ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/5354/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,
ВСТАНОВИВ:
у квітні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначила, що 12.04.2023 ОСОБА_1 отримано рішення ГУ ДПС у Вінницькій області про опис майна у податкову заставу та вимогу від 11.04.2023 № 0003187-1307-0232, згідно з якою сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 станом 10.04.2023 становить 407 066,58 грн., в т.ч.: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1186,80 грн., з яких: недоїмка - 756,22 грн., штрафні санкції - 426,92 грн., пеня - 3,66 грн.; орендна плата з фізичних осіб у розмірі 405 879,78, з яких: недоїмка - 307 115,05 грн., пеня - 98 764,73 грн.
Не погоджуючись з винесеною податковою вимогою, та прийнятим, як наслідок, рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач вказує, що у неї відсутня будь-яка заборгованість з орендної плати з фізичних осіб, оскільки визначена за податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2022 №2181500-2410-0223 сума з цього виду податку у розмірі 65 350,62 грн. була самостійно сплачена ФОП ОСОБА_1 згідно з платіжними інструкціями від 20.02.2023 №13, від 12.04.2023 №32, від 13.04.2023 №33, від 14.04.2023 №34. В свою чергу решта суми боргу, визначеної ГУ ДПС у Вінницькій області у сумі 341 715,96 грн. неодноразово була предметом розгляду в суді (справи №120/3780/19-а, №120/8913/21-а, № 120/4940/22) та відповідно судом у справі №120/3780/19-а вказано про відсутність обов'язку у ФОП ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2487 кв.м. Тому станом на дату винесення податкової вимоги від 11.04.2023 № 0003187-1307-0237 відповідач повторно включає до суми податкового боргу заборгованість, наявність якої спростовано у судовому порядку. Відтак, вимога від 11.04.2023 №0003187-1307-0232 в цій частині є протиправною.
Стосовно боргу по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, представник позивача зазначила про відсутність такого боргу у ФОП ОСОБА_1 . Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 11.04.2023 № 0003187-1307-0232.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про опис майна у податкову заставу від 11.04.2023 № 484/02-32.
Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 6754,66 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №120/3780/19-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020, визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 30.07.2019 року № 90137-5306-0208 та № 90136-5306-0208. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.10.2019 № 193-53 в частині податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 387220,33 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №120/8913/21-а скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.10.2021 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у сумі 242 746,91 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі № 120/4940/22 визнати протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.05.2022 № 193-53, згідно якої сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 становила 411 647,96 грн., в т.ч.: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 70 774,45 грн., з яких: недоїмка - 48 840,01 грн., штрафні санкції - 12769,85 грн., пеня - 9 164,59 грн.; орендна плата з фізичних осіб у розмірі 340 873,51, з яких: недоїмка - 242 115,05 грн., пеня - 9 164,46 грн.
16.12.2022 року ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №2181500-2410-0223, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік у розмірі 63 350,62 грн.
Згідно з платіжними інструкціями від 20.02.2023 № 13 на суму 350,62 грн., від 12.04.2023 № 32 на суму 15 000 грн., від 13.04.2023 № 33 на суму 40 000 грн., від 14.04.2023 № 34 на суму 10 000 грн., позивачем перераховано грошові кошти у загальній сумі 65 350,62 грн. в рахунок сплати податку з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік (код платежу 3033808401).
11.04.2023 року ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкову вимогу № 0003187-1307-0232, згідно з якою сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 станом 10.04.2023 становить 407 066,58 грн., в т.ч.: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1186,80 грн., з яких: недоїмка - 756,22 грн., штрафні санкції - 426,92 грн., пеня - 3,66 грн.; орендна плата з фізичних осіб у розмірі 405 879,78, з яких:недоїмка-307 115,05грн., пеня-98764,73 грн.
Крім того, 11.04.2023 року податковим органом прийнято рішення № 484/02-32 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
Не погоджуючись зі спірними рішеннями від 11.04.2023, позивач звернулась до суду з вимогою про їх скасування, вказуючи про відсутність у неї будь-якої заборгованості з орендної плати з фізичних осіб, оскільки визначена за податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2022 № 2181500-2410-0223 сума з цього виду податку у розмірі 65 350,62 грн. була самостійно сплачена ФОП ОСОБА_1 згідно з платіжними інструкціями від 20.02.2023 № 13, від 12.04.2023 № 32, від 13.04.2023 № 33, від 14.04.2023 №34, а решта суми боргу, визначеної ГУ ДПС у Вінницькій області у сумі 341 715,96 грн. неодноразово була предметом розгляду в суді (справи №120/3780/19-а, №120/8913/21-а, № 120/4940/22) та відповідно судом у справі №120/3780/19-а вказано про відсутність обов'язку у ФОП ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2487 кв.м. Тому, на переконання позивача станом на дату винесення податкової вимоги від 11.04.2023 № 0003187-1307-0232 відповідач повторно включає до суми податкового боргу заборгованість, наявність якої спростовано у судовому порядку.
Щодо боргу по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, позивач зазначає про відсутність такого боргу у ФОП ОСОБА_1 .
Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
У статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
Так, з матеріалів справи встановлено, що під час розгляду адміністративної справи №120/3780/19-а 15.07.2008 між позивачем та Козятинською міською радою Вінницької області укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2487 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2487 кв.м, у тому числі: забудовані землі - під спорудами 1082 кв.м, під проїздами, проходами та площадками - 1405 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: універмаг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з прибудовою, загальною площею: 1586,4 кв.м, будівля складу господарських товарів загальною площею 93,9 кв.м, будівля складу загальною площею 123,2 кв.м, будівля автомобільної пожежної частини загальною площею 250,1 кв.м. Договір укладено строком на 15 років. Даний договір був зареєстрований у Козятинському районному відділі ВПФ Центру ДЗК 10.12.2009.
Згідно п. 3 договору на орендованій ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: універмаг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з прибудовою. Договір укладено на 15 років.
Відповідно до положень п. 4 договору визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 550514 грн. Відповідно до п.8 договору орендна плата складає 6% від нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахування її цільового призначення та коефіцієнтів індексації (п.9 договору).
Згідно акту приймання - передачі земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору, ОСОБА_1 прийняла у придатному для використання стані вищезазначену земельну ділянку.
30.07.2019 року ГУ ДФС у Вінницькій області визначено позивачеві податкове зобов'язання з орендної плати за землю за 2016, 2017, 2018 рік та винесено податкові повідомлення-рішення: № 90138-5306-0208 на суму 105878,7 грн., № 90137-5306-0208 на суму - 112231,51 грн., № 90136-5306-0208 на суму -112231,51 грн.
Крім того, у зв'язку з наявністю у позивача станом на 23.10.2019 заборгованості у розмірі 387 220,33 грн. було сформовано податкову вимогу про сплату боргу від 24.10.2019 №193-53 на загальну суму 387 220,33 грн.
Рішенням ДПС України скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 30.07.2019 №90138-5306-0208.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №120/3780/19-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020, визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 30.07.2019 № 90137-5306-0208 та № 90136-5306-0208. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 24.10.2019 № 193-53 в частині податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 387 220,33 грн.
Так, у справі №120/3780/19-а суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у ФОП ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2487 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в період з 15.03.2016 по 02.08.2018.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №120/8913/21-а підтверджено необґрунтованість позиції податкового органу щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 242 746,91 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі № 120/4940/22 визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.05.2022 № 193-53, згідно якої сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 становила 411 647,96 грн., в т.ч.: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 70 774,45 грн., з яких: недоїмка - 48 840,01 грн., штрафні санкції - 12769,85 грн., пеня - 9 164,59 грн.; орендна плата з фізичних осіб у розмірі 340 873,51, з яких: недоїмка - 242 115,05 грн., пеня - 9164,46 грн.
Відповідно до положень частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зауважує, що з урахуванням встановлених обставин в контексті описаних вище судових рішень, заборгованість позивача з орендної плати з фізичних осіб, зафіксована податковим органом станом на 23.10.2019 в сумі 387 220,33 грн. мала бути би коригована, а податковий облік мав би бути приведений у відповідність до судових рішень, які набрали законної сили, тобто мало мати місце коригування інтегрованої картки платника. Разом з тим, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідач, не провівши таке коригування, зараховував здійснені платником платежі у відповідності до призначення, проте не за вказаний у квитанціях період, що має наслідком постійну наявність податкового боргу позивача.
Під час розгляду цієї справи суб'єкт владних повноважень жодним чином не спростував позиції позивача щодо включення спростованих судом у рішенні по справі №120/3780/19-а, по справі №120/4940/22 сум податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб до оскаржуваної вимоги від 11.04.2023 № 0003187-1307-0232. Тобто, станом на дату винесення вимоги від 11.04.2023 № 0003187-1307-0232 відповідач вкотре включив до суми податкового боргу заборгованість позивача, наявність якої спростована у судовому порядку, та заборгованість, за податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2022 № 2181500-2410-0223 з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік у розмірі 63 350,62 грн. Разом з тим, згідно з матеріалами справи заборгованість за рішенням від 16.12.2022 № 2181500-2410-0223 самостійно погашена позивачем у лютому-квітні 2023 року.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що вимога ГУ ДПС у Вінницькій області від 11.04.2023 №0003187-1307-0232 в частині визначення податкового зобов'язання позивача з орендної плати з фізичних осіб є протиправною та підлягає скасуванню судом.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо визначення податковим органом податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за кодом класифікацій доходів 11010500 у розмірі 1186,80 грн., з яких: основний платіж - 756,22 грн., штрафні санкції - 426,96 грн., пеня - 3,66 грн., колегія суддів зазначає таке.
За результатами розгляду справи №120/4940/22 судом визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.05.2022 №193-53 в частині визначення податкового боргу ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 70 744,45 грн.
Згідно з матеріалами інтегрованої картки платника за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2022 рік, даними з електронного кабінету платника, декларацією про майновий стан і доходи платника за 2022 рік, вбачається, що за цим видом податку у ФОП ОСОБА_1 відсутня заборгованість у сумі визначеній податковим органом згідно вимоги від 11.04.2023 № 0003187-1307-0232, тому оскаржувана податкова вимога і у цій частині є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про скасування рішення ГУ ДПС у Вінницькій області про опис майна у податкову заставу від 11.04.2023 № 484/02-32, колегія суддів зауважує, що така вимога є фактично похідною від вимоги про скасування податкової вимоги від 11.04.2023 № 0003187-1307-0232.
Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно з підпунктом 89.1.1. пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
За положенням пунктів 89.2, 89.3 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).
Відповідно до підпунктів 93.1.1, 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (п. 93.2 ст. 93 ПК України).
Аналіз вказаних положень дозволяє дійти висновку, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 ПК України, зокрема, але не виключно отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, спірне рішення прийнято відповідачем з огляду на наявність у позивача податкового боргу на суму 407 066,58 грн. згідно з вимогою від 11.04.2023 № 0003187-1307-0232, яка скасована під час розгляду цієї справи та до складу якої були також включені відповідні суми заборгованості спростованої за судовими рішеннями у правах № 120/3780/19-а, №120/4940/22.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним скасування рішення ГУ ДПС У Вінницькій області про опис майна у податкову заставу від 11.04.2023 № 484/02-32.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, з матеріалів справи встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано:
- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 21.04.2023 Серія АВ № 1061954;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.11.2008 № 622;
- договір про надання правової допомоги від 18.04.2023;
- додаток до договору від 18.04.2023 за пунктом 1 якого сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару у розмірі 15 000 грн.;
- детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 15 000 грн., згідно з яким витрати на правову допомогу роботи адвоката склали 29 годин, з яких попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази - 6 год., опрацювання матеріалів та судових рішень у справах № 120/3780/19-а, № 120/8913/21-а, № 4940/22 - 12 год., формування позиції - 3 год., підготовка процесуальних документів - 8 год.
Вартість години часу роботи адвоката визначено 1073,60 грн.
- докази сплати гонорару у розмірі 15 000 грн.
Отже, витрати пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
В той же час, при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи вищезазначене та те, що дана адміністративна справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, належить до справ незначної складності колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що співмірним стягненням витрат на професійну правничу допомогу буде сума 5000 грн., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, відповідає.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.