ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/3488/22 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (повний текст складено 25 липня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області, в якому просив:
- поновити його на роботі в Головному управління Національної поліції в Київській області з дати звільнення на посаді начальника відділу документального забезпечення;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;
- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у Київській області №49 о/с від 16.03.2022 «По особовому складу» в частині звільнення з роботи державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 , начальника відділу документального забезпечення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу документального забезпечення у ГУ НП в Київській області. Стягнуто з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2022 по 18.07.2022. У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів служби, чим порушив Присягу державного службовця, а тому його правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась протиправністю оскаржуваного наказу з огляду на відсутність беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку та необґрунтованим застосуванням дисциплінарного стягнення. Також позивач звертав увагу на порушення порядку виконання дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом ГУНП в Київській області №1 о/с від 07.11.2015 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу документального забезпечення ГУ НП в Київській області та наказом від 02.05.2019 №853 позивачу присвоєно 4 ранг державного службовця, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с.9).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2101, введено воєнний стан.
В період з 01.03.2022 по 16.03.2022 заступником насальника ВДЗ ГУ НП в Київській області майором поліції Мельниченком Ю. складено рапорти про відсутність на робочому місці в адмінбудівлі ГУ НП в Київській області державного службовця 4 рангу ОСОБА_1 (а.с.82-92).
За результатами отримання вказаних рапортів, Заступником начальника управління - начальником відділу комплектування УКЗ ГУНП в Київській області підполковником поліції Кутовим В. складено доповідну записку від 02.03.2022, відповдіно до якої позивач з 01.03.2022 без поважних причин не виходить на роботу та місце його знаходження невідоме, внаслідок чого в його діях вбачаються ознаки можливого дисциплінарного проступку (а.с.81).
Наказом ГУ НП в Київській області від 05.03.2022 №54, зокрема, створено та затверджено склад дисциплінарної комісії ГУ НП в Київській області для проведення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 (а.с.93-94).
07.03.2022 дисциплінарною комісією складено пропозицію (подання), де відображено, що позивач з 01.03.2022 без поважних причин не виходить на робоче місце, про причини свого неприбуття на робоче місце позивач керівництво Головного управління не повідомив, тобто своїми діями скоїв дисциплінарний проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам чим порушив Присягу державного службовця та вчинив прогул (був відсутній на робочому місці з 01.03.2022 по теперішній час) без поважних причин, на підставі чого, за скоєння дисциплінарного проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на державного службовця обов'язкам, порушення Присяги державного службовця та правил внутрішнього службового розпорядку, вирішено клопотати перед керівництвом Головного управління про звільнення з роботи відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 87 (вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення) Закону України «Про державну службу» державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 , начальника відділу документального забезпечення (а.с.97-99).
В протоколі засідання дисциплінарної комісії ГУ НП в Київській області від 16.03.2022 №2 зафіксовано рішення комісії - за скоєння дисциплінарного проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на державного службовця обов'язків, порушення Присяги державного службовця та відсутність без поважних причин на робочому місці з 01 березня 2022 року по теперішній час, клопотати перед керівництвом Головного управління про застосування до державного службовця 4-го рангу ОСОБА_1 , начальника відділу документального забезпечення ГУ НП в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби (а.с.100-102).
16.03.2022 наказом ГУНП в Київській області №49 о/с позивача звільнено з посади начальника відділу документального забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області у зв'язку з вчиненням державним службовцем дисциплінарного проступку (а.с.11).
Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з виходом за їх межі, дійшов висновку, що у рамках проведеного дисциплінарного провадження відповідачем не вчинялись будь-які перевірочні дії з приводу обставин, які були підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачем взагалі не перевірялась та не надавалась оцінка щодо позиції позивача про наявність віддаленого доступу до його робочого комп'ютера або обсягу виконаної роботи за цей час. Відповідач не надав жодних аргументів щодо застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення, незважаючи на відсутність дисциплінарних стягнень до цього.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.42 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Положеннями ст.38, ч.1, 2 ст.43 Конституції України передбачено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
В силу ч.1, 2 ст.65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Частиною 3 статті 66 Закону №889-VIII встановлено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.71 наведеного Закону Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок №1039), відповідно до п.31 якого Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.
Відповідно до п.32 наведеного Порядку про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії. У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.
Згідно з п.33 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Відповідно до п.34 цього Порядку результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що Дисциплінарною комісією не було вжито жодних заходів з метою повідомлення позивача про факт проведення дисциплінарного провадження, в тому числі шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, як це передбачено п.32 наведеного Порядку №1039.
Крім того, з наявної копії матеріалів дисциплінарного провадження щодо позивача (а.с.81-102) вбачається факт не складання дисциплінарною комісією акта про відмову від надання пояснень, що суперечить вимогам п.32 наведеного Порядку №1039.
Згідно з п.69 Поряду №1039, дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об'єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом. Кількість представників громадських об'єднань у складі дисциплінарної комісії може становити не більше двох осіб.
З додатку до наказу ГУ НП в Київській області від 05.03.2022 №54 (а.с.95) вбачається, що до складу дисциплінарної комісії включено лише 5, а не 6 членів та серед них тільки один державний службовець - начальник відділу інформатизації та аналітичного супроводження бюджетного процесу управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОСОБА_3 , решта членів комісії - це атестовані поліцейські: начальник відділу комплектування управління кадрового забезпечення підполковник поліції ОСОБА_4 , заступник начальника чергової частини управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування майор поліції ОСОБА_5 , інспектор відділу комплектування управління кадрового забезпечення капітан поліції ОСОБА_6 , інспектор відділу службових розслідувань управління головної інспекції старший лейтенант поліції ОСОБА_7 , що свідчить про неправомочність такої комісії, оскільки її склад не відповідав вимогам Поряду №1039.
Крім того, у протоколі комісії від 16.03.2022 викладено висновок про вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді відсутності позивача без поважних причин на робочому місці з 01.03.2022 по теперішній час.
Колегія суддів звертає увагу, що прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є дисциплінарним проступком, передбаченим у п.12 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII, за який державному службовцю може бути оголошено догану, що передбачено ч.3 ст.66 наведеного Закону.
При цьому, лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII застосовується винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби, що прямо передбачено ч. 5 ст. 66 наведеного Закону.
Натомість, стверджуючи, що позивачем скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на державного службовця обов'язків, порушено Присягу державного службовця, дисциплінарною комісією не зазначено, в чому саме проявилось вчинення позивачем дій проти інтересів служби чи чим саме було порушено Присягу державного службовця і в якій частині, оскільки єдиною обставиною, за якою було ініційовано дисциплінарне провадження визначено відсутність позивача без поважних причин на робочому місці, що є дисциплінарним проступком, передбаченим п.12 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII, а тому застосування в даному випадку виняткового виду дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби є неспівмірним допущеному проступку.
Разом з тим, суд звертає увагу, що засідання дисциплінарної комісії, на якому було відкрито дисциплінарне провадження за фактом неналежного виконання позивачем посадових обов'язків, що виразилось у невиході на роботу з 01.03.2022 по теперішній час, здійснено розгляд дисциплінарної справи щодо позивача та ухвалено рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, відбулось 16.03.2022 (а.с.100-102), в той час, як відповідна пропозиція (подання) щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності була складена 07.03.2022 (а.с.97-99) тобто ще до проведення засідання дисциплінарної комісії та відкриття дисциплінарного провадження, що свідчить про неналежну організацію роботи комісії та упереджене ставлення до позивача.
Колегія суддів враховує, що наказом Національної поліції України від 10.03.2022 №189 «Про деякі питання організації дистанційної форми роботи в центральному управлінні поліції» визначено керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції: визначити з числа підлеглих державних службовців та цивільного персоналу осіб, які підлягають переведенню на дистанційну форму роботи та організувати виконання ними посадових обов'язків дистанційно; забезпечити контроль за виконанням ними своїх посадових обов'язків, а також облік їх робочого часу; інформацію про облік робочого часу вказаних працівників надавати до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України в установленому порядку для нарахування заробітної плати (а.с.161).
Згідно з інформацією щодо перебування працівників ВДЗ ГУ НП в Київській області, начальник відділу ОСОБА_1 перебуває по місцю проживання в м.Боярка Київської області та працює дистанційно, у зв'язку з відсутністю міжміського транспортного сполучення (а.с.164-165).
Ці документи були долучені до матеріалів справи відповідачем, разом із клопотанням від 04.07.2022 (а.с.157-165).
Таким чином, відсутність позивача на робочому місці в адмінбудівлі ГУ НП в Київській області, що відображено в доповідній записці від 02.03.2022 та рапортах за період з 01.03.2022 по 16.03.2022 не є свідченням допущення позивачем дисциплінарного проступку у формі прогулу без поважних причин, оскільки у вказаний період позивач працював дистанційно.
Наведене обставина не була встановлена дисциплінарною комісією під час здійснення дисциплінарного провадження, причини відсутності позивача на робочому місці в адмінбудівлі ГУ НП в Київській області комісією не встановлювались та їм не було надано належної оцінки при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що відбулось внаслідок порушення відповідачем вимог Порядку №1039 в частині належного повідомлення позивача про засідання Дисциплінарної комісії, отримання від позивача пояснень стосовно обставин, що стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження, встановлення дійсних обставин, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження тощо.
Також, при визначенні виду дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до позивача, комісією не було встановлено попередню поведінку позивача та не враховано відсутність у нього будь-яких діючих дисциплінарних стягнень, що підтверджується довідкою від 05.03.2022 (а.с.96).
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось з порушенням вимог законодавства України, без дотримання встановленого Порядку здійснення дисциплінарного провадження, за відсутності підтвердженого факту допущення позивачем дисциплінарного проступку у формі прогулу без поважних причин, що свідчить про протиправність прийнятого ГУ НП в Київській області наказу від 16.03.2022 №49 о/с в частині звільнення позивача з роботи відповідно до ч.1 п.4 ст.87 Закону України «Про державну службу».
При цьому, суд першої інстанції навів належні обґрунтування та мотиви, за яких він дійшов висновку для наявності підстав для виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування вказаного наказу відповідача, а саме, з метою ефективного поновлення порушених прав позивача та гарантованого остаточного вирішення спору.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі, у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною 2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, з огляду на встановлену протиправність наказу відповідача про звільнення ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для поновлення позивача на попередній роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині не визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та щодо не задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 16 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма