відповідно до Положення про територіальний сервісний центр МВС, затвердженого наказом МВС України від 29 грудня 2015 року №1646, покладено на територіальні сервісні центри МВС.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 15 жовтня 1979 по 25 листопада 1980 проходив навчання у Ризькому ВВПКУ ім. Бірюзова С.С. по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії С.
За результатами навчання та складених іспитів позивач отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року.
Позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області із заявою про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року на нове без складання іспитів.
Відповідач листом від 11.01.2023 повідомив про можливість здійснення обміну посвідчення водія при дотриманні вимог Положення про територіальний сервісний центр МВС (пунктів 30, 32, 32-1) та Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія (пункту 9 Розділу І, пункту 6 Розділу V, пунктів 1, 2, 3, 6,7 розділу Х) та запропонував звернутись до сервісних центрів МВС для здійснення обміну посвідчення водія.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо обміну посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року на нове без складання іспитів, позивач звернувся з позовом до суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 9 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
08 листопада 1968 року у Відні була прийнята Конвенція про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР 12 липня 1974 року. Після проголошення незалежності України, 12 вересня 1991 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про правонаступництво України". Відповідно до статей 6 та 7 цього Закону, Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
Таким чином, Україна підтвердила свої зобов'язання за Віденською Конвенцією про дорожній рух, яка ратифікована Союзом РСР та є обов'язковою для виконання Україною на її території.
Відповідно до підпункту "b" пункту 2 статті 41 Конвенції про дорожній рух, (в редакції, яка діяла на момент видачі позивачу посвідчення водія) «…договірні сторони визнаватимуть будь-яке національне посвідчення водія, яке відповідає приписам Додатка 6 до цієї Конвенції…».
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Так, з матеріалів справи встановлено, що посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, оскільки містить усю необхідну інформацію, передбачену у Додатку №6 до вказаної Конвенції.
Підстави та порядок видачі посвідчення водія регулює постанова Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року "Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" (далі - Порядок №340).
Згідно із пунктом 2 Порядку №340 встановлено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
За приписами пункту 3 Порядку № 340 встановлено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;
В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозолена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);
С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);
D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;
D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;
ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;
Т - трамваї та тролейбуси.
Відповідно до п. 9 Порядку №340 право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С, D1 і D відповідно або кількох з них та навички керування транспортними засобами категорії В, С1, С, D1, D відповідно більше одного року протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в територіальному сервісному центрі МВС практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.
Право на керування транспортними засобами категорії D1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С або кількох з них та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D1.
Право на керування транспортними засобами категорії D надається особам, які мають посвідчення водія категорій В, С1, С, D1 або кількох з них, та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D.
До періоду часу, зазначеного в абзацах першому - третьому цього пункту, не враховується час, протягом якого особа позбавлена права на керування транспортними засобами.
Керування транспортним засобом підтверджується: для осіб, що працюють водіями, - належним чином завіреною копією наказу (розпорядження) про призначення особи на посаду або трудового договору (контракту) або витягом з трудової книжки та довідкою з місця роботи із зазначенням дати закріплення за особою транспортного засобу, його марки, моделі і номерного знаку. Витяг з трудової книжки або довідка з місця роботи засвідчується підписом посадової особи підприємства. У разі ліквідації підприємства витяг з трудової книжки засвідчується в установленому порядку; для осіб, які керують власним транспортним засобом, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб; для осіб, які керують транспортними засобами, що не є їх власністю, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб та документами, що надають право на користування ним, засвідченими в установленому порядку (довіреність або договори, угоди).
За змістом пункту 16 Порядку №340 посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.
Документами, що засвідчують підготовку і перепідготовку водіїв транспортних засобів, є: свідоцтво встановленої форми згідно з додатком, що вноситься закладом в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру МВС; документи про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка за професією водія автотранспортних засобів відповідної категорії (диплом кваліфікованого робітника, свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації), видані закладом, що має ліцензію на про провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти.
Відповідно до пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", особам, які склали теоретичний і практичний екзамени, реєстраційно-екзаменаційними підрозділами Державтоінспекції видаються посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 № 586 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове згідно з п. 25 вказаного Положення. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії:
А1, А - відповідає категорії А;
В1, В - відповідає категорії В;
С1, С - відповідає категорії С;
D1, D - відповідає категорії D;
BЕ - відповідає категоріям В і Е;
C1E, СЕ - відповідає категоріям C і Е;
D1E, DЕ - відповідає категоріям D і Е;
Т - відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.
Згідно із пунктом 30 Положення №340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР.
Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати українське посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.
Відповідно до пункту 27 цього Положення №340 обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, не придатного для користування (зіпсованого, записи в якому не читаються тощо), проводиться згідно з пунктом 25 цього Положення. Абзац перший пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 885 від 10.11.2017 року.
Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, у зв'язку із зміною особистих даних власника (прізвище, ім'я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну, згідно з пунктом 25 цього Положення.
Посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 року № 586-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове згідно з пунктом 25 цього Положення. При цьому, в новому посвідченні водія зазначаються категорії: А1, А - відповідає категорії А; В1, В - відповідає категорії В.
Зокрема, зазначене положення не містить норми, яка зобов'язує водія замінювати посвідчення водія на новий зразок.
Наявне у матеріалах справи посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року не має терміну дії, є чинним та надає позивачу право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Відповідно до пункту 28 постанови № 340 обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, проводиться без складення іспитів, крім випадків, передбачених пунктом 251 цього Положення. Під час обміну посвідчення водія працівник територіального сервісного центру МВС перевіряє відомості про особу, яка подає документи, за Єдиним державним реєстром МВС, Єдиним державним демографічним реєстром, відповідними базами даних та державними реєстрами щодо осіб, які перебувають в розшуку, а також осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами або тимчасово обмежених у цьому праві.
Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування особи згідно з пунктом 25 цього Положення за умови подання: паспорта громадянина України або документа, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус; копії довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності у відповідних базах даних МВС) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); посвідчення водія; медичної довідки встановленого зразка.
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.12.2009 № 515, передбачено, що для отримання (обміну) посвідчень водія особи подають до ТСЦ МВС: паспорт громадянина України або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус; копію довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності у базах даних МВС) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); свідоцтво про закінчення закладу (у разі отримання посвідчення водія вперше або відкриття в посвідченні водія вищої категорії); оригінал та ксерокопію документів про зміну особистих даних особи (у разі зміни особою П. І. Б., року народження, місця народження тощо); посвідчення водія (у разі наявності); документ, що підтверджує керування транспортним засобом (у разі потреби); медичну довідку встановленого зразка про придатність до керування транспортним засобом відповідної категорії; квитанції про сплату коштів за бланкову продукцію та послуги територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.
Згідно положень пунктів 27 - 28 Постанови № 340 обмін посвідчення водія громадянам, які керують транспортними засобами протягом 12 місяців, проводиться без іспитів. Особам, які протягом останніх 12 місяців не керували транспортними засобами, обмін посвідчень водія проводиться після складання теоретичного та практичного екзаменів.
Відповідно до абзацу 1 пункту 32 Постанови № 340 іноземні посвідчення водія, що відповідають вимогам міжнародної Конвенції про дорожній рух (1968 рік) дійсні на території України тільки у разі керування транспортними засобами при здійсненні туристичних поїздок, міжнародних перевезень вантажів, відряджень строком до одного року.
Так, позивач є громадянином України та понад двадцять років керує транспортними засобами на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року, яке є чинним та не скасованим. Факт його отримання підтверджується відповідними первинними документами про проходження навчання та складення іспитів.
Отже, посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 року № 586 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", а тому може бути обміняне на нове без складання іспитів.
Водночас, колегія суддів зауважує, що під час розгляду заяви позивача про обмін посвідчення водія без складання іспитів відповідач не досліджував наявність або відсутність у позивача права на обмін, а послався на норми Положення про територіальний сервісний центр МВС (пунктів 30, 32, 32-1) та Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія (пункту 9 Розділу І, пункту 6 Розділу V, пунктів 1, 2, 3, 6,7 розділу Х) і запропонував звернутись до сервісних центрів МВС для здійснення обміну посвідчення водія.
З огляду на встановлені обставини слідує, що відповідач не розглянув заяву позивача від 29.12.2022 року по суті, не дослідив та не надав оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про обмін посвідчення водія НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року без складання іспитів, а отже відсутні підстави вважати, що вказаний лист є відмовою.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у його повноваження поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод і інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви від 29.12.2022 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 1981 року на нове без складання іспитів по суті та зобов'язати повторно розглянути заяву позивача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.