ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 357/6913/23 Суддя (судді) першої інстанції:
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,
за участі: позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максакова Сергія Михайловича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максакова Сергія Михайловича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 26.04.2023 КІ 30000622378, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, стягнення витрат.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Зокрема, апелянт вказує, що здійснив вимушену зупинку, про що свідчить ввімкнена аварійна світлова сигналізація, при цьому докази створення перешкод дорожньому руху, або перебування на смузі для маршрутних транспортних засобів відсутні. Наполягає також на тому, що постанова складена щодо неналежної особи, оскільки позивач є власником автомобіля, і момент оформлення постанови за кермом не перебував.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідачами письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано.
В судове засідання з'явився позивач, представник відповідача не з'явився, у письмовій заяві просив суд розглядати справу за відсутності уповноваженого представника. З урахуванням думки позивача, колегія суддів вважала за можливе продовжувати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Позивач надав судовій колегії свої пояснення, підтримав апеляційну скаргу, відповідав на питання суду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено колегією суддів апеляційного суду, постановою серії 1КІ № 0000622378 від 26.04.2023 року головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максаковим С.М., за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу «Шкода Фабія», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Позивач своєї вини у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнає, наполягає на відсутності доведеного факту вчинення правопорушення, оскільки здійснив вимушену аварійну зупинку з причини загоряння червоної лампочки на панелі приладів, внаслідок чого продовжувати рух транспортний засіб не міг. Зазначив, що з приводу поламки до СТО не звертався, доказів проведення ремонту, пов'язаного із вимушеною зупинкою не надав. Позивач наголошував, що у момент оформлення оскаржуваної постанови не перебував за кермом автомобіля, водночас хто саме керував автомобілем повідомити відмовився. У підсумку позивач заперечує обставини наявності складу адміністративного правопорушення, просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, скасувати акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 26.04.2023 року.
Колегія суддів встановила також, що позивач не оспорює факту зупинки належного йому транспортного засобу «Шкода Фабія», державний номерний знак НОМЕР_1 , 26.04.2023 року на вулиці Нижній Вал, будинок 61 у місті Києві у місті розташування дорожнього знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса», який позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом, що зафіксовано фотоматеріалами, наданими як позивачем, так і відповідачем.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що на місці стоянки відсутні будь-які посадкові майданчики чи смуги для руху маршрутних транспортних засобів, а зупинка була вимушеною, позначеною увімкненою аварійною світловою сигналізацією, що підтверджується також і фотоматеріалами, наявними у справі.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні статті 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.
Відповідно до статті 14 Закону України від «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до підпункту «е» пункту 15.9. Правил дорожнього руху зупинка забороняється, зокрема, ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків.
Згідно з абз. 16 пункту 1.10 Правил дорожнього руху вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
За приписами пункту 15.14 Правил дорожнього руху у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Відповідно до п. 9.10 Правил дорожнього руху разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити «знак аварійної зупинки» або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі: а) скоєння дорожньо-транспортної пригоди (ДТП); б) вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
Згідно із підпунктом «е» пункту 2 частини першої статті 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб, зокрема поставлено ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків.
За приписами статті 2654 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.
Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу та у відповідності до вимог Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 року № 990.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, транспортний засіб «Шкода Фабія», державний номерний знак НОМЕР_1 на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_1 .
З матеріалів фотофіксації, які надані обома сторонами, чітко вбачається, що транспортний засіб «Шкода Фабія», державний номерний знак НОМЕР_1 , зупинено ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, поруч із знаком зупинки «Вулиця Нижній Вал», а саме: під знаком 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса», який позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом.
Позивач не заперечує факту зупинки саме у вказаному місці належного йому транспортного засобу «Шкода Фабія», проте аргументи стосовно того, що транспортний засіб правомірно зупинено із одночасним ввімкненням аварійної світлової сигналізації, колегія суддів відхиляє, оскільки такі обставини не пояснюють в достатній мірі та суттєво не впливають на наявність вчиненого правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме: за здійснення зупинки ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, що прямо заборонено підпунктом «е» пункту 15.9. Правил дорожнього руху.
Окрім того, в судовому засіданні поясненнями позивача не доведено колегії суддів переконливими та достатніми доказами, що зупинка автомобіля відбулася з аварійних причин, для усунення яких останній звертався до технічних сервісів, не надав документів стосовно ремонту автомобіля.
Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення інших позовних вимог про визнання незаконним та скасування Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, оскільки такий акт не є індивідуальним актом, що підлягає оскарженню, його складання лише фіксує факт огляду і затримання транспортного засобу.
Відтак, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що дії інспектора з паркування транспортних засобів відповідали вимогам законодавства України та спрямовані на дотримання безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких умов, на підставі системного аналізу норм законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується в висновками суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року у справі №357/6913/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк