Рішення від 08.11.2023 по справі 160/20669/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року Справа № 160/20669/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЛАГМАН»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2023 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЛАГМАН» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці №UА110130/2023/000062/1 від 21.04.2023 року про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

21.08.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

06.09.2023 року від Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.09.2023 року від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення відповідно до яких вказано, що подані позивачем документи містять розбіжності щодо числових значень, періоду обрахунку витрат за детеншн, назви судна, що підтверджує наявність розбіжностей в наданих імпортером товаросупровідних документах, що підтверджують складові митної вартості.

29.09.2023 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що позивач фактично врахував до митної вартості оцінюваного товару такі складові митної вартості як витрати по демереджу і детеншену у відповідності до вимог ч. 10 ст. 58 МК України. Відповідач також в оскаржуваному рішенні не посилався на невключення цих витрат до митної вартості, як підставу для коригування митної вартості товару.

11.10.2023 року від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що представником позивача не спростовано розбіжності в числових значеннях складових митної вартості товарів, виявлені посадовою особою під час митного контролю, а посадовою особою Дніпровської митниці при прийнято законне та обґрунтоване рішення про коригування митної вартості заявлених позивачем товарів та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна компанія «ФЛАГМАН» (далі - ТОВ «УТК «ФЛАГМАН» або Позивач) для здійснення митного контролю та митного оформлення було подано до Дніпровської митниці (далі - Відповідач) митну декларацію № 23UA110130007587U9 товару: Плити, листи, смужки, стрічки, плівки та інші плоскі форми з пластмаси самоклейні, у рулонах або не у рулонах: з продуктів поліприєднання (адитивної полімеризації). Пакувальна поліпропіленова клейка стрічка в джамбо рулонах в ассортименте: розм. 1620(1600)мм.х4000м: колір прозорий, товщ.36мкм., 33рулонів-131940 м., розм.1620(1600)мм.х4000м., колір прозорий, товщ.38мкм., 72рулона-28679м, розм. 1620(1600)мм.х4000м., колір коричневий, товщ.38мкм., 3 рулона-11990м.,розм.1280(1260)мм.х4000м., колір синій, товщ.38мкм., 2 рулона-7930м., розм.1280(1260)мм.х4000м., колір червоний, товщ.38мкм., 2 рулона-7930м., розм.1280(1260)мм.х4000м., колір білий, товщ.40мкм., 3 рулона-11950м. Виробник: SHENZHEN ZHENGXING CO., LTD. Країна виробництва: CN. Торговельна марка: SHENZHEN ZHENGXING CO., LTD.

Товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту № 18072022 від 18 липня 2022 року, укладений між ТОВ «УТК «ФЛАГМАН» та SHENZHEN ZHENGXING CO., LTD (Китайська народна республіка), (надалі - Зовнішньоекономічний Контракт). Відповідно до Зовнішньоекономічного контракту Позивач є Покупцем, SHENZHEN ZHENGXING CO., LTD (Китайська народна республіка) є Продавцем.

Відповідно до п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту предметом даного Контракту є поставка стрічки клейкої пакувальної (далі «Товар»). Поставка Товару здійснюється відповідно до замовлення Покупця. Кожне замовлення укладається у формі Проформи Інвойс, яка є невід'ємною частиною цього Зовнішньоекономічного контракту. У кожній проформі інвойс сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.

Відповідно до п. 2.3 Зовнішньоекономічного контракту Ціни окремих позицій будуть вказані у проформі інвойс до цього Зовнішньоекономічного контракту.

Відповідно до п. 2.4 Зовнішньоекономічного контракту ціни за товар вказуються відповідно до курсу долару США за 1 кг ваги, або за певну одиницю на умовах FOB Шеньчжень.

На підтвердження митної вартості ТОВ «УТК «ФЛАГМАН» надано Дніпровській митниці документи, які підтверджують митну вартість товару: - Сертифікат якості ZX22122801 від 28.12.2022 р.; - Сертифікат якості ZX22122902 від 29.12.2022 р.; - Сертифікат якості ZX22122903 від 29.12.2022 р.; - Сертифікат якості ZX22123001 від 30.12.2022 р.; - Сертифікат якості ZX23010401 від 04.01.2023 р.; - Сертифікат якості ZX23010402 від 04.01.2023 р.; - Пакувальний лист від 03.02.2023 р.; - Рахунок - проформа інвойс № PRO-WM234-56 від 09.11.2022 р.; - Рахунок - фактура інвойс № ZXD23020301 від 03.02.2023 р.; - Коносамент SZACM23020003; - Автотранспортна накладна № 771974 від 14.04.2023 р.; - Декларація про походження товару ZXD23020301 від 03.02.2023 р.; - Банківський платіжний документ SWIFT від 17.11.2022 р.; - Банківський платіжний документ SWIFT від 27.03.2023 р.; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №23 від 12.04.2023 р.; - Довідка про транспортні витрати № 10 від 14.04.2023 р.; - Прайс - лист виробника товару від 08.11.2022 р.; - Зовнішньоекономічний контракт № 18072022 від 18.07.2022 р.; - Договір про перевезення № 01/08-22 від 01.08.2022 р.; - Договір про перевезення № UA00230931 від 01.01.2021 р.; - Митна декларація країни відправлення № 531620230160188041 від 03.02.2023 р.

21 квітня 2023 року Дніпровська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000062/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2023/000188 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар було оформлено за митною декларацією № 23UA110130007798U7 від 21.04.2023 р. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 09.03.2023 №UA110130/2023/004658. Митна вартість оцінюваного товару № 1 визначається на рівні 1,93дол.США/кг з урахуванням всіх складових.

У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000062/1 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та зазначено наступне:

«Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією встановлено: 1) Декларантом до митного оформлення товарів надано платіжні документи в іноземній валюті від 17.11.2022 б/н на суму 18394,00 дол.США, від 27.03.2023 б/н на суму 18274,96 дол.США, підтверджують оплату загальної суми у розмірі 36668,96 дол.США. Разом з тим, платіжні документі у гр.70 містять посилання лише на контракт від 18.07.2022 №18072022, та не містять посилання на проформу-інвойс, згідно якого відповідно до положень договору має бути здійснено платіж. Надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. 2) Наданий до митного контролю прайс-лист від 08.11.2022 № б/н має адресний характер, тобто виставлений безпосередньо для ТОВ «Українська торгівельна компанія «Флагман» , крім того, даний документ не містить терміну та період його дії (тобто періоду актуальності цін на товар). В прайс-листі зазначено ціни за одиницю виміру-метри, без зазначення комерційних умов. При здійсненні розрахунку цін за проформою-інвойс від 09.11.2022 №PRO-WM234-56 за метри, виявлено, що ціни в прайс-листі від 08.11.2022 без умов поставки, ідентичні тим, які розраховані за рулон в залежності від метражу у проформі-інвойс від 09.11.2022 №PRO-WM234-56 на комерційних умовах FOB SHENZHEN. 2) в проформі-інвойс від 09.11.2022 №PRO-WM234-56, комерційному інвойсі від 03.02.2023 № ZXD23020301 не враховано витрати виробника по перевезенню товару до порту завантаження на морське судно. 3) Наданий до митного контролю рахунок на оплату транспортних послуг від 12.04.2023 № 23 містить перелік послуг та їх вартість. Проте, даний перелік не містить відомостей щодо витрат на доставку товару від виробника до порту YANTIAN (Китай). Крім того, п.3 рахунку на оплату транспортних послуг від 12.04.2023 № 23, передбачені послуги за оформлення документу Т1, який до митного контролю не надано Таким чином, Дніпровською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості».

02 червня 2023 року на підтвердження митної вартості товарів, задекларованих по № 23UA110130007798U7, керуючись ч. 8 ст. 55 Митного Кодексу України ТОВ «УТК «ФЛАГМАН» надало Дніпровській митниці наступні документи: 1. Лист від постачальника від 22.05.2023 р. вих. № 22/05 з перекладом; 2. Лист від постачальника від 23.05.2023 р. вих. № 23/05 з перекладом; 3. Експортна ВМД країни відправлення № 531620230160188041 з перекладом; 4. Оборотно - сальдова відомість ТОВ «УТК «ФЛАГМАН» по рахунку 632 за 01.01.2023 - 20.04.2023; 5. Митна декларація Т1 № 23ROCT190000231658; 6. Документи, які підтверджують вартість перевезення: - Рахунок на оплату № 23 від 12.04.2023 р.; - Довідка про транспортні витрати вих. № 10 від 14.04.2023 р.; - Акт надання послуг № 39 від 17.04.2023 р.

09 червня 2023 року Дніпровська митниця на дану заяву надала відповідь № 7.5-2/7.5- 15-02/13/3263, в якій зазначила, що у надісланих позивачем додаткових документів не усунуто та не роз'яснено розбіжності виявлені під час здійснення митного оформлення товарів, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000062/1 року залишається чинним.

Окрім вже зазначеного обґрунтування в графі 33 оскаржуваного рішення, Відповідач у цій відповіді зазначив наступне: «1. В Зовнішньоекономічному контракті зазначено, що ціни за певну одиницю вказуються відповідно до курсу долару США за 1 кг ваги або за певну одиницю на умовах FOB Shenzhen. В комерційному інвойсі вказано інші умови поставки FOB Yantian. Додаткова угода щодо змін умов поставки не надавалась. 2. Надані декларантом копії платіжних доручень від 17.11.2022 р. № 114 на оплату 18 3894,00 дол. США, від 27.03.2023 р. № 120 на оплату 18 274,96 дол. США оформлені без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 р. № 216. 3. Інформація у рахунку на оплату від 12.04.2023 р. № 23 щодо витрат на міжнародне автоперевезення контейнеру від пункту відправлення до державного кордону України документально не підтверджено, оскільки на цьому маршруті перевезення використано річковий транспорт, контейнер розміщено на баржі. 4. В заявці від 11.04.2023 № 11.040-23 ТОВ «Мультімодал Контейнер Сервіс» встановлено розмір фрахту 247 680,00 грн на виконання послуг експедитора за маршрутом порт Рені (Україна) - м. Дніпро. Разом з тим, в рахунку на оплату від 12.04.2023 № 23 вартість послуг у розмірі 247 680,00 грн відповідає витратам експедитора за маршрутом Yantian (Китай) - Констанца (Румунія) - порт Рені (Україна) - Дніпро (Україна). 5. Додатково наданим актом надання послуг від 17.04.2023 № 39 експедитором ТОВ «Мультімодал Контейнер Сервіс» на підставі договору транспортного експедирування від 01.08.2022 № 01/08-22 виконавцем договору ТОВ «Мультімодал Контейнер Сервіс» надано звіт щодо наданих послуг за демередж за період з 16.03.2023 р. по 09.04.2023 р. у розмірі 25 963,71 грн.; детеншн за період з 23.03.2023 по 15.04.2023 у розмірі 105 317,57 грн. Враховуючи вимоги ч. 10 ст. 58 МК України вищезазначені витрати повинні бути включені до митної вартості товару. Станом на дату подання ЕМД віл 20.04.2023 р. № UA 1110130/2023/007587 (відмовлена) декларантом не надано даний документ до митного оформлення і не включено до митної вартості додаткові витрати (демердж, детеншн), понесені ТОВ «УТК «ФЛАГМАН» за межами митної території України. 6. Не надано документи щодо відсутності або наявності страхування вантажу».

Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України (стаття 337 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (стаття 51 МК України).

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п'ятою статті 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (частина друга статті 53 МК України): -декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; -зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; -рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); -якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; -ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; -якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; -рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); -рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); -виписку з бухгалтерської документації; -ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Згідно частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: -здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; -випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право (частина п'ята статті 54 МК України): -упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; -у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; -у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; -проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; -звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; -застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: -невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; -неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; -надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: -обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; -наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; -вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; -обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; -інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (стаття 57 МК України): -основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); -другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Відповідно до статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: -немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; -щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; -жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; -покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із статтею 58 МК України робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною десятою статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно з статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Так, оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято у зв'язку із неможливістю застосування Митницею митної вартості, заявленої декларантом.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між Митницею та Декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Митниця має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що для митного оформлення декларантом подані документи для випуску у вільний обіг, митна вартість визначена Декларантом за ціною контракту (за основним методом).

Щодо доводів відповідача про те, що у платіжних дорученнях відсутнє посилання на інвойс, а тому відсутнє документальне підтвердження ціни, що сплачена за товар.

Відповідно до п. 3.1 Зовнішньоекономічного Контракту оплата товару проводиться згідно умов зазначених у проформі інвойс. Банківські реквізити Постачальника зазначені у Контракті.

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, визначеному у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» принципами.

Одним із таких принципів є принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На виконання умов Зовнішньоекономічного Контракту, 09 листопада 2022 року постачальником товару було виставлено Позивачу проформу інвойс № PRO-WM234-56, якою погоджено поставку товару на суму 36 787,95 дол. США, умови поставки FOB Shenzen, умови оплати: оплата товару двома частинами - 18 394,00 дол. США передоплата, оплата решти після отримання копії коносаменту.

На виконання проформи інвойс № PRO-WM234-56 від 09 листопада 2022 року, позивач 17 листопада 2022 року сплатив 18 394,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням SWIFT № 114.

Інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю.

Проформа-інвойс - це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. У проформі - інвойсі зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись. Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

03 лютого 2023 року постачальником товару було виставлено позивачу комерційний інвойс № ZXD23020301, яким остаточно погодили поставку товару (поставку узгоджено проформою інвойс № PRO-WM234-56 від 09.11.2022 р.) на суму 36 668,96 дол. США.

27 березня 2023 року позивач сплатив 18 274,96 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням SWIFT № 120. Усього позивач сплатив 36 668,96 дол. США. Ця сума була погоджена позивачем та постачальником товару комерційним інвойсом № ZXD23020301 та була остаточною.

Вищеперераховані документи були надані позивачем відповідачу під час митного оформлення товару. В наданих платіжних дорученні SWIFT є посилання на Зовнішньоекономічний контракт, а тому усі документи щодо оплати, надані позивачем відповідачу, стосуються товару, наданого до митного оформлення.

У своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач стверджує, що такі платіжні доручення не можуть бути достатніми доказами для доведення митної вартості. Таке твердження відповідач обґрунтовує посиланням на висновок Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», а саме зазначає наступне: «надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до п.7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару».

Так, у Постанові Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначена така правова позиція: «платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару».

Тобто, у даній постанові ВАСУ чітко вказав, за яких обставин платіжне доручення без посилання на інвойс не є достатнім доказом для доведення митної вартості певної поставки товару: у випадку коли платіж здійснено раніше, ніж виставлено рахунок інвойс.

Натомість, у даній справі спочатку було виставлено рахунки від Постачальника, після чого було здійснено відповідні платежі. Надані платіжні доручення SWIFT та інвойси кореспондуються між собою по даті та сумам оплати.

Верховний Суд неодноразово вказував, що сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №1.380.2019.006980 (провадження № К/9901/32581/20).

Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Надані до митного оформлення Позивачем рахунки-фактури повністю підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару. У поданих позивачем документах, що підтверджують вартість товару та його оплату, відсутні будь - які розбіжності або суперечності.

Окрім цього, у порядку ч. 8 ст. 55 МК України Позивачем було надано лист від постачальника товару № 23/05 від 23.05.2023 р., у якому постачальник товару SHENZHEN ZHENGXING CO., LTD (Китайська народна республіка) підтверджує, що платіжне доручення від 17.11.2022 р. на суму 18 394,00 дол. США та платіжне доручення від 27.03.2023 на суму 18 274,96 дол. США, підтверджують оплату загальної суми у розмірі 36 668,96 дол. США та відносяться до проформи інвойс №PRO-WM234-56 від 09.11.2022 р. та комерційного інвойсу № ZXD23020301 від 03.02.2023 р.

На цю інформацію у відповіді № 7.5-2/7.5-15-02/13/3263 Відповідач не відреагував, а натомість вказав, що надані платіжні доручення SWIFT оформлені без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 р. № 216, а саме: надані платіжні документи не містять підписів відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком.

Положення НБУ №216 встановлює загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті.

Вимоги Положення НБУ №216 не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів.

Вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних.

Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов'язково заповнені поля, а також обов'язково має бути зазначений код відправлення.

У наданих позивачем платіжних документів SWIFT міститься посилання на Зовнішньоекономічний контракт, зазначено дату операції, суму операції у валюті долар США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 року № 258.

Чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року (справа №826/9719/16, провадження №К/9901/16498/18).

Також, відповідач акцентує увагу на тому, що одиниця товару та назва порту відвантаження в Зовнішньоекономічному контракті відрізняється від одиниці виміру та назви порту відвантаження, які вказана в інвойсах.

Щодо одиниці виміру.

Відповідно до п. 2.4. Зовнішньоекономічного контракту ціни за товар вказуються відповідно до курсу долару за 1 кг ваги, або за певну одиницю. Тобто, контрактом передбачено, що одиниця виміру товару може змінюватись.

Пунктом 1.1. Зовнішньоекономічного контракту передбачено, що кожне замовлення укладається у формі проформи інвойс, в якій погоджується конкретний перелік товару та інші умови.

Погодження товару в різних одиницях виміру не суперечить ані умовам Зовнішньоекономічного контракту ані законодавству України. Слід звернути увагу, що в оскаржуваному рішенні про коригування відповідач не наводив таких зауважень.

Відповідач також не вказує, на що впливає зміна позивачем та постачальником одиниці виміру товару а також не надав своїх пояснень стосовно конкретних сумнівів, які виникають у нього щодо одиниці виміру, натомість обмежився лише цитування відомостей у наданих позивачем декларантом без чітких зауважень та аргументів.

Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 року у справі №160/1329/19.

Щодо порту відвантаження.

Умовами Зовнішньоекономічного контракту передбачено, що умови поставки можуть бути змінені за згодою сторін додатковою угодою.

09 листопада 2022 року постачальником товару було виставлено Позивачу проформу інвойс № PRO-WM234-56, якою погоджено поставку товару на суму 36 787,95 дол. США, умови поставки FOB Shenzen, умови оплати.

03 лютого 2023 року постачальником товару було виставлено Позивачу комерційний інвойс № ZXD23020301, яким остаточно погодили поставку оцінюваного товару. Даним комерційним інвойсом було погоджено умови поставки FOB Yantian, порт завантаження Yantian. Тобто, сторони погодили, що поставка оцінюваного товару буде здійснена на цих умовах FOB Yantian.

Відповідач вважає, що позивач повинен був надати додаткову угоду про відповідні зміни.

Додаткова угода про зміну умов поставки була укладена між позивачем та постачальником товару.

Так, 03 лютого 2023 року позивач та SHENZHEN ZHENGXING CO., LTD уклали Додаткову угоду № 03022023 до Зовнішньоекономічного контракту, якою погодили наступне: «Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.4. Контракту виклавши його у наступній редакції: «2.4. Ціни за товар вказуються відповідно до курсу долару США за 1 кг ваги, або за певну одиницю на умовах FOB Шеньчжень або FOB Яньтянь про що вказується в конкретному комерційному інвойсі на погоджену поставку Товару».

Натомість слід зазначити, що окрім комерційного інвойсу, позивачем було надано документи, які підтверджують, що поставка товару була здійснена саме на цих умовах: експортна митна декларація, коносамент, пакувальний лист. Цих документів було достатньо для підтвердження того, що товар було відправлено з порту Yantian.

Водночас слід зазначити, що неподання декларантом додаткової угоди про зміни умов поставки за умови, що Позивачем було надано достатньо документів, які підтверджують поставу товару на умовах FOB Yantian, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Також, слід зазначити, що у МД 23UA110130007587U9 (МД яку було відмовлено) та в оформленій МД № 23UA110130007798U7 позивач вказав умови поставки FOB Yantian. Тому, в наданих документів відсутні будь - які розбіжності щодо порту відвантаження товару.

Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вважає, що у проформі інвойс та комерційному інвойсі повинно мало бути враховано витрати постачальника по перевезенню товару до порту завантаження на морське судно.

Як зазначалося вище, 03 лютого 2023 року постачальником товару було виставлено позивачу комерційний інвойс № ZXD23020301, яким остаточно погодили поставку оцінюваного товару.

Даним комерційним інвойсом було погоджено умови поставки FOB Yantian, порт завантаження Yantian.

За умовами поставки FOB «Інкотермс 2010» на продавця покладено обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення. Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

У своїй постанові від 02.03.2018 р. по справі № 804/2997/17 Верховний Суд зазначив, що згідно базису поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Ціна FOB складається з таких складових: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі; розвантаження в порту прибуття; оплати перевізнику при транспортуванні до складу або магазину.

Таким чином, при поставці товару на умовах FOB вартість вказаних потенційних витрат закладається Продавцем заздалегідь при формуванні ціни на товар та не може бути відокремлена.

Отже, відповідно до умов Зовнішньоекономічного контракту та Інкотермс 2010 саме на продавця покладалися обов'язки із оплати транспортування товару до порту завантаження та митного оформлення у країні експорту. Здійснення цих витрат не було обов'язком позивача, а отже, і не були складовими митної вартості товару для нього.

Окрім цього, позивачем у порядку ч. 8 ст. 55 МК України було надано лист вих. № 22/05 від 22.05.2023 р. від постачальника товару, в якому постачальник товару підтверджує, що у проформі інвойс № PRO-WM234-56 від 09.11.2022 р. та комерційному інвойсі № ZXD23020301 від 03.02.2023 р. враховано його витрати на перевезення товару до порту завантаження на морське судно, оскільки постачання здійснювалось на умовах FOB.

У Постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 0440/5532/18 Верховний Суд дійшов висновку, якщо поставка імпортованих платником товарів здійснюється на підставі контракту, а ціна на товар згідно з умовами FOB охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар.

Тому, висновок відповідача про неврахування в рахунках-інвойсах витрат постачальника на транспортування товару є хибним та не відповідає Офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010, і тому не може бути підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару.

Також, відповідач вважає, що наданий прайс-лист має суб'єктивний характер в розумінні статті 52 МК України, адже його видано безпосередньо ТОВ «УТК «ФЛАГМАН» на асортимент оцінюваної партії товару.

Позивачем було надано Відповідачу прайс - лист, в якому зазначені найменування товару, артикул, ціна тощо.

У Постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховного Суду зазначено, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція визначена також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.

Проте, не зважаючи на це, наданий позивачем прайс-лист адресований широкому колу Покупців для експорту товарів в Україну чи в будь-яку іншу країну та містить інформацію стосовно адреси місцезнаходження та контактів із компанією-постачальником. Зазначення у прайс-листі умов поставки є необхідним для визначення дійсної вартості товару за цим прайс-листом.

Окрім цього, у Постанові Пленуму ВАСУ № 2 від 13 березня 2017 року зазначено, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Тому, наданий прайс - листі не суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Щодо витрат на транспортування.

Для перевезення придбаного товару, Позивач звернувся до ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС» на підставі укладеного Договору № 01/08-22 транспортного експедирування від 01 серпня 2022 року.

Відповідно до умов Договору № 01/08-22 транспортного експедирування від 01 серпня 2022 року Позивач є Клієнтом, а ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС» Експедитором.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 01/08-22 транспортного експедирування від 01 серпня 2022 року Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно - експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

12 квітня 2023 року експедитором було виставлено Позивачу рахунок на оплату № 23 на суму 247 680,00 грн. Відповідно до даного рахунку: 1. Міжнародне морське перевезення Yantian (China) - Constanta (Romania), конт. MSKU5866080, сума 109 705,80 грн. 2. Навантажувально-розвантажувальні роботи на території порту Констанца, Румунія, сума 14 261,75 грн. 3. Оформлення Т1 на території Румунії, сума 5 485,29 грн. 4. Міжнародне автоперевезення контейнеру MSKU5866080 від пункту відправлення до державного кордону України по маршруту м. Констанца, Румунія - п/п Рені, сума 64 500,00 грн; 5. Міжнародне автоперевезення контейнеру MSKU5866080 від державного кордону України до пункту розвантаження по маршруту п/п Рені - м. Дніпро, Україна, а/м НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , сума 40 086,19 грн 6. Винагорода експедитора, конт. MSKU5866080, сума 13 640,97 грн .

Проте, Експедитором при складанні даного рахунку було допущено помилку у графі 4, а саме: помилково зазначено міжнародне автоперевезення контейнеру MSKU5866080 від пункту відправлення до державного кордону України по маршруту м. Констанца, Румунія - п/п Рені, хоча даний товар було доставлено до державного кордону України річковим транспортом на баржі, що підтверджується митною декларацією Т1 № 23ROCT190000231658.

Факт допущення цієї помилки підтвердив і експедитор своїм листом вих. № 89 від 14.06.2023 р.

Надати цей лист відповідач ані під час митного оформлення ані у порядку ст. 55 МК України позивач не міг, оскільки цей лист було отримано лише 14 червня 2023 року. Допущена помилка не вплинула на вартість перевезення.

Крім цього, слід зазначити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, і який складається, в даній ситуації Експедитором.

Також слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказував на такі обставини, як підстави про прийняття даного рішення.

Окрім рахунку на оплату, на підтвердження витрат по транспортуванню Позивачем було надано відповідачу такі документи: - Договір про перевезення № 01/08-22 від 01.08.2022 р.; - Договір про перевезення № UA00230931 від 01.01.2021 р.; - Довідка про транспортні витрати вих. № 10 від 14.04.2023 р.; - Автотранспортна накладна № 771974 від 14.04.2023 р.; - Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 23ROCT190000231658; - Акт надання послуг № 39 від 17.04.2023 р.;

Відповідно до Довідки № 10 від 14.04.2023 р. про транспортні витрати, видана Експедитором а ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС», вартість перевезення контейнеру MRKU5866080 складає: Яньтянь - Рені - 193 952,84 грн за контейнер Рені - Дніпро - 53 727,16 грн за контейнер Загальна сума витрат - 247 680,00 грн.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.(Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року справа № 803/916/17, від 31 травня 2019 року, справа №804/16553/14, від 07 травня 2020 року справа №400/2922/18).

Окрім цього, позивач та Експедитор ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС» склали акт № 32 від 21 квітня 2023 року, відповідно до якого: 1. Міжнародне морське перевезення Yantian (China) - Constanta (Romania), конт. MSKU5866080, сума 109 705,80 грн. 2. Навантажувально-розвантажувальні роботи на території порту Констанца, Румунія, сума 14 261,75 грн. 3. Оформлення Т1 на території Румунії, сума 5 485,29 грн. 4. Міжнародне перевезення контейнеру MSKU5866080 від пункту відправлення до державного кордону України по маршруту м. Констанца, Румунія - м. Дніпро, Україна, сума 104 586,19 грн (вартість послуг у графі 4 складається з суми 64 500,00 за міжнародне перевезення контейнеру MSKU5866080 від пункту відправлення до державного кордону України по маршруту м. Констанца, Румунія - п/п Рені та 40 086,19 за міжнародне перевезення контейнеру MSKU5866080 від державного кордону України до пункту розвантаження по маршруту п/п Рені - м. Дніпро, Україна).

Усі складові витрати на транспортування, які поніс позивач, документально підтверджені та були подані митному органу, а документи, що підтверджують такі витрати не мають розбіжностей.

Щодо витрат по страхування.

Відповідач зазначає, що не надано документів щодо наявності або відсутності страхування.

Як зазначалося вище, товар поставлявся умова FOB. Умовами поставки FOB не передбачено обов'язку страхування товару ані у продавця, ані у покупця.

Зовнішньоекономічним контрактом також не передбачено страхування. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що здійснювалося страхування або пакування (а значить витрати на страхування чи пакування включаються до митної вартості), були понесені додаткові витрати на страхування чи пакування, то митниця повинна довести наявність цих фактів.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду (Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року справа №803/776/17, від 11 червня 2020 року справа №815/5597/17).

Таким чином, відповідач безпідставно посилався на відсутність відомостей про страхування як на підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Щодо транспортних витрат, пов'язаних із демереджем за період з 16.03.2023 р. по 09.04.2023 р. у розмірі 25 963,71 грн.; детеншном за період з 23.03.2023 по 15.04.2023 у розмірі 105 317,57 грн.

На момент митного оформлення позивачу не було таких витрат. Такі витрати виникли вже після прийняття оскаржуваного рішення та після подання документів в порядку ч. 8 ст. 55 МК України.

У зв'язку з чим, з метою підписання відповідних документів 07 червня 2023 року ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС» направило до Позивача акт № 39 від 17 квітня 2023 року по оплаті демерджу і детеншену, який було підписано зі сторони експедитора.

Позивач отримав цей акт лише 08 червня 2023 року, відповідно у цей день позивачем було підписано акт № 39 від 17 квітня 2023 року.

Рахунок № 27 від 01 травня 2023 року на оплату послуг по демерджу та детеншену експедитор відправив 06 червня 2023 року на електронну адресу Позивача. 06 та 08 червня 2023 року позивач сплатив ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС» суму демереджу за період з 16.03.2023 р. по 09.04.2023 р. та детеншену за період з 23.03.2023 по 15.04.2023 р., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

У зв'язку з цим, 30 червня 2023 року Позивачем було скориговано митну декларацію № 23UA110130007798U7 від 21.04.2023 р. на відповідні суми, що підтверджується відповідним аркушем коригування.

Отже, Позивач фактично врахував до митної вартості оцінюваного товару такі складові митної вартості як витрати по демереджу і детеншену у відповідності до вимог ч. 10 ст. 58 МК України.

Слід також зауважити, що Відповідач також в оскаржуваному рішенні не посилався на невключення цих витрат до митної вартості, як підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв'язку із чим суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі № 815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу, що застосована Митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 810/2839/17, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9022/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000062/1 від 21.04.2023 року про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №68 від 15.08.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом між позивачем та Адвокатським об'єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» укладено Договір про надання правничої допомоги № 64 від 02.01.2019.

Суд вказує, що п. 4.1. Договору, надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених Додатком до цього Договору.

З матеріалів справи видно, що також між позивачем та Адвокатським об'єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» складено Додаткову угоду №16 до Договору № 64 від 02.01.2019.

Пунктом 3 цієї Додаткової угоди визначено, що Клієнт оплачує надані послуги з правничої допомоги на підставі рахунку на оплату після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Тобто, виходячи з умов пункту 3 Додаткової угоди №16 до Договору № 64 від 02.01.2019, суд звертає увагу, що кошти саме за правову допомогу, які надані в межах Договору № 64 від 02.01.2019, сплачується за наявності двох умов у сукупності:

- на підставі рахунку на оплату;

- після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Втім, суд вказує, що рішення суду першої інстанції в цій справі не набрало законної сили.

При цьому, суд не бере до уваги, наданий представником позивача акт приймання-передачі наданих послуг, звіт про надану правничу допомогу та рахунок на оплату, оскільки, умовою для сплати коштів за надану правничу допомогу є, зокрема, набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Відтак, на думку суду у матеріалах справи відсутні докази сплати юридичних послуг адвокатом позивачу на суму 8 000,00 грн.

Отже, суд доходить висновку про необґрунтованість витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем непідтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. під час розгляду цієї справи.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЛАГМАН» (52001, Дніпропетровська обл., м.Підгородне, вул.Джерельна, буд. 7, код ЄДРПОУ 37542705) до Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці №UА110130/2023/000062/1 від 21.04.2023 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЛАГМАН» (код ЄДРПОУ 37542705) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв