ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
30 жовтня 2023 року Справа №160/27829/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
25.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату мені в день звільнення (18.10.2023) додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;
- зобов'язати Відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом здійснити нарахування та виплату мені додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000 грн на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Оскільки 28.10.2023-29.10.2023 були вихідними днями, суд на підстави положень ч.6 ст.120 КАС України вирішує питання про відкриття провадження у справі в перший робочий день - 30.10.2023.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою відповідачем ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
З матеріалів позову вбачається, що до 18.10.2023 позивач проходила внутрішню службу у Відділі охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом на посаді старшого інспектора по контролю за виконанням судових рішень та звільнена у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (копія витягу з наказу про звільнення від 09.10.2023 №149 о/с-23 міститься у матеріалах справи).
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення). Більше того, такі приписи вказана норма не містила й на час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
При цьому, суд наголошує, що поняття «грошове забезпечення» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.
Таким чином суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини про стягнення заробітної плати/грошового забезпечення розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, та до правовідносин з питання стягнення заробітної плати/ грошового забезпечення відсутні підстави для застосування положень частини п'ятої статті 122 КАС України.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В подальшому, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, зокрема, назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.
Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що строки на звернення до суду із заявами про вирішення трудового спору становлять три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник, в тому числі щодо виплати заробітної плати/грошового забезпечення - три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Проте, такі строки були продовжені у зв'язку з дією карантину до 30.06.2023 включно та скінчились з 01.07.2023.
При цьому, суд акцентує увагу, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Факт їх офіційного опублікування свідчить про можливість ознайомлення з ними невизначеним колом осіб. Саме інститут офіційного опублікування покликаний забезпечити уникнення випадку незнання особою певного закону. Отже, незнання через небажання дізнатися про те, що законодавством України встановлені певні строки звернення до суду, не дає підстав стверджувати про поважність пропуску позивачем такого строку.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі № 826/13430/17 та від 19.06.2020 у справі № 320/5787/18.
Як вже зазначено судом вище, предметом спору є правомірність невиплати відповідачем ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
З матеріалів позову також вбачається, що листом від 09.10.2023 №3/н-581 Відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом повідомив позивачу на його заяву від 27.09.2023, зокрема, що «Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 № 38144/16.3.2/32-22 виплата винагород здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби особи рядового чи начальницького складу, де він призначений на штатну посаду, на підставі наказів такого органу, установи, в межах асигнувань, передбачених у кошторисі органу, установи, при цьому рішення щодо виплати такої винагороди керівникам органів та установ приймається за погодженням Державного секретаря.
Крім того у вищевказаному листі Міністерства юстиції України зазначено, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). А отже вартість однієї години роботи розраховується наступним чином:
- 30000 грн. (загальна сума додаткової ви нагороди)/31 (робочі дні за березень 2022 року)/24 години доби = 40,33 грн. З 11.03.2022 по 31.03.2022 Ви фактично несли службу 129 годин, тому додаткова винагорода за даний період становить: 129 годин (фактично відпрацьований час) * 40,33 грн. (вартість однієї години роботи за березень 2022 року) = 5202,57 грн.;
- 30000 грн. (загальна сума додаткової вина городи)/30 (робочі дні за квітень 2022 року)/24 години доби = 41.67 грн. З 01.04.2022 по 25,04.2022 Ви фактично несли службу 172,25 годин, тому додаткова винагорода за даний період становить: 172,25 годин (фактично відпрацьований час) * 41,67 грн. (вартість однієї години роботи за квітень 2022 року) = 7177,66 грн.;
- 26.05.2022 року ці кошти в сумі 12194.53 грн. (з урахуванням обов'язкових податків) були перераховані на Ваш банківський рахунок згідно наказу №68 від 25.05.2022;
- 30000 грн. (загальна сума додаткової винагороди)/30 (робочі дні за квітень 2022 року)/24 години доби = 41.67 гри. З 26.04.2022 по 30.04.2022 Ви фактично несли службу 44,75 годин, тому додаткова винагорода за даний період становить; 44,75 годин (фактично відпрацьований час) * 41,67 грн. (вартість однієї години роботи за квітень 2022 року) = 1864,73 грн.;
- 30000 грн. (загальна сума додаткової винагороди)/31 (робочі дні за травень 2022 року 1/24 години доби = 40,32 грн. З 01.05.2022 по 31.05.2022 Ви фактично несли службу 206,75 годин, тому додаткова винагорода за даний період становить: 206.75 годин (фактично відпрацьований час) * 40,32 грн. (вартість однієї години роботи за травень 2022 року) = 8336,16 грн.;
- 19.08.2022 року ці кошти в сумі 10047,88 грн. (з урахуванням обов'язкових податків) були перераховані на Ваш банківський рахунок згідно наказу №95 від 17.08.2022. Ваша вимога про виплату додаткової винагороди згідно Постанови ЛЯ 168 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць не підлягає задоволенню, у зв'язку із відсутністю фактів порушення прав та законних інтересів під час нарахування та виплати грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 20.02.2022 року, оскільки вона виплачена Вам згідно законодавства».
Тобто, зміст наведеного листа свідчить про те, що додаткова винагорода відповідно до Постанови КМУ №168 виплачувалась відповідачем 26.05.2022 за період березень-квітень 2022 року та 19.08.2022 за період квітень-травень 2022 року відповідно.
Отже, отримавши 26.05.2022 грошове забезпечення з урахуванням додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168 за березень-квітень 2022 року позивачу мало бути достеменно відомо про порушення його прав на отримання спірної допомоги за період з 24.02.2022 у відповідному розмірі, проте до суду з позовом позивач звернувся лише 24.10.2023 з використанням системи «Електронний суд» (дата формування позову у системі «Електронний суд»), тобто, оскільки строк на подання цього позову скінчився 01.07.2023, позивач звернувся з цим позовом з порушенням строку звернення до суду.
При цьому, суд наголошує, що частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу, що відповідно до сформульованої позивачем прохальної частини позову позивач просить суд «визнати протиправними дії Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу в день звільнення (18.10.2023) додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022».
Водночас, позивач заявляє вимоги про зобов'язання Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000 грн на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Проте, позивач не просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому будь-які інші суми, належні позивачу при звільненні, окрім додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022. Тобто, вищенаведене формулювання позовної вимоги про оскарження дій відповідача через словосполучення «визнати протиправними дії Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу в день звільнення (18.10.2023) додаткової винагороди…» може свідчити про спробу позивача ухилитись від застосування строків звернення до суду та подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з поданням відповідних доказів.
Поряд із цим, суд наголошує, що частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Разом із цим, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.
Суд також наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (№ в ЄДРСР 110187784).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Окрім цього, частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити, що за приписами частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно