ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року Справа № 160/7969/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2023 №Ф-324618-55 на суму 31371,56 грн., складеної відносно громадянина ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з особового кабінету (рахунку) позивача - фізичної особи ОСОБА_1 грошове зобов'язання (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 31371,56 грн., самостійно визначене контролюючим органом згідно вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2023 №Ф-324618-55.
В обґрунтування позову зазначено, що отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки), згідно з якою нараховано недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 31371,56 грн. Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач у спірні періоди працював, як найманий працівник на різних підприємствах та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього сплачував роботодавець.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні №71289844 Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-324618-55У від 19.01.2023 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 31371,56 грн. до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/7969/23.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки станом на 22.08.2023 в ІКП ФОП ОСОБА_1 наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 31371,56 грн. Також, відповідач вказує, що належним доказом підтвердження сплати єдиного внеску роботодавцем за позивача є довідка ОК-5.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, обгрунтована доводами, аналогічними тим, які викладено в позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши обставини справи судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 (згідно даних ЄДРСР набрало законної сили 25.08.2020) у справі №160/4054/20 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2018, 2019 роки та 1 квартал 2020 року вимогою від 07.02.2020 №Ф-324618-55.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 №Ф-324618-55.
Даним рішенням встановлено наступні обставини:
« ОСОБА_1 був зареєстрований 14.02.2006 як фізична особа-підприємець, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про фізичну особу-підприємця №22230000000006880.
07.02.2020 відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-324618-55 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29293,44 грн.
Підставою для формування вимоги від 07.02.2020 № Ф-324618-55 є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи органу доходів і зборів по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент винесення оскаржуваної вимоги:
- за 2018 рік - 15819,54 грн. у т.ч. за 1-й квартал - 2457,18 грн., за 2-й квартал - 2457,18 грн., за 3-й квартал - 2457,18 грн., за 4-й квартал - 8448,00 грн.;
- за 2019 рік - 10719,72 грн. у т.ч. за 1-й квартал - 2457,18 грн., за 2-й квартал - 2754,18 грн., за 3-й квартал - 2754,18 грн., за 4-й квартал - 2754,18 грн.;
- за 1-й квартал 2020 року - 2754,18 грн.
Таким чином нараховано за 2018, 2019 роки та 1-й квартал 2020 року: 15819,54 + 10719,72 + 2754,18 = 29293,44 грн.
Згідно з інформації, наявної в трудовій книжці позивача від 01.04.2003, ОСОБА_1 у період нарахувань оскаржуваною вимогою єдиного внеску працював: з 17.03.2017 на посаді директора ТОВ "Вест Фуд Груп Україна" з 01.09.2019 по теперішній час на посаді директора ТОВ "Вест Фуд Груп".
У період, який охоплює строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою, роботодавцями позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 до бюджету, що підтверджується довідкою форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" Пенсійного фонду України.
Матеріалами справи підтверджується, що у період з 2018 року по 1 квартал 2020 року роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується наданими суду документами.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Головним управлінням ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначено, у зв'язку з чим відповідно до частини 1 статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2018 - 2020 років доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від ТОВ "Вест Фуд Груп Україна" та ТОВ "Вест Фуд Груп", не підлягають доказуванню».
В подальшому, 19.01.2023 ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-324618-55У, в якій зазначено, що станом на 24.02.2023 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 31371,56 грн.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 27.03.2023 №19981/6/04-36-13-09-09 повідомило позивача, що станом на 27.03.2023 згідно ІКС органу ДПС в інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 обліковуються нарахування зі сплати єдиного внеску на загальну суму 31371,56 грн., а саме:
-8448,00 грн. - єдиний внесок нарахований за 2017 рік (по строку 09.02.2018 року);
-2457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за І квартал 2018 року (термін сплати 19.04.2018);
-2457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за ІІ квартал 2018 року (термін сплати 19.07.2018);
-2457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за ІІІ квартал 2018 року (термін сплати 19.10.2018);
-2457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за ІV квартал 2018 року (термін сплати 21.01.2019);
-2457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за І квартал 2019 року (термін сплати 19.04.2019);
-2457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за ІІ квартал 2019 року (термін сплати 19.07.2019);
-2457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за ІІІ квартал 2019 року (термін сплати 21.10.2019);
-2457,18 грн. - єдиний внесок нарахований за ІV квартал 2019 року (термін сплати 20.01.2020);
-2078,12 грн. - єдиний внесок нарахований за І квартал 2020 року (термін сплати 21.04.2020).
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача та, як встановлено рішенням суду у справі №160/4054/20, позивач працював з 17.03.2017 на посаді директора ТОВ "Вест Фуд Груп Україна" з 01.09.2019 по теперешній час (на дату розгляду даної справи) на посаді директора ТОВ "Вест Фуд Груп".
Доказів протилежного відповідачем не надано та судом не встановлено.
Сплата роботодавцями за позивача єдиного внеску за період з 2017 року по І квартал 2020 року підтверджується Індивідуальною відомістю про застраховану особу (форма - ОК-5), яка міститься в матеріалах справи. Доказів протилежного відповідачем також не надано.
Не погоджуючись з вимогою контролюючого органу, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам. суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2464, дія цього закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За приписами ч.4 ст.8 Закону №2464, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно п.3 ч.1 ст.14 Закону №2464, на органи доходів і зборів покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Як визначено ч.1 ст.3 Закону №2464, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464).
У розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону №2464 застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 є платниками єдиного внеску.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.63 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За визначеннями, наведеними у п.4-5 ч.1 ст.1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно ч.2 ст.25 цього Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини 4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.
Відповідно до п.1 вказаного розділу Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно п.2 роз.VI Інструкції №449, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх.
До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
За приписами абз.2 п.1 ч.1 ст.1 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу 7) частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Крім того, відповідно до ч.1-2 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом 2 цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Разом з тим, вказані обставини щодо нарахування та сплати єдиного внеску на суми нарахованої та одержуваної позивачем заробітної плати відповідач при винесенні оскаржуваної вимоги безпідставно не врахував.
При вирішенні даного спору суд звертає увагу на суть єдиного внеску, який відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та викладені висновки, суд виходить із того, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.
Щодо позовної вимоги про виключення з особового кабінету (рахунку) позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 31371,56 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 розділу 6 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 07.04.2016 №422 (який був чинний на момент набрання законної сили рішенням суду у справі №160/4054/20), первинними документами, на підставі яких в інтегрованій картці платника здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).
Таким чином, вказаний Порядок зобов'язував контролюючий орган відобразити у інтегрованій картці позивача, як платника податків, зменшення суми податкового боргу у розмірі, який скасовано на підставі судового рішення яке набрало законної сили.
Проте, такі дії контролюючим органом вчинено не було, що призвело до повторного безпідставного нарахування позивачу єдиного внеску за один і той же період, що свідчить про неналежне виконання контролюючим органом рішення суду у справі №160/4054/20.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У справах, в яких встановлено протиправність дій податкового органу щодо нарахування Товариству пені, належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення пені.
Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Таким чином, оскільки оскаржувана вимога визнається судом протиправною та скасовується, суд вважає, що належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки шляхом виключення нарахованої суми недоїмки в розмірі 31371,56 грн.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.02.2019 у справі №825/999/17, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2023 №Ф-324618-55 на суму 31371,56 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інформаційно-комунікаційної системи органу ДПС в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 31371,56 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська