РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
15 листопада 2023 р. Справа № 120/12007/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби у Вінницькій області в особі 2-го міського відділу у м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби у Вінницькій області в особі 2-го міського відділу у м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 18.07.2023 звернувся із заявою до 2-го міського відділу у м. Вінниці Управління державної міграційної служби у Вінницькій області про оформлення та видачу паспорту громадянина України у формі книжечки в зв'язку з його поганим візуальним станом. Однак, листом відповідача від 19.07.2023 відмовив в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки посилаючись на відсутність судового рішення про його видачу. Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою від 11.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
24.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач звернувся з неповним переліком документів, передбачених Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591 (далі - Порядок №456), а саме до заяви не додано оригіналів документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу, рішення суду, оригінал (для огляду), про що йому було роз'яснено відповідачем у відповіді та запропоновано надати повний перелік документів.
Так, на думку відповідача, права позивача не порушено рішеннями, діями або бездіяльністю, оскільки заява позивача розглянута у строки та порядку, передбаченому законодавством про звернення громадян та не створено перешкоди у реалізації права на отримання паспорта громадянина України.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.10-13).
18.07.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити заміну паспорту серії НОМЕР_1 , в зв'язку з його поганим візуальним станом (а.с. 9). При цьому, в заяві просив новий паспорт в замін пошкодженого видати у формі книжечки.
Листом від 19.07.2023 (а.с. 15-16) відповідач відмовив позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку із відсутністю всіх передбачених Порядком №456 документів, а саме відповідного рішення суду.
Не погоджуючись із відмовою відповідача в оформленні паспорта, позивач, через законного представника, звернулась до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Вирішуючи спір та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першочергово враховує норми Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (далі - Положення від 26.06.1992 року №2503-XII).
Згідно з пунктом 1 Положення від 26.06.92 №2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до пункту 3 Положення від 26.06.1992 року №2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що 19.09.2018 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-XII.
Згідно з пунктами 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:
типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В силу вимог частини 10 статті 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 року за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт №2503-XII.
Таким чином, обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору між сторонами та заявлені позовні вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою (в частині видачі позивачу паспорта у формі паспортної книжечки), яка відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Водночас заперечення відповідача в цій частині суд оцінює критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставин справи, згідно з якими позивач звернувся до 2-го міського відділу у м. Вінниці за отриманням паспорта старого зразка (1994 року), у зв'язку з пошкодженням попереднього паспорта громадянина України.
При цьому, в листі від 19.07.2023 відповідач чітко вказав, що за відсутності рішення суду в 2-го міського відділу у м. Вінниці відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Одночасно, відповідач самостійно у вказаному листі констатував, що позивач є громадянином України.
В контексті наведеного суд враховує, що предмет даного спору якраз і обумовлюється тим, що позивач не бажає надавати згоди на обробку своїх персональних даних та отримувати паспорт у формі ID картки.
Тобто, даний спір щодо обставин, які пов'язані із видачею позивачу паспорта зразка 1994 року, дає суду підстави вважати цю адміністративну справу типовою справою.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону №1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому, необхідно зважати на те, що згідно з пунктом 1 частини 5 статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, зокрема те, що позивач за своїми релігійними переконаннями відмовляється від обробки персональних даних та просить видати йому паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт №2503-XII, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, а тому визнається судом типовою справою.
Тому при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи частини 5 статті 242, частини 3 статті 291 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, є протиправною.
Судом встановлено, що позивач звернувся із письмовою заявою до 2-го міського відділу у м. Вінниці щодо оформлення та видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року), у зв'язку з пошкодженням попередньо виданого паспорта громадянина України.
Однак, відповідачем відмовлено в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки з посиланням на те, що згідно з Тимчасовим порядком, затвердженим наказом МВС України №456 від 06.06.2019, це можливо зробити лише за рішенням суду.
Поряд з цим, суд ще раз наголошує, що право особи на отримання паспорта у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Водночас висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у частині 5 статті 13 Закон №1402-VIII.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд вважає, що відмова відповідача у оформлені та видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з пошкодженням попереднього паспорта громадянина України, за відсутності відповідного судового рішення, є протиправною.
В той же час суд враховує, що наказом МВС України №456 від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 N 2503-XII.
Вказаним Тимчасовим порядком визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Отже, даний порядок регулює питання оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої вже прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Таким чином, зазначений нормативний акт лише врегулював окремі правовідносини, а саме: коли особа вже зверталася до суду та отримала відповідне рішення суду, однак у разі якщо особа не зверталась до суду, це не свідчить про відсутність у такої особи права на оформлення (обмін) паспорта у формі книжечки.
В межах даної справи позивач просив оформити та видати йому паспорт у формі книжечки у зв'язку з пошкодженням попереднього паспорта громадянина України.
Із цього приводу суд зазначає, що пунктом 1 розділу IV "Обмін паспорта" Тимчасового порядку №456 визначено, що обмін паспорта здійснюється в разі, зокрема непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Згідно із пунктом 16 Положення про паспорта громадянина України (далі - Положення), затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.93 №2503-ХІІ, обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності до користування.
Аналізуючи вищевикладені норми Тимчасового порядку та Положення, можна констатувати, що існують лише 3 підстави, за яких особа може звернутися для обміну паспорта у формі книжечки: зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); непридатності паспорта для користування.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 18.07.2023 позивач звернулась до 2-го міського відділу у м. Вінниці УДМС у Вінницькій області із письмовою заявою, в якій просив видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року), у зв'язку з пошкодженням попереднього паспорта громадянина України.
Однак, за результатами розгляду вказаної заяви, відповідач своїм листом повідомив позивача про необхідність подання рішення суду. В свою чергу, в даній адміністративній справі відповідач заперечує щодо прийняття відносно позивача такого рішення.
Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у позивача порушеного права, яке підлягає судовому захисту.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби у Вінницькій області в особі 2-го міського відділу у м. Вінниці у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління державної міграційної служби у Вінницькій області в особі 2-го міського відділу у м. Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2023 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Управління державної міграційної служби у Вінницькій області в особі 2-го міського відділу у м. Вінниці (вул. Київська, 31, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 37836770)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна