Рішення від 16.11.2023 по справі 160/10834/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року Справа № 160/10834/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

19 травня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви, в якій просить:

1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;

2. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;

3. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 23.03.2022 рік включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень (щомісячно) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078;

4. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 гривень (щомісячно) за період з 01.03.2018 року по 23.03.2022 рік включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року №1078;

5. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому з 29.01.2020 р. грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатний осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р.;

6. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 23.03.2022 року (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум;

п.7. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум;

8. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги для оздоровлення за 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

9. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошову допомогу для оздоровлення за 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 30.06.2017 р. по 23.03.2022 р. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач звернувся із заявою до військової частини про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. та з 01.03.2018 р. по 18.03.2022 р., грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 2017 р. по 2018 р. Відповідач повідомив, що відповідно до норм діючого законодавства, відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р., а з 01.03.2018 р. по 23.03.2022 р. йому нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення враховуючи базовий місяць березень 2018 р. Станом на час звернення до суду з цим позовом, позивач вважає, що належна йому індексація грошового забезпечення у повному обсязі не нарахована і не виплачена, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача з цього приводу та наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13 червня 2023 року від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій заявник просив пункти 3, 4, 6,7 викласти в іншій редакції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 р. заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову у справі №160/10834/23 задоволено. Прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову у справі №160/10834/23.

26 червня 2023 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за періоди з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. позивачу не нараховувалась та не виплачувавсь індексація грошового забезпечення відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04.01.2016 р. Згідно роз'яснень Міністерства соціальної політики України вхідний від 08.08.2017 р. №13700/з та від 08.08.2017 р. №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає, з огляду на це нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. не є можливим. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, яке, відповідно, призвело до зміни базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення. Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів, а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01.03.2018 р. Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078 визначено, що у місяці в якому відбувається підвищення посадових окладів, значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів. Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. Згідно цього за періоди з 01.03.2018 р. по дату виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (23.03.2022 р.) капітану ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення враховуючи базовий місяць березень 2018 р.

14 вересня 2023 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення, в яких вони зазначили, що сума індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексацїї-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 1 №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2023 р. №690 різниця виплаченим позивачу у лютому 2018 року та березні 2018 року грошового забезпечу склала у сумі 545,00 грн. в сторону збільшення. Також, для правильного вирішення спірних правовідносин слід визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, вираховується у спосіб множення розмірі прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків. Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становив 1762 гривні. Разом з цим, за нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення. сума індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762,00 грн. х 28.2%/100=496,88 грн. Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 545,00 грн., що перевищує суму індексації (496,88 грн.), позивач не має право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01.03.2018 р. по день виключення зі списків особового складу.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 30.06.2017 р. по 23.03.2022 р., що не заперечується сторонами, а тому не потребує доказування і вважається встановленим.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.03.2022 р. №67 капітана юстиції ОСОБА_1 , помічника командира полку з правової роботи - начальника юридичної групи військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 18.03.2022 р. №8 на посаду помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що 23.03.2022 р. справи та посаду здав. З 23.03.2022 р. виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення, вважати таким, що вибув до нового місця служби м. Дніпро. Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 07 років, 06 місяців, 01 день; пільгова - 00 років, 00 місяців, 00 днів; загальна - 07 років, 06 місяців, 01 день. Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав. Грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України та деяким іншим особам” за 2022 не отримав. Відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704”, “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, рішення Міністра оборони України від 26 березня 2018 року №248/1479 та телеграми Міністра оборони України від 28 грудня 2018 року №248/9240 виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% та премію у розмірі (у відсотках до одного знака після коми) 140% за 23 дні березня 2022 року. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та внесеною зміною до неї постановою Уряду від 07 березня 2022 року №217 додаткову винагороду отримав за період з 01 березня по 23 березня 2022 року. Припинено доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю з 23 березня 2022 року. Постійним або службовим житлом за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України не забезпечувалась. Військово-перевізні документи на проїзд до нового місця служби не видавати.

