УХВАЛА
м. Вінниця
16 листопада 2023 р. Справа № 120/14057/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук А.В., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання недійсними наказу та рішення про застосування фінансових санкцій, подану у справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
12.09.2023 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою від 18.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
11.10.2023 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області з вимогами:
- прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 120/14057/23;
- визнати недійсним наказ ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.04.2023 №1108к "Про проведення фактичної перевірки";
- визнати недійсним рішення ГУ ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/ НОМЕР_1 ;
- відмовити в задоволені первісного позову ГУ ДПС у Вінницькій області.
Ухвалою від 16.10.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху та запропоновано заявнику у 10- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути виявлені недоліки шляхом уточнення змісту заявлених позовних вимог (сформулювати визначений спосіб судового захисту у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України); виконання вимог ст. 161 КАС України, шляхом подання примірника зустрічної позовної заяви з додатками для відповідача; надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску (в частині оскарження рішення про застосування фінансових санкцій від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/ НОМЕР_1 ).
Ухвалою від 31.10.2023 продовжено строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, встановлених ухвалою суду про залишення зустрічної позовної заяви без руху від 16.10.2023. Запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки зустрічної позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду від 16.10.2023, зокрема щодо надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску (в частині оскарження рішення про застосування фінансових санкцій від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/ НОМЕР_1 ).
13.11.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку, в якій позивач просить поновити строк звернення до суду з зустрічним позовом про оскарження рішення про застосування фінансових санкцій від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/ НОМЕР_1 , вказуючи, що при обрахунку такого строку помилково вважав, що в цьому випадку підлягає застосуванню тримісячний строк визначений частиною 4 статті 122 КАС України, а не місячний строк, що визначений у п. 56.19 ст. 56 ПК України.
Крім того, заявник, посилаючись за запровадження на території України воєнного стану, вказує, що суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами протягом дії воєнного стану може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Визначаючись щодо заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з зустрічним позовом в частині оскарження рішення про застосування фінансових санкцій від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/ НОМЕР_1 , вказую про таке.
Згідно з частиною першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною четвертою статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Водночас відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
У постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 по справі №500/2486/19 сформулював такий правовий висновок - "Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті".
Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження №К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, позивач в межах цього спору не погоджується з рішенням ГУ ДПС у Вінницькій області від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/2610006574 про застосування фінансових санкцій.
Разом з тим, як вказує позивач у зустрічному позові та заявах наданих на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 скористався процедурою адміністративного оскарження рішення від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/2610006574, а 12.07.2023 отримав рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 07.07.2023 № 18336/6/99-00-06-03-02-06, за яким скаргу позивача залишено без задоволення.
Тобто з урахуванням процесуального строку передбаченого пунктом 56.19 статті 56 ПК України кінцевий строк для звернення до суду з цим позовом збіг 13.08.2023. Натомість, з зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 11.10.2023.
У своїй заяві про поновлення строку звернення до суду позивач посилається на запровадження на території України з 24.02.2022 воєнного стану, що, на його думку, має бути визнано судом як поважна причина пропуску такого строку. Натомість обґрунтування поважності такого пропуску не підтверджено жодними доказами, також заявник не вказує, яким чином запровадження на території України воєнного стану перешкодило його своєчасному зверненню до суду з позовом про оскарження від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/ НОМЕР_1 .
Разом з тим, надаючи оцінку посиланням заявника, щодо того, що запровадження на території України воєнного стану унеможливило звернення до суду вказую про наступне.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на даний час.
Разом з тим, питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Разом з тим, слід вказати, що зазначене клопотання ОСОБА_1 обґрунтоване лише загальними підставами неможливості звернення до суду у відведений час, та не надає докази неможливості вчинення процесуальної дії та необхідність більш тривалого часу.
Також позивачем не наведено жодних обставин, які б об'єктивно, внаслідок введення воєнного стану, перешкоджали йому звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
В свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.
Натомість позивач таких конкретних причин не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Також позивачем не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Варто звернути увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відтак наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки є непідтвердженими та, відповідно, не свідчать про об'єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом внаслідок введення на території України воєнного стану.
Враховуючи наведене, доходжу до висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до іншої практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведені норми кореспондуються з положеннями пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
В силу ч. 2, 3 до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, повертається заявнику.
З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом та при цьому не навів поважних причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 в частині оскарження рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/2610006574 належить повернути на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.
Керуючись ст. 177, ч. 3 ст. 178, ст.ст. 248, 256, 294 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання недійсними наказу та рішення про застосування фінансових санкцій, подану у справі № 120/14057/23 за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в частині вимог щодо оскарження рішення від 04.05.2023 № 6380/02-32-09-01/ НОМЕР_1 повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович