Справа № 761/42376/21
Провадження № 2-а/761/134/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.
при секретарі Дем'янчук С.Р.
за участі представника позивача Саламаха Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Максакова Сергія Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з даним адміністративним позовом в якому просив скасувати постанову серії 1КІ №0000966287 від 29 жовтня 2021 року головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максакова С.М. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; закрити справу про адміністративне правопорушення, вирішити питання про розподіл судових витрат, яким стягнути його на користь документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 454,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 жовтня 2021 року головний інспектор з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максаков С.М. виніс постанову серії 1КІ №0000966287 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу 340,00 грн.
Вказує, що відповідно до постанови він нібито о 09 год. 23 хв. порушив пп. Б п. 15.10 ПДР та здійснив стоянку на тротуарі, де немає місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками.
Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що відсутня подія адміністративного правопорушення, оскільки, відповідно до вимог пп.В п.15.10 ПДР стоянка забороняється: в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Отже, на думку позивача, відповідно до пп. В п. 15.10 ПДР транспортний засіб може бути поставлений на тротуарі за наявністю 3-ох обов?язкових умов, а саме: такий транспортний засіб є легковим автомобілем або мотоциклом; транспортний засіб стоїть на краї тротуару; для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Звернув увагу, що належний йому транспортний засіб Hyundai Accent (тип: B1: легковий автомобіль до 1600 кубічних сантиметрів).
Крім цього, додатково позивач зазначив, що у доказовій базі по адміністративному правопорушенню відсутні матеріали, які б підтвердили вимірювання відстані між краю тротуару до автомобіля.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду м. Києва від 30.11.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
04 березня 2023 року, засобами поштового зв'язку, від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому представник Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) просив відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі того, що позивачем не доведено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення та постанова винесена відповідно до чинного законодавства. Зазначив, що позивачем не було дотримано вимог пункту 15.10 в ПДР, оскільки транспортний засіб було розміщено на тротуарі, а не на краю тротуару.
11 квітня 2023 року, засобами поштового зв'язку, від позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погодився з позицією відповідача, просив задовольнити позовні вимоги та зазначив, що доводи відповідача, що позивачем не було дотримано вимог пункту 15.10 в ПДР, оскільки транспортний засіб було розміщення на тротуарі, а не на краю тротуару, позивач вважає безпідставним та таким, що спростовується фотофіксацією ПДР. Крім того, звернув увагу, на те, що посилання відповідача на позиції суддів апеляційної інстанції є безпідставними, при цьому, звернув увагу на правову позицію Верховного Суду з цього питання, яка викладена у постанови у справі №750/3679/17 від 17 травня 2018 року, в якій суд вказав. що доводи касаційної скарги про те, що пункт 15.10 ПДР слід застосовувати у взаємодії із пунктом 11.13, а тому на тротуар можна виїжджати тільки двома колесами передньої або бічною частиною автомобіля є суб'єктивним трактуванням відповідача норм Правил дорожнього руху, а тому, не можуть розцінюватись судом як беззаперечний аргумент щодо правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
27 квітня 2023 року, засобами поштового зв'язку, від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких відповідач просив в задоволені позовних вимог відмовити, зазначивши, що транспортний засіб позивача припаркований на тротуарі, який не примикає до проїзної частини, оскільки між проїзною частиною і машиною є перешкода у виді газону.
11 травня 2023 року від позивача надійшли додаткові пояснення у яких позивач наполягав на задоволенні позову, при цьому, додав схему заїзду його автомобіля на тротуар, зазначив, що посилання відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №752/26927/21 від 10 березня 2023 року є не релевантним.
В судовому засіданні, яке відбулось 18 вересня 2023 року представник позивача позов підтримав, просив задовольнити, з підстав, викладених у заявах по суті.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. сповіщений належним чином про час та місце слухання справи. надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши повно та всебічно наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії 1КІ №0000966287 від 29 жовтня 2021 року, складеної головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максаковим Сергієм Михайловичем про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) 29 жовтня 2021 року о 09 год. 23 хв. по проспекту Перемоги, 79, у м. Києві, транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT 1.4», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив стоянку на тротуарі, де немає місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушив пп. Б п. 15.10 ПДР, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення до ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з розділом 7 Положенням про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 №2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування. Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису (п. 7.1); розглядати справа про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено (п. 7.2); складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень (п. 7.3.); накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису (п. 7.4.); розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 7.5.).
Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, складення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов'язків, передбачених Положенням про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року №2089.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки.
Так, підпунктом «Б» пункту 15.10. Правил дорожнього руху обумовлено, що стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Таким чином, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у відповідача відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Суб'єктом правопорушення в цій статті в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема, у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) (примітка до ст. 122 КУпАП).
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).
Водночас, підпунктом «В» пункту 15.10. Правил дорожнього руху обумовлено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №750/3679/17 від 17.05.2018: «аналіз положень пункту 15.10 у взаємодії з пунктом 15.6 Правил дорожнього руху України дає підстави для висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках:
- А) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці;
- Б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Таким чином, відповідно до підпункту «В» пункту 15.10 ПДР транспортний засіб може бути поставлений на тротуарі за наявністю 3-ох обов?язкових умов, а саме: 1) такий транспортний засіб є легковим автомобілем або мотоциклом; 2) транспортний засіб стоїть на краю тротуару; 3) для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.
Відповідно до пункту 1.10. ПДР України тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
З наданих фотографій. Копії яких містяться в матеріалах справи судом встановлено, що транспортний засіб позивача є легковим автомобілем, який припаркований на краю тротуару.
При цьому, саме визначення поняття тротуар передбачає, що тротуар може як прилягати до проїзної частини або бути відокремлений від неї газоном.
Суд звертає увагу на те, що Правила дорожнього руху повинні бути викладені простою мовою, буквально зрозумілі для всіх учасників дорожнього руху, а наслідки недотримання Правил дорожнього руху повинні бути передбачуваними.
При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів вимірювання відстані від краю тротуару до транспортного засобу позивача.
Водночас, з фото, які додані відповідачем до відзиву вбачається, що місця для руху пішоходів достатньо, а транспортний засіб позивача не перешкоджає руху пішоходів.
Слід звернути увагу, на правовий висновок, викладений у постанови Верховного Суду у справі №524/9162/16-а від 07 листопада 2019 року:
30. відповідно до пункту 15.10 «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
31. У пункті 1.10 ПДР України встановлено, що стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
32. Очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов'язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов'язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97 зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
За ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відтак, підлягають задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ №0000966287 від 29.10.2021, винесена головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Максаковим С.М. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП - закриттю.
Крім того, у позовній заяві позивач просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути на його користь документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 454,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, щовиступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Крім того, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Також слід зазначити, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до правової позиції ВС/КАС, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 72 ЦПК України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача та надання правової допомоги, представником позивача - адвокатом Гончаровим Р.О. надано наступні копії документів: Договір №17-11/21 про надання правових послуг від 17.11.2021, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «Романа Гончарова» (далі - Договір), Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 24.11.2021.
Відповідно до укладеного 17.11.2021 між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «Романа Гончарова» (далі - АБ) Договору, Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами. АБнадає правову допомогу Замовнику щодо відновлення його прав та законних інтересів з метою скасування постанови про адміністративне правопорушення серія 1КІ №0000966287 від 29.10.2021.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вартість наданих Адвокатським бюро юридичних послуг становить 3 000,00 грн.
Згідно Акту наданих послуг №1 від 24.11.2021 АБ надало, а клієнт прийняв наступну правову допомогу на загальну суму 3000,00 грн: ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення (1 год) - 1000,00 грн; підготовка та подання до Шевченківського районного суду міста Києва позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1КІ №0000966287 2 год - 2000,00 грн.
За п. 1 цього Акту за надані послуги Замовник сплачує на Адвокатському бюро 3000,00 грн у строки та в порядку передбаченому розділом другим Договору.
На підтвердження сплати грошових коштів позивачем надано дублікат квитанції АТ Приват Банк про сплату коштів на рахунок АБ «Романа Гончарова» від 19.11.2021.
За таких обставин, виходячи із фактичних обставин справи, досліджених доказів, вимог процесуального та матеріального закону, з огляду на умови договору про надання правової допомоги та додатків до нього, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, наданих позивачу адвокатом, оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката встановленим чинним законодавством критеріям, суд вважає, що в даній справі витрати на правову допомогу у заявленій сумі є обґрунтованими, реальними, такими, що відповідають складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та підтверджені доказами, тому, підлягають задоволенню.
Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позову до суду у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Святошинського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Максакова Сергія Михайловича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи - задовольнити.
Скасувати постанову серії серії 1КІ №0000966287 від 29 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 37405284) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.В. Сіромашенко