ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/6911/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області від 15.03.2023 №254150023360 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за вислугу років з 08.03.2023 відповідно до статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення''.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що суд першої інстанції поклав зобов'язання щодо призначення пенсії позивачу на неналежний пенсійний орган, оскільки позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, не проживає на території Запорізької області. Апелянт наполягає на законності відмови позивачу у призначенні пенсії за відсутності необхідного стажу за вислугу років як працівника освіти.
Окрім іншого, апелянт вказує на те, що справу розглянуто в порядку письмового провадження, що позбавило сторін можливості належного захисту своїх інтересів.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення суду першої інстанції від 17 липня 2023 року та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач не скористалася правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено колегією суддів апеляційного суду з матеріалів справи, 08.03.2023, по досягненню повних 54 років ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказана заява розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Запорозькій області, яке 15.03.2023 прийняло рішення №254150023360 про відмову в призначенні пенсії. Відмова мотивована тим, що стаж позивача як працівника освіти станом на 11.10.2017 становить 26 років 02 місці 17 днів, що є недостатнім для отримання права на пільгову пенсію. Одночасно зазначено, що страховий стаж становить 36 років 02 місяці 02 дні. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Чернігівській області від 02.05.2023.
Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ, у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 51 Закону №1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За змістом статті 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Відповідно до пункту 2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058- IV) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (в редакції від 14.08.2015) станом 11.10.2017 трудовий стаж працівника освіти, що дає право для призначення пенсії за вислугу років повинен складати з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
Пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом України №213-VIII від 02.03.2015 був викладений в наступній редакції: «Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».
В редакції від 28.12.2012 Постановою №909 було передбачено, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Надалі до положень Закону №1788-ХІІ було внесено зміни Законом №213-VIII, а саме: підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом «е» статті 55 Закону1788-XII. Також Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту., та після досягнення ними такого віку:
54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року.
Аналогічні положення містились в Постанові №909 (в редакції від 22.12.2015).
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12. 2015 року №911-VIII.
Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Таким чином, з 04.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону №1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015).
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України №2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній .
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою №909 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, до якого включена робота, зокрема на посаді вчителя в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, дитячих будинках, дитячих трудових виховно-трудових колоніях, дитячих приймальних пунктах і приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, логопедичних пунктах і стаціонарах, школах-клініках.
Згідно із приміткою 2 Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.
На підтвердження необхідного стажу, який надає право на таку пенсію, позивачем надано копію трудової книжки, з якої вбачається, що у період з 15.08.1991 по 27.08.2002 ОСОБА_1 працювала вчителем німецької мови в Макіївській неповній середній школі (у період з 28.08.1999 по 27.08.2022 займала посаду директора), з 27.08.2002 по 01.09.2003 працювала вчителем англійської мови Менської районної школи-гімназії №1, з 01.09.2003 по 23.01.2023 працювала в Менській районній гімназії на посаді вчителя англійської мови.
В оскаржуваному рішенні від 15.03.2023 ГУ ПФУ в Запорізькій області вказало, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ спеціальний стаж ОСОБА_1 складав 26 років 02 місяці 17 днів. При цьому, обчислення спеціального стажу здійснено станом на 11.10.2017, без врахування рішення Конституційного суду України від 04.09.2019 №2-р/2019.
Разом з тим, після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення, ГУ ПФУ в Запорізькій області мало застосовувати положення пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відтак, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років вона мала достатній спеціальний стаж для призначення пенсії, оскільки такий перевищував необхідний мінімум у 25 років.
Згідно з вимогами частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Отже, пенсія позивачу має бути призначена з дати звернення - з 08.03.2023.
Стосовно органу, який має приймати рішення про призначення пенсії, то Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанов Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відповідно до матеріалів справи заява позивача про призначення пенсії від 08.03.2023 розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Запорізькій області і спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України.
З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов'язання саме ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача та призначити їй пенсію за віком з 08.03.2023.
Колегія суддів також не сприймає доводів апелянта стосовно процесуальних порушень під час розгляду справи, зокрема, щодо розгляду справи в порядку письмового провадження. Справа, що розглядається є незначної складності, матеріали містять обсяг доказів, достатніх для повного та всебічного розгляду, стороною відповідачів подані відзиви на позовну заяву, в яких викладено правову позицію щодо прийнятого оскаржуваного рішення, участі уповноважених представників в судовому засіданні справа не вимагала.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру витрат на правову допомогу, оскільки на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 30.03.2023 №43/23, акт виконаних робіт від 16.05.2023 №01-43/23, квитанція до прибуткового касового ордера від 30.03.2023 №43/23, ордер на надання правової допомоги. Відповідно до наданих суду документів, всього виконано роботи на суму 5000,00 грн.
Враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та ціною позову, позивачем заявлені співмірні вимоги у зазначеній частині.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі №620/6911/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк