ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року Справа № 160/19560/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 44106694) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу
УСТАНОВИВ:
04 серпня 2023 року Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , податковий борг у розмірі 4 700, 69 грн за платежем 50 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість фізичної особи ОСОБА_1 перед бюджетом виникла за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» на загальну суму 4700,69 грн, яка по теперішній час не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.
Ухвалою від 28 серпня 2023 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвала від 28 серпня 2023 року направлена на офіційну електронну адресу відповідача, яка зазначена в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи- платників податків, що підтверджується матеріалами справи.
Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно, тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
В матеріалах справи наявна довідка про те, що документи доставлені до електронного кабінету, ми вважаємо, що таким чином особа отримала інформацію на свою офіційну електронну пошту, тобто, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки у суду достатньо доказів для прийняття рішення у справі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Фізична особа ОСОБА_1 за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до реєстраційних відомостей відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 28.07.2020 року, проте не знятий з обліку, що підтверджується витягом з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи- платників податків.
Відповідач до податкового органу подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування №5927/10 від 12.09.2012, з обраною ставкою 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
Ставка єдиного податку становить 20% до розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 - 944,60 грн (4723,00* 20%)
Судом встановлено, що відповідно до розрахунку податкового боргу ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 27.07.2023 року нараховано податок з фізичних осіб терміном сплати з 20.03.2020 року по 20.07.2020 року у розмірі 4723,00 грн. У зв'язку з наявною переплатою у розмірі 22,31 грн, сума боргу відповідача складає 4700,69грн.
Оскільки у встановлений законодавством строк фізична особа ОСОБА_1 не сплатив податкові зобов'язання, вони набули статусу податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовані главою 1 розділу ХІV ПК України.
Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п.293.2 ст.293).
В даному випадку встановлено фіксовану ставку в розмірі 10 відсотків від мінімальної заробітної плати.
Звітний період передбачено статтею 294 ПК України - податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - шостої груп є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п.294.2 ст.294).
Порядок сплати передбачає стаття 295 ПК України - платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідальність платника єдиного податку передбачена статтею 300 ПК України - платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
В матеріалах справи знаходиться розрахунок податкового боргу ФО ОСОБА_1 за платежем 50 18050400, за якою заборгованість відповідача становить 4700,69 грн.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до приписів п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.
Податковим органом було сформовано податкову вимогу від 18.05.2020 № 32538-54, яку направлено на зареєстровану адресу відповідача, та яка отримана ним 15.06.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.
У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену податкову вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.
Згідно з ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Докази сплати відповідачем наявної у позивача заборгованості в розмірі 4700,69 грн, як і докази оскарження її у встановленому законом порядку у справі відсутні.
Частиною 1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2 статті 19 Конституції України - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги усе вищевикладене та враховуючи, що на час розгляду справи суму боргу відповідач не сплатив в добровільному порядку, доказів протилежного суду не надано, то суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
У даному випадку, такі витрати не мали місце.
Керуючись статтями 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 44106694) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 4 700, 69 грн за платежем 50 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб».
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 16.11.2023 року.
Суддя С.В. Ніколайчук