Позивач 28.03.2023 р. звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив:

- нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. включно;

- перерахувати та здійснити доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 18.03.2022 р. з урахуванням фіксованої суми індексації за березень 2018 р.;

- перерахувати та виплатити йому грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 2017 р. по 2018 р. в розмірі, який обчислений з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2023 р. №475, за періоди з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р., капітану ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувавсь індексація грошового забезпечення відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04.01.2016 р. Згідно роз'яснень Міністерства соціальної політики України вхідний від 08.08.2017 р. №13700/з та від 08.08.2017 р. №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає, з огляду на це нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. не є можливим. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, яке, відповідно, призвело до зміни базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення. Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів, а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01.03.2018 р. Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078 визначено, що у місяці в якому відбувається підвищення посадових окладів, значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів. Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. Згідно цього за періоди з 01.03.2018 р. по дату виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (23.03.2022 р.) капітану ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення враховуючи базовий місяць березень 2018 р.

Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_1 щодо допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 20.04.2023 р. №476, капітану ОСОБА_1 неможливо перерахувати грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у зв'язку зі здачею відомостей нарахування грошового забезпечення до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України для зберігання на час дії воєнного стану. Відповідно до вимог законодавства (п. 8 наказ МОУ від 15.11.10 р. №595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України»), яке діяло на момент розрахунку, щомісячна додаткова грошова винагорода не входила до розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на цій підставі здійснити перерахунок допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2018 роки неможливо.

Відповідно до довідки-розрахунку Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2023 р. №533 щодо індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.04.2017 р. по 23.03.2022 р., ОСОБА_1 виплачено за 2017 р. - 0 грн., за 2018 р. - 71,08 грн., за 2019 р. - 1 866,75 грн., за 2020 р. - 2 664,32 грн., за 2021 р. - 5 503,83 грн., за 2022 р. - 1 734,38 грн., всього - 11 840,36 грн.

Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2023 р. №690, ОСОБА_1 отримав за лютий 2018 р. - 10948,00 грн., березень 2018 р. - 11493,00 грн., різниця між нарахованим грошовим забезпеченням за березень та лютий 2018 р. - 545,00 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за період служби з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.03.2022 рік, грошової допомоги для оздоровлення, а також дії щодо неврахування належного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно статті 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової; діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, зокрема, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий; оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя).

Відповідно до ст. 18 Закону України від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 статті 19 Закону №2017-ІІІ визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень ч.1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, в силу вимог ст. ст. 18 та 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (надалі - Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1 і 4 цього Порядку.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв'язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).

У разі коли в результаті перерахунку пенсій за рішеннями судів, які набрали законної сили, виплати перерахованих сум до пенсії фактично не здійснені і строки їх виплати не визначені, базовий місяць для визначення індексації пенсій не змінюється.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету;

6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015 р., яка набрала чинності з 15.12.2015 р. та підлягала застосуванню з 01.12.2015 р., істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 р. пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…"

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку - Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013, в якому зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Враховуючи викладене, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.

Як вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2023 р. №475 за періоди з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р., капітану ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувавсь індексація грошового забезпечення.

Отже, Військова частина НОМЕР_1 не здійснила виплату індексації грошового забезпечення позивачу у період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. із врахуванням базового місяця січня 2008 р.

Як зазначив суд вище, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.

Суд зауважує, що у відповідача був обов'язок здійснити нарахування індексації, і цей обов'язок включає застосування відповідного базового місяця.

Тобто, визначення та застосування базового місяця при здійсненні індексації грошового забезпечення є невіддільною частиною процесу при нарахуванні індексації.

Ні технічно, ні юридично не можливо здійснити перерахунок індексації, не визначивши при цьому базовий місяць грошового забезпечення, який застосовується.

Це означає, що наслідком належного виконання відповідачем свого обов'язку у повному обсязі мало стати таке нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення, яке б включало застосування правильно визначеного базового місяця.

Таким чином, позивач мав право звернутись до суду з вимогою спонукати суб'єкта владних повноважень виконати свій обов'язок у повному обсязі, тобто таким чином, як це було б здійснено за умови дотримання законодавства відповідачем.

У свою чергу, суд зобов'язаний постановити таке судове рішення, яке забезпечить реалізацію прав особи у такому обсязі і до тієї міри, як це було б, за умови належного виконання своїх повноважень суб'єктом владних повноважень.

Той факт, що суб'єкт владних повноважень взагалі не нарахував та не виплачував індексацію не має призводити до постановлення судового рішення лише щодо часткового відновлення прав позивача, а навпаки, враховуючи факт абсолютної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд повинен ефективно відновити права особи у повному обсязі.

Помилкове та неправомірне ненарахування та невиплата суб'єктом владних повноважень індексації позивачу не має слугувати меті його виправдання та постановлення судом рішення лише щодо часткового, а не повного захисту прав особи.

Отже, вимога позивача щодо врахування базового місяця не є передчасною вимогою.

Це узгоджується з висновками Верховного Суду від 12.05.2022 р. (справа №200/7006/21).

Так, у вказаній справі суди встановили, що з 01.12.2015 р. до 29.12.2017 р. позивачу не нараховувалася й не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Отже, спірні правовідносини у справі, яку переглянув Верховний Суд, та у справі, яка розглядається, є подібними.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку та погодився з висновком судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення позову з одночасним визначенням січня 2008 року як базового місяця для проведення указаної індексації.

Отже, Верховний Суд не вважає передчасними позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача застосувати певний базовий місяць при проведенні індексації, у тому числі за умови, що відповідач взагалі не здійснював нарахування і виплату індексації у спірний період.

Також, 29.11.2021 р. Верховний Суд ухвалив постанову у справі №120/313/20-а, у якій вказав, що підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.

Зазначеною постановою Верховного Суду судові рішення попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд, проте Верховний Суд при цьому зробив висновки, з якого, у свою чергу можна зробити інший висновок, що вимоги у частині зобов'язання відповідача застосувати певний базовий місяць при проведенні індексації, у тому числі за умови що відповідач взагалі не нараховував та не виплачував індексацію у спірний період, не є передчасними.

Так, направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у вказаній справі, вказав, що суд першої інстанції не встановив місяць, у якому востаннє було підвищено тарифну ставку (оклад) за посадою позивача.

Наведене у своїй сукупності унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору у частині визначення базового місяця індексації грошового забезпечення.

Також Верховний Суд зазначив, що суди обох інстанцій неправильно вирішили позовну вимогу про визначення базового місяця індексації грошового забезпечення позивача. У цій частині їхні висновки є такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

За оцінкою суду, вказані висновки Верховного Суду очевидно свідчать про те, що вимоги у частині зобов'язання відповідача застосувати певний базовий місяць при проведенні індексації не є передчасним.

Підсумовуючи, суд зазначає, що вимога позивача у спірних правовідносинах щодо врахування базового місяця, у тому числі за умови, що відповідач ще не здійснював нарахування і виплату індексації за спірний період, не є передчасною вимогою, а спрямована на ефективний захист вже порушеного права таким чином, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Це означає, що наслідком належного виконання обов'язку відповідача у спірних правовідносинах мало стати нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період - січень 2008 р.

Таким чином, вимоги позивача щодо врахування базового місяця не є передчасною вимогою, а спрямована на ефективний захист вже порушеного права.

Також, в постанові Верховного Суду від 28.09.2022 р. у справі №560/3965/21 зазначено, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд дійшов висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період.

Таким чином, у вказаній постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що вимога позивача щодо врахування базового місяця не є передчасною, а спрямована на ефективний захист вже порушеного права.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що невиплата індексації за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. та факт не застосування базового місяця січня 2008 р. порушує права позивача.

Щодо виплати індексації у період з 01.03.2018 р. по 23.03.2022 рік включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень (щомісячно) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078, суд зазначає таке.

Як вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2023 р. №475, періоди з 01.03.2018 р. по дату виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (23.03.2022 р.) капітану ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення враховуючи базовий місяць березень 2018 р.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не враховано абз. 4, 5, 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн.

Оцінюючи позовні вимоги в частині виплати фіксованої суми індексації, суд звертає увагу, що ані Закон № 1282-XII, ані Порядок № 1078 не містять такого визначення як «фіксована сума індексації».

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави дійти висновку, що нарахування та виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, а тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 та від 07 вересня 2023 року у справі №160/16084/22.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачеві індексацію-різницю з 01.03.2018 р. до 23.03.2022 р.

Водночас позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці (фіксованої індексації).

З огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи має позивач право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 р. по 23.03.2022 р.

Так, Верховний Суд у зазначених вище постановах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Як було зазначено судом, для правильного вирішення цієї справи слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 вираховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762 гривні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, суд доходить таких висновків.

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порогу індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме: у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень; у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад; у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень; у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень; у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень; у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад; у 2016 році 1 раз: квітень; у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%; у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом: лютий 2008 - 102,7% (Індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; березень 2008 - 103,8% = 1,038; Квітень 2008 - 103,1% = 1,031; травень 2008 - 101,3% = 1,013; вересень 2008 - 101,3% = 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) х 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008) = 1,013; жовтень 2008 - 101,7% = 1,017; листопад 2008 - 101,5% = 1,015; грудень 2008 - 102,1% = 1,021; січень 2009 - 102,9% = 1,029; лютий 2009 - 101,5% = 1,015; березень 2009 - 101,4% = 1,014; травень 2009 - 101,4% = 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009) = 1,014; червень 2009 - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 - 101,4% = 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009) = 1,014; листопад 2009 - 101,1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010) = 1,027; лютий 2010 - 101,9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 100,9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010) = 1,035; грудень 2010 - 101,6% = 100,5% (жовтень 2010) х 100,3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010) = 1,016; березень 2011 - 103,3% = 101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011) = 1,033; квітень 2011 - 101,3% = 1,013; Червень 2011 - 101,2% = 100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011) = 1,012; березень 2014 - 101,98% = 98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100,2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% (червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100,2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99,9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014) = 1,020; Квітень 2014 - 103,3% = 1,033; травень 2014 - 103,8 = 1,038; липень 2014 - 101,4% = 101,0% (червень 2014) х 100,4% (липень 2014) = 1,014; вересень 2014 103,72% = 100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014) = 1,037; жовтень 2014 - 102,4% = 1,024; листопад 2014 - 101,9% = 1,019; грудень 2014 - 103,0% = 1,030; січень 2015 - 103,1% = 1,031; лютий 2015 - 105,3 = 1,053; березень 2015 - 110,8% = 1,108; квітень 2015 - 114% = 1,140; травень 2015 - 102,2% = 1,022; Листопад 2015 - 101,55% = 100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 2015) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015) = 1,016; квітень 2016 - 105,79% = 100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 2016) х 101,0% (березень 2016) х 103,5 (квітень 2016) = 1,058; Жовтень 2016 - 104,0% = 100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016) = 1,040; січень 2017 - 103,85% = 101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101,1% (січень 2017) = 1,038; Квітень 2017 - 103,74% = 101,0% (лютий 2017) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017) = 1,037; Липень 2017 - 103,13% = 101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 2017) = 1,031; Жовтень 2017 - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017) = 1,031; Січень 2018 - 103,44% = 100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 2017) х 101,5% (січень 2018) = 1,034.

1,027 x 1,038 x 1,031x 1,013 x 1,013 x 1,017 x 1,015 x 1,021 x 1,029 x 1,015 x 1,014 x 1,014 x 1,011 x 1,014 x 1,011 x 1,027 x 1,019 x 1,035 x 1,016 x 1,033 x 1,013 x 1,012 x 1,020 x 1,033 x 1,038 x 1,014 x 1,037 x 1,024 x 1,019 x 1,030 x 1,031 x 1,053 x 1,108 x 1,140 x 1,022 x 1,016 x 1,058 x 1,040 x 1,038 x 1,037 x 1,031 x 1,031 x 1,034 = 3,533 => 353,3% 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).

Отже величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%.

За наведеними розрахунками, з урахуванням практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30%= 4 463,15 грн.

Отже, грошовий дохід позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року збільшився на 545,00 грн. (11493,00 гривень - 10948,00 гривень).

З огляду на те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, то індексація-різниця (фіксована індексація) складає 3918,15 гривень (4463,15 - 545,00).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не виконав вимоги абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та не виплачував позивачеві індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності.

Таким чином, необхідно зобов'язати нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 23.03.2022 р. відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, врахувавши при цьому висновки суду, наведені у цьому рішенні.

При цьому, оскільки відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення в фіксованому розмірі з 01.03.2018 р. по 23.03.2022 р., право на яку позивач набув (що встановлено вище), тому суд вважає, що за таких обставин відсутні підстави для визначення у рішенні конкретної суми індексації грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу, адже це є виключною компетенцією відповідача та належить до його дискреційних повноважень.

Таким чином, оскільки право позивача порушено ненарахуванням та невиплатою останньому індексації грошового забезпечення в фіксованому розмірі з 01.03.2018 р. по 23.03.2022 р., тому саме відповідач як компетентний суб'єкт повинен здійснити таке нарахування й виплатити позивачу конкретний розмір індексації у відповідному періоді, з урахуванням висновків суду.

Отже, оскільки суд не зазначає конкретної суми індексації грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу, в частині позовних вимог про перерахунок та виплату щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4463,15 гривень (щомісячно) суд відмовляє.

Щодо нарахування та виплатити грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2023 р. №476, відповідачем не заперечується, що за 2017-2018 р. грошова допомога для оздоровлення позивачу виплачувалась, але зазначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входила до розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на цій підставі здійснити перерахунок допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2018 роки неможливо.

Проте, суд не може погодитись із таким висновком відповідача, з огляду на таке.

Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Зазначена Інструкція діяла на момент виникнення спірних правовідносин (наказ Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони №260 від 07.06.2018 року).

Згідно пунктів 30.1-30.3 розділу ХХХ зазначеної Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Пунктом 2 частини першої цієї постанови установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

На виконання зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України Наказом Міністра оборони від 15.11.2010 № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України, яка, як в ній зазначено, визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Пунктами 5, 8 Інструкції №595 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Інструкція № 595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідно до пункту 1 якої ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Пунктами 5, 8, 9 Інструкції №550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідачем не заперечується, що грошова допомога на оздоровлення у спірний період ним розрахована та виплачена позивачеві без урахування щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачеві щомісячно відповідно до Постанови №889.

Підставою для неврахування щомісячної додаткової винагороди при обчисленні одноразової грошової допомоги на оздоровлення стало застосування відповідачем приписів Інструкцій про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у частині не включення вказаної щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд з цього приводу зауважує, що застосовуючи вищевказані Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

У відповідності до ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.05.2019 року у справі № 826/11679/17, від 26.02.2021 року у справі 620/3346/19, від 21.04.2021 року у справі № 380/2427/20.

Тобто, при визначенні розміру грошового забезпечення застосування підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону.

Крім того, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки позивачу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Щодо нарахування та виплати з 29.01.2020 р. грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатний осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Разом з цим, слід зазначити, що з 29.01.2020 р. знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Постанова КМУ №704 є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відтак, вказаний пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню.

Крім того, п.п. 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Водночас, з 29.01.2020 року була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.

Таким чином, з 29.01.2020 року такі складові грошового забезпечення військовослужбовця як оклад за посадою та оклад за військовим званням зросли у зв'язку із необхідністю їх обрахування, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто в цьому випадку станом на 01.01.2020 р. та на 01.01.2021 р., а не на 01.01.2018.

Станом на 01.01.2020 р. встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

Станом на 01.01.2021 р. встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Станом на 01.01.2022 р. встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з 01.01.2020 р. та з 01.01.2021 р., 01.01.2022 р. грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 р. за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2021 р. за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2022 р. за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» чого відповідачем зроблено не було. Обчислення грошового забезпечення позивача із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р. не відповідає жодному діючому на теперішній час нормативно-правовому акту.

Вказані висновки також стосуються і виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, яка повинна обраховуватись із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017.

Отже, оскільки розрахункова складова грошового забезпечення (посадового окладу та інших видів забезпечення) була збільшена, тому достатніми є підстави для перерахунку грошового забезпечення із розрахованими в бік збільшення складовими грошового забезпечення військовослужбовця для проведення перерахунку позивачу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення, визначеного шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020 р. та на 01.01.2021 р., 01.01.2022 р.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.06.2017 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 р. по 23.03.2022 р. з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 23.03.2022 р. відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 р. грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатний осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 23.03.2022 р. (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021 та 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, із врахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко

Попередній документ

114965914

Наступний документ

114965916

Інформація про рішення:

№ рішення:	114965915
№ справи:	160/10834/23
Дата рішення:	16.11.2023
Дата публікації:	20.11.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них