ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/29010/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
у листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління національної поліції у Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, за час служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області за період 2015-2022 років, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні основних щорічних та додаткових відпусток: 2015 рік - 3 доби щорічної відпустки; 2017 рік - 10 діб основної щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції; 2019 рік - 6 діб основної щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції; 2020 рік - 10 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції; 2021 рік - 17 діб основної щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2022 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у день звільнення зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області не отримав передбачені йому виплати у повному обсязі, зокрема: компенсацію за невикористані календарні дні щорічної та додаткової відпустки за 2015, 2017, 2019, 2020-2021 роки та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2022 роки, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом та відновленням порушених своїх прав.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вважає, що згідно з положеннями Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом МВС України від 06.04.2016 №260, обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення, а тому враховуючи зміст наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 16.05.2022 № 232 о/с, право позивача на грошову компенсацію за невикористану відпустку у році звільнення відповідачем не порушено. При цьому, звертає увагу суду, що позивач наказ про звільнення не оскаржує, а тому позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної і додаткової відпустки наразі передчасні. Крім того, вказує, що законодавством не передбачено можливості зміни додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, грошовою компенсацією.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з листопада 2015 року по 16.05.2022 проходив службу в підрозділах Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №232 о/с від 16.05.2022 позивача, з 16.05.2022 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Вислуга років позивача на день звільнення складала 25 років 07 місяці 27 днів.
Як відмічає у позовній заяві ОСОБА_1 , при звільненні йому не здійснено виплату компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2015, 2017, 2019, 2020-2021 роки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2022 роки.
12.09.2022 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, яким просив повідомити про використання ОСОБА_1 щорічних основних та додаткових відпусток за період проходження служби у період з 2015 до 2022 року.
За результатами опрацювання поданого адвокатського запиту, відповідачем надано інформацію про використання позивачем відпусток у період з 07.11.2015 до 16.05.2022.
Згідно з наданою відповідачем інформацією позивачем невикористано щорічну відпустку у такій кількості:
- 3 доби за 2015 році;
- 25 діб (10 діб основної та 15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції) за 2017 році;
- 21 доба (6 діб основної та 15 діб додаткової за стаж служби у поліції) за 2019 році;
- 10 діб (додаткова за стаж служби в поліції) за 2020 році;
- 32 доби (17 діб основної та 15 діб додаткової за стаж служби в поліції) за 2021 рік;
- 15 діб (10 діб основної та 5 діб додаткової за стаж служби в поліції) за 2022 році. При звільненні проведено виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у 2022 році, відомості про виплату компенсації за решту днів невикористаної відпустки, матеріали справи не містять.
Крім того, позивачем невикористана додаткова відпустка, як учасника бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2022 роки та неотримана компенсація при звільненні.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, та такою, що порушує його законні інтереси, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області позивачем не використано усі дні щорічної відпустки, право на яку останній отримав під час проходження служби та усі дні додаткової відпустки, а тому при звільненні набув право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" (далі - Закон №504) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі ст. 4 Закону №504 установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).
Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частиною 2 ст.93 вищевказаного Закону передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів (ч.3 ст.93 Закон №580-VIII).
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.
Згідно з частиною 10 вказаної статті передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону №580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки які невикористані поліцейським в році звільнення не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Визначаючись щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2015,2018-2019, 2022 роки колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Водночас, абз.1 ст. 4 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 504/96-ВР) установлені такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Надання додаткової відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності передбачено вимогами ст. 16-2 Закону № 504/96-В. Зокрема, учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Системний аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, що гарантована державою для учасників бойових дій.
Відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Згідно з абзацом 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
За позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 травня 2020 року у справі №360/4127/19 у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-XII.
Водночас, враховуючи відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та у постанові від 20.07.2023 у справі №200/18480/21.
Так, як підтверджується матеріалами справи, позивач під час служби в поліції отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.09.2015 (а.с.48). Відомості про надання позивачу додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, у оскаржуваний період, із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних або отримання компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки під час звільнення у матеріалах справи відсутні.
Також матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області позивачем не використано усі дні щорічної відпустки, право на яку останній отримав під час проходження служби та усі дні додаткової відпустки, а тому при звільненні набув право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної чергової відпустки та додаткової відпустки.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що позивачу під час звільнення підлягала виплаті компенсація за всі невикористані дні щорічних та додаткових відпусток: 2015 рік - 3 доби щорічної відпустки; 2017 рік - 10 діб основної щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції; 2019 рік - 6 діб основної щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції; 2020 рік - 10 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції; 2021 рік - 17 діб основної щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2022 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, що не було вчинено відповідачем під час звільнення позивача зі служби в поліції.
Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.